Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 р. Справа№200/13010/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Дьяченка Є.І.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Драннікової О.Є. в режимі відеоконференції в приміщенні Донецького апеляційного суду,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу № 200/13010/19-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

07 листопада 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі відповідач, Маріупольське ОУ ПФУ), в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського ОУ ПФУ від 15 жовтня 2019 року № 24988/34-1/05 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Маріупольське ОУ ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства та призначити належну йому пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку (а.с. 1-4).

І. Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

12 листопада 2019 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/13010/19-а; задовольнив клопотання позивача та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та витребував у нього докази (а.с. 34-35).

09 грудня 2019 року суд постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 09 січня 2020 року (а.с. 106-107).

26 грудня 2019 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача про участь його представника в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Донецького апеляційного суду (а.с. 122-123).

09 січня 2020 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 28 січня 2020 року (а.с. 134).

09 січня 2020 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача про участь його представника в судовому засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Донецького апеляційного суду (а.с. 135-136).

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України), що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 139-140).

Справа розглянута 28 січня 2020 року в судовому засіданні за участю позивача та представника відповідача, яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Донецького апеляційного суду.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 27 вересня 2019 року він звернувся до Маріупольського ОУ ПФУ з заявою про призначення пенсії згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09 липня 2013 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

15 жовтня 2019 року Маріупольське ОУ ПФУ прийняло рішення № 24899/34-1/05, яким відмовило в призначенні пенсії у зв`язку з тим, що позивач не підтвердив наявність у нього статусу військовослужбовця або військовозобов`язаного.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Покликаючись на п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058, позивач стверджує, що як військовозобов`язаний та учасник бойових дій має право на дострокове призначення пенсії за віком.

Зазначає, що відповідно до п. 3 Інструкції з військового обліку військовозобов`язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 червня 1995 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 листопада 1995 року за № 414/950, військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232) військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551) учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовозобов`язані Державної служби України з надзвичайних ситуацій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Позивач стверджує, що є військовозобов`язаним, має звання сержанта та проходив військову службу в період з 22 квітня 1983 року по 24 травня 1985 року, що підтверджено військовим квитком та довідкою Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату.

Позивач зазначає, що в період з 15 червня 2016 року по 27 квітня 2018 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечував її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у Донецькій області; має посвідчення учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій.

Позивач доводить, що отримав статус учасника бойових дій на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551, а відповідно до абз. 6 п. 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 в редакції Закону України від 18 жовтня 2016 року № 1683-VIII право на достроковий вихід на пенсію за віком надається учасникам бойових дій з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій.

П. 2.1. Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, установлено, що документом, який визначає особливий статус особи, зокрема, учасника бойових дій, є посвідчення учасника бойових дій та довідка військового комісаріату про періоди та місце служби.

Позивач стверджує, що станом на 2019 рік має загальний трудовий стаж більше 35 років, 09 жовтня 2019 року досяг 55 років, є учасником бойових дій та військовозобов`язаним, а тому має право на дострокове призначення пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 (а.с. 1-4).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідач доводить, що позивач не є військовослужбовцем або військовозобов`язаним, а тому не має права на пенсію відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058.

Покликаючись на Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, відповідач стверджує, що покладання на нього обов`язку призначити позивачу пенсію є втручанням у дискреційні повноваження (а.с. 82-83).

Позивач подав відповідь на відзив, в якій, крім доводів, викладених у позовній заяві, додатково зазначив, що документом, який підтверджує статус військовозобов`язаного є військовий квиток, про що зазначено в листі Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України від 01 лютого 2019 року № 321/722.

Доводи відповідача, які стосуються дискреційних повноважень, позивач вважає безпідставними, оскільки орган державної влади має право обирати те чи інше рішення виключно в межах закону, в той час як відповідач відмовив в призначенні пенсії всупереч приписам п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 та п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551 (а.с. 113-116).

Правом на подання заперечення відповідач не скористався.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Будьонівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 06 грудня 2000 року (а.с. 5-7, 39-43), реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (а.с. 8, 44).

З 09 лютого 1994 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в його паспорті (а.с. 7, 41).

З району проведення антитерористичної операції ОСОБА_1 перемістився до м. Маріуполя Донецької області ( АДРЕСА_2 ) і набув статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 22 січня 2015 року № 1411021166 (а.с. 9, 72).

З приводу відношення позивача до військової служби судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 22 квітня 1983 року по 24 травня 1985 року, йому присвоєне військове звання «сержант», військово-облікова спеціальність інструктор з водіння середніх танків Т-54, 55, 62.

15 листопада 2017 року ОСОБА_1 прийнятий на військовий облік Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату.

Відмітка про зняття ОСОБА_1 з військового обліку в його військовому квитку серії НОМЕР_3 відсутня (а.с. 19-22, 63-71).

Ці обставини також підтверджені довідкою Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату від 22 жовтня 2019 року № 1/236 (а.с. 30, 76).

Щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій суд встановив таке.

В період з 15 червня 2016 року по 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у Донецькій області, про що свідчить довідка Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 30 жовтня 2018 року № 950 (а.с. 24, 73).

Відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2016 року № 53/2016 «Про відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» ОСОБА_1 нагороджений відповідною відзнакою, що підтверджено грамотою серії АТ № 021101 (а.с. 26, 80).

22 грудня 2017 року Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій постановила відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551 визнати учасником бойових дій і видати відповідне посвідчення працівникам ДСНС України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, зокрема ОСОБА_1 , що підтверджено витягом з протоколу № 31 (а.с. 23, 74).

22 грудня 2017 року Державна служба України з надзвичайних ситуацій видала ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_4 , згідно з яким останній має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с. 25, 75).

Як свідчать записи у трудовій книжці серії НОМЕР_5 , на час виникнення спірних правовідносин позивач продовжував працювати, обіймав посаду начальника водолазних пошуково-рятувальних робіт аварійно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (а.с. 11-18, 46-62).

Відповідач Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) зареєстроване як юридична особа 31 травня 2018 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис 1274134 0000 015352, в стані припинення не перебуває (а.с. 31-32).

З приводу звернення позивача за призначенням пенсії суд встановив такі обставини.

Для з`ясування питання які документи були предметом розгляду відповідача і на підставі яких відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії суд дослідив пенсійну справу ОСОБА_1 (а.с. 144-186).

Матеріали пенсійної справи свідчать, що 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського ОУ ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 157).

Разом з заявою ОСОБА_1 були подані: довідка про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 181), паспорт громадянина України (а.с. 182-184), трудова книжка (а.с. 11-18, 46-62, 160-168), військовий квиток (а.с. 19-22, 63-71, 168), диплом про навчання (а.с. 10, 45, 169), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 180), довідка від 30 жовтня 2018 року № 950 (а.с. 171), витяг з протоколу № 31 (а.с. 172) та посвідчення учасника бойових дій (а.с. 170), що підтверджено розпискою-повідомленням (а.с. 27, 79, 158).

Заява ОСОБА_1 прийнята пенсійним органом 27 вересня 2019 року та зареєстрована за вхідним № 6560 (а.с. 27, 79, 158).

27 вересня 2019 року Маріупольське ОУ ПФУ видало ОСОБА_1 довідку за № 647/01/6 про те, що від нього прийняті документи для оформлення пенсії за віком (а.с. 28, 78).

Як свідчать відомості ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, на дату звернення за призначенням пенсії 27 вересня 2019 року вік ОСОБА_1 становив 54 роки 11 місяців 18 днів, страховий стаж 34 роки 9 місяців 16 днів і заявник продовжував працювати (а.с. 147-150).

01 жовтня 2019 року начальник Маріупольського ОУ ПФУ Полив`яний І. за участю начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії № 2 Холод Н., в. о. начальника юридичного відділу Драннікової О., головних спеціалістів відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 Нагорної Л., Замарашкіної О., розглянув заяву ОСОБА_1 , яка була надана заявником особисто 27 вересня 2019 року для призначення пенсії згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058, та подані ним документи: трудову книжку, військовий квиток, диплом про навчання НОМЕР_6 , довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції від 30 жовтня 2018 року № 950, витяг з протоколу від 22 грудня 2017 року № 31, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_7 від 22 грудня 2017 року, довідку від 22 січня 2015 року № 1411021166, паспорт та ідентифікаційний номер, і прийняв рішення № 232 про відмову в призначенні пенсії.

Рішення від 01 жовтня 2019 року № 232 про відмову в призначенні пенсії обґрунтовано наступним.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, батьки військовослужбовців і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 20 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок бойових дій відповідно до п. п. 12 та 13 ст. 7 Закону № 3551, особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 11 ст. 7 Закону № 3551, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Маріупольське ОУ ПФУ обґрунтувало своє рішення тим, що в результаті розгляду наданих документів встановлено, що ОСОБА_1 згідно з довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 30 жовтня 2018 року № 950 безпосередньо брав участь з 15 червня 2016 року по 27 квітня 2018 року у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у Донецькій області та згідно з трудовою книжкою є працівником аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Враховуючи викладене Маріупольське ОУ ПФУ дійшло висновку, що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем або військовозобов`язаним.

За цих обставин Маріупольське ОУ ПФУ вирішило відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058.

Відповідачем роз`яснено, що позивач матиме право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 після досягнення ним 60 річного віку, а також його право на оскарження рішення про відмову в призначенні пенсії в адміністративному або судовому порядку (а.с. 29, 77, 145-146).

З приводу можливості посадових осіб відповідача встановити відношення позивача до військової служби суд встановив такі обставини.

Суд відзначає, що згідно з розпискою-повідомленням від 27 вересня 2019 року, яка складена спеціалістом Маріупольського ОУ ПФУ Макаренко І., крім іншого, для призначення пенсії ОСОБА_1 надав військовий квиток (а.с. 158).

Будь-які відмітки у розписці-повідомленні чи інші докази, які б свідчили, що позивач надавав Маріупольському ОУ ПФУ не військовий квиток, а його копію чи окремі аркуші, суду не надані.

Однак в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 містяться лише копії 1-4 сторінок військового квитка серії НОМЕР_8 (а.с. 168).

При цьому на сторінці 11 в Розділі IV «Служба в запасі» військового квитка містяться такі відомості: «категорія обліку І, група обліку НПО, склад сержанти» (ар(а.с. 67).

На сторінці 26 в Розділі VIII «Прийом на облік та зняття з обліку» військового квитка проставлена відмітка Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату про перебування ОСОБА_1 на обліку з 15 листопада 2017 року (аркуш 26). (а.с. 71).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 подав на розгляд Маріупольського ОУ ПФУ військовий квиток, який містить відмітку про перебування останнього на військовому обліку в Маріупольському об`єднаному міському військовому комісаріаті, посадові особи відповідача об`єктивно мали можливість достовірно встановити відношення позивача до військової служби.

Той факт, що в матеріалах пенсійної справи наявні лише окремі сторінки військового квитка, зазначеного вище висновку суду не спростовують, зважаючи на те, що позивач надав оригінал відповідного документа і не може зазнавати негативних наслідків від того, що посадові особи відповідача залиши в матеріалах пенсійної справи копії лише окремих сторінок, а не документа в цілому.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

На час звернення ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії, тобто станом на 27 вересня 2019 року, Закон № 1058 діяв у редакції від 01 січня 2019 року.

Ст. 115 Розділу XIV-1 Закону № 1058 регламентує пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 20 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. п. 12 та 13 ст. 7 Закону № 3551, особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 11 ст. 7 Закону № 3551, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону № 3551, відповідно до абз. абз. 6 і 7 п. 1 ст. 10 зазначеного Закону, а також абз. 8 п. 1 ст. 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Аналіз положень п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 зумовлює висновок, що чоловік набуває право на дострокове призначення пенсії за віком при дотриманні сукупності таких вимог:

1. досягнення 55 років;

2. наявність страхового стажу не менше 25 років;

3. належність до однієї з категорій осіб, що перелічені у п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058.

Такими категоріями осіб є:

1. військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення;

2. військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення;

3. дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення;

4. особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 20 ст. 6 Закону № 3551;

5. особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. п. 12 та 13 ст. 7 Закону № 3551;

6. особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6 Закону № 3551;

7. особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 11 ст. 7 Закону № 3551;

8. дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону № 3551, відповідно до абз. абз. 6 і 7 п. 1 ст. 10 зазначеного Закону, а також абз. 8 п. 1 ст. 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних.

Позивач вважає, що має право на дострокове призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058, як особа з числа військовозобов`язаних, якій надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6 Закону № 3551, та яка досягла 55 річного віку і має страховий стаж, більший за 25 років.

Відповідач не заперечує факт досягнення ОСОБА_1 віку та наявність у нього страхового стажу, обумовлених п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058.

Водночас відповідач стверджує, що ОСОБА_1 не має права на дострокове призначення пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058, оскільки він не є військовослужбовцем чи військовозобов`язаним.

Це єдина наведена Маріупольським ОУ ПФУ підстава для відмови ОСОБА_1 в достроковому призначенні пенсії за віком.

Таким чином, для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить з`ясувати, чи належить ОСОБА_1 до осіб з числа військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551.

Вирішуючи питання щодо належності ОСОБА_1 до осіб з числа військовозобов`язаних, суд виходить з такого.

Загальні засади проходження військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 09 серпня 2019 року.

Ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 визначає, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Отже, по відношенню до військового обов`язку військовослужбовці та військовозобов`язані утворюють дві окремі категорії громадян України.

З огляду на це суд відхиляє всі аргументи відповідача, які ґрунтуються на положеннях Закону № 2232 та Закону України від 20 грудня 2011 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і стосуються відсутності у позивача статусу військовослужбовця, ненадання ним контракту про проходження військової служби тощо, оскільки ОСОБА_1 претендує на дострокове призначення пенсії за віком не як військовослужбовець, а як військовозобов`язаний.

Військовий облік громадян України регламентований главою VI Закону № 2232.

Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону № 2232.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 2232 військовий облік поділяється на облік призовників і облік військовозобов`язаних.

Ч. 3 ст. 33 Закону № 2232 передбачено, що військовий облік усіх військовозобов`язаних ведеться за місцем їх проживання.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 33 Закону № 2232 військовий облік військовозобов`язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону № 2232 військовий облік військовозобов`язаних ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ст. 35 Закону № 2232 регламентує загальний і спеціальний облік військовозобов`язаних та облік резервістів

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього регламентовано положеннями ст. 37 Закону № 2232.

П. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232 визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України: 1) звільнені з військової служби в запас; 2) які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; 3) військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; 4) звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; 5) які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; 6) виключені з військового обліку Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України; 7) які відповідно до ст. 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу; 8) які досягли граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону № 2232 зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України: 1) які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; 2) які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу до Національної поліції, податкової міліції, в органи і підрозділи цивільного захисту, в Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України та в Державну кримінально-виконавчу службу України; 3) які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; 4) в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону № 2232 виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності; 9) померли.

Механізм організації та ведення військового обліку військовозобов`язаних центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), військовими комісаріатами, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 (далі Порядок № 921).

П. 16 Порядку № 921 визначено, що військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів для військовозобов`язаних військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у Маріупольському об`єднаному міському військовому комісаріаті, що підтверджено військовим квитком серії НОМЕР_3 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що по відношенню до військового обов`язку ОСОБА_1 належав до категорії військовозобов`язаних.

З приводу посилання позивача на п. 3 Інструкції з військового обліку військовозобов`язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 червня 1995 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 листопада 1995 року за № 414/950, суд зазначає, що цей нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він визнаний таким, що втратив чинність на підставі п. 2 наказу Міністерства оборони України від 15 грудня 2010 року № 660 «Про затвердження Інструкції з організації ведення військового обліку військовозобов`язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2011 року за № 308/19046.

Судом встановлено, що, крім інших документів, разом з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надав Маріупольському ОУ ПФУ військовий квиток.

Таким чином, посадові особи Маріупольського ОУ ПФУ об`єктивно мали можливість встановити належність ОСОБА_1 до категорії військовозобов`язаних на підставі відповідного військово-облікового документа яким є військовий квиток.

Суд приймає аргументи відповідача, які полягають у тому, що на час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії посадові особи Маріупольського ОУ ПФУ не могли врахувати відомості, що містилися в довідці Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято 01 жовтня 2019 року, а довідка № 1/236 видана лише 22 жовтня 2019 року.

Разом з цим суд вважає за необхідне зауважити таке.

Відсутність довідки Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату в розпорядженні посадових осіб Маріупольського ОУ ПФУ на момент розгляду заяви ОСОБА_1 жодним чином не впливала на можливість встановлення статусу позивача по відношенню до військового обов`язку, з огляду на факт подання заявником військового квитка.

Виходячи з принципу належного урядування, відповідач не може обґрунтовувати своє рішення тим, що в матеріалах пенсійної справи відсутні сторінки військового квитка, на яких проставлена відмітка про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку. Позивач подав оригінал цього військово-облікового документа і на нього не може покладатися тягар негативних наслідків від того, що посадова особа Маріупольського ОУ ПФУ залишила в матеріалах пенсійної справи копії окремих сторінок військового квитка, а не цього документа в цілому.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що, перш ніж прийняти рішення про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії через нібито відсутність в нього статусу військовозобов`язаного, посадові особи Маріупольського ОУ ПФУ офіційно пропонували позивачу подати додаткові документи, зокрема, довідку з військового комісаріату, для підтвердження цього статусу. Крім того, посадові особи Маріупольського ОУ ПФУ не скористалися можливістю самостійно перевірити цю обставини шляхом звернення з відповідним запитом до військового комісаріату.

З приводу наявності у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій суд відзначає наступне.

Як було зазначено вище, право на дострокове призначення пенсії за віком мають особи з числа військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551.

Судом встановлено, що 22 грудня 2017 року Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій прийняла рішення визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551.

На час набуття ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551) діяв у редакції від 01 липня 2017 року.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551 в редакції від 01 липня 2017 року, учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

На час надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, (далі Порядок № 413) діяв у редакції від 25 жовтня 2017 року.

Абз. 2 п. 2 Порядку № 413 було визначено, що статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Суд зауважує, що на момент надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, до переліку осіб, які могли набути цей статус, були включені «працівники» Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій, про що свідчить зміст п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551 та абз. 2 п. 2 Порядку № 413 в редакції, чинній станом на 22 грудня 2017 року.

Згідно з положеннями абз. 2 п. 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій були такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Абз. 2 п. 5 Порядку № 413 було визначено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС.

Таким чином, ОСОБА_1 наданий статус учасника бойових дій на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551 з дотриманням Порядку № 413 як працівнику Державної служби України з надзвичайних ситуацій та особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Докази позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій в порядку, визначеному Порядком № 413, рівно як і докази оскарження рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій про визнання позивача учасником бойових дій на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551, суду не надані.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що Маріупольське ОУ ПФУ визнає наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, однак наголошує на тому, що цей статус позивач набув не як військовослужбовець, а як працівник Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій.

Представник відповідача стверджувала, що право на дострокове призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 мають військовослужбовці учасники бойових дій.

Крім того, представник відповідача зазначала, що чинна редакція п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551 не передбачає надання статусу учасника бойових дій працівникам Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій.

Суд відхиляє ці аргументи представника відповідача, виходячи з наступного.

В контексті спірних правовідносин, право на дострокове призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 мають особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551.

ОСОБА_1 наданий статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551.

Редакція п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551, чинна на час прийняття Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, включала «працівників» Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551 в редакції, яка була чинною на час прийняття Маріупольським ОУ ПФУ рішення про відмову в призначенні пенсії та на час судового розгляду, учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Так, на підставі пп. 1 п. 8 розділу І Закону України від 22 травня 2018 року № 2443-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб» (далі Закон № 2443), який набрав чинності 25 липня 2017 року, в абзаці першому пункту 19 статті 6 Закону № 3551 виключені слова «та працівники» і «працівники».

Суд зазначає, та обставина, що на час розгляду Маріупольським ОУ ПФУ заяви ОСОБА_1 та прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії, працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій не включені до переліку осіб, які можуть набути статус учасника бойових дій на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551, жодним чином не випливає на спірні правовідносини.

Зміни, внесені до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551 на підставі Закону № 2443, не мають ретроспективної дії та не змінюють факт того, що ОСОБА_1 належить до категорії осіб, яким статус учасника бойових дій наданий відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 досяг 55 років, мав страховий стаж більше 25 років, був військовозобов`язаним і мав статус учасника бойових дій, наданий йому відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551, а тому мав право на дострокове призначення пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058.

VІ. Висновки суду по суті позовних вимог.

З огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Маріупольського ОУ ПФУ від 01 жовтня 2019 року № 232 про відмову в призначенні пенсії підлягає визнанню протиправним.

Висновок суду про протиправність рішення відповідача ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято не на підставі закону, не є обґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.

Оскільки рішення Маріупольського ОУ ПФУ від 01 жовтня 2019 року № 232 є протиправним, воно підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час формулювання позовних вимог ОСОБА_1 замість дати і номера рішення про відмову в призначенні пенсії, вказав дату і номер вихідної кореспонденції Маріупольського ОУ ПФУ, а саме 15 жовтня 2019 року № 24988/34-1/05. Однак це не спростовує того факту, що предметом спору було рішення Маріупольського ОУ ПФУ про відмову в призначенні пенсії від 01 жовтня 2019 року № 232.

Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання Маріупольського ОУ ПФУ повторно розглянути заяву про призначення пенсії, подану ОСОБА_1 27 вересня 2019 року та зареєстровану за № 6560, з урахуванням висновків суду та призначити ОСОБА_1 достроково пенсію за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 як особі з числа військовозобов`язаних, якій надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551.

При обранні способу захисту порушеного права судом враховано, що відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважав й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Ст. 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З приводу доводів відповідача про те, що ухвалення судом рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є втручанням в його дискреційні повноваження, суд зазначає таке.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою тощо.

Судом встановлено, що позивач досяг 55 років, має страховий стаж більше 25 років, є військовозобов`язаним, статус учасника бойових дій наданий йому відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551. Підстави, з яких відповідач відмовив позивачу в достроковому призначенні пенсії, не знайшли свого підтвердження. Як наслідок, застосований судом спосіб захисту порушеного права позивача не є втручанням у дискреційні повноваження Маріупольського ОУ ПФУ.

Крім того, повноваження суду щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії прямо передбачені п. 7 ч.2 ст. 245 КАС України, а ефективний спосіб відновлення порушеного права має виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та забезпечувати, а також необхідність повторного звернення до суду.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як учасник бойових дій позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Докази здійснення позивачем, на користь якого ухвалено рішення, інших судових витрат суду не надані.

З огляду на викладене судові витрати присудженню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання витини певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії від 01 жовтня 2019 року № 232.

3. Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, подану ОСОБА_1 27 вересня 2019 року та зареєстроване за № 6560, з урахуванням висновків суду та призначити ОСОБА_1 достроково пенсію за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особі з числа військовозобов`язаних, якій надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Повне судове рішення складено 06 квітня 2020 року.

Суддя Т.О. Кравченко