Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №635/578/20
Провадження по справі № 1-в/635/85/2020
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
секретар судових засідань ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 засуджений вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22 липня 2014 року за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 березня 2016 року засудженому ОСОБА_4 в строк відбуття покарання зарахований строк попереднього ув`язнення з 22 липня 2014 року по 21 жовтня 2014 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року).
Початок строку відбування покарання 22 липня 2014 року.
Кінець строку відбування покарання 23 квітня 2022 року.
Захисник засудженого адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , в обґрунтування якого посилався на п. 1 ст. 1 Протоколу 12 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою передбачено, що здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного та соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою, а також на ст. 14 зазначеної Конвенції щодо заборони дискримінації. Посилаючись також на Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 21 лютого 2014 року зазначив, що звільнення зазначених у цьому законі осіб від кримінальної відповідальності та позбавлення волі ОСОБА_4 за одні ї ті самі дії є дискримінацією в розумінні п. 1 ст. 1 Протоколу 12 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Крім того, просив звернути увагу на те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, під час розгляду кримінального провадження частково визнав свою вину, має виключно позитивну характеристику, відрізняється сумлінною працею на виробництві, прагне повернутися до рідних та продовжити позитивний шлях виправлення.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого, посилаючись на відсутність підстав для задоволення.
Захисник, засуджений та представник установи виконання покарань у судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи на засудженого, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, він з 10 березня 2015 року відбуває покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)». Згідно характеристики на засудженого, складеної начальником відділення соціально-психологічної служби майором внутрішньої служби ОСОБА_6 та погодженої з виконуючим обов`язки заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи капітаном внутрішньої служби ОСОБА_7 від 27 січня 2020 року, засуджений характеризується з позитивного боку, дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений сім разів; працевлаштований до промислової зони №3; підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику у свою адресу; дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, виконує передбачені законом вимоги персоналу; до виконання робіт із благоустрою ставиться з розумною ініціативою; не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці; приймає особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі; відповідно до ст. 123 КВК України приймає участь у реалізації програмах диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», до реалізації програми ставиться із зацікавленістю; відповідно до ст. 126 КВК України прагне до підвищення та вдосконалення загальноосвітнього рівня, відвідує бібліотеку установи; відповідно до ст.ст. 110, 112, 113 КВК України підтримує соціально-корисні зв`язки з рідними шляхом листування, телефонних розмов, отримання посилок та передач.
Як вбачається зі змісту довідки про нарахований заробіток засудженого ОСОБА_4 №22/7/5-181 від 27 січня 2020 року, довідки про заробітну плату засудженого ОСОБА_4 , виданої бухгалтером Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» ОСОБА_8 , засуджений ОСОБА_4 отримував заробітну плату у період часу з лютого 2017 року по квітень 2019 року, з серпня по листопад 2019 року та в січні 2020 року.
За весь час відбування покарання має сім заохочень, стягнень не має.
Однак, не зважаючи на таку характеристику засудженого ОСОБА_4 , підстав вважати, що останній довів своє виправлення, судом не встановлено.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 81 КК України,до осіб,що відбуваютьпокарання увиді виправнихробіт,службових обмеженьдля військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст.81КК України є правом, а не обов`язком суду.
Згідно роз`яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
На даний час ОСОБА_4 відбуває покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22 липня 2014 року за вчинення злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, внаслідок якого настала смерть потерпілого, вину у вчиненні злочину не визнав, судові витрати за вироком не відшкодував, оскільки не вбачав у цьому суспільної необхідності.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України«Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким»№ 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв`язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з`ясувати : ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 22 липня 2014 року, за час тримання в Харківському СІЗО характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав, до праці не залучався.
Крім того, як вбачається зі змісту вироку Балаклійського районного суду Харківської області від 22 липня 2014 року, з ОСОБА_4 стягнуті процесуальні витрати на залучення експерта у розмір 613 гривень, на адресу Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» надійшов виконавчий лист про стягнення вказаних витрат, однак, як вбачається зі змісту характеристики на засудженого, останній не вбачає суспільної необхідності у погашенні вказаних витрат. Отже, засуджений, будучи працевлаштованим в установі виконання покарань та отримуючи заробітну плату, не здійснив жодних заходів щодо відшкодування судових витрат з моменту постановлення вироку суду, що могло позитивно вплинути на питання щодо застосування до нього нормст.81 КК України.
Не зважаючи на те, що засуджений має сім заохочень, що застосовувалися до останнього протягом відбування покарання в Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)», засуджений допускав порушення режиму тримання, а саме: вживання жаргонних та нецензурних слів, неввічливе ставлення до іншого засудженого (порушення вимог Розділ 2 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань), яке мало місце 21 лютого 2019 року, Рішенням дисциплінарної комісії про притягнення до дисциплінарної від 22 лютого 2019 року було вирішено обмежитись проведеною із засудженим ОСОБА_4 профілактичною бесідою. Зазначена обставина не може свідчити про те, що засуджений протягом всього періоду відбування покарання за вироком суду бажав стати на шлях виправлення та перевиховатися.
Згідно Витягу з протоколу №20 від 15 травня 2018 року засідання комісії державної установи «Темнівська виправна колонія №100» по розгляду матеріалів щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ст. 82 КК України на підставі ст. 82 КК України засудженому ОСОБА_4 відмовлено в представленні матеріалів до Харківського районного суду Харківської області на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ст. 82 КК України як особі, яка написала заяву про відмову.
Згідно Витягу з протоколу №38 від 18 вересня 2019 року засідання комісії державної установи «Темнівська виправна колонія №100» по розгляду матеріалів щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, засудженому ОСОБА_4 відмовлено в представленні матеріалів до Харківського районного суду Харківської області на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України як особі, яка написала заяву про відмову.
Отже, матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22 липня 2014 року.
Крім того, суд враховує ту обставину, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2020 року захиснику адвокату ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 . Як вбачається зі змісту вказаної ухвали предметом розгляду у даній справі було клопотання засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 з підстав позитивної характеристики засудженого за час відбування покарання, а також з підстав неприпустимості дискримінації у розумінні п. 1 ст. 1 Протоколу 12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушення норм Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 21 лютого 2014 року. Під час розгляду вказаного клопотання, суд також розглянув питання щодо застосування до засудженого ОСОБА_4 ст. 81 КК України та встановив, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, що цілі покарання не досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22 липня 2014 року. Ухвала набрала законної сили 26 лютого 2020 року. В матеріалах особової справи на засудженого відсутні відомості щодо оскарження вказаної ухвали, в тому числі засудженим та захисником адвокатом ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Балаклійського районногосуду Харківськоїобласті від22липня 2014року та вважає клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 проумовно-достроковезвільнення відвідбування покараннязасудженого ОСОБА_4 передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, ст. 154 КВК України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення у формі ухвали складено 21 квітня 2020 року.
Суддя ОСОБА_1
