ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.03.2020Справа № 910/420/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтологістика Плюс»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська
страхова група»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика»
про стягнення 141.371,00 грн
Представники сторін: не викликались
СУТЬ СПОРУ:
11.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтологістика Плюс» (позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (відповідач) про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» (третя особа) 141.371,00 грн страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було укладено з відповідачем договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 24-1505-19-00001 від 27.03.2019. Також позивачем укладено з третьою особою договір транспортно-експедиторських послуг № 27/11 від 27.03.2019, відповідно до якого позивачем прийнято до перевезення автомобілем Renault Premium державний номер НОМЕР_1 та напівпричепом державний номер НОМЕР_2 вантаж. 24.06.2019 під час перевезення вантажу водієм перевізника з метою уникнення ДТП було вчинено екстремальне гальмування транспортного засобу, внаслідок якого вантаж зазнав пошкоджень. 25.06.2019 позивачем було подано заяву до відповідача про страховий випадок. На замовлення позивача було проведено експертне дослідження та складено висновок № 427/09/2019 від 10.10.2019, відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику майна (вантажу) становить 141.371,00 грн. Третя особа надіслала позивачу лист № 5174 від 18.07.2019, в якому повідомила про відшкодування нею збитків власнику вантажу в розмірі 150.467,25 грн, у зв`язку з чим вимагала у позивача сплати третій особі відшкодування завданих збитків у вказаному розмірі. Відповідач направив позивачу лист № 03/4049 від 09.08.2019 про відмову здійснити виплату страхового відшкодування. Позивач вважає відмову відповідача у виплаті безпідставною, та вважає, що у відповідає існує обов`язок на підставі договору страхування здійснити виплату страхового відшкодування третій особі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/420/20 від 14.01.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
16.01.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/420/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика».
Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.01.2020 було 24.01.2020 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 010304252342698 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 23.01.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 27.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103042523426983, а отже відповідач мав подати відзив у строк до 11.02.2020 включно.
07.02.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що пошкодження вантажу сталося внаслідок екстреного гальмування, про що самостійно, як в заяві про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, так і в позовній заяві зазначає позивач, а також враховуючи умови договору страхування, а саме ті випадки (ризики), на які поширює свою дію цей договір страхування у відповідача відсутні підстави для виплати страхового відшкодування по вищезазначеному випадку, оскільки умови договору страхування не поширюють свою дію на випадки (ризики) пошкодження майна під час екстреного гальмування. Виплата страхового відшкодування у даній ситуації могла бути проведена лише під час зіткнення транспортних засобів з нерухомими та рухомими об`єктами, включаючи інші транспортні засоби, падіння та перекидання транспортних засобів, чого не відбулось. Відповідач не погоджується із здійсненим розрахунком суми страхового відшкодування, оскільки не враховано п. 1.2.2 договору, який передбачає франшизу у розмірі 14.000,00 грн. З огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.
Третя особа вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 23.01.2020 не виконала, письмових пояснень не подала.
10.03.2020 від позивача надійшла заява про перехід до ухвалення судового рішення за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
27.03.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтологістика Плюс» (страхувальник, позивач) було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 24-1505-19-00001 (далі - договір страхування).
Відповідно до п. 2.1. вказаного договору згідно з цим договором страхувальник зобов`язується сплатити страховику премію у визначений термін та виконувати інші умови цього договору, а страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну страхувальником особі або її майну (в т.ч. вантажу) внаслідок настання страхового випадку в порядку і не умовах, визначених цим договором.
Крім того, 27.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтологістика Плюс» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» (замовник, третя особа) було укладено договір № 27/11, відповідно до якого в порядку передбаченому договором перевізник за окремими дорученнями замовника надає транспортно-експедиторські послуги.
В свою чергу 24.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Світондейл» (клієнт) укладено договір транспортного експедирування вантажів № ЗТН/81, предметом якого є надання експедитором транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень (доставки) вантажів по міським, приміським, міжміським маршрутам (п. 1.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної № ЗТН00002565 від 21.06.2019 вантажовідправником ТОВ Завод «Світондейл» до транспортних засобів Renault Premium державний номер НОМЕР_1 та напівпричепу державний номер НОМЕР_2 завантажено товар (кількість місць - 42); водієм вказано ОСОБА_1 ; вантажоодержувачем є Виробничо-комерційне приватне підприємство «Тонус-Плюс»; перевізником/експедитором зазначено ТОВ «Компнаія «Укравтологістика».
Згідно акту-претензії про невідповідність № Я-24 від 24.06.2019 та акту приймання продукції (товару) за якістю від 25.06.2019, вантаж, який перевозився вищезазначеними транспортними засобами, а саме: бікроеласт ЕКП сл.сір. в кількості 750 кв. м (на 3 піддонах) та бікроеласт ЕПП в кількості 2415 кв. м (на 7 піддонах) має наступні дефекти: завалені піддони з матеріалом (сталося падіння трьох піддонів бікроеласту ЕКП 4,0 сл.сір. та семи бікроеласту ЕПП 2,5); пошкодження матеріалу (значні механічні ушкодження завалених рулонів); злипання рулонів; частково надірвані рулони (розриви суцільності поверхні матеріалу).
З пояснень водія ОСОБА_1 вбачається, що останній виконав всі вимоги до завантаження вантажу (розміщено та закріплено вантаж для безпечного транспортування до місця розвантаження). Під час перевезення з метою уникнення ДТП було вжито заходів екстреного гальмування. В процесі розвантаження виявлено зміщення товару, який частково надірвано та маються заломи країв рулонів.
25.06.2019 позивачем на виконання умов договору страхування до страховика (відповідача) було подано заяву про настання страхового випадку, що стався в результаті екстреного гальмування автотранспортних засобів з метою відвернення ДТП з більш тяжкими наслідками, яке відбулося 24.06.2019 за участю водія ОСОБА_2 , транспортний засіб Renault Premium державний номер НОМЕР_1 та напівпричепа державний номер НОМЕР_2 , з вантажем рулонів Бікроеласту та іншого вантажу згідно ТТН № ЗТН00002565 від 21.06.2019.
Також 25.06.2019 позивач звернувся до ТОВ «Експертно-дослідна служба України» для проведення експертного товарознавчого дослідження щодо встановлення розміру матеріальних збитків під час вищезазначеного перевезення вантажу 24.06.2019, та уклав договір на проведення товарознавчого дослідження.
Листом № 02/19/07 від 19.07.2019 ТОВ «Експертно-дослідна служба України» повідомила нас про те, що у зв`язку із великою завантаженістю експертів, орієнтовний термін виконання експертного товарознавчого дослідження продовжено до 25.09.2019.
10.10.2019 відповідно до акту здачі-приймання робіт (послуг) за договором про надання послуг від 25.06.2019, позивачем було отримано висновок експерта № 427/09/2019 від 10.10.2019.
Відповідно до висновку експерта № 427/09/2019 від 10.10.2019 величина матеріального збитку, заподіяного власнику майна (ВКПП «Тонус-Плюс») в результаті екстреного гальмування автотранспортних засобів з метою відвернення ДТП, яке сталося 24.06.2019 за участю водія ОСОБА_2 , транспортний засіб Renault Premium державний номер НОМЕР_1 та напівпричепа державний номер НОМЕР_2 , який перевозив рулони бікроеласту та інший вантаж згідно ТТН № ЗТН00002565 від 21.06.2019, згідно акту-претензії № Я-24 від 24.06.2019 та акту приймання продукції (товару) за якістю від 25.06.2019, становить 141.371,00 грн.
Оскільки внаслідок пошкодження вантажу його власнику було завдано матеріальної шкоди, вартість якої згідно акту-претензії про невідповідність від 24.06.2019 склала 150.467,25 грн, третьою особою - ТОВ «Компанія «Укравтологістика» було здійснено виплату вказаної суми на користь ВКПП «Тонус-Плюс» (згідно платіжного доручення № 5174 від 18.07.2019).
Після здійснення вказаної виплати ТОВ «Компанія «Укравтологістика» звернулось до позивача з вимогою № 45/17 від 19.07.2019 про відшкодування понесених третьою особою збитків в розмірі 150.467,25 грн.
В подальшому ТОВ «Компанія «Укравтологістика» повторно звернулось до позивача з вимогою № 1 від 26.07.2019 аналогічного змісту про сплату відшкодування завданих збитків в розмірі 150.467,25 грн.
На ці звернення позивач відповів третій особі листом № 576/43 від 02.08.2019 про те, що питання відшкодування перебуває на розгляді страхової компанії ПАТ «СК «Українська страхова група» (відповідач), відтак розгляд цієї вимоги є передчасним.
Відповідач листом № 03/4049 від 09.08.2019 повідомив позивача про відмову здійснити страхове відшкодування, оскільки: 1) не підтверджено, що перевезення вантажу здійснювалось ТОВ «Укравтологістика Плюс»; 2) пошкодження ватажу відбулось під час перевезення внаслідок екстреного гальмування транспортного засобу, що не відноситься до жодного з передбачених договором страхування страхових ризиків.
Відповідно до п. 10.1.5. договору страхування, при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник зобов`язаний надати страховикові необхідні відомості й документи, передбачені п. 11.1. цього договору, для встановлення факту страхового випадку й оцінки заподіяного збитку, але не пізніше 90 календарних днів з моменту настання події або моменту першої можливості отримання документів, строк видачі яких визначений чинним законодавством.
Позивач з посиланням на п. 10.1.5. договору страхування направив відповідачу супровідним листом № 41/56 від 04.11.2019 повний пакет документів, передбачений умовами п. 11.1. договору страхування, та просив здійснити страхове відшкодування потерпілій стороні у розмірі 141.371,00 грн шляхом переказу на користь ТОВ «Компанія «Укравтологістика».
Відповідач листом № 03/6154 від 28.11.2019 повідомив позивача про прийняте рішення, яке викладено в листі відповідача № 03/4049 від 09.08.2019.
Спір виник у зв`язку з тим, що на думку позивача внаслідок екстреного гальмування водієм та пошкодження вантажу має місце страховий випадок, а тому відповідач як страховик вантажу має здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 141.371,00 грн на користь третьої особи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як передбачено ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Частиною 1 статті 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до п. 3.1. договору страхування предметом цього договору є страхування майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язаних з:
3.1.1. відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю, працездатності, майну третіх осіб, включаючи власників вантажу та багажу (вантажобагажу), під час експлуатації будь-якого виду транспортного засобу та здійснення перевезень чи транспортного експедирування вантажу.
3.1.2. відшкодуванням додаткових витрат страхувальника, що виникають внаслідок настання страхового випадку.
Відповідно до п. 4.1 договору страхування дано визначення: Страховий випадок - це раптова, непередбачувана і ненавмисна для страхувальника та потерпілої третьої особи (осіб) подія, яка відбулася в процесі перевезення (експедирування) вантажу страхувальником у строк дії цього договору та на території страхування, яка зазначена в п. 1.4 частини 1 цього договору, і з настанням якої виникає зобов`язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування (страхувальнику були пред`явлені претензії та/або позови від третіх осіб).
Відповідно до умов п. 4.2 цього договору страхувальник має право вибрати одну або декілька подій (страхових ризиків), з настанням яких виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування, про що робиться відповідна відмітка («ТАК» або «НІ») в п. 1.2. частини 1 цього договору.
Згідно п. 4.2.1 договору страхування страхове відшкодування відповідальності за знищення (втрату) та / або пошкодження вантажу - обов`язок особи, відповідальної за вантаж, щодо відшкодування завданого нею збитку через власні дії або бездіяльність, який виник внаслідок:
4.2.1.1. зіткнення транспортних засобів з нерухомими та рухомими об`єктами, включаючи інші транспортні засоби, падіння та перекидання транспортних засобів;
4.2.1.2. таємного викрадення частини або всього вантажу під час зупинки або стоянки транспортного засобу;
4.2.1.3. перехолодження або перегріву вантажу, враховуючи умови, зазначені в п. 5.3 частини 2 цього договору;
4.2.1.4. пожежі, вибуху, намокання вантажу;
4.2.1.5. нещасних випадків при завантаження та/або вивантаженні вантажу.
Враховуючи те, що пошкодження вантажу сталося внаслідок екстреного гальмування, і даний випадок згідно умов договору страхування не відноситься до страхового випадку, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для виплати страхового відшкодування за вказаним випадком.
Пунктом 4.2.3.1 договору страхування передбачена відповідальність перед третіми особами, якщо збиток викликаний знищенням (втратою) або пошкодженням майна третіх осіб.
Тобто, умовами договору страхування передбачено, що в разі настання страхового випадку страхувальник за наявності підстав здійснює виплату страхового відшкодування на користь третьої особи, якій належить майно.
Однак, позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика», який не є власником пошкодженого майна.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
За порушення зобов`язання за договором транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України, експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження - вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Статтею 618 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Відповідно до п. 6.11 договору № ЗТН/81 від 24.05.2019 за умови залучення експедитором до виконання свого зобов`язання за договором третьої особи, експедитор несе перед клієнтом відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань цією третьою особою як за власні дії.
Згідно з п. 6.8 договору № ЗТН/81 від 24.05.2019 експедитор несе матеріальну відповідальність перед клієнтом у вигляді відшкодування в повному обсязі в наступних перерахованих розмірах реального збитку за втрату, нестачу або пошкодження (псування) вантажу з моменту прийняття його у вантажовідправника і до видачі вантажу вказаному вантажоодержувачу, або уповноваженій ним особі, якщо не доведе, що втрата, недостача або пошкодження (псування) вантажу сталися внаслідок обставин, яким експедитор не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало:
6.8.2. за пошкодження (псування) вантажу, прийнятого експедитором для перевезення у розмірі суми, на яку знизилась дійсна документально підтверджена клієнтом вартість вантажу, а при неможливості відновлення пошкодженого вантажу в розмірі дійсної вартості вантажу.
Експедитор зобов`язується відшкодувати клієнту вартість пошкодженого, втраченого вантажу, підтверджену за допомогою складання уповноваженими представниками сторін акта - претензії, в термін, який не може перевищувати 10 банківських днів з моменту складання акту-претензії.
За умовами договору транспортного експедирування № ЗТН/81 від 24.05.2019, укладеного між ТОВ «Завод «Світондейл» та ТОВ «Компанія «Укравтологістика», останнє несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що прямо вказано у 6.8, 6.11 договору, якими передбачено, що сторона яка залучила третю особу до виконання своїх зобов`язань, несе перед іншою стороною відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань цією третьою особою.
За таких обставин, договором № ЗТН/81 від 24.05.2019 виключена можливість перекладання відповідальності за втрату вантажу на третіх осіб (в даному випадку перевізника), а навпаки, відповідальність покладена виключно на експедитора - яким є ТОВ «Компанія «Укравтологістика».
Згідно з п. 3.1.3 договору № 27/11 від 27.03.2019 перевізник зобов`язався забезпечувати збереження прийнятих до перевезення вантажів відповідно до чинного законодавства. Наявність кріпильних ременів у кількості 10 штук та їх використання при кріпленні вантажу в транспортному засобі згідно зі схемою кріплення є обов`язком перевізника (водія транспортного засобу, як представника експедитора).
Відповідно до п. 5.1.7 договору № 27/11 від 27.03.2019 у випадку виявлення втрати, пошкодження, псування вантажу перевізник вправі від імені замовника вкладати та підписувати акти, інструктувати перевізника, інших осіб, вчиняти інші юридично значимі дії, передбачені законодавством та діловими звичаями.
Умовами укладеного між ТОВ «Компанія «Укравтологістика» та позивачем договору № 27/11 від 27.03.2019 не передбачено відповідальність позивача за втрату, пошкодження чи псування прийнятого до перевезення вантажу у вигляді відшкодування вартості такого вантажу.
Слід відзначити, що стаття 13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлює, що експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.
Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки позивачем не доведено факт настання страхового випадку, не підтверджено наявність обов`язку відповідача здійснити виплату страхового відшкодування на користь третьої особи, що у даному випадку за умовами договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяв позивача про сплату страхового відшкодування, що в свою чергу у сукупності свідчить про необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення коштів на користь третьої особи.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтологістика Плюс» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-
В И Р І Ш И В:
1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтологістика Плюс» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» 141.371,00 грн відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова
