СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2020 р. Справа № 480/5358/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 03 липня 2003 року на підставі Указу Президента України від 12.06.2003 р. № 525/2003 та відповідно до наказу голови Глухівського міського суду від 03.07.2003 р. № 15 він працював на посаді судді Глухівського міського суду й Указом Президента України від 23.03.2004 р. № 358/2004 був переведений на посаду судді Глухівського міськрайонного суду, а постановою Верховної Ради України від 30.10.2008 р. № 628-VI обраний суддею цього суду безстроково. В подальшому рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2017 р. № 2551/0/15-17 його звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. Перебуває на обліку в Глухівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує щомісячне довічне утримання судді у відставці. На звернення до відповідача про надання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.07.2019 р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2007 грн - та станом на 01.12.2019 р. - 2102 грн, отримав довідки, відповідно до яких станом на 01.07.2019 р. та 01.12.2019 р. суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного утримання суддям у відставці, складає 45623,75 грн, у т.ч. посадовий оклад - 28815 грн, доплата за вислугу років (50%) - 14407,50 грн, а також матеріальна допомога на оздоровлення - 2401,25 грн. Вважає такі дії відповідача протиправними та зазначає, що на підставі рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 (справа № 1-7/2018 (4062/15) посадовий оклад судді місцевого суду встановлено у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, що запроваджується поетапно: з 01 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат. Отже, з дня набрання чинності вказаним рішенням (з 04.12.2018 р.) посадовий оклад судді місцевого суду встановлено у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI. При цьому відповідно до п. 24 цього ж розділу розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу (тобто судді, який не проходив кваліфікаційне оцінювання), становить з 1 січня 2019 року для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Так, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" серед іншого установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року у розмірі 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

На підставі роз`яснень Державної судової адміністрації України від 14.12.2018 р. у зв`язку з ухваленням Рішення КСУ від 04.12.2018 р. та з огляду на те, що положення Закону України N 1774-VIII є чинними, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя місцевого суду повинен отримувати суддівську винагороду, виходячи з посадового окладу - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з тим жодними положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI (відповідно до яких і має обчислюватися суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці) не визначено, що суддівська винагорода обраховується, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого саме на 1 січня календарного року, а тому з 01.07.2019 р. посадовий оклад для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці місцевого суду має становити 30105 грн (2007x15=30105), а з 01.12.2019 р. - 31530 грн (2102x15=31530). У зв`язку з цим просить суд зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області надати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 липня 2019 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2007 грн, та станом на 01 грудня 2019 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що, умови та порядок виплати щомісячного грошового утримання суддів, які вийшли у відставку, врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII.

Відповідно до п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Оскільки позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання, умови, порядок та розмір його щомісячного довічного грошового утримання обчислюється відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI.

Рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України, зокрема, положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону N 192-VIII. За змістом рішення КСУ це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

При цьому стаття 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. Тому з урахуванням положень, які містяться у рішенні Конституційного Суду України від 04.12.2018 р. № 11-р/2018, ТУ ДСА України в Сумській області було видано позивачу довідки № 40-911/19 від 02.07.2019 р. за липень 2019 року та грудень 2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру посадового окладу судді, що складає 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Законодавчо встановлені підстави видавати позивачу іншу довідку із зазначенням інших даних відсутні. Вважає, що порушень вимог чинного законодавства ним не допущено. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 03.07.2003 р. позивач працював на посаді судді Глухівського міського суду, згодом - Глухівського міськрайонного суду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2017 р. № 2551/0/15-17 був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. Перебуває на обліку в Глухівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує щомісячне довічне утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, виданих позивачу, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 01.07.2019 р. та 01.12.2019 р. суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного утримання суддям у відставці, складає 45623,75 грн, у т.ч. посадовий оклад - 28815 грн, доплата за вислугу років (50%) - 14407,50 грн, а також матеріальна допомога на оздоровлення - 2401,25 грн (а.с.5,7).

Суд вважає, що вказані довідки є обгрунтованими, складені відповідно до норм чинного законодавства, а підстави для надання позивачу інших довідок із зазначенням інших розрахункових величин для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці відсутні з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон).

Умови та порядок виплати щомісячного грошового утримання суддів, які вийшли у відставку, врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII.

Відповідно до ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 135 Закону).

Відповідно до п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Оскільки позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання, умови, порядок та розмір його щомісячного довічного грошового утримання обчислюється відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI.

Рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України, зокрема, положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону N 192-VIII. За змістом рішення КСУ це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

Відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому стаття 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI як в редакції рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 так і в редакції до 04 грудня 2018 року є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. У зв`язку з цим для визначення розміру мінімальної заробітної плати необхідно звернутися до інших законів, норми яких доповнять ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI і складуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.09.2018 р. у справі №820/1853/17 (провадження №К/9901/3651/17).

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, у тому числі пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року N 1774-VIII, яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, у такий спосіб законодавець заборонив застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину для визначення посадових окладів, у тому числі суддів, і, водночас, передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року (абз. 2 п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року N 1774-VIII).

У даному випадку з огляду на положення п. 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII довічне грошове утримання позивачу повинно обраховуватися відповідно до ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI, але з урахуванням приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року N 1774-VIII, тобто з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, розмір якої у 2019 році відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено на рівні 1921,00 грн.

Станом на час розгляду справи положення пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року N 1774-VIII не визнані неконституційними, дана норма є чинною, відповідно, підлягає застосуванню при формуванні та видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З урахуванням положень, наведених у рішенні Конституційного Суду України від 04.12.2018 р. № 11-р/2018, Територіальним управлінням ДСА України у Сумській області було видано позивачу довідки за липень 2019 року та грудень 2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру посадового окладу судді, що складає 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. За таких обставин суд не вбачає порушень вимог чинного законодавства в діях відповідача при видачі позивачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру посадового окладу судді, що складає 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Крім того, алгоритм розрахунку суддівської винагороди є однаковим як за Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI так і за Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII, відповідно, і розрахункова величина має бути однаковою. За іншого підходу визначення суддівської винагороди матимуть місце ознаки дискримінації та невідповідність меті, закладеній в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII, - збільшення суддівської винагороди суддям, що пройшли кваліфікаційне оцінювання.

Таким чином, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що довідки за липень 2019 року та грудень 2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру посадового окладу судді, що складає 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, складені у повній відповідності з нормами чинного законодавства, тому за наведених обставин і правових норм вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (40002, м. Суми, вул. Перемоги, 4, код ЄДРПОУ 26270240) про зобов`язання вчинити дії - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Л.М. Опімах