Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 365/322/17

провадження № 61-4097св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Згурівська районна державна адміністрація Київської області, як орган опіки та піклування; Служба у справах дітей Згурівської районної державної адміністрації Київської області; Згурівський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді; Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації; Солом`янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 01 червня 2018 року у складі судді Хижного Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення прізвища дитини та внесення змін до актового запису про народження, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він та відповідач є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з матір`ю. Відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, відмовляє у побаченнях, на контакт не виходить, чим порушує батьківські права та обов`язки позивача. Позивач зазначає, що має належні умови для проживання та виховання дочки, характеризується позитивно, одружений та від шлюбу теж має малолітню дочку. У досудовому порядку домовитись про участь позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною сторонам не вдається.

Позивач вважає, що з часу винесення ухвали Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року, якою частково скасовано рішення Згурівського районного суду від 03 червня 2013 року та відмовлено в позові в частині визначення прізвища дитини за його прізвищем, змінились обставини, зокрема, він сплачує аліменти на утримання дитини, реалізовує себе як батько.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив: визначити прізвище дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ; зобов`язати Відділ Солом`янського районну у м. Києві державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести зміни до актового запису від 01 лютого 2013 року № 372, зроблений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві про народження ОСОБА_3 вказавши в графі « Прізвище » - ОСОБА_3 ; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без її участі в громадських місцях на всій території міста Києва та Київської області та за місцем мешкання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - встановити порядок спілкування з ОСОБА_3 кожен четвер місяця з 10-00 години до 17-00 години без участі матері в громадських місцях на всій території міста Києва та Київської області та за місцем мешкання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 01 червня 2018 року позов задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення часу для їх побачень кожної першої та третьої суботи місяця з 10-00 години до 17-00 години без участі матері в громадських місцях на всій території міста Києва та Київської області та за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батьки є рівними у своїх правах та обов`язках щодо своєї дитини, не має жодних переваг матері перед батьком, а так само переваг того з батьків з ким проживає дитина. Спілкування з дитиною та її виховання є не тільки правом, а й обов`язком батьків. Позивач позитивно характеризується, має задовільні житлово-побутові умови, які облаштовані для виховання та проживання малолітніх дітей, сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 . Підстав для обмеження позивача у спілкуванні з дочкою суд не вбачав, відчуженість між батьком та дитиною має місце через нерегулярність їх побачень, а також через напружені стосунки, які склались між позивачем та відповідачем. Визначаючи зустрічі позивача з дитиною без присутності матері, суд ураховував вік дитини, відсутність обмежень щодо її психологічного та фізичного здоров`я, а також постійні конфлікти, що виникають між батьками, зокрема і в присутності дитини, а також відсутність жодних обмежень щодо цього.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визначення прізвища дитини ОСОБА_3 за прізвищем батька - ОСОБА_3 та внесення відповідних змін в актовий запис про народження, суд першої інстанції виходив із недоведеності позову в цій частині, оскільки дитина проживає з матір`ю, більше з нею контактує, а тому має більшу емоційну прив`язаність до матері. ОСОБА_3 виповнилося 5 років, весь цей час вона живе і позиціонує себе саме з прізвищем « ОСОБА_3 ». У сучасних реаліях прізвище матері не створює жодного психологічного дискомфорту для дитини, за умови належного виконання батьком своїх обов`язків та його участі у вихованні дитини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Згурівського районного суду Київської області від 01 червня 2018 року в частині визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною змінено. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення часу їх побачень кожної першої та третьої суботи місяця з 9-00 години до 13-00 години в присутності матері ОСОБА_2 в громадських місцях на всій території міста Києва та смт. Згурівка Київської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, виходив із того, що висновок місцевого суду про те, що зустрічі дитини з батьком без присутності матері не завдадуть дитині психічної травми, є помилковим, оскільки дитині на момент ухвалення судового рішення було лише п`ять років, з батьком вона ніколи не проживала, їх зустрічі носили періодичний характер. При цьому апеляційний суд врахував Висновок органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 12 грудня 2018 року, яким, для з`ясування особливостей дитячо-батьківських відносин, прихильності дитини до батьків, одного з них чи інших членів родини тощо, батькам рекомендовано звернутися до Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради для проведення відповідної роботи психолога з малолітньою ОСОБА_3 , а також висновок щодо психологічного обстеження дитини, яким з`ясовано, що у малолітньої ОСОБА_3 спостерігаються прояви тривожності, емоційна напруга та невпевненість в собі, дитина потребує у теплому домашньому затишку та спілкуванні з матір`ю та дитиною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалене у справі судове рішення першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та судове рішення апеляційної інстанції в повному обсязі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині визначення прізвища дитини та внесення змін в актовий запис про народження дитини.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не навів у рішенні та не послався на належні та допустимі докази у справі, які б унеможливили спілкування дитини з батьком без присутності матері. Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, не врахував чинного законодавства України, яким передбачені рівні права батьків щодо дитини та визначив для батька недостатньо часу (8 годин на місяць) для того, щоб повноцінно приймати участь в розвитку та вихованні дитини. Такі обмеження вважає заявник дискримінаційними по відношенню до нього, як до батька, і суперечать положенням Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дитини, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» та практиці Європейського суду з прав людини. Також заявник вважає висновки судів щодо відсутності підстав для зміни прізвища дитини на « ОСОБА_3 » помилковими та такими, що необґрунтовані належними доказами, є формальними, невмотивованими. Суди допустили однобічність у дослідженні доказів, не зазначили правових мотивів відхилення доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та доводів щодо доцільності зміни прізвища дочки.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому в квітні 2019 року відзиві, ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення першої інстанції в незміненій частині та судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та на те, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені на підставі належним чином досліджених наявних у справі доказів, із дотриманням вимог процесуального законодавства та правильним застосуванням норм матеріального права.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не перебували в зареєстрованому шлюбі, є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Згурівського районного суду Київської області від 03 червня 2013 року та заборгованості зі сплати аліментів немає.

ОСОБА_2 з дитиною зареєстровані по АДРЕСА_2 . Фактично проживають у м. Києві, дитина відвідує дошкільний навчальний заклад, хореографічну студію.

ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання створені належні житлово-побутові умови для проживання та виховання малолітньої дитини, позивач одружений, від шлюбу має малолітню дитину - дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з розпорядженням Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 19 грудня 2014 року № 343 продовжено соціальний супровід сім`ї ОСОБА_2 та визначено спосіб участі позивача у вихованні дочки ОСОБА_3 кожного першого та третього четверга місяця з 10-00 години до 12-00 години, а також в державні свята України з 10-00 години до 12-00 години в присутності ОСОБА_2 та представника районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на території домоволодіння відповідача чи іншої території смт. Згурівка, продовжено соціальний супровід сім`ї.

Соціальний супровід сім`ї припинено (копія протоколу засідання координаційної комісії з питань охорони дитинства та підтримки сім`ї при Згурівській районній державній адміністрації від 30 березня 2016 року № 1.

Комісією з питань захисту прав дитини Згурівської райдержадміністрації визначено спосіб участі позивача у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_3 , шляхом побачень кожної суботи місяця з 09-00 години до 13-00 години в громадських місцях м. Києва та Київської області у присутності матері дитини, а також вирішили прізвище дитини не змінювати (копія протоколу засідання від 20 лютого 2018 року № 2).

Висновком органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 грудня 2018 року вирішено: за доцільне не змінювати прізвище малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи емоційний стан дитини, її внутрішній дискомфорт та прив`язаність до матері ОСОБА_2 ; визначити ОСОБА_1 час спілкування зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням віку дитини, її стану здоров`я та розпорядку дня, а також з дотриманням графіку роботи навчальних закладів, в яких дитина отримуватиме відповідну освіту, а також з можливістю відвідування нею додаткового навчання (секції, гуртки тощо), за попередньою домовленістю з матір`ю та у її присутності, в найкращих інтересах дитини наступним чином: кожної першої та кожної третьої суботи місяця з 10-00 годин до 15-00 годин в громадських місцях на всій території міста Києва та Київської області; в будь-який будній день організовувати зустрічі дочки з батьком на території центру соціальних служб для сім`ї та дітей у присутності соціального педагога чи психолога з метою створення безпечного простору для налагодження контакту; необмежене спілкування з дочкою особисто, засобами: телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку (Viber, Skype тощо); у разі потреби (відпустка одного з батьків, хвороба одного з батьків або дитини, відвідування навчальних закладів тощо), за усною домовленістю між собою, батьки малолітньої ОСОБА_3 можуть відступати від вказаного вище режиму спілкування.

ОСОБА_1 звертався до відповідача щодо зміни прізвища дитини на « ОСОБА_3 ».

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року скасовано рішення Згурівського районного суду Київської області від 03 червня 2013 року в частині визначення прізвища дитини за прізвищем батька та в цій частині ухвалено рішення про відмову в позові.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, принаймні в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабою та дідом.

Частинами першою і другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі статтею 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Права батьків щодо виховання дитини розцінюються, як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Згідно з частиною першою статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Судом апеляційної інстанції при вирішенні спору враховані передусім інтереси дитини зважаючи на конкретні обставини справи.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд апеляційної інстанції, врахувавши вік дитини на час розгляду справи, особливості розвитку дитини, характер та тривалість взаємовідносин між батьком та дитиною, правильно змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною, який відповідає принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи.

Що стосується вирішення позову в частині визначення прізвища дитини та внесення змін до актового запису про народження, то Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Як встановили суди та не заперечується сторонами ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 народила дочку ОСОБА_3 , народження якої зареєструвала відповідно до статті 135 СК України.

Батьком дитини є позивач ОСОБА_1 , що також не заперечується сторонами.

Згідно із частиною п`ятою статті 148 СК України у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зміни прізвища дитини, оскільки дитина від народження проживає з матір`ю та має прізвище матері « ОСОБА_3 », позивачем не доведено необхідність такої зміни, а також того, що зміна прізвища буде відповідати її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку. При цьому судами враховано Висновок органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 грудня 2018 року, яким вирішено за доцільне не змінювати прізвище малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи емоційний стан дитини, її внутрішній дискомфорт та прив`язаність до матері ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судове рішення першої інстанції в незміненій частині та судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 01 червня 2018 року, в частині яка не змінена апеляційним судом, та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко