Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 554/9453/15-ц

провадження № 61-8995св18

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -Полтавський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу № 77 «Джерельце» Полтавської міської ради Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року у складі суддів: Мартєва С. Ю., Лобова О. А., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 77 «Джерельце» Полтавської міської ради Полтавської області (далі - дошкільний навчальний заклад № 77 «Джерельце»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що 21 квітня 2010 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в дошкільний навчальний заклад №77 «Джерельце» помічником вихователя спецгрупи на час лікарняного основного працівника. 30 квітня 2010 року звільнена у зв`язку з виходом основного працівника.

01 вересня 2010 року її прийнято на посаду вихователя спецгрупи терміном на один рік.

Згідно з наказом від 15вересня 2011 року № 322 строк її роботи продовжено на постійно.

Згідно з наказом від 18 листопада 2013 року № 297її переведено на посаду вихователя - методиста.

Відповідно до наказу від 18 червня 2015 року № 156 к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади вихователя - методиста за систематичне невиконання без поважних причин службових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивач важає цей наказ незаконним.

Просила суд визнати незаконним наказ від 18 червня 2015 року № 156 к/тр про її звільнення з роботи; поновити її на посаді вихователя - методиста дошкільного навчального закладу № 77 «Джерельце»; стягнути з дошкільного навчального закладу № 77 «Джерельце» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8 181,00 грн; стягнути з навчального закладу № 77 «Джерельце» у відшкодування моральної шкоди 15 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 серпня 2017 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді вихователя - методиста дошкільного навчального закладу № 77 «Джерельце». Стягнуто з навчального закладу № 77 «Джерельце» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8 181,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що внаказі про звільнення позивача з роботи відсутні будь-які посилання, за які саме дії до працівника застосоване найсуворіше дисциплінарне стягнення - звільнення, не вказано, у чому саме полягає її дисциплінарний проступок, за яких обставин вчинений, які саме обов`язки працівником не виконані, тому вважав наказ про звільнення незаконним.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди недоведені та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 серпня 2017 року визнано незаконним наказ від 18 червня 2015 року № 156к/тр про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Стягнуто з дошкільного навчального закладу № 77 «Джерельце» в дохід держави судовий збір у розмірі 487,20 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі у межах суми стягнення заробітної плати за один місяць.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року апеляційні скарги Полтавського дошкільного навчального закладу № 77 "Джерельце" та Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 серпня 2017 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 серпня 2017 року скасован, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків, мала можливість усунути виявлені недоліки в роботі, проте такі не усунула, тому її правомірно звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї. Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року, просила скасувати оскаржуване рішення, залишити в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 08 серпня 2017 року і додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 31 серпня 2017 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

30 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

25 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про систематичність порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , що стало підставою для її звільнення.

Перший наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 01 квітня 2015 року № 19а/г видано без відібрання у неї письмових пояснень. Акт про її відмову від ознайомлення з цим наказом складено предчасно, оскільки у цей день вона перебувала на лікарняному. Крмі того, під її керуванням проводилася виховна робота в садочку на належному рівні, інакше її б не призначили виконуючою обов`язки завідуючої дитячого садочку.

Щодо другого наказу про притягнення її дисциплінарної відповідальності від 17 квітня 2015 року № 23а/г, то він був виданий на підставі проведеної перевірки з 01 квітня 2015 року до 09 квітня 2015 року, яка є незаконною, оскільки завідуюча ОСОБА_2 провела перевірку без її участі, під час її перебування на лікарняному.

Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки актам від 23 березня 2015 року № 1 «Про невідповідність документації педагогічних працівників, що атестуються у 2015 році», від 23 березня 2015 року № 32 «Про невідповідність документації на педагогічних працівників, що атестуються в 2015 року», які містять очевидні ознаки фальсифікації, оскільки складені датою, що передувала даті фактичного їх складення.

Суд не звернув уваги на той факт, що на підставі вказаних актів однією перевіркою позивача двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що суперечить засадам трудового законодавства.

Відповідач на власний розсуд і суб`єктивно визначив систематичність порушення позивачем трудових обов`язків протягом 16 календарних днів між обома наказами, 11 днів з яких були робочими, а 9 днів з цих днів вона перебувала на лікарняному.

Керівник установи, з якої звільнено позивача, не надав об`єктивної можливості їй надати пояснення щодо порушення трудової дисципліни та можливості усунути недоліки в роботі.

Позивач позбавлена права захищатися у зв`язку з висунутим проти неї звинуваченням і не попереджена про подальше припинення з нею трудових відносин у розумний строк.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради та дошкільного навчального закладу № 77 «Джерельце» на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовані тим, що оскаржуване рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заявники просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року - без змін.

Позивача обґрунтовано звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин службових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Доводи касаційної скарги про ненадання можливості надати письмові пояснення спростовуються фактичними обставинами справи. Позивач відмовилася надавати будь-які пояснення щодо акта, складеного 23 березня 2015 року, та ставити підпис про ознайомлення із наказами від 01 квітня 2015 року № 19а/г та від 17 квітня 2015 року № 23 а/г про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, про що складені відповідні акти.

Безпідставними є твердження ОСОБА_1 про фальсифікацію документів та оформлення їх числом, що передує даті фактичного складення, оскільки акта від 23 березня 2015 року № 32 взагалі не було. Натомість виданий наказ від 23 березня 2015 року № 32 «Про стан ділової документації педагогічних працівників закладу», відповідно до якого проведено планову перевірку, під час якої виявлені порушення в роботі ОСОБА_1 .

Управління Держпраці у Полтавській області в навчальному закладі здійснило перевірку щодо дотримання вимог трудового законодавства, у тому числі законності звільнення позивача. Згідно з висновками Управління Держпраці у Полтавській області порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 не виявлено, про що вказують акти від 30 березня 2016 року та 03 червня 2016 року.

Виписки з медичної картки позивача про її перебування на лікарняному не є належними доказами, оскільки належним доказом про тимчасову втрату працездатності особи є лікарняний лист.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 21 квітня 2010 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в дошкільний навчальний заклад №77 «Джерельце» помічником вихователя спецгрупи на час лікарняного основного працівника. 30 квітня 2010року звільнена у зв`язку з виходом основного працівника.

01 вересня 2010 року ОСОБА_1 прийнята на посаду вихователя спецгрупи терміном на один рік.

Згідно з наказом від 15вересня 2011 року № 322 термін роботи продовжений на постійно.

Згідно з наказом від 18 листопада 2013 року № 297позивача переведено на посаду вихователя - методиста.

Відповідно донаказу від 18 червня 2015 року № 156 к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади вихователя - методиста за систематичне невиконання без поважних причин службових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

При притягненні працівника до такого виду відповідальності роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17, провадження № 61-9123св18.

Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку підставам звільнення позивача згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України щодо систематичності невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).

Згідно зі статею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошуєтьсяв наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов`язок. При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15.

Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був поінформований належним чином.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 у справі № 452/970/17, провадження № 14-157цс19.

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з пунктами 2.7, 2.15, 2.17 Посадової інструкції вихователя - методиста дошкільного навчального закладу № 77 «Джерельце» ОСОБА_1 зобов`язана зокрема: вести необхідну педагогічну документацію, плани, книгу аналізу навчально-виховної роботи, готувати атестаційні матеріали й відповідати за проведення атестації, вихователь-методист несе відповідальність за виконання обов`язків, передбачених цією інструкцією.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.7, 2.17 Посадової інструкції вихователя-методиста навчального закладу № 77 «Джерельце» ОСОБА_1 зобов`язана, в тому числі, здійснювати методичне забезпечення навчально-виховного процесу та корекційно-відновлювальної роботи у спеціалізованих групах дошкільного навчального закладу, досконало знати зміст і методику освітньо виховної роботи, форми та методи її контролю, дошкільну педагогіку, психологію, основи гігієни; правила охорони життя й здоров`я дітей, вести необхідну педагогічну документацію, плани, книгу аналізу навчально-виховної роботи, вихователь-методист несе відповідальність за виконання обовязків, передбачених цією інструкцією.

За неналежне виконання позивачем зазначених обов`язків, її притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно з наказами від 01 квітня 2015 року № 19 а/г та від 17 квітня 2015 року № 23 а/г.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 212 ЦПК України 2004 року).

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків. Замість надання пояснення з приводу невиконання посадових обов`язків позивач зайняла контрпродуктивну позицію та відмовилася від ознайомлення з наказом про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції встановив, що доводи позивача про неможливість усунення недоліків у роботі у зв`язку з перебуванням на лікарняному не відповідають матеріалам справи. Позивач перебувала на лікарняному з 02 квітня 2015 року до 11 квітня 2015 року, з 21 квітня 2015 року до 24 квітня 2015 року, з 28 травня 2015 року до 02 червня 2015 року. Отже, позивач мала можливість усунути недоліки в роботі.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи ОСОБА_1 , що оперативно-оглядова перевірка не була запланована управлінням освіти та міським методичним кабінетом та надав їм правову оцінку, обгрунтовано зазначивши, що позивач має виконувати свої трудові обов`язкиналежним чином незалежно від перевірки.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач відмовилася ознайомлюватися під підпис із вказаними наказами та надавати пояснення щодо невиконання посадових обов`язків, про що складені відповідні акти.

Згідно з протоколом від 18 червня 2015 року № 6 засідання профспілкового комітету дошкільного навчального закладу № 77 «Джерельце» надано погодження на звільнення вихователя-методиста ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, з яким вона ознайомлена під підпис.

Забезпечуючи справедливу процедуру розгляду справи, суд апеляційної інстанції роз`яснював позивачу право надати документи на підтвердження її вимог, проте вона відповідне право не реалізувала. Докази на підтвердження усунення із 01 квітня 2015 року до дня її звільнення не надала.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, тому її обґрунтовано звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги, що накази від 01 квітня 2017 року та 17 квітня 2017 року видані на підставі одно і того ж акта від 23 березня 2015 року під різними номерами матеріалами справи не підтверджено.

У наказі від 01 квітня 2017 року № 19 а/г підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є акт про невідповідність документації на педагогічних працівників, що атестуються в 2015 році від 23 березня 2015 року № 1.

У наказі від 17 квітня 2017 року № 23 а/г підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є довідка за підсумками вибіркової перевірки про стан ведення ділової документації педагогічних працівників закладу відповідно до наказу «Про стан ділової документації педагогічних працівників закладу» від 23 березня 2015 року № 32.

Позивач накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності не оскаржувала.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгодиз судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та обґрунтовано спростував, а тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко