Постанова

Іменем України

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 732/1195/18

провадження № 61-12934 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Деснянський відділ Державної виконавчої служби м. Чернігів Головного територіального управління юстиції Чернігівської області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року у складі судді Березовського О. Д. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Лакізи Г. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Деснянського відділу Державної виконавчої служби м. Чернігів Головного територіального управління юстиції Чернігівської області (далі - Деснянського відділу ДВС м. Чернігів ГТУЮ Чернігівської області) про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2011 року у справі № 2/2506/468/11 задоволено позов відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра») до ОСОБА_1 про стягнення боргу, стягнуто з нього на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість в сумі 210 239 грн 37 коп., а також 1 820 грн на відшкодування судових витрат.

Постановою головного державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Дмитрієва С. А. від 16 березня 2011 року відкрито виконавче провадження за № 25075966 з виконання виконавчого листа № 2/2506/468/11, виданого 23 лютого 2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованості в сумі 210 239 грн 37 коп. та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення.

У зв`язку з повторним пред`явленням стягувачем виконавчого листа № 2/2506/468/11, виданого 23 лютого 2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова, до Деснянського Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 34386536 від 24 вересня 2012 року. В рамках даного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Титарчук М. О. була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 вересня 2012 року, а саме накладено арешт на все майно ОСОБА_1 в межах суми боргу 21 2059 грн 37 коп.

Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження про виконавче провадженню № 34386533 зазначено, що провадження завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу.

У відповідь на його звернення від 11 червня 2018 року до Деснянського відділу ДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області повідомлено, що виконавчі документи, боржником по яких є ОСОБА_1 , на виконанні у відділі не перебувають. Додатково зазначено, що 05 грудня 2012 року державним виконавцем виконавче провадження № 25075966 було завершене на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній на той час редакції, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а виконавчий документ направлено на адресу стягувача - публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), яке є правонаступником ВАТ «КБ «Надра».

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта наявні арешти на невизначене нерухоме майно ОСОБА_1 , обтяжувачем та заявником яких є Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (реєстраційний номер обтяження № 10950953, реєстраційний номер обтяження № 13029595 ).

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зняти арешт з усього його нерухомого майна, що як обтяження значиться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер обтяження № 10950953, підстава: постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно, 376/13, 16 березня 2011 року, Деснянський відділ ДВС м. Чернігова ГТУЮ в Чернігівській області, головний державний виконавець Дмитрієв С. А., об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми звернення стягнення 210 239 грн. 37 коп., дата, час державної реєстрації: 17 березня 2011 року 12:09:41; реєстраційний номер обтяження № 13029595, підстава: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 562/13, 24 вересня 2012 року, Деснянський відділ ДВС Чернігівського міського управління юстиції, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, дата, час державної реєстрації : 24 вересня 2012 року 09:52:27.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчі провадження, де боржником виступав ОСОБА_1 , були завершені на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стаття 37 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження») та виконавчий лист було повернуто стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред`явити у визначені законодавством строки виконавчий лист до виконання. При цьому завершення виконавчого провадження з цих підстав не передбачає можливості зняття арешту з майна боржника, оскільки рішення суду не виконано і законодавець надає у даному випадку стягувачу право повторно пред`явити виконавчий лист для виконання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що у Деснянському відділі ДВС м. Чернігова ГТУЮ в Чернігівській області на виконанні з 16 березня 2011 року по 16 червня 2012 року перебувало виконавче провадження № 25075966 з виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова від 23 лютого 2011 року № 2/2506/468/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» боргу в сумі 210 239 грн 37 коп. В рамках вказаного виконавчого провадження було накладено арешт на все майно боржника. 13 червня 2012 року по вказаному виконавчому провадженні винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 3 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення суду. Стягувач повторно подав даний виконавчий лист до виконання та на його підставі 24 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження № 34386536 і постановою 24 вересня 2012 року накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу, що належить ОСОБА_1 05 грудня 2012 року по вказаному виконавчому провадженні винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пунктів 2, 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Вищезазначене свідчить про те, що виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 не закінчено, незважаючи на повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки, виходячи зі змісту статей 30 та 50 зазначеного Закону заборонено зняття арешту, оскільки доказів про повернення боргу, згідно з виконавчим листом № 2/2506/468/11, позивачем не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 732/1195/18 з Городнянського районного суду Чернігівської області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що борг за кредитом сплатив основний боржник, а він, як поручитель, також оплачував по кредиту. Зазначав, що підтвердити оплату не може, оскільки платіжні документи не збереглись у зв`язку з тривалим строком їх зберігання.

Вважав помилковим висновок судів про те, що стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зняття арешту з майна за наслідками закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 2 статті 47 вказаного Закону у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ПАТ «КБ «Надра»» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначало, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вказувало, що виконавчі провадження не були закінчені, а були завершені на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, яка передбачає підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, проте у відповідних випадках арешт з майна боржника не знімає, оскільки рішення суду у таких випадках не виконано, а арешт має на меті забезпечити реальне виконання рішення суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2011 року у справі № 2/2506/468/11 позов ВАТ «КБ «Надра» задоволено» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість в сумі 210 239 грн 37 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 8).

Постановою головного державного виконавця Деснянського Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Дмитрієва С. А. від 16 березня 2011 року відкрито виконавче провадження № 25075966 з примусового виконання вказаного вище рішення суду, зокрема виконавчого листа № 2/2506/458/11. Цією ж постановою державний виконавець наклав арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, а саме в межах суми 210 239 грн 70 коп. З постанови вбачається, що документ вступив в законну силу 02 лютого 2011 року та поданий на примусове виконання 14 березня 2011 року. Боржнику встановлено строк на добровільне виконання рішення суду до 24 березня 2011 року. Пунктом 6 постанови визначено, що вона може бути оскаржена начальнику відповідного відділу ДВС або до Деснянського районного суду м. Чернігова в 10-денний строк з моменту її одержання (а.с. 10).

Вказана постанова була направлена ОСОБА_1 до відома та виконання (а.с. 9).

Постановою державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції від 13 червня 2012 року по ВП № 25075966, виконавчий лист № 2/2506/468/11, виданий 23 лютого 2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» суми боргу у розмірі 210 239 грн 37 коп. повернуто стягувачу. Також даною постановою припинено чинність арешту майна боржника накладеного від 16 березня 2011 року № 376/13 та зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 17 березня 2011 року № 10950953 в частині накладення арешту на нежитлове приміщення «Магазин-кафе» та прибудова до нього, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 101).

Постановою державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Титарчук М. О. від 24 вересня 2012 року повторно відкрито виконавче провадження № 34386536 з виконання виконавчого листа № 2/2506/468/11, виданого 23 лютого 2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості у сумі 212 059 грн 37 коп. З постанови вбачається, що документ вступив в законну силу 02 лютого 2011 року та поданий на примусове виконання 20 вересня 2012 року. Боржнику встановлено семиденний строк на добровільне виконання рішення суду. Пунктом 4 постанови визначено, що вона може бути оскаржена до начальника відповідного відділу ДВС або до суду в 10-денний строк з моменту її одержання (а.с. 12).

Вказана постанова була направлена ОСОБА_1 до виконання (а.с. 11).

Постановою державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції від 24 вересня 2012 року по ВП № 34386536 накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу, що належить боржнику ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , у межах суми звернення стягнення у розмірі 212 059 грн 37 коп., заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 лише в межах суми боргу. Також зазначено, що дана постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк з моменту її одержання (а.с. 14).

Постановою державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції від 13 червня 2012 року по ВП № 34386536, виконавчий лист № 2/2506/468/11, виданий 23 лютого 2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «Надра» у розмірі 212 059 грн 37 коп. повернуто стягувачу (а.с. 100).

Дана постанова державним виконавцем також направлена на адресу ОСОБА_1 (а.с. 13).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 02 серпня 2018 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться дані щодо накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 210 239 грн 37 коп. Підстава - постанова головного державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Дмитрієва С. А. від 16 березня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 10950953, та зареєстровано обтяження 24 вересня 2012 року за № 13029595 згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, № 562/13 від 24 вересня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 13029595 (а.с. 20-21).

На запит ОСОБА_1 Деснянський відділ ДВС м. Чернігів ГТУЮ Чернігівської області надав відповідь з якої вбачається, що виконавчі документи, боржником по яким є ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебувають. Згідно даних Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 24 вересня 2012 року згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 562/13 накладено арешт на все нерухоме майно належне ОСОБА_1 при виконанні виконавчого листа № 2/2506/468/11, виданого 23 лютого 2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення заборгованості в розмірі 212 059 грн 17 коп. на користь ПАТ «КБ «Надра». 05 лютого 2012 року державним виконавцем вищезазначене виконавче провадження було завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв на той час), у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а виконавчий документ направлено на адресу стягувача ПАТ «КБ «Надра». Оскільки борг, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій боржником сплачено не було, згідно зі статтями 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв на той час) відсутні підстави для зняття арешту з майна. Також зазначено, що в разі надходження на депозитний рахунок відділу коштів для погашення боргу, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня буде винесено постанову про зняття арешту з майна боржника (а.с. 16).

Згідно даних ВП-спецрозділ від 25 липня 2018 року вбачається, що виконавчий лист від 23 лютого 2011 року № 2/2506/468/11 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна) 05 грудня 2012 року (а.с. 17-18).

Відповідно до відомостей про виконавче провадження № 34386533 по виконавчому листу від 16 травня 2011 року № 2/2506/719/11 вбачається, що виконавчий документ повернутий стягувачу (а.с. 19).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 7421410000:02:000:0243, площею 0,1955 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано 22 грудня 2006 року (а.с. 22).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону № 2677-VI від 04 листопада 2010 року, набув чинності з 08 березня 2011 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частина друга статті 50 вказаного Закону України передбачала, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі ), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні положення містяться у і статті 40 чинного на даний час Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, положення статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на момент завершення виконавчого провадження, тобто станом на 05 грудня 2012 року) визначали наступні форми завершення виконавчого провадження 1) закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; 2) повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; 3) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі ), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу - це складові завершення виконавчого провадження, проте вони мають різну правову підставу і відповідно різні правові наслідки.

Так, правові підстави закінчення виконавчого провадження визначались статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного станом на 05 грудня 2012 року). При цьому закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 вказаного Закону виключало можливість розпочати його знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Натомість, пункт 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 05 грудня 2012 року) передбачав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертався стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, завершення виконавчого провадження з цих підстав не позбавляло стягувача його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

Аналогічні положення містяться і у чинній на даний час редакції Закону України «Про виконавче провадження» (стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, судом встановлено, що виконавче провадження № 34386536 було завершене 05 грудня 2012 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на 05 грудня 2012 року) шляхом повернення виконавчого листа стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. При цьому стягувач мав право у визначені законодавством строки повторно пред`явити виконавчий лист до виконання.

У 2011 році виконавче провадження № 25075966, у рамках якого згідно з постановою державного виконавця від 16 березня 2011 року на майно ОСОБА_1 було накладено арешт у межах суми звернення стягнення, теж було завершено з аналогічних підстав, тому у 2012 році стягувач скористався свої правом і повторно пред`явив виконавчий лист до виконання, а 24 вересеня 2012 року було повторно відкрито виконавче провадження № 34386536.

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що в ході проведених виконавчих дій як в рамках першого виконавчого провадження (ВП № 25075966), так і в рамках другого виконавчого провадження (ВП № 34386536) рішення суду боржником виконано не було, вони були завершені на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стаття 37 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження ) та виконавчий лист було повернуто стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред`явити у визначені законодавством строки виконавчий лист до виконання чинна. При цьому завершення виконавчого провадження з цих підстав не передбачає можливості зняття арешту з майна боржника, оскільки рішення суду не виконано.

Посилання касаційної скарги на вимоги частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції закону на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, безпідставні обов`язок державного виконавця зняти арешт з майна боржника і зазначити про це у відповідній постанові, виникає лише у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції закону на час виникнення спірних правовідносин).

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара