ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року Чернігів Справа № 620/999/20

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України та просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, яка полягала у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років до заробітної плати у період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011, у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку.

2. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій усіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

3. Зобов`язати Територіальне управлійня Державної судової адміністрації України у Чернігівської області нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно та на суму незаконно недоплачених сум заробітної плати компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача від 05.03.2020 про перерахунок та виплату за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років, відповідач допустив протиправну бездіяльність оскільки порушив приписи частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Від позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без його участі.

Представник відповідачів в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. До суду надійшов відзив на позовну заяву.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ОСОБА_1 у період з 26 січня 2006 року по 4 квітня 2019 року працював суддею - головою Городнянського районного суду Чернігівської області та Чернігівського районного суду Чернігівської області.

Згідно довідки про встановлення набавки за вислугу років від 13.03.2020 №04/02-33 та копії наказу від 26.01.2006 №6 Городнянського районного суду Чернігівської області з 26.01.2006 надбавка за вислугу років становила 15 %, з 2007 - 20 %, згідно наказу №02-07/64 від 22.08.2011 Чернігівського районного суду Чернігівської області - 25 %.

05.03.2020 позивач звернувся до Територіального управління ДСА України в Чернігівській області із заявою про перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та на суму недоплаченої надбавки за вислугу років компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Також позивач просив ТУ ДСА в Чернігівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно та на суму недоплачених сум заробітної плати компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Заява позивача задоволена не була.

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон), Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Частина 3 ст. 151 Закону зазначає, що Державна судова адміністрація України має територіальні управління.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Статтею 148 Закону визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Положеннями статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому за кожним видом та спеціалізацією щодо місцевих та апеляційних судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, було встановлено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу.

Розміри посадових окладів, премій встановлювались Кабінетом Міністрів України, розміри надбавок за кваліфікаційні класи суддів та інших надбавок у різні періоди визначались указами Президента України та (або) постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, відповідно до положень статті 13 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов`язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями.

Витрати державного бюджету на покриття таких зобов`язань не можуть здійснюватися.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (яка набрала чинності з 01.03.2008), зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10- рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, після 22.05.2008, дати винесення Конституційним Судом України Рішення №10-рп/2008, Закон №2862-ХІІ і постанова №865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Про те, чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство України, не містило визначення поняття «загальна сума щомісячного заробітку».

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (в редакції Закону України від 23 грудня 2010 року №2856- VI) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про статус суддів», крім статті 43, частин п`ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та частин першої-четвертої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що відповідно до пункту 2 якого за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у спірний період часу, діяли норми чинного законодавства, що передбачали нарахування та виплату надбавки з посадового окладу.

Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості, в частині виплати компенсації, то до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ), оскільки за правилами, визначеними статтею 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс в період невиплати доходу. В даному позові позивач заявив вимогу про нарахування компенсації щодо оспорюваної заробітної плати, а не нарахованої.

Зважаючи на наведене вище, судом встановлено, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача від 05.03.2020 про перерахунок та виплату за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та на суму недоплаченої надбавки за вислугу років компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», відповідач діяв правомірно.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (вул.Кирпоноса, буд.16, м.Чернігів,14000), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 квітня 2020 року.

Суддя С.Л. Клопот