ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №944/870/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі свого законного представника ОСОБА_2 до Галицької митниці Держмитслужби, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо тимчасового вилучення транспортного засобу марки «Volkswagen», модель «LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного на праві власності ОСОБА_1 , а також Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , що оформлені Протоколом про порушення митних правил № 0298/20900/20 від 28.01.2020;

- зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби повернути ОСОБА_1 в особі її опікуна ОСОБА_2 належний їй на праві власності транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , тимчасово вилучені на підставі Протоколу про порушення митних правил № 0298/20900/20 від 28.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що тимчасове вилучення належного на праві власності Позивачу транспортного засобу в даному випадку було абсолютно неправомірним, незаконним та грубо порушує законні права та інтереси Позивача у частині його повноважень щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном, які гарантовані нормами ст. 317 Цивільного кодексу України, ст. 41 Конституції України та ряду міжнародно-правових актів, згоду на обов`язковість застосування яких надано Верховною Радою України та які є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України. Оскільки належний на праві власності Позивачу та тимчасово вилучений митним органом транспортний засіб не має жодних обмежень щодо його переміщення через митний кордон України і Відповідачем у Протоколі не наведено фактів щодо наявності таких обмежень, то тимчасове вилучення вказаного транспортного засобу є неможливим. Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними та такими, що порушують положення чинного законодавства України, оскільки законні підстави для тимчасового вилучення транспортного засобу і відповідного реєстраційного документа, визначені статтею 511 МК України, були відсутні. Просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що громадянин України ОСОБА_2 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зоні (коридорі) спрощеного митного контролю, тобто перемістив товар, який перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а також вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України вищевказаного товару з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням способів та засобів, що утруднюють виявлення товарів. Крім цього, ОСОБА_2 вчинив дії спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок використання службового становища посадовою особою органу доходів і зборів. Відповідно до вимог ст. 482 МК України транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік виготовлення 2006, VIN код - НОМЕР_3 , вилучено у власника гр. ОСОБА_2 . Вважає, що посадові особи Галицької митниці Держмитслужби діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 було прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.04.2020 .

У підготовчому засіданні 09.04.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 14.04.2020.

У судове засідання 14.04.2020 представник Позивача не прибув, через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних у ній доказів; позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судове засідання не прибув, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 205 КАС України суд ухвалив розглядати справу за відсутності представників сторін, на підставі наявних у ній доказів.

З`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

Позивачу на праві власності належить транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 .

На підставі Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15.05.2015 в справі № 460/2827/14-п, яке набрало законної сили 26.05.2015 Позивач була визнана недієздатною.

З 26.05.2015 функції опікуна щодо Позивача виконує її син, ОСОБА_2 .

27.01.2020, керуючи вищезазначеним транспортним засобом, ОСОБА_2 здійснював перетин державного кордону України через пункт пропуску «Грушів» Галицької митниці Держмитслужби.

На Контрольному талоні для проходження по «зеленому коридору» транспортного засобу без причепа та без товарів, що підлягають обов`язковому письмовому декларуванню та (або) оподаткуванню, виданому при в`їзді у вказаний пункт пропуску, посадовою особою митного органу проставлено відтиск особистої номерної печатки №332, що свідчить про завершення митного контролю.

Як зазначається в Протоколі про порушення митних правил № 0298/20900/20 від 28.01.2020 близько 02:00 посадовими особами митного органу був ініційований переогляд транспортного засобу Позивача з метою перевірки законності його переміщення через митний кордон України. У зв`язку з цим транспортний засіб було спрямовано до боксу поглибленого огляду.

Під час проведення переогляду посадові особи митного органу виявили у ніші під пасажирським сидінням ветеринарні препарати, які переміщувалися через митний кордон України в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму такого переміщення.

За результатами переогляду транспортного засобу головним державним інспектором управління запобігання і протидії контрабанді та порушенням митних правил Галицької митниці Держмитслужби Шумелдою Олегом Ігоровичем 28.01.2020 складено Протокол про порушення митних правил № 0298/20900/20 відповідно до якого належний Позивачу на праві власності транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 були тимчасово вилучені.

Як на підставу тимчасового вилучення Протокол про порушення митних правил № 0298/20900/20 від 28.01.2020 містить посилання на статтю 482 Митного кодексу України (далі по тексту – МК України) та на ту обставину, що порушення митних правил вчинено особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси.

Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними та такими, що порушують положення чинного законодавства України, оскільки законні підстави для тимчасового вилучення транспортного засобу і відповідного реєстраційного документа, визначені статтею 511 МК України, були відсутні.

Відповідач проти задоволення позову заперечив на тій підставі, що правова оцінка законності дій посадових осіб митного органу в справі про порушення митних правил № 0298/20900/20 від 28.01.2020, у тому числі щодо тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів і документів, має бути надана Галицьким районним судом міста Львова в ході розгляду такої справи. До цього часу питання правомірності таких дій, на думку Відповідача, не може виступати предметом судового розгляду в окремому позовному провадженні.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції).

Згідно з частиною першою статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи (пункт 9).

Відповідно до частини першої статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Згідно з частиною першою статті 8 Митного кодексу України України митна справа здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності та презумпції невинуватості; 4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 5) спрощення законної торгівлі; 6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; 8) заохочення доброчесності; 9) гласності та прозорості; 10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Частиною першою статті 487 Митного кодексу України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, ? відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням (частина друга статті 486 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 508 Митного кодексу України встановлено, що у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 508 МК України до процесуальних дій належить, серед іншого, тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них.

Отже, тимчасове вилучення як процесуальна дія у справі про порушення митних правил допускається лише щодо тих товарів, транспортних засобів, які зазначені в пункті 3 статті 461 МК України.

Такими товарами, транспортними засобами – згідно з пунктом 3 статті 461 МК України – є, по-перше, товари, транспортні засоби комерційного призначення - безпосередні предмети порушення митних правил, по-друге, товари, транспортні засоби із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), і, по-третє, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Крім того, порядок тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів і документів регулюється статтею 511 Митного кодексу України.

Так, відповідно до частини другої статті 511 МК України у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

З наведеного положення випливає, що у разі виявлення порушення митних правил, передбаченого статтею 482 МК України, тимчасове вилучення транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення та відповідних реєстраційних документів допускається не у всіх випадках, а лише за умови, що такі транспортні засоби підлягають конфіскації.

Відповідно до частини першої статті 482 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей, або з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, транспортних засобів і транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза митним контролем.

При цьому загальні правила щодо конфіскації як виду адміністративних стягнень за порушення митних правил встановлені статтею 465 МК України.

Згідно з частиною першою цієї статті конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави.

У той же час, як зазначається в пункті 3 статті 461 МК України, за порушення митних правил може бути застосована конфіскація: 1) транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил; 2) транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону); 3) транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Можливість застосування конфіскації (а отже, і тимчасового вилучення) транспортних засобів у інших випадках положеннями МК України не передбачена.

Таким чином, виходячи із змісту статей 461, 465, 508 і 511 МК України, застосування митним органом тимчасового вилучення транспортного засобу та відповідного реєстраційного документа допускається лише за наявності однієї з умов, визначених у пункті 3 статті 461 МК України.

Системне тлумачення наведених норм свідчить, що конфіскація, як вид адміністративного стягнення за порушення митних правил, може бути застосована щодо транспортного засобу, який був безпосереднім предметом порушення митних правил, або був облаштований спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, або використовувався для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Такий висновок підтверджується і Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм процесуальних документів у справах про порушення митних правил» № 652 від 31.05.2012, яким затверджено, серед іншого, форму протоколу про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справах про порушення митних правил.

Так, цією формою передбачена можливість тимчасового вилучення у особи на підставі статей 508 і 511 МК України товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування органу доходів і зборів.

Як зазначається в Протоколі про порушення митних правил № 0298/20900/20 від 28.01.2020 підставою для тимчасового вилучення належного Позивачу на праві власності транспортного засобу стало те, що ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу, тобто тимчасове вилучення транспортного засобу відбулося на підставі статті 482 МК України. Як на підставу тимчасового вилучення Протокол про порушення митних правил № 0298/20900/20 від 28.01.2020 містить посилання також на ту обставину, що порушення митних правил вчинено особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси.

Згідно з диспозицією частини першої статті 482 МК України склад відповідного адміністративного правопорушення охоплює переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей, або з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Позивача, здійснював перетин державного кордону України через пункт пропуску «Грушів» Галицької митниці Держмитслужби, тобто проходив митний контроль у встановленому для цього місці. Зазначена обставина підтверджується Контрольним талоном для проходження по «зеленому коридору» транспортного засобу без причепа та без товарів, що підлягають обов`язковому письмовому декларуванню та (або) оподаткуванню, копія якого є в матеріалах справи.

В той же час, жодних документів та інших матеріалів, які б підтверджували перетинання ОСОБА_2 на транспортному засобі Позивача митного кордону України поза місцем розташування митного органу, матеріали справи не містять. Судом також встановлено відсутність інших обставин, передбачених пунктом 3 статті 461 МК України, з якими статті 508 і 511 МК України пов`язують можливість застосування митним органом тимчасового вилучення транспортного засобу та відповідного реєстраційного документа.

Протоколом про порушення митних правил № 0298/20900/20 від 28.01.2020 спростовується й та обставина, що порушення митних правил нібито було вчинено особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси. Так, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) прямо вказане в Протоколі про порушення митних правил № 0298/20900/20 від 28.01.2020.

З усього вищезазначеного слідує, що тимчасове вилучення належного Позивачу на праві власності транспортного засобу та відповідного реєстраційного документа у цьому конкретному випадку було безпідставним і таким, що порушує права та інтереси Позивача щодо володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Оскільки транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 не був безпосереднім предметом порушення митних правил, вимога статті 472 МК щодо конфіскації на нього не поширювалась, відтак він не підлягав обов`язковому тимчасовому вилученню. Не було підстав і для його тимчасового вилучення з підстав, передбачених нормою частини третьої статті 511МК. Вилучення товарів, транспортних засобів згідно з цією нормою є заходом забезпечення виконання постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил, зокрема про конфіскацію, та забезпечення відшкодування витрат митниці, пов`язаних із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийняте рішення про конфіскацію.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №420/5196/18.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС У країни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими су дами при застосуванні таких норм права.

Оскільки автомобіль «Volkswagen», модель «LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , а не водієві цього транспортного засобу, який на думку відповідача вчинив порушення митних правил, на нього не може бути звернено стягнення в порядку примусового виконання постанови суду в частині накладення штрафу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З приводу доводів Відповідача про те, що правова оцінка законності дій посадових осіб митного органу щодо тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів і документів має бути надана в ході розгляду відповідної справи про порушення митних правил, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 512 Митного кодексу України тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 511 цього Кодексу, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є, зокрема, дії – вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов`язані з виконанням ними обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України (пункт 2 частини другої статті 24 МК України).

Частиною першою статті 29 Митного кодексу України встановлено, що рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Отже, доводи Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки частиною першою статті 512 Митного кодексу України прямо встановлено, що тимчасове вилучення транспортних засобів може бути оскаржено, в тому числі безпосередньо до суду. При цьому можливість такого оскарження не ставиться в залежність від стану розгляду відповідної справи про порушення митних правил.

Судом встановлено, що транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Позивачу на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 .

Суд зазначає, що обставини, за яких автомобіль позивача було вилучено, є не типовими, оскільки з матеріалів справи убачається, що транспортний засіб, який був переміщений через державний кордон України, здійснено ОСОБА_2 , а автомобіль належить на праві власності ОСОБА_1 .

Суд наголошує, що ОСОБА_1 не порушувала митних правил, а Протокол про порушення митних правил № 0298/20900/20 складений відносно ОСОБА_2 , відповідно до якого належний Позивачу на праві власності транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 були тимчасово вилучені.

Суд вважає, що вилучення транспортного засобу позивача, за фактичної відсутності його вини у скоєному правопорушення, має наслідком порушення права власності позивача на належне йому майно, що полягає в позбавленні майна особи без належних правових підстав.

Суд виходить з того, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно Перший протокол; Конвенція). Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Право власності (на мирне володіння майном) не є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності, у тому числі й позбавляти громадян власності. При цьому в таких діях держава повинна дотримуватися усталених принципів правомірного втручання, зокрема тих, що напрацьовані ЄСПЛ, через рішення якого відбувається розуміння змісту норм Конвенції, Першого протоколу, їх практичне застосування.

ЄСПЛ, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював низку загальновизнаних стандартів захисту цього права, які зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення ст. 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом ст. 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна.

Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be а reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (quality of the law is requiring that it be accessible to the persons concerned, prйcisй and foreseeable in its application). Тлумачення та застосування національного законодавства прерогатива національних органів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.

При цьому, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Отже, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи при обранні способу відновлення порушеного права позивача суд ставить у залежність принцип верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд дійшов висновку, що оскільки позивач не порушував митних правил, дії Галицької митниці Держмитслужби щодо тимчасового вилучення транспортного засобу належного на праві власності ОСОБА_1 слід визнати протиправними та зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 автомобіль «Volkswagen», модель «LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , у зв`язку з тим що саме у такий спосіб буде поновлено порушене право позивача.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними (пункт 3).

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як зазначається в частині другій статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1).

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не довів правомірність своїх дій щодо тимчасового вилучення належного Позивачу на праві власності транспортного засобу та відповідного реєстраційного документа з урахуванням вимог, встановлених статтею 77 КАС України, а тому, виходячи з меж позовних вимог і доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо тимчасового вилучення транспортного засобу марки «Volkswagen», модель «LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного на праві власності ОСОБА_1 , а також Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , що оформлені Протоколом про порушення митних правил № 0298/20900/20 від 28.01.2020.

Зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби повернути ОСОБА_1 в особі її опікуна ОСОБА_2 належний їй на праві власності транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , тимчасово вилучені на підставі Протоколу про порушення митних правил № 0298/20900/20 від 28.01.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2020.

Суддя Р.М. Брильовський