ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.005924

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М.,

представника позивача Олійник А.Р.,

представника відповідача Риб`як В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

11.11.2019 до суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Львівської митниці ДФС код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 (далі – відповідач), в якому позивач, з урахуванням заяв від 03.12.2019, 29.12.2019, 04.02.2020, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС №229-дс від 01.11.2019 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”;

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС № 743-0 від 01.11.2019 “Про звільнення ОСОБА_1 ”;

- зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу № 2 митного поста “Львів-Аеропорт” Галицької митниці Держмитслужби;

- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 18.11.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 16.12.2019 суд залучив співвідповідача у справі Галицьку митницю Держмитслужби та прийняв до провадження заяву позивача про зміну предмета позову від 03.12.2019.

Ухвалою від 09.01.2020 суд прийняв до провадження заяву позивача про уточнення позовних вимог від 29.12.2019.

Ухвалою від 05.02.2020 суд прийняв до провадження заяву позивача про зміну предмета позову від 04.02.2020.

Ухвалою від 24.02.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 16.03.2020 суд допустив заміну співвідповідача у справі Львівську митницю ДФС її правонаступником Галицькою митницею Держмитслужби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Львівської митниці ДФС (далі – Дисциплінарна комісія) є безпідставними, оскільки сформовані без дослідження всіх доказів. Позивач вважає, що факт відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку встановлений в межах кримінального провадження та в межах судової справи про порушення митних правил та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 . Норми, в порушення яких його звинувачують в наказі №229-дс, та які передбачені пунктами 2.1.1, 2.1.6, 2.2.1.3, 2.2.1.4, 2.2.1.21.1, 2.2.30.1, 2.2.30.3, 2.2.30.8, 2.2.30.11, 2.2.30.14, 2.2.30.15, 2.2.44 Положення про відділ митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС регулюють лише завдання та обов`язки головного державного інспектора, а не посадові обов`язки заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС. У висновку службового розслідування не повно вказана інформація щодо обставин, що пом`якшують відповідальність державного службовця. Зазначені у наказі Львівської митниці “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” від 01.11.2019 ДФС №229-дс обставини, які обтяжують відповідальність є безпідставними припущеннями. Також позивач вказав, що у нього не відібрано пояснення перед накладенням дисциплінарного стягнення. До того ж, вважає, що його протиправно позбавили права внести зауваження до висновку Дисциплінарної комісії та подати клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення. Крім цього, в день звільнення відповідач не провів повного розрахунку та досі не повернув трудову книжку.

11.12.2019 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивачу неодноразово надсилалися листи з пропозицією надати пояснення в перший день виходу на роботу по завершенні стану тимчасової непрацездатності. У поясненнях позивача від 02.09.2019 не наведено поважних причин неналежного виконання ним посадових обов`язків. За результатами дисциплінарного провадження встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, на підставі чого і прийнято оскаржений наказ.

16.12.2019 представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідач не взяв до уваги та не надав оцінки постановам Галицького районного суду м.Львова та Львівського апеляційного суду у справі про порушення митних правил та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , а також постановам про закриття кримінального провадження. Зазначила, що відповідач протиправно не сформував дисциплінарну справу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила суд задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.11.2018 о 20:25 год. громадянин України ОСОБА_2 , який прибув рейсом ТК 443 «Стамбул-Львів» через м/п «Львів-Аеропорт» Львівської митниці ДФС, для проходження митного контролю обрав смугу руху спрощеного контролю «зелений коридор», здійснивши декларування шляхом вчинення дій. В ході проведення візуального огляду багажу, в працівників відділу митного оформлення №2 митного поста «Львів-Аеропорт» Львівської митниці ДФС, виникла підозра про наявність у ОСОБА_2 товарів, що підлягають митному оформленню, та/або переміщення яких через митний кордон обмежено, у зв`язку з чим ОСОБА_2 спрямовано для додаткового огляду багажу з використанням технічного засобу. Після сканування багажу ОСОБА_2 попрямував до виходу аеропорту, де був затриманий працівниками спецпідрозділу БКОЗ УСБУ у Львівській області і повернутий в зону митного контролю м/п «Львів-Аеропорт» Львівської митниці ДФС для подальшого проведення відповідних форм контролю в обсягах достатніх для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи. За результатом проведених форм митного контролю (перевірки документів, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, усного опитування, тощо;) у ОСОБА_2 виявлено приховані від митного контролю ювелірні вироби із жовтого та білого металу, вагою брутто 24163,30 г.

21.11.2018 головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС Данівим Р. І. складено стосовно гр. ОСОБА_2 протокол про порушення митних правил №7110/20900/18 у зв`язку із вчиненням ним порушень, передбачених статею 472 та частиною першою статті 482 Митного кодексу України.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2019 у справі №461/1234/19, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10.05.2019, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статею 472 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10162621,24 грн.

Львівська митниця ДФС прийняла наказ «Про проведення службового розслідування» від 26.11.2018 № 601. У пункті 1 вказаного наказу зазначено, що дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ Львівської митниці ДФС провести службове розслідування, в рамках дисциплінарних проваджень, стосовно головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 та начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_4 Сергія ОСОБА_5 , з метою визначення правомірності їх дій при здійсненні 20.11.2018 в міжнародному пункті для повітряного сполучення «Львів» митних формальностей та пропуску на митну територію України пасажира рейсу ТНУ0443 «Стамбул-Львів» та переміщуваного ним на митну територію України багажу, якого було зупинено працівниками УСБУ у Львівській області та виявлено у нього приховані від митного контролю ювелірні вироби із жовтого та білого металу, а також наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарних проступків, за інформацією, викладеною у доповідній записці першого заступника начальника Львівської митниці ДФС О. С. Марченка від 22.11.2018 №432/13-70-67.

Львівська митниця ДФС прийняла наказ «Про продовження строку проведення службового розслідування» від 20.12.2019 №671, згідно з яким службове розслідування необхідно провести з 27.11.2018 по 23.01.2019.

За результатами проведеного службового розслідування Дисциплінарна комісія склала висновок службового розслідування від 25.01.2019 (далі – висновок службового розслідування). У абзаці 2 пункту 9.4. висновку службового розслідування зазначено, що враховуючи факт вчинення заступником начальника митного поста начальником відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», Дисциплінарній комісії врахувати встановлені в ході службового розслідування обставини (факти) при підготовці, відповідно до вимог пункту 12 частини другої статті 73 Закону України «Про державну службу», висновку про наявність в його діях дисциплінарного проступку.

31.10.2019 голова Дисциплінарної комісії склав Подання за результатами розгляду дисциплінарної справи заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 .

Наказом Львівської митниці ДФС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 01.11.2019 № 229-дс (далі – наказ № 229-дс) до заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

Наказом Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 01.11.2019 № 743-о (далі – наказ № 743-о) позивача звільнено з посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

Вважаючи наказ № 229-дс та наказ № 743-о протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Принципи , правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України «Про державну службу»).

У частині першій статті 4 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів:

1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;

4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;

5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;

6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;

7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;

8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків;

9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;

10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (частина перша статті 5 Закону України «Про державну службу»).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний:

1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;

4) з повагою ставитися до державних символів України;

5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;

6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки;

8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;

11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;

12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;

13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статею 8 вказаного Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

У частинах першій, другій статті 64 Закону України «Про державну службу» встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених вказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому вказаним Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

У частині першій статті 65 Закону України «Про державну службу» зазначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених вказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками, як вказано у частині другій статті 65 Закону України «Про державну службу», є

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення;

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Відповідальність заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС визначена в розділі 5 Положення про відділ митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС, затвердженого першим заступником начальника Львівської митниці ДФС Марченком О.С. (далі – Положення про відділ митного оформлення №2), згідно з пунктом 5 якого начальник відділу несе відповідальність за:

- порушення Присяги державних службовців;

- неякісне та несвоєчасне виконання покладених на відділ завдань і функцій, а також окремих завдань та доручень керівництва ДФС та Львівської митниці ДФС з питань, що належать до компетенції відділу;

- повне та своєчасне справляння податків, зборів (інших обов`язкових платежів) у відділі;

- неналежну організацію роботи з виявлення й припинення контрабанди та порушень митних правил; неналежну організацію діяльності відділу, недотримання підпорядкованими посадовими особами вимог нормативно-правових актів, правил внутрішнього службового розпорядку, норм професійної етики, трудової та виконавської дисципліни;

- наслідки своїх розпоряджень, доручень, рішень самостійно Прийнятих під час виконання службових обов`язків, а також за бездіяльність, що їх спричинила;

- неправильне застосування положень нормативно-правових актів, що регламентують порядок митного контролю та митного оформлення товарів;

- неналежне ведення реєстрації, обліку, зберігання та використання документів з грифом «Для службового користування» та недотримання вимог нормативно-правових актів України з питань охорони державної таємниці;

- неналежну підготовку аналітичних та інформаційних матеріалів у межах компетенції відділу;

- ведення особовим складу журналу обліку використання ТЗМК та достовірність внесеної інформації;

- не здійснення у межах компетенції заходів щодо запобігання та протидії корупції; перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу, а й митну службу України;

- неналежну організацію професійного навчання працівників без відриву від роботи;

- організацію роботи з охорони праці, створення безпечних умов праці, забезпечення дотримання вимог пожежної безпеки;

- надання неповної, недостовірної та несвоєчасної інформації ДФС чи керівництву митниці, митного поста;

- порушення дотримання особовим складом часових нормативів митного контролю та оформлення товарів за вантажною митною декларацією;

- неналежне виконання підпорядкованим особовим складом контролю за кількісними та ваговими параметрами товарів при переміщенні їх через митний кордон України;

- негативні результати діяльності підпорядкованих йому працівників;

- стан дотримання законодавства щодо захисту прав інтелектуальної власності;

- вчинення дій, що сприяли контрабанді;

- збереження окремо визначеного майна у порядку, встановленому законодавством.

У частині третій статті 65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У частинах п`ятій, шостій статті 66 Закону України «Про державну службу» встановлено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 вказаного Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 вказаного Закону. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої зазначеної статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Як встановив суд, за результатами проведеного службового розслідування Дисциплінарна комісія склала висновок службового розслідування від 25.01.2019.

У висновку службового розслідування зазначено, що позивач був присутній під час проведення митного контролю багажу громадянина ОСОБА_2 та інших громадян, який (митний контроль) здійснював головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 з використанням рентген-апарату. Однак, після того, як ОСОБА_3 залишив своє робоче місце, ОСОБА_1 не вжив заходів щодо залучення інших посадових осіб підрозділу для завершення митного контролю багажу громадян, які перебували в той момент біля рентген-апарату. Зазначені дії вказують на неналежний контроль з боку ОСОБА_1 , за виконанням підпорядкованими йому посадовими особами відділу службових обов`язків та неналежну організацію з його боку роботи відділу, що свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 4.1., 4.3., 4.34. Положення про відділ митного оформлення №2.

У пунктах 4.1., 4.3 Положення про відділ митного оформлення №2 встановлено, що заступник начальника митного поста - начальник відділу в межах компетенції: здійснює керівництво діяльністю та організовує роботу відділу відповідно до Регламенту Митниці, Положення про митний пост «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС та зазначеного Положення: організовує, забезпечує контроль у межах компетенції виконання відділом Конституції України, законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України рішень Колегії ДФС, доручень керівництва Львівської митниці ДФС (визначених наказами і розпорядженнями Львівської митниці ДФС, відділу протокольними дорученнями щотижневих апаратних нарад керівного складу, планами роботи тощо), запитів і звернень народних депутатів України, запитів територіальних органів центральних органів виконавчої влади (далі — ЦОВВ), а також звернень територіальних органів ДФС, місцевих органів виконавчої влади, посадових осіб, громадян та платників податків.

Згідно з пунктом 4.34. Положення про відділ митного оформлення №2 заступник начальника митного поста - начальник відділу відповідно до покладених на нього обов`язків: контролює виконання посадовими особами відділу службових обов`язків; дає посадовим особам відділу доручення та контролює їх виконання, якість і своєчасність виконання посадовими особами відділу доручень керівництва митниці; підписує службові документи відповідно до своїх повноважень; організує професійну підготовку особового складу відділу й бере участь у цій підготовці; організує та веде виховну й профілактичну роботу серед особового складу відділу; пропонує керівництву відділу застосування заохочень і стягнень до посадових осіб відділу; забезпечує захист державної таємниці під час проведення всіх видів секретних робіт з документами та виробами, що містять державну таємницю; контролює виконання посадовими особами відділу законодавства з питань охорони державної таємниці; у межах своєї компетенції вживає заходів до усунення причин, що призвели до порушення законних прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності й громадян.

Крім цього, у висновку службового розслідування вказано, що Положенням про відділ митного оформлення №2, яким визначено права та обов`язки начальника відділу, не передбачено, що заступник начальника митного поста – начальнику відділу має право або зобов`язаний безпосередньо здійснювати митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України у пункті пропуску для повітряного сполучення «Львів».

Також у висновку службового розслідування зазначено, що наявний в розпорядженні комісії фрагмент відеозапису подій дає підстави вважати, що ОСОБА_1 завершив митні формальності щодо багажу громадянина ОСОБА_2 та надав останньому усний дозвіл на перетин державного кордону. Зазначені дії можуть свідчити про перевищення ОСОБА_1 своїх службових повноважень, визначених Положенням про відділ митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС, тобто вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Разом з тим, враховуючи, що в рамках службового розслідування Дисциплінарною комісією не надалось можливим отримати пояснення ОСОБА_1 з приводу його дій, у тому числі, зафіксованих в зазначеному фрагменті відеозапису, або інших фактичних даних, у тому числі, пояснення ОСОБА_2 , щодо обставин здійснення митних формальностей стосовно багажу вказаного громадянина, підтвердити або спростувати здійснення безпосередньо ОСОБА_1 митного контролю не надається можливим.

У пункті 9.4. висновку службового розслідування запропоновано, враховуючи факт вчинення заступником начальника митного поста - начальником відділу митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт» ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», Дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ Львівської митниці ДФС врахувати встановлені в ході службового розслідування обставини (факти) при підготовці, відповідно до вимог пункту 12 частини другої статті 73 Закону України «Про державну службу», висновку (в рамках здійснюваного щодо нього дисциплінарного провадження) про наявність в його діях дисциплінарного проступку, а також відповідного Подання.

Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що Дисциплінарна комісія рекомендувала врахувати при підготовці висновку та подання наявність в його діях лише одного дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», однак у поданні вказано про вчинення іншого дисциплінарного проступку, суд зазначає таке.

У висновку службового розслідування встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Проте, суд звертає увагу на абзац 2 пункту 9.4. висновку службового розслідування, згідно з яким у разі отримання (здобуття) в рамках здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 фактичних даних, які підтверджуватимуть факт вчинення ним інших порушень, передбачених частиною другою статті 65 Закону України «Про державну службу» (за фактами подій, які є предметом службового розслідування), Дисциплінарній комісії врахувати їх при підготовці, відповідно до вимог пункту 12 частини другої статті 73 Закону України «Про державну службу», відповідного висновку (в рамках здійснюваного щодо нього дисциплінарного провадження) про наявність в його діях дисциплінарного проступку, а також відповідного Подання за результатами розгляду дисциплінарної справи.

З огляду на вказане, а також враховуючи частину шосту статті 66 Закону України «Про державну службу», суд дійшов висновку, що Дисциплінарна комісія не позбавлена права встановлення вчинення позивачем інших дисциплінарних проступків, передбачених частиною другою статті 65 Закону України «Про державну службу».

Як встановив суд, 31.10.2019 голова Дисциплінарної комісії склав Подання за результатами розгляду дисциплінарної справи заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 . У вказаному поданні Дисциплінарною комісією рекомендовано за вчинення 20.11.2018 заступником начальника митного поста - начальником відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», з урахуванням встановлених у ході здійснення дисциплінарного провадження обставин, як пом`якшуючих, так і обтяжуючих його вину, рекомендувати керівнику Львівської митниці ДФС розглянути питання щодо притягнення заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби, на підставі положень частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу».

У наказі «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 01.11.2019 №229-дс вказано, що за результатами розгляду подання від 31.10.2019 № 210/13-70 дисциплінарною комісією встановлено, що 20.11.2018 заступник начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС Кисловський Сергій Анатолійович під час виконання своїх посадових обов`язків в «Міжнародному аеропорту «Львів» імені Данила Галицького» (митний пост «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС), діючи проти інтересів державної служби, всупереч покладених на нього посадових обов`язків, вчинив дії, направлені на незаконне звільнення від митного контролю та пропуск переміщуваних на митну територію України товарів, що спричинило вчинення громадянином України ОСОБА_2 неправомірних дій в особистих інтересах, а саме перемістити, обравши спрощену систему митного контролю - канал проходу «зелений коридор», товари зазначені у протоколі про порушення митних правил від 21.11.2018 № 7110/20900/18 та вилучені даним протоколом про порушення митних правил. Тим самим, 20.11.2018 заступник начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС Кисловський Сергій Анатолійович вчинив проступок проти інтересів державної служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків, а саме, перевищив свої службові повноваження, визначені Положенням про відділ митного оформлення № 2. Окрім цього, заступник начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС Кисловський Сергій Анатолійович, неналежно виконував свої посадові обов`язки, передбачені Положенням про відділ митного оформлення № 2, а саме, пунктами 1.6, 2.1.1, 2.1.6, 2.2.1.3, 2.2.1.4, 2.2.1.21.1, 2.2.30.1, 2.2.30.3, 2.2.30.8, 2.2.30.11, 2.2.30.14, 2.2.30.15, 2.2.44, 4.1, 4.3, 4.4, 4.34 (в частині контролю за виконанням посадовими особами відділу службових обов`язків).

Суд вважає необґрунтованим доводи позивача про те, що норми, в порушення яких його звинувачують в наказі № 229-дс, та які передбачені пунктами 2.1.1, 2.1.6, 2.2.1.3, 2.2.1.4, 2.2.1.21.1, 2.2.30.1, 2.2.30.3, 2.2.30.8, 2.2.30.11, 2.2.30.14, 2.2.30.15, 2.2.44 Положення про відділ митного оформлення № 2 регулюють виключно завдання та обов`язки головного державного інспектора, а не посадові обов`язки заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС, виходячи з наступного.

Як встановив суд, у наказі № 229-дс зазначено, що заступник начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС Кисловський Сергій Анатолійович, неналежно виконував свої посадові обов`язки, передбачені Положенням про відділ митного оформлення № 2, а саме, пунктами 1.6, 2.1.1, 2.1.6, 2.2.1.3, 2.2.1.4, 2.2.1.21.1, 2.2.30.1, 2.2.30.3, 2.2.30.8, 2.2.30.11, 2.2.30.14, 2.2.30.15, 2.2.44, 4.1, 4.3, 4.4, 4.34 (в частині контролю виконання посадовими особами відділу службових обов`язків).

Відповідно до пункту 2.1.1, 2.1.6 Положення про відділ митного оформлення № 2 відділ виконує такі завдання: безпосереднє здійснення митної справи, контроль за додержанням усіма юридичними; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил.

Відділ відповідно до покладених на нього завдань виконує наступні функції та процедури:

- організація, забезпечення контролю в межах компетенції виконання митним постом Конституції України, законів України, актів доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України (далі - КМЗ рішень Колегії ДФС, Митниці, доручень керівництва Митниці (визначені наказами і розпорядженнями Митниці, протокольними дорученнями щотижневих апаратних нарад керівного складу, планами роботи тощо запитів і звернень народних депутатів України, запитів територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади (далі - ЦОВВ), а такі звернень від місцевих органів виконавчої влади, органів місцеве самоврядування, посадових осіб, громадян та платників податків; надання обов`язкових до виконання доручень працівникам відділу з питань, що належать до його функціональних повноважень діяльності підрозділу, контроль за їх виконанням (пункти 2.2.1.3, 2.2.1.4 Положення про відділ митного оформлення № 2);

- забезпечення додержання працівниками відділу виконавської дисципліни (пункт 2.2.1.21.1 Положення про відділ митного оформлення № 2);

- забезпечення дотримання відділом порядку митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами; аналіз ефективності здійснення процедур митного контролю та митного оформлення товарів, що перемішуються через митний кордон України громадянами; здійснення митного контролю та митного оформлення товарі що переміщуються через митний кордон України громадянами; використання технологічних схем митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що діють на митному посту; здійснення перевірки документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України суб`єктами ЗЕД та громадянами; здійснення митного огляду (огляд товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, особистий огляд громадян); проведення заходів із запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил на митній території України (пункти 2.2.30.1, 2.2.30.3, 2.2.30.8, 2.2.30.11, 2.2.30.14, 2.2.30.15, 2.2.44 Положення про відділ митного оформлення №2).

З наведених положень вбачається покладення саме на відділ митного оформлення №2 виконання зазначених завдань, а тому доводи позивача про те, що такими положеннями регулюються виключно завдання та обов`язки головного державного інспектора є безпідставними. Більше того, в наказі № 229-дс зазначено неналежне виконання позивачем, в тому числі вказаних пунктів Положення про відділ митного оформлення №2, в частині контролю виконання посадовими особами відділу службових обов`язків, що кореспондується з його посадовими обов`язками, визначеними у пунктах 4.1, 4.3, 4.4, 4.34 Положення про відділ митного оформлення №2.

Позивач, в свою чергу, не надав суду належних, достатніх та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені в ході службового розслідування та свідчили про належне виконання ним своїх посадових обов`язків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що встановлені у висновку службового розслідування обставини, свідчать про неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків, передбачених Положенням про відділ митного оформлення № 2, а саме, пунктами 1.6, 2.1.1, 2.1.6, 2.2.1.3, 2.2.1.4, 2.2.1.21.1, 2.2.30.1, 2.2.30.3, 2.2.30.8, 2.2.30.11, 2.2.30.14, 2.2.30.15, 2.2.44, 4.1, 4.3, 4.4, 4.34 (в частині контролю виконання посадовими особами відділу службових обов`язків).

Щодо посилання позивача на те, що відповідач протиправно не взяв до уваги доповідні записки від 17.05.2018 № 192/13-70-67/40, від 07.07.2018 № 279/13-70-67/40, від 07.07.2018 № 280/13-70-67/40, 07.08.2018 № 314/13-70-67/40, від 20.08.2018 № 327/13-70-67/40, №328/13-70-67/40, 329/13- 70-67/40, від 03.10.2018 № 375/13-70-67/40, №375/13-70-67/40, в яких повідомлялось про наявність проблем в роботі підрозділу, які пов`язані з відсутністю інспекторського складу та великою завантаженістю наявних інспекторів у відділі митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт», то суд вважає, що такі не впливають на вчинені позивачем порушення.

Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що факт відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» встановлений в межах кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 42018140000000358/15 від 21.11.2018, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що постановою про закриття кримінального провадження від 30.01.2019, винесеною слідчим в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області старшим лейтенантом юстиції В.С. Михаліцьким, кримінальне провадження №42018140000000358/15 від 21.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку із відсутністю у діянні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Постановою про закриття кримінального провадження від 07.03.2019, винесеною слідчим в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області капітаном юстиції А. Наумець, кримінальне провадження №42018140000000358/15 від 21.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку із відсутністю у діянні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що кримінальна відповідальність державного службовця настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Разом з цим, як визначено у частині першій статті 19 Закону України «Про державну службу», за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених вказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому вказаним Законом.

Отже, дисциплінарна та кримінальна відповідальність державного службовця є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення державних службовців до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що однією із підстав для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням, згідно з пунктом 4 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», є набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави.

Відповідно до частини другої статті 84 Закону України «Про державну службу» у випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини першої вказаної статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого вказаною статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої зазначеної статті, - у порядку, визначеному статтею 32 вказаного Закону.

Водночас, підставою для звільнення з посади державної служби, як виду дисциплінарного стягнення, є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 вказаного Закону.

Таким чином, у Законі України «Про державну службу» розмежовано випадки притягнення державного службовця до дисциплінарної та кримінальної відповідальності як самостійні підстави для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення державного службовця ухвалюється на підставі пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що наявність постанови про закриття кримінального провадження не виключає наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку і як наслідку підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а тому доводи аргументи позивача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що факт відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», встановлений у межах судової справи № 461/1234/19 про порушення митних правил та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2019 у справі №461/1234/19 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статею 472 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10162621,24 грн. Вказаною постановою закрито провадження щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 482 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10.05.2019 у справі № 461/1234/19 постанову Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2019 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 – без задоволення.

З вказаних постанов вбачається, що такі стосуються вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених статею 472 та частиною другою статті 482 Митного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальному провадженні чи постанові у справі про адміністративне правопорушення, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, встановлені в постанові Галицького районного суду м. Львова від 26.02.2019 у справі №461/1234/19 та постанові Львівського апеляційного суду від 10.05.2019 у справі № 461/1234/19 не мають преюдиційного значення для розгляду справи, оскільки не стосуються позивача. Таким чином, суд відхиляє аргументи позивача про те, що факт відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» встановлений у межах судової справи № 461/1234/19.

Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що у висновку службового розслідування не повно вказана інформація щодо обставин, що пом`якшують відповідальність державного службовця, суд вказує наступне.

Відповідно до частини другої статті 67 Закону України «Про державну службу» обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;

3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород;

4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

У пункті 7.2 висновку службового розслідування вказано, що ОСОБА_1 - заступник начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС; радник податкової та митної справи І рангу, 1965 року народження; освіта: молодший спеціаліст, Дніпропетровський радіоприладобудівельний технікум у 1984 році, спеціальність - обробка металів різанням, кваліфікація - технік-технолог; спеціаліст, Інститут підготовки кадрів Служби безпеки України у 1994 році, спеціальність - правознавство; в митних органах з липня 2004 року, на займаній посаді з грудня 2016 року; заохочення: нагородження нагрудним знаком «За заслуги» (наказ Державної митної служби України від 19.08.2005№1478- к), нагородження нагрудним знаком «За звитягу» 3 ступеня (наказ Державної митної служби України від 22.08.2006 № 761-к), нагородження нагрудним знаком «За звитягу» 2 ступеня (наказ Державної митної служби України від 20.06.2007 № 644-к), нагородження медаллю «За сприяння в охороні кордону України» (наказ Державної прикордонної служби України від 23.06.2007 № 471), нагородження нагрудним знаком "Відмінний митник" 2 ступеня (наказ Державної митної служби України від 03.10.2007 №969-к), нагородження відзнакою «Честь, мужність, закон» (Рішення Комітету ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю від 18.06.2008 № 11), нагородження нагрудним знаком «За заслуги «Золота зірка» (наказ Державної митної служби України від 29.10.2009 №1965-к); дисциплінарних стягнень не має.

Згідно з наказом № 229-дс обставинами, що пом`якшують відповідальність позивача, які враховані при накладенні дисциплінарного стягнення, є відсутність дисциплінарних стягнень, наявність нагород та його характеристика.

Беручи до уваги наведене, враховуючи неподання позивачем доказів, які б підтверджували наявність інших обставин, що пом`якшують відповідальність державного службовця, суд вважає, що відповідач врахував всі наявні обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця, а тому доводи позивача в цій частині суд відхиляє.

Щодо доводів позивача про те, що вказані у наказі № 229-дс обставини, які обтяжують відповідальність є безпідставним припущенням, суд зазначає таке.

У наказі № 229-дс зазначено, що обставинами, які обтяжують відповідальність позвиача є заподіяння збитків державі у разі, якщо б 20.11.2018 громадянин ОСОБА_2 з переміщуваними ним товарами не був затриманий співробітником правоохоронного органу, а таки перемістився на митну територію України без проведення відносно переміщуваних товарів необхідних митних процедур та без сплати передбачених законодавством України митних платежів.

Позивач заперечуючи таку обставину зазначив, що ОСОБА_2 затриманий на виході з місця здійснення митного огляду співробітниками правоохоронних органів.

Суд вказує на те, що затримання такої особи не впливає на умисел позивача та на факт невиконання ним своїх посадових обов`язків, а тому вказана обставина обґрунтовано взята до уваги при прийнятті наказу № 229-дс.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідач в день звільнення не видав йому належним чином оформлену трудову книжку та не провів з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 Кодексу законів про працю України, оскільки такі обставини не впливають на протиправність оскаржених наказів.

Суд також відхиляє аргументи позивача про те, що відповідач протиправно не сформував дисциплінарну справу, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 Закону України «Про державну службу» з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

У пункті 3 Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 № 49 вказано, що дисциплінарна справа є складовою особової справи державного службовця та долучається до неї після прийняття суб`єктом призначення рішення щодо державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження.

Таким чином, посилання відповідача у листі від 02.12.2019 на те, що матеріали дисциплінарного провадження перебувають на стадії формування для доручення їх до особової справи відповідає наведеним положенням законодавства.

Щодо посилання позивача на те, що відповідач порушив його право на надання пояснення перед накладенням дисциплінарного стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 75 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Суд встановив, що відповідач 03.05.2019 надіслав позивачу лист, в якому зокрема, запропонував надати особисті пояснення щодо обставин та причин вчинення дисциплінарного проступку.

Позивач листом від 16.05.2019 повідомив відповідача про те, що він перебуває на лікарняному у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби та особисто не може прибути у адмінбудинок Львівської митниці ДФС для надання пояснень. Запропонував надіслати на його адресу місця реєстрації вичерпний перелік питань, відповідь а які комісія планує отримати в ході відбирання його особистих пояснень.

Відповідач 31.05.2019 на адресу позивача, яка вказана в його листі від 16.05.2019, надіслав лист, в якому запропонував надати письмові пояснення в перший день після виходу на роботу по завершенні стану тимчасової непрацездатності, для чого прибути у адмінбудинок Львівської митниці ДФС, де будуть задані відповідні питання.

Позивач 27.05.2019 надіслав відповідачу лист, який за змістом аналогічний листу від 16.05.2019.

Відповідач 18.06.2019 надіслав позивачу лист, який за змістом аналогічний листу від 31.05.2019.

02.09.2019 позивач надіслав письмові пояснення щодо обставин та причин вчинення дисциплінарного проступку, які адресовані в. о. начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_6 та голові дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Львівської митниці ДФС ОСОБА_7 .

Ураховуючи наведене, суд вважає, що відповідач вжив належних заходів для забезпечення права державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, надати письмові пояснення перед накладенням дисциплінарного стягнення, а тому аргументи позивача у цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що висновок відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який передбачений пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» прийнятий на основі повно та достовірно встановлених обставин справи, а застосоване дисциплінарне стягнення відповідає характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наказ Львівської митниці ДФС “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” від 01.11.2019 № 229-дс та наказ Львівської митниці ДФС “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 01.11.2019 № 743-о відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України.

Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

У частинах другій, третій статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з наведеного, враховуючи висновок суду про правомірність звільнення позивача з посади, суд вважає, що підстави для поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 17 квітня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик