ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2020 року

Київ

справа №1340/3692/18

адміністративне провадження №К/9901/19640/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна,

УСТАНОВИВ:

ГУ ДФС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» (далі - Підприємство) про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимоги вказує, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у справі №813/2013/15 задоволено позов Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області до ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» та вирішено стягнути до бюджету кошти з рахунків в сумі 3982057,10 грн. На виконання вищенаведеної постанови суду податковим органом було скеровано ряд інкасових доручень щодо списання суми заборгованості із банківських рахунків боржника, однак внаслідок вжитих заходів сума заборгованості не була погашена. Враховуючи, що вказана заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена, а вжиті ГУ ДФС у Львівській області заходи для погашення податкового боргу за рахунок коштів боржника позитивного результату не дали, позивач вимушений звернутись до суду з вимогою про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.

Надано дозвіл ГУ ДФС у Львівській області на погашення податкового боргу ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду 1 листопада 2016 року у справі №813/2013/15 позов Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області задоволено. Стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» на користь державного бюджету податковий борг в розмірі 3982057,10 грн.

Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), виданої ГУ ДФС у Львівській області станом на 5 липня 2018 року за ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» рахується заборгованість в загальній сумі 5526272,72 грн, в тому числі по податку на прибуток у сумі 5502891,14 грн; по земельному податку з юридичних осіб - 23381,58 грн.

Згідно із п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивачем сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 23 січня 2017 року №192-17 про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями.

6 лютого 2017 року заступником начальника ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення №1/3 про опис майна у податкову заставу. Податковим керуючим відповідно до акту опису майна від 17 березня 2017 року №2598/10/13-01-17-01-09 описано майно відповідача на загальну суму 6246100 грн, зокрема: адміністративний корпус. Площа 2186,78 м2. Фундамент - залізобетон. Стіни та перегородки цегляні. Перекриття - залізобетонні плити. Покрівля сумісна, утеплювач - пінобетон. Вікна - металопластикові із склопакетом. Підлога - керамічна плитка. Внутрішнє оздоблення - плитка керамічна, водоемульсійна покраска. Електро і водопостачання та водовідведення. Адреса: Іваничівський район, с. Поромів, будівництво шахти №10 «Нововолинська» інвент. №4336. Споруда - водопровід від районного водопроводу м. Нововолинська по вул. Кропивницького до промплощадки Шахти №10 «Нововолинська». Труби ПВХ діаметром 159 мм. Колодязі залізобетонні. Мокрі колодязі, компенсатори і вентвузли в колодязях. Інвент.№4351.

За результатами направлення до банківських установ, обслуговуючих ДП «Дирекція по будівництву об`єктів» інкасових доручень (розпоряджень) від 1 лютого 2018 року №1 (на суму 5578660,68 грн), №2 (на суму 5578660,68 грн), №3 (на суму 5578660,68 грн), №4 (на суму 5578660,68 грн), останні повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

Таким чином, заходи стягнення, вжиті позивачем, не призвели до погашення Підприємством податкового боргу, а тому, він звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було подано доказів, що описане майно зареєстровано у державному реєстрі у відповідності до п.89.8 ст. 89 ПК України. Крім того, судом встановлено, що на етапі будівництва ДП «Дирекція по будівництву об`єктів», має лише майнові права на об`єкт будівництва. Доказів того, що відповідач в майбутньому набуде право власності на збудований об`єкт згідно акта опису, позивач суду не надав.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що акт опису майна від 17 березня 2017 року №2598/10/13-01-17-01-09 підписаний директором та головним бухгалтером ДП «Дирекція по будівництву об`єктів», не оскаржувався та є чинним.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на таке.

Згідно із п.87.2 ст.87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 ПК України).

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмово оформлення (п.88.2 ст.88 ПК України).

В пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України податкова застава визначена як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно із пп.89.1.1 та 89.1.2. п.89.1 ст.89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Згідно із п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За приписами п.95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Судом першої інстанції встановлено, що майно, згідно акту опису майна від 17 березня 2017 року №2598/10/13-01-17-01-09, не перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) ДП «Дирекція по будівництву об`єктів», а збудоване останнім, на виконання протоколу Мінвуглепроому від 24 квітня 1987 року №30/43-80, будівництво Шахти №10 «Нововолинська», які є складовою цілісного майнового комплексу.

Згідно акту №29/09-01/2011 робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту для введення в експлуатацію від 28 грудня 2011 року, водопровід від районного водопроводу м. Нововолинська по вул. Кропивницького до промплощадки шахти №10 «Нововолинська» представлене до прийняття.

Згідно акту №8-01-01/08 робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 30 вересня 2008 року адміністративний корпус представлений до прийняття.

Згідно листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 18 грудня 1998 року №8/5-341, вбачається, що після завершення будівництва об`єкта та затвердженим в установленому порядку акта про прийняття об`єкта в експлуатацію дирекція з будівництва ліквідується за рішенням органу, що прийняв рішення, щодо Дирекції. До функцій дирекції не входить здійснення фінансово - господарської діяльності з метою отримання прибутку, а кошти та майно, виділені на фінансування капітальних вкладень, якими Дирекція розпоряджається відповідно до покладених на неї функцій, не належить їй на правах повного господарського відання і не можуть використовуватися на свій розсуд (на поповнення обігових коштів, технічне переозброєння виробництво тощо).

Судом встановлено, що описане майно є складовою об`єкта незавершеного будівництва - Шахти №10 «Нововолинська» (с. Поромів, Іваничівського району, Волинської області).

Відповідно до пунктів 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 року №298 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки будівництва шахти №10 «Нововолинська»» головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем бюджетної програми є Міненерговугілля.

Одержувачем бюджетних коштів є державне підприємство «Дирекція по будівництву об`єктів», що виконує функції оперативно-розпорядчого замовника (забудовника) з нового будівництва шахти №10 «Нововолинська» (далі - державне підприємство).

Бюджетні кошти спрямовуються державному підприємству на безповоротній основі.

Бюджетні кошти використовуються для впровадження проекту будівництва шахти №10 «Нововолинська» і спрямовуються на: 1) реалізацію проекту капітального будівництва; 2) виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства.

Відповідно до п.87.3. ст.87 ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків зокрема: майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління; майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що на етапі будівництва ДП «Дирекція по будівництву об`єктів», має лише майнові права на об`єкт будівництва. Доказів того, що відповідач в майбутньому набуде право власності на збудований об`єкт згідно акта опису, позивач суду не надав.

Скасувавши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції наведеним обставинам оцінки не дав та не встановив на якому праві майно, яке внесене до акту опису майна від 17 березня 2017 року №2598/10/13-01-17-01-09, належить Підприємству і чи може воно бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків.

Частиною третьою статті 242 КАС України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У порушення вказаної норми, суд апеляційної інстанції не дослідив усі наявні в матеріалах справи докази щодо правового статусу майна, внесеного до акту опису майна від 17 березня 2017 року №2598/10/13-01-17-01-09.

В силу приписів частини другої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження у справі), якими визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, позбавлений можливості усунути вказані недоліки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України (в редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження у справі), підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Дирекція по будівництву об`єктів» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх