ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2020 року

Київ

справа №806/1285/16

адміністративне провадження №К/9901/30775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Державної служби геології та надр України до Споживчого товариства «ІБР» про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами, за касаційною скаргою Споживчого товариства «ІБР» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Нагірняк М.Ф. від 03.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Жизневської А.В., Котік Т.С., Охрімчук І.Г. від 18.01.2017,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2016 року Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра, позивач) звернулася з позовом до Споживчого товариства «ІБР» (далі - СТ «ІБР», Товариство, відповідач), у якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 18.11.2002 №2831 (далі - спецдозвіл).

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до плану проведення перевірок надрокористувачів СТ «ІБР» було повідомлено про проведення у строк з 14 по 18.09.2015 такої перевірки. 15.09.2015 уповноваженими особами Держгеонадр складено акт про недопущення до проведення перевірки відносно відповідача по причині відсутності керівника чи уповноваженої особи та неможливості, у зв`язку з цим, проведення такої перевірки.

3. 21.09.2015 відповідачу був направлений припис про надання до Держгеонадр у термін до 19.10.2015 відповідних документів на підтвердження виконання особливих умов спеціального дозволу на користування надрами та угоди про умови такого користування. Враховуючи, що від Товариства не надходило жодних документів на виконання припису, наказом від 25.12.2015 дію спецдозволу зупинено. Листом від 17.03.2016 позивач додаткового доводив до відома відповідача про зупинення дії такого дозволу і додатково пропонував у п`ятнадцятиденний термін подати витребувані Держгеонадрами документи, але Відповідачем вимоги припису не були виконані, що стало підставою для подання позову.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017, позов задоволено. Припинено право СТ «ІБР» на користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 18.11.2002 №2831 на видобування гранітів, придатних для виробництва каменю бутового марок 600-800 та щебню будівельного марок 600-1200 Кілківського родовища, розташованого в Чуднівському районі Житомирської області

5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що, як встановлено у ході судового розгляду справи, господарська діяльності, на яку отримано спецдозвіл, здійснювалася Товариством з порушенням вимог законодавства, при цьому, припис стосовно їх усунення, незважаючи на надання достатнього для цього часу, виконаний не був, а тому відповідно до частини сьомої статті 4-1 Закону України від 06.09.2005 №2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №2806-IV) у даному випадку наявні підстави для анулювання такого дозволу та задоволення позову.

6. Суди зазначили й про те, що планова перевірка Товариства не порушує мораторію встановленого на 2015 - 2016 роки щодо здійснення таких перевірок контролюючими органами.

7. Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій, проаналізувавши положення правових норм Законів України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закони №№71-VIII, 76-VIII відповідно), дійшли висновку про те, що норми Закону №76-VIII, в тому числі, щодо обмежень у проведенні перевірок, є загальними та стосуються всіх контролюючих органів, тоді як норми Закону №71-VIII, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів, оскільки критеріями визначення переліку підприємств, на які такі обмеження не поширюються, окрім іншого, є обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності таких підприємств (виробництво чи імпорт підакцизних товарів).

8. Також, суди у своїх рішеннях зазначали, що Держгеонадра, не є органом, повноваження якого поширюється на сферу справляння податків і зборів, а тому норми Закону від 28.12.2014 №71-VIII правомірно не застосовано ним при призначенні та проведенні планової перевірки відносно відповідача у вересні 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, СТ «ІБР» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, згідно наказу Державної служби геології та надр України від 25.06.2015 №174 доведено про проведення планових перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2015 року.

11. 12.08.2015 року на адресу СТ "ІБР" було направлено повідомлення про проведення планової перевірки у строк з 14 по 18.09.2015 посадовими особами Державної служби геології та надр України, що підтверджено відповідними поштовими документами.

12. 15.09.2015 було складено акт №06-02/23/2015-25/п(94) про недопущення до перевірки. Також у акті зафіксовано результати виїзду за місцезнаходженням та огляду Кілківського родовища, додано фото. З акту вбачається, що кар`єр затоплено, роботи з видобутку і вивозу корисних копалин не проводиться, будь-яка гірничо-видобувна техніка на родовищі відсутня.

13. За довідкою Кілківської сільської ради Житомирської області №180 від 15.09.2015 після закінчення договору оренди земельної ділянки в 2013 році СТ "ІБР" не працює. Видобування гранітів в Кілківському родовищі з 2013 року не проводиться.

14. У зв`язку з наведеним 21.09.2015 був внесений припис, яким зобов`язано СТ «ІБР» у термін до 19.10.2015 надати відповідні документи, що підтверджують виконання особливих умов вказаного спеціального дозволу на користування надрами та угоди про умови такого користування, в тому числі:

- проект розробки цього родовища, затверджений та погоджений в установленому порядку;

- плани розвитку гірничих робіт на поточний та попередній роки, погоджений в установленому порядку;

- документи, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов`язаних з користуванням надрами;

- акти про надання гірничого відводу і про передачу розвіданого родовища для промислового освоєння;

- геологічну та маркшейдерську документації;

- протокол ДКЗ України;

- докази сплати податків за користування надрами за 2013-2014 роки;

- щорічну звітність перед ДНВП "Геоінформ України" згідно з формою 5-гр за 2013 рік, тощо.

15. Вказаний припис був отриманий уповноваженою особою відповідача 05.10.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

16. Враховуючи, що від Товариства не надходило жодних документів на виконання припису, наказом від 25.12.2015 дію спецдозволу зупинено.

17. Листом від 17.03.2016 позивач додаткового доводив до відома відповідача про зупинення дії такого дозволу і додатково пропонував у п`ятнадцятиденний термін подати витребувані Держгеонадрами документи.

18. Вимоги вказаного припису щодо надання позивачу необхідних документів не були виконані відповідачем ані в строки, зазначені позивачем, ані станом на день розгляду справи по суті.

19. Вищевказані обставини справи Товариством не заперечуються, але заперечується правомірність дій позивача щодо права на проведення перевірок контролюючими органами у зв`язку з введенням мораторію у 2015 - 2016 роках.

20. З огляду на викладене Держгеонадра звернулася до суду про припинення права користування надрами шляхом анулювання спецдозволу з підстав, визначених статтею 26 Кодексу України про надра.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а отже ухвалені ними судові рішення є незаконними та необґрунтованими і, як наслідок, підлягають скасуванню.

22. Скаржник вказує на те, що Товариство не було повідомлено про проведення планової перевірки у строк та за процедурою, передбаченою Порядком здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 №1294 (далі - Порядок №1294, чинний станом на час виникнення спірних правовідносин).

23. Касаційна скарга містить також аргументи про те, що частина сьома статті 4-1 Закону №2806-IV встановлює перелік умов, виключно за сукупної наявності яких у дозвільного органу виникає право на звернення до суду з позовом про анулювання спецдозволу. До таких умов, як вважає Товариство, належить: фактичне здійснення господарської діяльності щодо якої видано відповідний дозвіл і виявлення факту порушення вимог законодавства при здійсненні такої діяльності; складення та вручення припису про усунення виявлених порушень; продовження здійснення господарської діяльності.

24. В контексті зазначеного, скаржник наголошує, що за результатами проведеної позивачем планової перевірки встановлено факт відсутності здійснення будь-яких робіт з видобутку гранітів, отже відповідач не здійснює діяльність, на яку видано спецдозвіл і це, згідно з позицією Товариства, унеможливлює звернення дозвільного органу до суду з даним позовом.

25. Посилається відповідач також і на те, що перевірку Держгеонадра фактично не проводили, а тому й не могли виявити жодних порушень законодавства, тоді як припис, вимоги якого не усунуті Товариством, містив лише зобов`язання надати певні документи й не містив опису порушень, які слід усунути.

26. Насамкінець відповідач звертає увагу на те, що Держгеонадра не складали саме акт перевірки, а відтак у відповідача не виникло підстав, передбачених підпунктом 5 пункту 13, пунктом 16 Порядку №1294 для видання припису, що не враховано судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи. При цьому, Товариство зазначає, що судами проігноровані й інші обставини справи і вимоги законодавства, зокрема, не встановлено факту інформування надрокористувача про планову перевірку не пізніше ніж за десять днів до її проведення, як це передбачено пунктом 8 Порядку №1294, а також не перевірено наявності чи відсутності визначених у частині сьомій статті 4-1 Закону №2806-IV підстав для звернення до суду з цим позовом.

27. У запереченнях на касаційну скаргу Держгеонадра висловило незгоду з її доводами та вимогами й вказує на те, що у даному випадку у ході судового розгляду справи встановлено наявність передбачених статтею 26 Кодексу України про надра підстав для анулювання спецдозволу в судовому порядку. Відповідач таких обставин не спростував, а наведена у касаційній скарзі аргументація не свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Так, у частині другій статті 19 Конституції України закріплено правило, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Відповідно до статті 2 Кодексу України про надра завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

30. За приписами статті 26 цього ж Кодексу право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

31. Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони регулює Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (далі - Порядок №615), а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін (абзац перший пункту 1 цього Порядку).

32. Пунктом 23 Порядку №615 встановлено, що право користування надрами припиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі:

1) відсутності потреби у подальшому користуванні надрами;

2) відмови надрокористувача від права користування надрами;

3) ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи - підприємця, фізичної особи, що є власниками дозволу;

4) встановлення рішенням суду факту подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей, підробних документів;

5) використання надр не за призначенням;

6) визнання дозволу недійсним у судовому порядку;

7) визнання недійсним у судовому порядку аукціону, за результатами якого надано дозвіл;

8) вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр;

9) невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк;

10) припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а у разі, коли дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів;

11) коли суб`єкт господарської діяльності протягом двох років, а щодо нафтогазоперспективних площ, родовищ нафти і газу - 180 календарних днів та газу (метану) вугільних родовищ - одного року з початку дії дозволу без поважної причини не розпочав користування надрами;

12) припинення дії договору оренди (концесії) цілісного майнового комплексу, укладеного надрокористувачем, якому надано дозвіл відповідно до підпункту 8 пункту 8 цього Порядку, крім випадку набуття у власність об`єкта оренди (концесії).

Припинення права користування надрами здійснюється шляхом прийняття Держгеонадрами наказу, а Радою міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження про анулювання дозволу.

33. Спірні правовідносини врегульовані й Законом №2806-IV за змістом частини сьомої статті 4-1 якого (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом); припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

34. Спори у подібних до цієї справи правовідносинах вже неодноразово розглядались судами, в тому числі касаційної інстанції, й Верховним Судом України у постанові від 10.12.2013 у справі №21-450а13 та постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №802/4846/13-а та від 26.06.2018 у справі №802/923/14-а, від 30.10.2018 у справі №818/3272/14 висловлено правову позицію про те, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

35. Відповідно до встановлених у цій справі обставин Держгеонадра за наслідками проведеної планової перевірки (з обстеженням і фотофіксацією) виявлено, що Товариство, після закінчення договору оренди земельної ділянки в 2013 році, не проводить робіт з видобутку і вивозу корисних копалин, будь-яка гірничо-видобувна техніка на родовищі відсутня, а кар`єр затоплено. За адресою, вказаною у спецдозволі, знаходиться будівля у занедбаному стані, а керівник СТ «ІБР» або уповноважена ним особа, працівники - відсутні.

36. Колегія суддів враховує, що такі обставини не заперечуються відповідачем.

37. При цьому, за приписами статей 13, 19, 24 Кодексу України про надра і пункту 1 Порядку №615 користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами.

38. Отже, Товариство з дня видачі йому дозволу на користування надрами є надрокористувачем у розумінні статті 13 Кодексу України про надра і пункту 1 Порядку №615, а тому повинно виконувати передбачені законодавством обов`язки, в тому числі передбачені статтею 24 названого вище Кодексу.

39. Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 24 Кодексу України про надра Користувачі надр зобов`язані:

1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;

3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;

4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

40. У даному випадку позивач, встановивши за наслідками перевірки, що Товариством не здійснюється використання надр відповідно до умов користування надрами, передбачених дозволом та угодою про умови користування ділянкою надр, видало припис, у якому зобов`язала СТ «ІБР» надати документи, зокрема, щодо обсягу видобутку корисних копалин і здійснених з цією метою робіт, однак, такі документи упродовж встановленого у приписі строку, який був достатнім, надані не були.

41. Наведені обставини слугували підставою для видання наказу Держгеонадр про зупинення дії спецдозволу з наданням п`ятнадцятиденного терміну для усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії, а саме - для подання вказаних у приписі документів.

42. Наказ про зупинення дії спецдозволу відповідачем не оскаржувався, а тому колегія суддів не входить в обговорення законності такого акту.

43. В той же час, Товариство не вжило жодних заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк позивачем строк, що відповідно до підпункту 9 пункту 23 Порядку №615 є підставою для припинення права користування надрами.

44. Оскільки Товариство заперечувало проти такого припинення, що підтверджено у ході судового розгляду цієї справи, то колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для звернення Держгеонадр до суду з цим позовом.

45. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що СТ «ІБР» фактично не здійснює господарської діяльності щодо якої видано спецдозвіл, а відтак й не допускало і не могло допустити порушень законодавства при здійсненні такої діяльності, оскільки наведені твердження засновані на аналізі скаржником положень абзацу сьомого статті 4-1 Закону №2806-IV, однак, як випливає зі змісту позовної заяви, вказана правова норма не була покладена в основу підстав для припинення права користування надрами і анулювання спецдозволу.

46. Верховний Суд звертає увагу, що наведений у статті 4-1 Закону №2806-IV перелік підстав для анулювання документа дозвільного характеру не є вичерпним і відсилає до інших законів.

47. Зокрема, однією з підстав припинення права користування надрами шляхом прийняття Держгеонадрами наказу про анулювання дозволу, відповідно до підпункту 9 пункту 23 Порядку №615 є невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.

48. Зупинення ж дії дозволу, згідно з підпунктом 1 пункту 23 Порядку №615 можливе у випадку порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр, що кореспондується з пунктом 5 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, яка декларує право дозвільного органу припиняти право користування надрами у разі порушення вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр.

49. Пунктом 5 Програми робіт з видобування корисних копалин гранітів Кілківського родовища, яка є додатком 2 до Угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 29.05.2013 №2831, яка є невід`ємною частиною спецдозволу (далі - Угода) передбачено, окрім іншого, такі види робіт: у ІІІ кв. 2013 року продовження видобування корисної копалини (гірничої маси) у обсязі робіт 50 тис.м.куб в рік вартістю 500.0 тис. грн.

50. Саме порушення Товариством вимог Угоди слугувало підставою для видання припису, вимоги якого СТ «ІБР» не виконало, що, як наслідок згідно з підпунктом 8 пункту 21 Порядку №615 зумовило зупинення дії дозволу відповідно до наказу Держгеонадр. При цьому, оскільки відповідач у встановлений дозвільним органом строк не вжив жодних заходів, спрямованих на усунення причин, з яких відбулось зупинення дії дозволу, Держгеонадра ініціювали процедуру припинення права Товариства на користування надрами. Такі повноваження дозвільного органу визначені у підпунктах 1, 8 пункту 22, підпункті 9 пункту 23 Порядку №615, пункті 5 частини першої статті 26 Кодексу України про надра.

51. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає слушним і обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

52. Що ж до доводів касаційної скарги про порушення позивачем порядку проведення перевірки та оформлення її результатів, незаконності, на думку скаржника, виданого Держгеонадра припису, колегія суддів зазначає, що перевірка таких обставин виходить за межі предмету доказування у цій справі, не охоплюється предметом спору і вимогами позовної заяви, а тому суди першої та апеляційної інстанцій правомірно не надавили їм оцінку при розгляді цієї справи.

53. Правильно застосовано судами й норми Законів №№71-VIII, 76-VIII.

54. Так, Закон №71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.

55. Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сфері надрокористування.

56. Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

57. Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

58. Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом № 71-VІІІ стосується лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

59. Відтак, беручи до уваги, що завданням Державної служби геології та надр України є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, колегія суддів приходить до висновку, що Державна служба геології та надр України не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

60. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб`єктів господарювання, а саме:

- Закон №71-VIII, згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

- Закон №76-VIII, згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.

61. З наведеного вбачається, що норми Закону №76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону №71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб`єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

62. Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб`єктів господарювання.

63. Таким чином, правовідносини, пов`язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Державною службою геології та надр України, регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону №76-VIII, а не Законом №71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчилися 01.07.2015.

64. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №826/23874/15.

65. У даному ж випадку, планова перевірка позивача проводилась позивачем у строк з 14 по 18.09.2015, а тому не порушує обмеження на проведення перевірки, встановлені Законом №76-VIII.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, не виявив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

67. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Споживчого товариства «ІБР» залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний