02.04.2020

Справа 431/6909/19

Провадження 2/431/176/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Колядова В.Ю.,

за участю секретаря Петренко К.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Старобільськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 21047,93 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебував в трудових відносинах з відповідачем з 07.04.1981 до 17.07.2017, звільнений за п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати.

Позивач та його представник адвокат Сергєєв В.М. у судове засідання не з`явилися. Представником позивача надано заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Також, не заперечував проти отримання позивачем частково сплаченої суми заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 1867,07 грн.

Представник відповідача до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову. У наданому відзиві вважав, що вина відповідача у нездійсненні виплат із заробітної плати на користь позивача відсутня, у зв`язку із злочинними діями третіх осіб, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати, первинна документація з нарахування заробітної плати відсутня, оскільки господарська діяльність підприємством не здійснювалась. Просив відмовити у задоволення позовних вимог, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем немає, нараховану заробітну плату позивач отримав в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 по 17.07.2017 працювала на посаді техніка І категорії Луганської дистанції колії Державного підприємства «Донецька залізниця».

Наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16.03.2017 року № 58-ДН було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року. Згідно наказу, у зв`язку з перекриттям всіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування. На час простою робітники зобов`язанні приходити на свої робочі місця згідно графіку роботи, відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які находяться у простої». Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П» (а.с.16).

Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 1491 ОС від 17.07.2017, ОСОБА_1 з 17.07.2017 звільнена з посади техніка І категорії виробничого підрозділу Луганської дистанції колії за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"(а.с.15).

В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 33 дні відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.

Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня по липень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати: березень 2017 - 2114,90 грн., квітень 2017 року - 2262,17 грн., травень 2017 року - 2262,17 грн., червень 2017 року - 2262,17 грн., липень 2017 року - 12146,52 грн., а всього 21047,93 грн. З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340).

Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, які підписані відповідальною особою, керівником виробничого підрозділу, керівником бухгалтерії та працівником відділу праці, за період з березня 2017 року по липень 2017 року.

Відповідно до довідки про нараховані до виплати та несплачені суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, підписаної заступником начальника та головним бухгалтером, сума нарахованої до виплати заробітної плати ОСОБА_1 складає: березень 2017 - 2114,90 грн., квітень 2017 року - 2262,17 грн., травень 2017 року - 2262,17 грн., червень 2017 року - 2262,17 грн., липень 2017 року - 12146,52 грн., а всього 21047,93 грн. З розрахунку заробітної плати входить плата за час простоїв за період з березня по липень 2017 року (а.с. 17).

Згідно «Журналів обліку приходу-уходу працівників які находяться у простої» з 20.03.2017 по 17.07.2017 ОСОБА_1 приходила на своє робоче місце згідно графіку роботи, відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та розписувалася на початку та наприкінці робочого дня (а.с. 23-28).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.

Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.

Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходилася з відповідачем в трудових відносинах до 17.07.2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня - липень 2017 року, які узгоджуються з наказом начальника СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» від 16.03.2017 року №58-ДН про встановлення початку простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року, зокрема : згідно розрахунків заробітної плати позивачеві нараховано оплату простоїв за березень 2017 року - 11 днів (66 годин), у квітні - 24 дні (157 годин), у травні - 27 днів (159 годин), у червні 20 днів (159 годин), у липні 11 днів (88 годин).

Розрахунок заборгованості відповідача також узгоджується з наказом від 17.07 2017 року № 1491-ОС про припинення трудового договору, який був виданий першим заступником начальника Луганської дирекції залізничних перевезень Д.В. Пономарьовим, тобто посадовою особою відповідача, в якому вказана конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме 33, на компенсацію яких має право ОСОБА_1 , та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Відповідачем ці відомості не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними.

Відповідно до ст. 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, додаткової відпустки.

Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Сума нарахованої до виплати заробітної плати ОСОБА_1 складає: березень 2017 - 2114,90 грн., квітень 2017 року - 2262,17 грн., травень 2017 року - 2262,17 грн., червень 2017 року - 2262,17 грн., липень 2017 року - 12146,52 грн., а всього 21047,93 грн.

Згідно наданої відповідачем відомості на виплату грошей № 554 за березень 2017 року та вставного аркушу до додатка №7 вбачається, що позивачем було отримано заробітну плату за березень 2017 року в сумі 1867,07 грн., про отримання яких вона 10.07.2017 року у вказаній відомості поставила свій підпис (а.с. 55-56).

Таким чином, розмір не виплаченої суми заробітної плати за березень 2017 року складає 247,83 грн., з розрахунку: 2114,90 - 1867,07 = 247,83 грн.

Представник позивача не заперечував проти отримання позивачем частково сплаченої суми заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 1867,07 грн.

Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що з березня 2017 року не надходять документи для перерахування заробітної плати позивачеві за період з 20 березня 2017 року, є необґрунтованими.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

Стаття 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" , суд виходить з наданих позивачем доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сумам, які належали йому від підприємства на день звільнення).

Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом (розпорядження) від 17 липня 2017 року № 1491-ОС про припинення трудового договору (контракту), який був виданий першим заступником начальника Луганської дирекції залізничних перевезень ПАТ «Українська залізниця» регіональної філії «Донецька залізниця» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень Д.В. Пономарьовим, тобто посадовою особою відповідача. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме 33 дні, на компенсацію яких має право позивач та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 15).

Відповідно до положень статті 83 Кодексу законів про працю України, статті Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачує компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівниками, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Згідно пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

Згідно до абз.1 п2. Розділу II Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абз.1 п.7 Розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо протягом розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з нарахувань за цей день (лист Мінпраці та соцполітики №18-841 від 15.12.2003).

Частиною 1 ст. 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до наказу про припинення трудового договору (а.с.15) роботодавець повинен був виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, проте така допомога виплачена не була.

Посилання відповідача на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у виплаті позивачу заборгованості з заробітної плати, не береться судом до уваги, оскільки, відповідно до ст. 78 УПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Стосовно посилання відповідача у відзиві на висновок Торгово-промислової палати України, то наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованості з оплати праці (в тому числі оплати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги).

Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, (крім частково сплаченої суми за березень 2017 року в сумі 1867,07 грн.), у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача.

Таким чином, позивачем доведена сума заборгованості по заробітній платі, за березень 2017 - 247,83 грн., квітень 2017 року - 2262,17 грн., травень 2017 року - 2262,17 грн., червень 2017 року - 2262,17 грн., липень 2017 року - 12146,52 грн., а всього 19180,86 грн., (в тому числі оплата простоїв, компенсацію за невикористану відпустку) компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні), у суду відсутні сумніви щодо правильності розрахунків вказаних сум, а тому вказана заборгованість підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 674,87 грн.

Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Але суд зазначає, що на підтвердження існуючої заборгованості з виплати заробітної плати позивачем суду були надані розрахунки заробітної плати, в яких зазначені суми до виплати, тобто після утримання сум податків і обов`язкових платежів.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12,13, 81,141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Тверська, 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ід. код НОМЕР_1 , заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 19180 (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 86 копійок, яка складається із заборгованості по заробітній платі за: березень 2017 - 247,83 грн., квітень 2017 року - 2262,17 грн., травень 2017 року - 2262,17 грн., червень 2017 року - 2262,17 грн., липень 2017 року - 12146,52 грн. (без утримання із цієї суми податків та зборів).

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" не утримати з цієї суми податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Тверська, 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 674 (шістсот сімдесят чотири) грн. 87 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць, у сумі 12146 (дванадцять тисяч сто сорок шість) грн. 52 коп. за липень 2017 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Ю. Колядов