Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5121/19

Номер провадження2/711/258/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Кондрацької Н.М.

при секретарі: Мелещенко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА», магазин «Ельдорадо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Придніпровського районного суду м. Черкаси звернулась ОСОБА_1 з позовом до магазин «Ельдорадо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У позові зазначає, що 01.04.2018 здійснила передоплату за придбання повару планшету Matrix. Планшет нею був отриманий 11.04.2018. Однак, дата придбання у документах була зазначена дата передоплати. Згодом планшет був повернутий нею у магазин через наявність непотрібних 5 ігор та через його несправність, а саме не було підключення до WI-FI, не працювала программа «для сліпих» та батарея заряду. Намагання вирішити питання щодо повернення грошей за повернутий товар не дали результатів. Просить суд зобов`язати відповідачів повернути гроші за повернутий товар.

Ухвалою суду від 01.07.2019 вказану позовну заяву залишено без руху на надано час для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Відповідно до заяви від 05.08.2019 уточнила позовні вимоги та зазначила ціну позову, як 8000 грн. та нараховані банком відсотки.

У заяві від 02.10.2019 зазначила, що просить повернути кредитні кошти отримані на придбання планшету до «А-банку» та стягнути з відповідачів клошти за отриману моральну та фізичну шкоду.

Ухвалою суду від 02.10.2019 позвну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначене судове засідання у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до магазину «Ельдорадо» про повернення коштів.

Ухвалою суду від 2.01.2020, занесенною до протокола судового засідання, засучено в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА».

Відповідно до поданої заяви від 03.02.2020 позивач збільшила розмір позовних вимог та просила стягнути з відповідачів 11000 грн. за спричиненену моральну та фізичну шкоду.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» скориставшись своїм правом 03.03.2020надіслало на адресу суду відзив на позовну заяву. У данному відзиві зазначає щодо викладених у Позовній заяві вимог, Відповідач не може погодитись з ними з огляду на наступне. Щодо відсутності підстав розірвання Договору купівлі-продажу Товару. 01.04.2018р. Позивачем у магазині ТОВ «ДІЄСА» було придбано Планшет MATRIX X-pad 3G (2в1) (надалі - Товар). Для придбання Товару Позивач скористалася послугами ПАТ «А- БАНК» та уклала договір споживчого кредитування. Згідно ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про споживче кредитування» Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитодавець - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» унормовано, що споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит. Споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту (п. 10 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»). Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»). З викладеного вбачається, що договір про споживчий кредит, це двосторонній правочин між Позивачем та Банком. У вказаних правовідносинах відповідач не є стороною та не має жодних прав чи обов`язків сплачувати чи повирети за позивача будь-які грошові кошти. 04.04.2018р. Товар було отримано Позивачем у приміщенні магазину Відповідача за адресою. Так, відповідно до п. 17 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (затверджено наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 р. № 104) (надалі - Правила) під час продажу товару, який підлягає гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, продавець зобов`язаний: у присутності споживача здійснити перевірку споживчих властивостей товару, наявності експлуатаційних документів, у тому числі гарантійного талона та відривних талонів на гарантійне обслуговування, комплектності товару, зазначеної в експлуатаційних документах; поінформувати споживача про правила користування товаром; заповнити відповідні розділи гарантійного і відривного талонів на гарантійне обслуговування; надати інформацію про підприємства (майстерні), що здійснюють гарантійний ремонт. З фактичних обставин справи вбачається, що Позивач придбав Товар 01.04.2018 року, який був отриманий Споживачем 04.04.2019 року у приміщенні магазину. Варто звернути увагу, що під час передачі Товару, 04.04.2018 року, представниками Відповідача у повній відповідності до п. 17 Правил, а саме у присутності Позивача здійснити перевірку споживчих властивостей товару, наявності експлуатаційних документів, у тому числі гарантійного талона на українській мові, комплектності товару, зазначеної в експлуатаційних документах, а Позивач зі свого боку детально оглянула Товар та жодних дефектів товару виявлено не було. Також, варто звернути увагу, що Позивач отримав Товар у приміщенні магазину відмовившись від доставки та виявив бажання здійснити доставку власними силами та за власний кошт. Разом з тим згідно положень ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар. При цьому ст. 668 ЦКУ встановлено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Тож, Позивач додатково детально оглянувши придбаний Товар жодних зауважень до технічного чи зовнішнього стану не заявляв. Отже, як свідчать обставини справи, Товар був переданий Позивачу у справному стані та без жодних дефектів. 29.04.2018р. Позивач звернулася до Відповідача з заявою про наявність недоліку в Товарі, зокрема Позивач заявляла, що програма для сліпих не працює та планшет не заряджається. Отже, у вказаних правовідносинах має застосовуватися ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», щодо товарів неналежної якості. Як вже повідомлялося вище Товар було придбано Позивачем 01.04.2018р., та отримано 04.04.20 18р., а до магазину, з вимогою встановити програму для сліпих, Споживач звернулася 29.04.2018 року тобто поза межами 14-ти денного строку для повернення Товару належної якості. Порядок безоплатного усунення недоліків, повернення сплачених грошових коштів або обмін товару, що використовувався та на думку споживача має певний недолік регламентується та чітко встановлений ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, ст. 8 Закону встановлює, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Так, положення п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 8 Закону можуть застосовуватись виключно у випаду, якщо у Товарі виявлено протягом встановленого гарантійного строку істотні недоліки. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону, істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. З викладених норм Закону видно, що повернення сплачених за товар грошових коштів чи заміна товару на антологічний можлива виключно у випадках коли у такому товарі наявний істотний недолік, що стався з вини виробника або продавця Товару. Як зазначалося вище, 29.04.2018р. Позивач звернулись до магазину з заявою про наявність недоліку Товару. Відповідно до вашого звернення Товар був прийняти магазином та його було направлено до авторизованого сервісного центру для проведення діагностики та уразі необхідності проведення гарантійного ремонту. Спеціалістами була проведена діагностика Товару та було встановлено що вказаний Позивачем дефект не виявлений, Товар заходиться в робочому стані та не містить недоліків, про що спеціалістами було складено Відповідний висновок. Станом на момент написання даного Відзиву Товар перебуває у справному стані в магазині «Ельдорадо», та Позивача неодноразово було повідомлено( в тому числі і письмово) про необхідність отримати Товар після гарантійного обслуговування, однак Позивач відмовляється отримувати Товар. Таким чином з викладеного вбачається, що Відповідач жодним чином не порушував права Позивача, а навпаки всіляко сприяло у їх здійсненні. Окрім того, повідомляють суд, що за заявою Позивача 04.11.2019р Головним управлінням Держпродспоживслужби в Черкаській області була проведена позапланова перевірка за результатами якої порушень з боку ТОВ «Дієса» прав Позивача виявлено не було. Згідно з статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 91 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Так, за нормам ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні й письмові пояснення судові, подавати свої доводи, висловлювати міркування та заперечення. Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві. Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається в межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів. Проте стороною Позивача не було подано суду належних та допустимих доказів так як твердження які були спростовані Відповідачем, не є належними та допустимими доказами у даній справі. Тобто сторона позивача не скористалась своїм правом та не виконала свій обов`язок, що полягає поданні доказів. При дослідженні судом доказів, він має за мету одержання необхідного для вирішення справи висновку про їх реальне існування, проте такого реального існування судом при розгляді даної справи встановлено не було. Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов`язок осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування. Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов`язок по доказуванню. Обов`язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за допомогою до суду. Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки. Обов`язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити. Невиконання обов`язку по доказуванню для сторін й інших суб`єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки. За положеннями ЦПК України, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях; суд приймає до уваги належні та допустимі докази. В даному випадку до суду не подані належні докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. За таких умов заявлений позов не підлягає до задоволення як недоведений. Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Тож, керуючись положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», нормами Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів» просить відмовити у задоволенні клопотання.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошові кошти та повернути їх до ПАТ «А-банк», стягнути з вказаних відповідачів 11000 грн. компенсації за спричинену моральну шкоду. Надала суду наступні пояснення. 01.04.2018 нею у магазині «Ельдорадо» було здійснено передоплату у розмірі 200 грн. за замовлення планшету. Того ж дня вона у вказаному магазині через представників банківської установи оформила кредит для придбання товару. Сума кредиту згідно чеку складала 4997,80 грн. 13.04.2018 позивач отримала у магазині планшет. Даний товар нею не оглядався, оскільки вона на це не мала часу. Прни отриманні товару вона просила встановити на ньому программу «для сліпих» та категорично відмовилась від налаштування ігор. На наступну добу вона звернулась до магазину оскільки планшет не зараджався. Не заперечує факту повернення планшету для ремонту, оскільки у неї не було іншого вибору. Після здійснення ремонту відмовилась отримувати планшет, оскільки він є несправним та має застарілу систему.

Інші учасники процессу у судове засідання не з`явились про причини неявки не повідомили. Не скористались своїм правом надати відзив на позовну заяву.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

За змістом ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина першастатті 15 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом, позивачем ОСОБА_1 01.04.2018 було придбано планшет Matrix Х-pad 3G (2 в 1) у магазині за адресо. м. Черкаси вул.. Гоголя, 250.

Для отримання коштів на придбання товару позивач уклала договір споживчого кредитування з ПАТ «А -БАНК».

З наявного в матеріалах справи чеку від 01.04.2018 встановлено, що відбулась сплата коштів у сумі 4997,80 грн. ( дана сума складається з 4797,80 кредиту та 200 грн картка) за придбання планшету Matrix Х-pad 3G (2 в 1), встановлення програм та оформлення Договору добровільного страхування.

Відповідно до копії наряду заказу та акту виконаних робіт від 01.04.2018 ОСОБА_1 замовила встановлення операційної системи, комплексу програм, налаштувань та прийняла виконані роботи ТОВ «Дієса» магазин 014 м. Черкаси, зауважень до виконаних робіт не було. Отже, на той момент будь-яких претензій та зауважень щодо товару з боку позивача не було.

Таким чином, на дані правовідносини розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 4 цього Законувизначено права та обов`язки споживачівпід час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб, в тому числі право на:захист своїх прав державою;належну якість продукції та обслуговування;безпеку продукції;необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону;звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію (ст. 6 Закону).

Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції. При обміні товару його гарантійний строк обчислюється заново від дня обміну (ст. 7 Закону).

Споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції (ст. 17 Закону).

Відповідно дост. 8 Законуу разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:1) пропорційного зменшення ціни;2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

Позивач у позові зазначає, що відповідач фактично продав товар 13.04.2018, чим фактично порушив її право як споживача.

Однак, згідно наданих доказів не доведено факт того, що товар планшет Matrix Х-pad 3G (2 в 1) був отриманий позивачем 13.04.2018.

Також аналізуючи надані позивачем докази не можливо встановити факти звернення до відповідачів у інші дати щодо врегулювання спору щодо наявності у товарі недоліків чи дефектів, а також вимоги позивача повернути товар чи його замінити.

Судом встановлено, що позивач 29.04.2018, поза межами встановленого строку для повернення товару належної якості, звернулась до магазину з заявою, за результатами якої був складений Акт прийому товару у ремонт з заявленими недоліками: не коректно працює програма «для сліпих» та не підключається WI-FI.

Так, положення п.п.1, 2 ч. 2 ст.8 вказаного Закону можуть застосовуватись виключно у випадку, якщо у товарі виявлено протягом встановленого гарантійного строку істотні недоліки.

Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Закону, істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення появляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Тільки сукупність чотирьох обов`язкових ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів та повернення грошових коштів, сплачених за товар. Дана позиція підтверджується рішенням Верховного суду України по справі № 661/67/16-ц від 01.02.2018.

Окрім зазначеного вище, згідно виписки сервісного центру ТОВ «ДІЄСА» від 16.05.2018 результатами діагностики відновлено заряд акумуляторної батареї та перевірено WI-FI.

Відповідно до відповіді від 14.08.2018 на звернення ОСОБА_1 остання відмовлилась у отримані товару планшету, який знаходився у магазині «Ельдорадо» за адресою АДРЕСА_1 , 250 після повернення його з сервісного центру.

Позивач станом на час розгляду справи не вчинила жодних дій для отримання товару після гарантійного обслуговування.

Також слід зауважити, що Управлінням захисту споживачів було проведено перевірку за зверненням ОСОБА_1 щодо дій ТОВ «Дієса» та за результатами даної перевірки порушень з боку відповідача не встановлено.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідачів грошові кошти за заборгованість за договором споживчого кредиту укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «А -БАНК».

За вимогами статей527,530 Цивільного Кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідност. 698 ЦК Україниза договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Згідност. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідност.1 Закону України "Про споживче кредитування", споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно ч.2ст.1056 ЦК України, позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност.15 Закону України "Про споживче кредитування", споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв`язку з відмовою від договору про споживчий кредит.

Згідно ч.1ст.177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно.

Згідно ч.1ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно, вимушені витрати споживача за кредитним договором, вчинені внаслідок дій продавця, є майновою шкодою, завданою таким продавцем.

Учасниками процесу не заперечувався факт того, що позивачу були надані кредитні кошти на придбання товару. Позивач не звертався з вимогою розірвати договір купівлі-продажу товару.

В подальшому зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту позивач невиконувала, що призвело до виникнення заборгованості.

Однак, відповідачі у справі не є стороною даних кредитних зобов`язань, наслідок невиконання кредитного договору в даному випадку на них не розповсюджуються.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд дійшов наступних висновків.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до частини другоїстатті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.Відповідно до частини 2ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів"при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Так, відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також діловоїрепутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 4 Закону України «Про захист прав споживачів»(в редакції, чинній нас час виникнення спірних правовідносин) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Визначення понять "шкода" і "дефектна продукція" міститься уЗаконі України від 19 травня 2011 року № 3390-VI "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", згідно ст.1 якого шкода - завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об`єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про відповідальність за шкоду,завдану внаслідок дефекту в продукції" продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов`язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: 1) представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); 2) використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити; 3) час, коли продукцію було введено в обіг.

Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за потерпілим - споживачем або користувачем, якому завдано шкоду внаслідок дефекту в продукції. При цьому на потерпілого відповідно до ст.6 зазначеного Закону покладається обов`язок довести: наявність шкоди; наявність дефекту в продукції; наявність причинно-наслідкового зв`язку між дефектом у продукції та завданою шкодою.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

За змістом ст.ст.12та81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, відповідно дост. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України).

З урахуванням викладеного вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що позовні вимоги позивача не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, - товар, придбаний позивачем, останнім отримано шляхом самовивозу, при отриманні товару зауважень щодо якості товару в позивача не було, правові підстави для стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди відсутні, тому суд відмовляє в позові.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з положеннямист. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»позивач звільнений від сплати судового збору за цим позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8,22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.526,549,614,655ЦК України, ст.ст.4,5,13,77,121,141,265,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА», магазин «Ельдорадо», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлений 14.04.2020.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділ ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий: Н. М. Кондрацька