ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3017/20 Справа № 210/1241/19

Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання: Голуб О.О.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2019 року, яке постановлено суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області,відомостей щодо дати складання повного тексту рішення матеріали справи не містять, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки, який в подальшому уточнив.

В обґрунтування уточного позову позивач зазначає про те, що 01 січня 2018 року він знаходився з відповідачем біля будинку АДРЕСА_1 , який вигулював свою собаку породи німецька вівчарка, на прізвисько « Адольф » на повідку, але без намордника. Вони розмовляли гучно та під час розмови відповідач чомусь підмахнув рукою, собака кинулась на нього і вчепилася в голову та повністю відкусила ліве вухо. Позивач втратив свідомість від болю, та коли прийшов до свідомості, побачив що лежить на землі в лужі крові та рукою відчув, що в нього не стало лівого вуха.

Швидкою допомогою підстанції №1 бригадою №5 позивач був доставлений в 1-шу міську лікарню, де йому проведена медична допомога, а саме первісна операція.

Позивач вказує на те, що по вказаному факту він звернувся до Металургійного відділу поліції із заявою про відкриття кримінального провадження та 31 грудня 2018 року отримав відповідь, що кримінального правопорушення не виявлено.

Згодом позивач звернувся із заявою про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та 13 лютого 2019 року отримав відповідь, що відповідача попереджено про відповідальність за ст.154 КУпАП за порушення правил тримання собак.

Вказує на те, що 06 лютого 2019 року в КЗ « Криворізька міська лікарнгя №8» ДОР позивачу проведена друга операція - другий етап реконструкції вушної раковини, створення та встановлення хрящового аутоімплантанта лівої ушної раковини, через розріз довжиною 12,5 см. Взяті медіальні частини 6,7,8 ребер довжиною до 7,5 см. Виписаний на амбулаторне лікування 19 лютого 2019 року.

Зазначає про те, що позивачем витрачено на ліки 2 041,48 гривень.

Позивач вважає, що протиправними діями власника собаки - джерела підвищеної небезпеки, йому було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач і зараз зазнає після операції сильний фізичний біль, переніс психологічний стрес і зазнає психологічні страждання. Був порушений звичний побут позивача, порушені родинні та життєві зв`язки, нормальні умови життя, оскільки позивач продовжує переживати моральні та психологічні страждання, тому що його наречена відмовила йому вийти за нього заміж, він припинив зустрічатися з друзями, оскільки ніяково спілкуватися з друзями, знайомими. Також страждають мати і батько, як матеріально так і морально, оскільки позивач не має можливості працювати і заробляти гроші, а життя за гроші батьків завдає йому психологічні страждання.

Також позивач зазначає, що нестача грошових коштів на наступні операції, приносять йому моральні страждання. Позивач не може виходити на вулицю. Крім того, позивач став панічно боятися собак будь - якої породи.

Тому просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкодуу розмірі 2041 грн. 48 коп., моральну шкоду в розмірі 300000 грн. 00 коп. та 2000 грн. 00 коп. на оплату професійної правничої допомоги.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач та представник позивача посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянти вказують на те, що суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що на момент нещасного випадку позивач знаходився в стані алкогольного сп`яніння, оскільки жодних доказів перебування позивача на момент заподіяння йому шкоди в стані алкогольного сп`яніння матеріали справи не містять.

Вважають, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю, оскільки факт заподіяння шкоди підтверджений матеріалами справи, виписками з медичної карти стаціонарного хворого та фототаблицями, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, просять суд апеляційної інстанції взяти до уваги Висновок спеціаліста судово - медичного експерта № 2014 від 27 грудня 2019 року, оскільки даний доказ не був досліджений в суді першої інстанції у зв`язку з тим, що зазначений висновок був отриманий позивачем після ухвалення рішення.

На думку апелянтів, судом першої інстанції не враховано, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки оскільки, дії останнього були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній зв`язок.

Звертають увагу на невідповідність висновку суду про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у зв`язку з її недоведеністю.

Також вважають, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки з урахуванням критерію розумності розміру витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих позивачу, як клієнту послуг, суд мав задовольнити їх в повному обсязі.

Крім того, просять суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку з переоглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 5 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача та його представника представник відповідача зазначає про те, що рішення суду законне та обґрунтоване, прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтована та безпідставна.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_3 , які кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, представника відповідача ОСОБА_4, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву представника відповідача на апеляційну скаргу позивача та його представника,за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2018 року позивач знаходився біля будинку АДРЕСА_1 разом з відповідачем, який вигулював свою собаку породи німецька вівчарка, на прізвисько « Адольф » на повідку, без намордника. Під час спілкування сторін, собака кинулась на позивача, вчепилася в голову та повністю відкусила ліве вухо.

Відповідно до талону супровідного листа №661 від 01 січня 2018 року КЗ «Криворізька станція швидкої медичної допомоги ДОР», позивач ОСОБА_1 , 1986 року народження був доставлений до відділення ЛОР КЗ «Криворізька станція швидкої медичної допомоги ДОР» з попереднім діагнозом - травматична ампутація лівого вуха (а.с. 10-11).

Згідно відповіді Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області Криворізького відділу поліції Металургійного відділення поліції вих.№48.1/2-524560 від 31 грудня 2018 року на звернення позивача за фактом завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , зареєстрований матеріал ЖЄО від 24 грудня 2018 року №27125 та проведено перевірку, за результатом якої ознак кримінального правопорушення не виявлено (а.с. 7).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №489/95 хірургічного відділення КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 8 ДОР» від 06 лютого 2019 року, основний діагноз позивача ОСОБА_1 - після травматична анотія ліворуч (а.с. 13).

Згідно відповіді Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області Криворізького відділу поліції Металургійного відділення поліції вих.№48.1/2-Д/35з від 13 лютого 2019 року за зверненням позивача відносно громадянина ОСОБА_2 , який вигулює свою собаку без намордника, зареєстровано до ЖЕО №1526 від 23 січня 2019 року та працівниками Металургійного відділення поліції КВП проведено перевірку, за результатами якої фактів скоєння кримінального правопорушення не виявлено. Громадянина ОСОБА_2 попереджено про відповідальність за порушення правил утримання собак, відповідно до ст. 154 КупАП (а.с. 26).

Згідно відповіді Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області Криворізького відділу поліції Металургійного відділення поліції вих.№48.1/2-Д/245зп від 26 червня 2019 року за зверненням позивача повідомлено, що під час розгляду не встановлено будь - яких ознак кримінального правопорушення та за даним фактом винесено висновок (а.с. 47).

Згідно висновку за матеріалами ЕО №1526 від 23 січня 2019 року, затвердженого начальником Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області полковником поліції Романовим В.А. від 05 лютого 2019 року на звернення позивача, 23 січня 2019 року до чергової частини Металургійного ВП КВП ГУ НП в Дніпропетровській області з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 щодо собаки його приятеля, яку він вигулює без намордника. Проведеною перевіркою встановлено, що 01 січня 2018 року собака гр. ОСОБА_2 вкусила ОСОБА_1 , спричинивши тілесні ушкодження (а.с. 48).

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №2428/469 хірургічного відділення КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №8 ДОР» від 25 червня 2019 року основний діагноз ОСОБА_1 - після травматична анотія ліворуч (а.с. 58).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оплату професійної правничої допомоги, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Виходячи зі змісту ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» власник тварини, юридична або фізична особа, яка здійснює догляд за твариною, що належить їй на праві власності або на інших підставах, що не суперечать законодавству, несе відповідальність за стан тварини та її дії, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої та восьмої статті 9 вказаного Закону, особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Рішенням Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 23.12.2009 №3645 затверджено Правила утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними у м. Кривому Розі.

Пунктом 1.6. Розділу 1 Правил передбачено, що відповідальність за дії тварин несуть їх власники. Шкода, заподіяна третій особі внаслідок агресивної або непередбачуваної дії тварини, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує, згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.1. Розділу 2 Правил утримання домашніх та інших тварин у місті Кривому Розі, ці Правила ґрунтуються, зокрема, на таких принципах, як забезпечення безпеки життя та здоров`я людей при утриманні і поводженні з тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самим тваринам; дотримання санітарно-гігієнічних та ветеринарних норм; забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; заборони жорстоких методів умертвіння тварин, у тому числі їх отруєння; відповідальності за порушення цих Правил, жорстоке поводження з тваринами.

Згідно з п. 3.1. Розділу 3 Правил, особи, які утримують домашніх та інших тварин, зобов`язані дотримуватися вимог цих Правил, правил громадського порядку, ветеринарних норм, не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб, не створювати загрози для безпеки людей; відшкодовувати фізичним та юридичним особам збитки, що нанесені тваринами, у визначеному чинним законодавством порядку.

Згідно з п. 24 додатку до Правил утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними у м. Кривому Розі «Перелік порід собак, яких визнано потенційно небезпечними» порода «німецька вівчарка» відноситься до потенційно небезпечної.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності довимог ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідного правового висновку щодо застосування вказаної норми права до аналогічних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі №591/3985/15-ц, провадження №61-13889св18.

З огляду на вищезазначені положення законодавства, а також факт спричинення шкоди здоров`ю позивача через відсутність належного контролю з боку ОСОБА_2 як особи, яка зобов`язана здійснювати такий контроль за собакою потенційно небезпечної породи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на відшкодування шкоди, заподіяною домашньою твариною небезпечної породи, яка утримується відповідачем без дотримання Правил утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними.

Звертаючись до суду з позовом позивач обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди зазначав про те, що ним було витрачено на лікування внаслідок укусу собаки 2 040,68 гривень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до вимог ст. ст. 12,81 ЦПК України, як суду першої інстанції так й суду апеляційної інстанції не надані докази, які свідчать про факт придбання медичних засобів саме для лікування від укусу собаки.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи надані позивачем на підтвердження понесених витрат товарні чеки, які містяться на а.с. 14-15 не підтверджується факт придбання позивачем медичних засобів саме для лікування від укусу собаки, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині у зв`язку із недоведеністю цих позовних вимог.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди.

За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних тощо, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо, та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, суд повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазнав душевних страждань через укуси собаки, що належить відповідачу, оскільки в результаті нападу собаки отримав знівечення обличчя, що відобразилось не лише на зовнішності позивача, але на його психічному стані, так як відчуває сильні моральні страждання, фізичний біль та емоційний стрес, має порушення слуху, замкнувся в собі, оскільки переживає за свій зовнішній вигляд, позивач не в змозі вести активний спосіб життя, влаштувати своє особисте життя,працевлаштуватися, у зв`язку з чим, змушений проживати з батьками та фактично перебувати на їх утриманні, та необхідністю в подальшому відвідувати лікарів, внаслідок чого має право на відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), колегія суддів враховує тяжкість завданої позивачу моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров`я, настання у зв`язку з цим негативних змін у житті, необхідність лікування, втрату у зв`язку з цим, життєвих зв`язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому колегія суддів виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 100 000 грн.

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на момент нещасного випадку позивач знаходився стані алкогольного сп`яніння, оскільки як вбачається з матеріалів справи перебування позивача на момент заподіяння йому шкоди в стані алкогольного сп`яніння не підтверджено належними та допустимими доказами.

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині.

При цьому колегія суддів не бере до уваги наданий позивачем та його представником Висновок спеціаліста судового - медичного експерта №2014 від 27 грудня 2019 року, з огляду на наступне.

За приписами частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, з урахуванням вимог ЦПК України щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, зазначений Висновок не був наданий до суду першої інстанції та не був предметом розгляду, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати вказане питання, яке не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, урішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч.ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Верховний Суд у своїй Постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2018 року позивач скористався своїм правом на отримання правничої допомоги, уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Сопко В.К. та згідно з Акту прийому - передачі наданих послуг до Договору про надання юридичних послуг від 23 грудня 2018 року, позивачу надана правнича допомога:консультація по справі з вивченням документів- 300 грн., підготовка позовної заяви - 800 грн., підготовка уточненої позовної заяви від 17 червня 2019 року - 500 грн., підготовка відповіді на відзив від 21 серпня 2019 року - 400 грн. (а.с. 111).

Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правничої допомоги від 23 грудня 2018 року, позивачем сплачено за понесення витрат на надання правничої допомоги у розмірі 2000 грн. (а.с. 25).

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує, що позивачем були понесені витрати на правничу допомогу, оскільки витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що з відповідачана користь позивачапідлягають стягненнясудових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень, оскільки визначений судом розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, також представником позивача було надано до суду належні та допустимі докази понесених позивачем витрат у справі.

У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідними документами, а саме Договору про надання правничої допомоги від 13 грудня 2019 року та належним чином завіреною квитанцією до прибуткового касового ордера б/нна підставі Договору про надання правничої допомоги від 13 грудня 2019 року (а.с.110), позивач, у зв`язку з розглядом справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою позивача та представника позивача, яка задоволена частково, поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Правнича допомога надавалась позивачу згідно договору про надання правничої допомоги від 13 грудня 2019 року укладеному між позивачем та адвокатом Ямковим В.І. який зобов`язався надати йому оплатну професійну правничу допомогу (а.с. 108), тому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Оскільки судом першої інстанції при вирішенні спору допущені порушення норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 100 000 гривень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за подання позову, а тому при частковому задоволенні позовних вимог позивача судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 704,80 грн. та за розгляд апеляційної скарги 1000 грн. (1% від задоволених позовних вимог), а всього в сумі 1704,80 гривень, який відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки рішення суду ухвалено на його користь.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ст. 376 ЦПК України про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та в частині стягнення витрат на правничу допомогу - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 704 (одна тисяча сімсот чотири) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2020 року.

Головуючий :

Судді :