Справа № 286/3856/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Щипська І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ''БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ'' про визнання договорів оренди недійсними та стягнення матеріальної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2019 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ ''БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ'', яке знаходиться в с. Чудин, Радомишльського району , Житомирської області (ЄДРПОУ 35893156), в якому просить визнати недійсними договори оренди земельних ділянок площею 0,39 га кадастровий номер №1824285400:05:000:0045 та площею 1,21 га кадастровий номер №1824285400:04:000:0031, укладені 20.05.2015 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю ''БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ'' та повернути земельні ділянки власнику - ОСОБА_1 , стягнути з відповідача на його користь шкоду заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 3936,63 грн. та стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору.

Мотивуючи, тим що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 0,39 га кадастровий номер №1824285400:05:000:0045 та площею 1,21 га кадастровий номер №1824285400:04:000:0031, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Норинської сільської ради Овруцького району Житомирської області. Вказані земельні ділянки позивач отримав у спадщину після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно він мав намір укласти договори оренди зазначених земельних ділянок, однак відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.05.2015 року між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договори оренди земельних ділянок строком на 10 років, які зареєстровано 04.08.2015 року. Враховуючи, що мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-якого вільного волевиявлення, фактично 04.08.2015 року не могла вчинити. Таким чином відповідачем упродовж 2015-2019 років самовільно використовувалися належні позивачу земельні ділянки, що є підставою для відшкодування завданих останньому збитків відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, в позовній заяві зазначено про розгляд справи без участі позивача.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судова повістка, направлена відповідачу повернулись на адресу суду неврученою адресату, з відміткою пошти про причини повернення «відмова». День проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати повістку, у відповідності до ст.128 ЦПК України є днем вручення судової повістки.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01 серпня 2013 року (а.с.8).

На день смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на земельні ділянки площею 0,3883 га кадастровий номер №1824285400:05:000:0045 та площею 1,2116 га кадастровий номер №1824285400:04:000:0031 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Норинської сільської ради Овруцького району Житомирської області, які належали померлій на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯА №140589 та №141151 виданих 10 лютого 2005 року Овруцькою районною державною адміністрацією. Спадкоємцем вказаних земельних ділянок є син померлої - ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 27 вересня 2019 року, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.09.2019 року № 182705363 та витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 27.09.2019 року №57717965 (а.с.9-12).

Відповідно до інформаційних довідок №183001046 та №183000320 від 01.10.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості щодо земельних ділянок кадастрові номери 1824285400:05:000:0045 та 1824285400:04:000:0031, вказані земельні ділянки на підставі договору оренди землі від 20.05.2015 перебувають в строковому платному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю ''БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ'', строк дії договору 10 років з правом пролонгації (а.с.13-16).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1, 13, 14 Закону України «Про оренду землі» за договором оренди орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін можу бути посвідчений нотаріально (статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно копій договорів оренди землі від 20 травня 2015 року ОСОБА_3 передала, а ТОВ ''БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ'' прийняло в платне користування земельні ділянки: пасовища - площею 0,39 га, рілля - 1,21 для, кадастрові номери 1824285400:05:000:0045 та 1824285400:04:000:0031, які розташована на території Норинської сільської ради Овруцького району Житомирської області, строком на 10 років.

Звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача зазначив, що спадкодавець ОСОБА_3 померла до укладення оспорюваного правочину, а тому вона фізично не могла підписати договір оренди землі від 20 травня 2015 року, що в свою чергу підтверджується доданою до позовної заяви копією свідоцтва про смерть.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів, в спростування доводів представника позивача, що ТОВ ''БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ'' уклало договір оренди з ОСОБА_3 до її смерті шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, не надано, оскільки відповідачем не надано доказів направлення орендодавцю пропозиції про намір укласти договір та відповіді про прийняття такої пропозиції.

Встановивши, що ОСОБА_3 померла до укладення оспорюваних договорів оренди землі, у зв`язку з чим не могла їх підписати, суд приходить до висновку про визнання таких договорів недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Що стосується вимоги про відшкодування відповідачем збитків, суд приходить до наступного.

Земельний Кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласниками та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що згідно зі статями 156, 157 ЗК України відшкодування збитків здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела згідно зі статтею 1187 ЦК.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). При цьому слід виділяти такі обов`язкові складові елементи, які необхідні для настання деліктної відповідальності: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв`язок між двома першими елементами; в) вина завдавача шкоди.

Відповідно до п. "б" ч.1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Розмір шкоди, який є предметом даного позову, підлягає доведенню, оскільки є оціночним поняттям та підлягає доказуванню у межах розгляду даної справи.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" №963 від 25.07.2007 (далі Методика).

Як зазначалось, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та настанням шкоди (не надано доказів щодо наявності реальної шкоди, не обґрунтовано чи мало б місце отримання позивачем доходу за відсутності порушення його прав), а також вину відповідача як завдавача шкоди.

Отже, позивачем не доведено такі обов`язкові складові елементи, які необхідні для настання деліктної відповідальності, як протиправна поведінка відповідача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та настанням шкоди, а також вину відповідача як завдавача шкоди.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в результаті розгляду справи встановлено, що загальна ціна позову, складає 21593,55 грн., отже позивач у відповідності до вимог чинного законодавства мав сплатити судовий збір в розмірі 768,40 грн.. Як видно з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1536,80 грн.. Сума судового збору сплачена в більшому розмірі ніж визначено законом, може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила відповідно до вимог ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Отже, позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн., які у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 628,31 грн..

На підставі ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України та керуючись ст.ст. 22, 25, 203, 205, 638, 1166, 1216, 1217, 1218, ст.ст. 152, 153, 157 ЗК України та ст. ст. 1,13, 14, 16 Закону України «Про оренду землі», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними договори оренди земельних ділянок площею 0,39 га кадастровий номер №1824285400:05:000:0045 та площею оренди 1,21 га кадастровий номер №1824285400:04:000:0031, які розташовані на території Норинської сільської ради Овруцького району Житомирської області, укладені 20 травня 2015 року між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ТОВ ''БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ'', яке знаходиться в с. Чудин, Радомишльського району , Житомирської області (ЄДРПОУ 35893156) .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ''БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ'', яке знаходиться в с. Чудин, Радомишльського району , Житомирської області (ЄДРПОУ 35893156) на користь ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , судові витрати в розмірі 628,31 грн..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Я. В. Кулініч