СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 р. Справа № 480/188/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського міського голови Лисенка Олександра Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 09 жовтня 2019 року ним відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» направлено Сумському міському голові депутатське звернення №9 «Щодо необхідності капітального ремонту прибудинкової території у дворах будинків по АДРЕСА_1 ». У зверненні ставилось питання, що турбують його та мешканців його виборчого округу про необхідність проведення ремонту дорожнього покриття у дворах житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 3, №5, АДРЕСА_5 , оскільки, протягом багатьох років чисельні депутатські звернення та запити, а також звернення мешканців з цього питання залишаються поза увагою міського голови та чиновників виконавчих органів міської ради.

Звернення мало чіткі вимоги до Сумського міського голови, а саме: надати доручення підпорядкованим йому виконавчим органам міської ради здійснити заходи, направлені на виготовлення проектно-кошторисної документації ( проектні роботи) на наступні об`єкти: «Капітальний ремонт прибудинкової території в районі житлового будинку №17 по вул. АДРЕСА_3 », «Капітальний ремонт прибудинкової території в районі житлового будинку №3 по провул. Інститутському», «Капітальний ремонт прибудинкової території в районі житлового будинку №5 по провул. Інститутському», «Капітальний ремонт прибудинкової території в районі житлового будинку №7 по провул. Інститутському», «Капітальний ремонт прибудинкової території в районі житлового будинку №9 по вул. АДРЕСА_3 », у відповіді на депутатське звернення вказати реквізити доручення ( дата та номер), надати копію виданого доручення.

31 жовтня 2019 року, з порушенням терміну розгляду депутатського звернення, надійшов лист за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, в якому зазначено, що звернення розглянуто та наведена інформація, що не стосується вимог, зазначених у зверненні.

Позивач зазначає, що при розгляді його депутатського звернення міським головою допущено бездіяльність, яка порушує права, свободи, інтереси позивача, як депутата міської ради реалізовувати депутатські повноваження, зокрема право на депутатське звернення та отримання відповіді на нього, порушувати перед посадовими особами місцевого самоврядування питання, що зачіпають інтереси виборців та вимагати їх вирішення. Тому просить визнати бездіяльність міського голови протиправною і зобов`язати відповідача надати доручення підпорядкованим йому виконавчим органам міської ради здійснити заходи, направлені на виготовлення проектно-кошторисної документації, на вказані у депутатському зверненні об`єкти.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, зазначивши, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки між позивачем та міським головою відсутні публічно-правові відносини, в ході яких міський голова здійснює владні управлінські функції стосовно позивача. Крім того, у міського голови відсутні повноваження видавати доручення на підставі депутатського звернення з огляду на положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

У частині 2 статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.4 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Згідно частини другої статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За приписами статті 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об`єднаннями громадян.

Статтею 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що питання звернення до суду щодо виріщення публічно-правового спору з місцевими органами виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради.

Саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. При цьому, депутат місцевої ради не уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва. Отже, позивач помилково вважає, що вимогами ст. 2 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” йому надано право захищати в суді інтереси територіальної громади, оскільки вказана норма саме такого права не містить та витлумачена позивачем розширено.

Щодо порушених прав саме позивача бездіяльністю відповідача, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Кодексу визначено, що публічно-правовий спір – спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Пункт 7 ч.1 ст.4 Кодексу суб`єктом владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особа, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.19 Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Тобто, виходячи з викладеного, суд вважає, що для захисту порушеного права чи інтересу позивача між сторонами мають існувати публічно-правові відносини, в ході яких відповідачі здійснюють владні управлінські функції стосовно позивача.

Ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тобто, як вбачається з вказаних норм, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

Конституційний Суд України в рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Також, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

На підставі викладеного суд вважає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог закону діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Судом встановлено, що позивач є депутатом Сумської міської ради сьомого скликання, входить до складу органу місцевого самоврядування. Звернувся до суду з позовом як депутат міської ради на захист депутатських повноваження, зокрема права на депутатське звернення та отримання відповіді на нього, порушувати перед посадовими особами місцевого самоврядування питання, що зачіпають інтереси виборців та вимагати їх вирішення.

Водночас, положення,що регулюють статус і діяльність депутата місцевої ради закріплені у статтях 2,3, 10-11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", форми реалізації депутатом місцевої ради своїх повноважень у виборчому окрузі визначені главою 2 розділу ІІ цього Закону. Розділ ІІІ Закону визначає повноваження депутата місцевої ради у раді та форми роботи у раді та її органах. При цьому статус та повноваження міського голови визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( ст.ст.12, 42). Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про відсутність публічно-владних управлінських функцій у міського голови стосовно депутата міської ради.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що депутати міських рад не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом, позивачем не доведено, що саме його відповідне право або охоронюваний законом інтерес є порушеним внаслідок неналежного розгляду депутатського звернення, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумського міського голови Лисенка Олександра Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Л.М. Опімах