Дата документу 03.03.2020

Справа № 334/8602/19

Провадження № 2/334/1799/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя

в складі : головуючого - судді Ісакова Д.О.,

при секретарі - Бараш Ю.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 41909,64 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з 29.09.1980 року по 08.05.1981 року, з 13.07.1983 року по 19.01.1987 року та з 13.03.1990 року по 25.04.1991 року він працював слюсарем по ремонту обладнання 4 розряду в залізодорожньо-вантажному цеху Запорізького кар`єроуправління, яке на сьогодні змінило форму правління на Приватне акціонерне товариство «Запорізьке кар`єроуправління». Роботу за професією слюсарем по ремонтну обладнання, за нормами чинного законодавства, віднесено до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пільгову пенсію у віці 55 років. Його загальний стаж роботи у шкідливих та важких умовах праці на підприємстві відповідача складає - 5 років 2 місяці 27 днів.

Позивач також зазначив, що з 13 листопада 1996 року по 19 січня 2009 року він працював у таких же умовах праці на ВАТ «Запоріжсталь», де його загальний стаж у шкідливих та важких умовах праці складав 12 років 2 місяці 8днів, що також надавало йому право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2.

За сукупності професій, робота на яких надавала позивачу право на пенсію на пільгових умовах, його загальний стаж складає 17 років 5 місяці 5 днів, що є більш ніж достатнім для призначення пільгової пенсії у віці 55 років.

У відповідності до положень чинного законодавства про пенсію документом, який підтверджує право на пільгову пенсію є трудова книжка. Втім за відсутності відповідних записів у трудовій книжці для пенсійних органів слід надати довідку, яка уточнює характер та умови праці. На його звернення, відповідач своєчасно такої довідки не надав, не пояснивши причину відмови. Зазначене змусило позивача вирішувати це питання у судовому порядку. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2017 року відповідача було зобов`язано надати таку довідку. Проте, рішення суду було виконано у примусовому порядку лише у 2019 році. Тобто несвоєчасно видана відповідачем довідка, яка уточнює характер та умови роботи ОСОБА_1 на підприємстві, позбавило останнього використати своє право на призначення пенсії на пільгових умовах у віці 55 років, оскільки підтвердженого стажу роботи позивача на ВАТ «Запоріжсталь» було недостатньо.

Фактично позивач вийшов на пільгову пенсію через рік у 2017 році (у віці 56 років), замість 2016 року (у віці 55 років). Тому позивач вважає, що винні дії відповідача позбавили його права на отримання доходів у вигляді пенсійних виплат за період з 27 серпня 2016 року по 26 серпня 2017 року, сума яких склала 41909,64 грн., що є такими збитками, доходами, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, як би його право не було порушено відповідачем.

Просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19 грудня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено попереднє судове засідання.

Під час розгляду справи у попередньому судовому засіданні сторонами подано заяви про згоду на розгляд справи по суті за відсутності учасників справи. Представник позивача - адвокат Ткаченко Н.С. у заяві підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Втім як представник відповідача позов не визнав.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року підготовче судове засідання закрито, призначено справу до розгляду по суті позовних вимог, та вирішено питання розгляду справи без участі учасників справи.

Позивач скористувався своїм процесуальним правом, врегульованим нормою статті 179 ЦПК України, надавши суду та стороні у справі відповідь на відзив на позовну заяву, в якій конкретизував правомірність своїх обґрунтувань та доводів позовних вимог нормами матеріального права України.

У відповідності до положень статей 178 ЦПК України відповідач скористувався своїм процесуальним правом та надав суду та стороні у справі свій відзив на позов. Відповідач позов не визнав. У своєму відзиву зазначив, що позивачу була видана довідка № 7 від 25.05.2016 року. Крім того вважає, що позивачу було відмовлено у призначені пільгової пенсії у встановленому законом віці виключно з підстав не зарахування пільгового стажу за період з 25.05.2000 року по 05.04.2001 року із-за несвоєчасного проведення на ВАТ «Запоріжсталь» атестації робочого місця позивача.

Зазначає, що в подальшому позивачу було відмовлено органами ПФУ у призначенні пенсії на пільгових умовах із-за відсутності у останнього пільгового стажу. Оскільки, на думку відповідача, підставами для цього є виключно не зарахування пільгового стажу на ВАТ «Запоріжсталь», тому вважає, що відповідачем не було порушено право позивача. При цьому підтвердив той факт, що на виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2017 року, прийнятому у цивільній справі № 334/6343/16-ц відповідачем ОСОБА_1 було видано уточнюючу довідку про характер та умови праці на підприємстві у межах виконавчого провадження у 2019 році.

Вважає, що доказів реальної можливості отримувати позивачем дохід у виді пенсійних виплат, останнім не надано, що це є лише теоретичне обґрунтування можливості отримання такого доходу, що не може бути підставою для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно до частини 1 та 5 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом за клопотанням учасників провадження. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справі не є обов`язком суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 29.09.1980 року по 08.05.1981 року, з 13.07. 1983 року по 19.01.1987 року та з 13.03.1990 року по 25.04.1991 року працював слюсарем по ремонту обладнання 4 розряду в залізодорожньо-вантажному цеху Запорізького кар`єроуправління, яке на сьогодні за формою правління змінено на Приватне акціонерне товариство «Запорізьке кар`єроуправління», що підтверджується трудовою книжкою позивача.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час утворення суверенної держави України правовідносини щодо пільгових умов пенсійного забезпечення згідно до посади позивача регулювалися Законом «Про державні пенсії» прийнятого ВР СРСР 14 липня 1956 року та постановою СМ СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, якою були затверджені Списки виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах. Посада слюсаря по ремонту обладнання, механізмів, водяних и повітряних магістралі, зайнятих на шахтах, в розрізах та кар`єрах, була передбачена Списком № 2 в розділі I «гірничі роботи - добування граніту» (1846).

Змінами внесеними постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв робіт професій посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» посада слюсаря по ремонту обладнання в розділі «Гірничі роботи - 20100000», до яких відносяться і роботи у відкритих кар`єрах, код 2010100а-19931 також віднесена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пільгову пенсію.

Тобто на законодавчому рівні професія слюсаря по ремонту обладнання у відкритих кар`єрах була віднесена до Списку № 2, що надавало працівнику право на пільгову пенсію. Тож загальний стаж роботи позивача у шкідливих та важких умовах праці на підприємстві відповідача складає - 5 років 2 місяці 27 днів.

Крім того, за даними трудової книжки позивача з 13 листопада 1996 року по 19 січня 2009 року останній працював слюсарем з ремонту парогазотурбінного обладнання 5 розряду цеху теплоелектроцентралі (ТЕЦ) ВАТ «Запоріжсталь». Зазначена посада передбачена Списком № 2 розділ XIII підрозділ а код - 2140000а-18455 позиція 13а-13б як слюсарі, зайняті на обслуговуванні, ремонті котельного, турбінного (парогазотурбінного) обладнання. Загальний стаж праці позивача на ВАТ «Запоріжсталь» у шкідливих та важких умовах праці складав 12 років 2 місяці 8 днів.

Відповідно до ст. 13 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час звернення позивача за призначенням пільгової пенсії) на пільгових умовах для призначення пенсії за Списком № 2, незалежно від місця останньої роботи, мають право чоловіки після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, із них на зазначених роботах не менше 12 років та 6 місяців.

Втім, Конституційний Суд України визнав неконституційними положення, які передбачають поетапне підвищення пенсійного віку для окремих категорій осіб, про що йдеться в Рішенні № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), яким вирішено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст.100 даного Закону за змістом якої особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

На виконання умов постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 року позивач 14 квітня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки єдиного зразка, яка уточнює характер та умови його роботи слюсарем по ремонту обладнання.

Своєю відповіддю за № 07/140 від 25.05.2016р. ПрАТ «Запорізьке кар`єроуправління» з посиланням на нормативні акти визначило, що посада слюсаря по ремонту обладнання відноситься до Списку № 2, що надає право на пенсію на пільгових умовах. Проте без будь яких пояснень, обґрунтованих нормативними актами, підприємство відмовило позивачу в наданні такої довідки, при цьому долучивши до відповіді довідку № 7.

Доводи відповідача про те, що підприємство своєчасно надало довідку позивачу за № 7 від 25.05.2016 року суд не приймає до уваги, оскільки зміст довідки містить лише відомості, які фіксує і трудова книжка позивача. Проте в жодний спосіб не підтверджує умови та характер його роботи у шкідливих та важких умовах праці. Сама довідка по формі не відповідає вимогам постанови КМУ № 637 від 12 серпня 1993 року.

Неправомірні дії відповідача позивач оскаржив у судовому порядку. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2017р., прийнятого у цивільній справі № 334/6343/16-ц, позов ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі та зобов`язано відповідача, в тому числі, надати довідку, встановленого зразка про роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці на його підприємстві. Рішення суду було примусово виконано лише у 2019 році.

18 липня 2016 року, у встановлені законом строки, позивач звернувся до Управління ПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя із заявою, встановленого законом зразка, з питання призначення йому пенсії на пільгових умовах, додавши необхідні документи, окрім уточнюючої довідки від відповідача.

Управлінням ПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя позивачу було відмовлено в призначені пенсії по Списку № 2 зі зниженням пенсійного віку за відсутності у нього встановленого законом спеціального стажу, в тому числі і не зарахування періоду з 25.05.2000 року по 05.04.2001 року у зв`язку із не проведенням ВАТ «Запоріжсталь» чергової атестації робочого місця.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2016 року, прийнятому у адміністративній справі № 337/3643/16 за позовом ОСОБА_1 до органів ПФУ, вимоги позивача задоволено у повному обсязі, зараховано період його роботи на ВАТ «Запоріжсталь» з 25.05.2000 року по 05.04.2001 року до пільгового стажу позивача за весь час його роботи на підприємстві.

Однак недостатність спеціального стажу позивача, розрахованого лише за час роботи на ВАТ «Запоріжсталь», для призначення йому пільгової пенсії за Списком № 2 надало підстави пенсійним органам для зниження позивачу пенсійного віку на один рік. Втім як спеціальний стаж роботи позивача на ПрАТ «Запорізьке кар`єроуправління» не було враховано із-за відсутності уточнюючої довідки.

Доводи відповідача, що зниження пенсійного віку позивачу пенсійними органами відбулося виключно в виду не зарахування періоду не проведення на ВАТ «Запоріжсталь» чергової атестації робочих місць, що виключає вину відповідача, суд вважає безпідставними, виходячи із наступного.

Пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Зазначена норма визначає не право, а обов`язок підприємств, установ та організацій щодо видання працівникам уточнюючих довідок відповідного зразка про умови та характер роботи.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підпункт, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У такий спосіб підтвердження спеціального трудового стажу має проводитися тоді, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників. Зазначені правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України, прийнятих у справах № 677/2390/15-ц; № 6-16282св07; № 6-10669св10.

Суд, дослідивши копію трудової книжки позивача приходить до висновку, що у трудовій книжці позивача відсутній належний запис про роботу у шкідливих та важких умовах праці на підприємстві відповідача. Тобто своєчасно не підтвердивши умови праці на підприємстві відповідача відповідною уточнюючою довідкою, пенсійні органи знизили пенсійний вік позивачу на один рік. Такі дії відповідача, на думку суду, носять протиправний характер, оскільки вище вказаною нормою саме підприємство зобов`язано надавати довідки на підтвердження шкідливих та важких умов праці своїх працівників.

Факт роботи позивача у шкідливих та важких умовах праці, що давало позивачу право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 також було досліджено та встановлено при розгляді Хортицький районним судом м. Запоріжжя адміністративного позову ОСОБА_1 у справі № 337/1297/17 до Управління ПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Рішенням першої інстанції від 16.06.2017 року позов задоволено, яким визнано за позивачем право на пенсію на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у віці 55 років. Судом апеляційної інстанції зазначене рішення скасовано та у позові відмовлено з підстав відсутності відомостей про зайнятість позивача у шкідливих та важких умовах праці повний робочий день на підприємстві відповідача, зокрема уточнюючої довідки про умови та характери виконуваної роботи.

Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2019 року, прийнятому у цій справі рішення суду апеляційної інстанції залишено в силі. Мотивацією до цього є те, що предметом спору у цій адміністративній справі було неподання позивачем уточнюючої довідки про умови праці, характер виконуваної роботи, зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці саме на підприємстві відповідача, та відсутність таких відомостей у трудовій книжці. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що професія позивача передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 та постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 і така обставина сторонами не оспорювалась.

В такий спосіб суди всіх інстанцій підтвердили та встановили факт того, що професія позивача передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 та постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. № 10, що надавало ОСОБА_1 право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у віці 55 років.

Відповідно до приписів 82 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто діє принцип преюдиціальності, коли встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і не має необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати їх сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що сукупність спеціального стажу роботи позивача у шкідливих та важких умовах на двох підприємствах, якими є ПрАТ «Запорізьке кар`єроуправління» та ВАТ «Запоріжсталь», складає 17 років 5 місяців 5 днів, що є більш ніж встановлених законом 12 років та 6 місяців. А при своєчасному поданні до пенсійних органів уточнюючої довідки про характер та умови такої праці, виданих обома підприємствами, надало б правові підстави для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 у віці 55 років. Тобто реально право позивача на призначення йому пільгової пенсії повинно було відбутись саме з 27 серпня 2016 року.

ВАТ «Запоріжсталь» своєчасно надав позивачу уточнюючу довідку, проте спеціального стажу для пільгової пенсії у позивача забракло. Втім як відповідач усунувся від свого обов`язку та безпідставно ще у травні 2016 року відмовив позивачу у видачі такої довідки, та надав її лише при примусовому виконанні рішення суду у 2019 році, коли позивач вже майже два роки отримує пільгову пенсію.

З огляду на зазначене затримка призначення пенсії на пільгових умовах зі знижкою пенсійного віку на один рік, суд вважає відбулося виключно із-за незаконних дій відповідача, якими виступає затримка видачі уточнюючої довідки встановленого законом зразка.

Згідно частини другої статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції станом на 08.07.2019 року), підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин, яких право особи не було порушено.

Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України, викладеної у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16, від якої не відступив ВС, та у постанові ВС від 30.05.2018р. у справі № 750/8676/15-ц,.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Зазначене кореспондується із пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» яким зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відшкодування шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю, підставою якої є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Позивачем було доведено та закріплено належними та допустимим доказами протиправну (винну) поведінку відповідача, яка виражається у невиконанні положень постанови КМУ від 12.08.1993 року за № 637, яка зобов`язує підприємства, установи, організації на підтвердження роботи працівників, які працюють у шкідливих та важких умовах своєчасно видавати уточнюючи довідки про характер та умови праці. Право позивача на оформлення та призначення йому пільгової пенсії у встановленому законом віці, останнім суду доведено обставинами та фактами, встановленими у рішеннях судів всіх інстанцій, які набрали законної сили. Тож відмова відповідача у своєчасній видачі ще у 2016 році уточнюючої довідки про характер та умови роботи позивача на підприємстві призвела до того, що пільговий стаж роботи ОСОБА_1 в Запорізькому кар`єроуправлінні органами Пенсійного фонду України не було прийнято до уваги, та знижено на один рік стаж для призначення пенсії на пільгових умовах. А видача довідки лише на стадії примусового виконання рішення суду з цього питання у 2019 році лише доводить правомірність та законності позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що неправомірними діями відповідача право ОСОБА_1 на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 у віці 55 років, було порушено. У зв`язку із чим позивачу спричинено збитків у вигляді упущеної вигоди, що виражається у недоотриманні пенсійних виплат, оскільки доходи, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, мали б місце, якби його право не було порушено.

Суд дослідив та надав належну оцінку довідці, виданої Хортицьким відділом обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісного центру) № 2040 від 20 грудня 2019 року, яка свідчить про перебування позивача на їх обліку саме з 27 серпня 2017 року та отримання останнім пенсії в розмірі 3492,47 грн. Розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, якою виступає не отримана пенсія позивача за один рік, з 27.08.2016 року по 26.08.2017 року, складає - 41909,64 грн.

Суд, аналізуючи зміст наданих документів, письмові пояснення учасників справи, зробив висновок про законодавче обґрунтування винних та протиправних дій відповідача, причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, що призвело до позбавлення позивача конституційного права на пенсію, та потягло спричинення останньому збитків у вигляді упущеної вигоди, під якою розуміються доходи (недоотримана пенсія), які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. Виходячи із цього, суд вважає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір при подачі подову до суду у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.46 Конституції України, ст.. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 175, 177, 258, 263, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління», код ЄДРПОУ 00110183 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди, які складаються із не отриманої ним пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 27 серпня 2016 року по 26 серпня 2017 рік в розмірі 41909 (сорок одна тисяча дев`ятсот дев`ять) гривень 64 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління», код ЄДРПОУ 00110183 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя : Ісаков Д.О.