Справа №345/700/20

Провадження № 2/345/474/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2020 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Мостової Ю.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сівко-Войнилівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Сівко-Войнилівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , в якій просить суд визнати протиправним і скасувати рішення №14 від 16.11.2017 року виконавчого комітету Сівко-Войнилівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області.

Позов мотивовує тим, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину №1628, виданого 22.12.2011 року нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори Локатир М.В., є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 . Виконавчим комітетом Сівко-Войнилівської сільської ради була розглянута заява ОСОБА_2 від 23.10.2017 року №63 і за результатами розгляду 16 листопада 2017 року прийняте рішення №14, яким житловому будинку, розміщеному по АДРЕСА_1 і який належить родині померлого ОСОБА_3 присвоїно адресні реквізити: АДРЕСА_1 .

Відтак, вважає дане рішення виконавчого комітету сільської ради таким, що порушує її право вільного володіння, користування і розпорядження належним їй на праві приватної власності конкретно визначеним майном, а також прийнятим всупереч чинному законодавству.

16.03.20202 року на адресу суду від представника відповідача - Сівко-Войнилівської сільської ради адвоката Долинки Ореста Антоновича надійшов відзив на позовну заяву (а.с.36-44,61-62 ), в якому вказав, що в погосподарських книгах сільської ради №2 і №3 за 2001-2005 роки ні домоволодінню ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є третя особа – ОСОБА_2 , ні домоволодінню ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивач ОСОБА_1 , жодних номерів присвоєно не було. Також у відзиві відповідач зазначає, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 , який є спадкодавцем позивача, 25 грудня 2003 року сільською радою прийняте рішення №29 про оформлення за ним права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі якого 28.05.2004 року він отримав свідоцтво про право власності. При вирішенні спору відповідач покладається на розсуд суду, а справу просить слухати без участі представника Сівко-Войнилівської сільської ради і участі представника адвоката Долинки О.А.

16.03.2020 року на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення щодо позову (а.с…45-60), в яких проти позову заперечила. На обґрунтування заперечень посилається на рішення Калуського міськрайонного суду від 22.01.2020 року у справі №345/2015/18, яким за нею визнане право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в цілому по АДРЕСА_1 та зазначає, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18.06.2019 року провадження у справі 345/2015/18 закрито, а постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року вказана ухвала суду апеляційної інстанції залишена без змін. А тому, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню та просила відмовити в його задоволенні. .

30.03.2020 року на адресу суду від представника позивача – адвоката Миколів Андрія Михайловича, надійшов відповідь на відзив (а.с.71-76), в якому він зазначив, що оскаржуване рішення прийняте сільською радою з перевищенням наданих їй як органу місцевого самоврядування як передбачених законодавством так і делегованих повноважень, без участі, згоди і повідомлення позивача, просить суд справу слухати без участі позивача і її представника, а позов задоволити в повному обсязі.

Правом на подання до суду заперечення відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 не скористались.

08 квітня 2020 року від представника позивача – адвоката Миколів Андрія Михайловича, надійшли письмові пояснення по справі(а.с.80-84), в яких зазначено, що номер 112 належному позивачу домоволодінню був присвоєний саме рішенням сільської ради ще в 2003 році. На підставі цього рішення батько позивача 28.05.2004 року отримав свідоцтво про право власності на дане нерухоме майно. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 домоволодіння успадкувала дружина померлого ОСОБА_5 – мати позивача. Позивач же успадкувала частину домоволодіння після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, встановив наступне.

25 грудня 2003 року Сівко-Войнилівська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області розглянула заяву ОСОБА_3 і прийняла рішення №29 про оформлення за ним права приватної власності в цілому на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7).

ОСОБА_3 28 травня 2004 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно – домоволодіння АДРЕСА_1 , яке було видане Сівко-Войнилівською сільською радою згідно рішення виконавчого комітету від 25 грудня 2003 року за №29 (а.с.8).

Право власності на дане нерухоме майно зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17 червня 2004 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації №3884906 від 17 червня 2004 року, який зареєстровано облінвентарбюро за номером запису 35 в книзі 1, реєстраційний номер домоволодіння:6022129 (а.с.83).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а належне йому на праві приватної власності домоволодіння успадкувала його дружина, яка була матір`ю позивача, – ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 05.01.2011 року державним нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори Локатир М.В. і зареєстрованим в реєстрі за №1(а.с.83).

Після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , домоволодіння АДРЕСА_1 успадкувала позивач і онук померлої ОСОБА_6 по 3/8 частини кожен, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 22.12.2011 року державним нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори Локатир М.В. і зареєстрованим в реєстрі за №1628 (а.с84).

16 листопада 2017 року, розглянувши заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 від 23.10.2017 року, відповідачем прийняте рішення №14 (а.с.6), яким житловому будинку, розміщеному на житловій ділянці по АДРЕСА_1 , який належить родині померлого ОСОБА_3 , присвоїно адресні реквізити: АДРЕСА_1 .

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин 1 і 4 статті 182 ЦК України, в редакції станом на момент отримання 28.05.2004 року ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на нерухоме майно, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Порядок і умови реєстрації права власності на нерухоме майно на той момент регламентовані, зокрема, Законом України "Про власність", Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року (надалі – Тимчасове положення), Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 28.01.2003 року.

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону України "Про власність" об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Частиною 4 статті 13 Закону України "Про власність" встановлено, що законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

Відповідно до пункту 1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року , реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ.

Обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном (пункт 1.5. Тимчасового положення).

Пунктом 1.6. цього Тимчасового положення визначено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об`єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею.

Згідно із пунктом 2.1. Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

До переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна входять свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями (пункт 6 Додатку 1 Тимчасового положення), а отже, і свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_3 28.05.2004 року Сівко-Войнилівською сільською радою згідно рішення виконавчого комітету від 25 грудня 2003 року за №29.

Згідно із пунктом 3.8. вказаного Тимчасового положення після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав (додаток 7), видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід`ємною частиною правовстановлювального документа та містить: реєстраційний номер нерухомого майна; адресу (місцезнаходження) нерухомого майна; призначення (назву) нерухомого майна; підстави виникнення права власності; особливі позначки реєстратора (дані, у разі їх наявності, про самовільно збудовані, прибудовані чи реконструйовані об`єкти, про накладення арешту, про перебування майна у податковій заставі тощо); відомості про власника (власників); дату видачі витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно; прізвище, ім`я, по батькові реєстратора; підпис реєстратора; підпис начальника БТІ або уповноваженої ним особи. Зазначений витяг скріплюється печаткою БТІ. Разом із витягом власнику (власникам) або уповноваженій особі повертаються правовстановлювальні документи.

Як визначено пунктом 3.2. розділу ІІІ "Внесення записів до Реєстру прав" Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 28.01.2003 року на кожний об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратором БТІ відкривається відповідний розділ Реєстру прав. Розділ Реєстру прав складається з трьох частин, які містять записи про об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації; право власності на об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб`єкта цього права; інші речові права на нерухоме майно та суб`єкта цих прав.

Підпункт 3.2.1. пункту 3.2. розділу ІІІ "Внесення записів до Реєстру прав" цього Порядку визначає, що внесення до Реєстру прав запису про об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, проводиться шляхом внесення такої інформації: тип (призначення) об`єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (житловий будинок, квартира, приміщення, об`єкт незавершеного будівництва тощо); адреса (місцезнаходження) об`єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації; загальна та у разі наявності житлова площа об`єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації; площа земельної ділянки; вартість об`єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, що визначається станом на дату проведення технічної інвентаризації такого об`єкта; площа та вартість самочинного будівництва (у разі наявності); технічний опис об`єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації; дата прийняття рішення про внесення запису про об`єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації; прізвище, ім`я, по батькові реєстратора БТІ; прізвище, ім`я, по батькові керівника БТІ; додаткові відомості (особливі позначки реєстратора БТІ) про прийняте рішення.

Із вказаних норм слідує, що наявність адреси об`єкта нерухомого майна є необхідною умовою для здійснення будь-якої операції з нерухомістю, в тому числі набуття його у власність.

Адреса ідентифікує об`єкт нерухомого майна відносно його місця розташування. Привласнення або зміна вже існуючої адреси здійснюється як для житлових будинків, адміністративних, господарських, промислових, побутових споруд або їх частин, так і для інших об`єктів нерухомого майна. Умовою привласнення адреси є знаходження об`єкта на території земельних ділянок, що перебувають у власності, оренді або користуванні, якщо їх переміщення неможливе без знецінення або зміни призначення.

Відтак, присвоєння та зміна адреси нерухомого майна може здійснюватись лише за ініціативою його власника, оскільки є дією, спрямованою на зміну однієї із ідентифікуючих характеристик нерухомості.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 37 Закону України "Про місцеве самоврядування", в редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належали такі власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту; 2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.

Водночас, пунктом 41 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", в редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, встановлено, що питання прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Повноваженнями на прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад наділені згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва" №199-IX від 17.10.2019 року, яким до статтю 37 Закону України "Про місцеве самоврядування" доповнено пунктом 1-1.

Отже, на момент прийняття 16.11.2017 року виконавчим комітетом Сівко-Войнилівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області оскаржуваного рішення №14 про зміну належному позивачу домоволодіння номеру 112 на номер 110, виконавчий орган відповідача не був наділений такими повноваженнями.

При цьому, суд бере до уваги, що рішення виконавчого комітету Сівко-Войнилівської сільської ради від 25 грудня 2003 року за №29 про оформлення права власності на домоволодіння є ненормативним актом органу місцевого самоврядування. І саме цим рішенням домоволодінню, належному на даний час позивачу, а на момент його прийняття – батькові позивача, присвоєно поштову адресу номер АДРЕСА_1 .

Ненормативними правовими актами органу місцевого самоврядування є індивідуально-правові акти, які є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов`язки. Такі акти стосуються конкретних суб`єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) і розраховані на одноразове застосування.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, з моменту набуття і реєстрації права приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , рішення виконавчого комітету Сівко-Войнилівської сільської ради від 25 грудня 2003 року за №29 припинило діяти на підставі факту його виконання.

Також з цього моменту ОСОБА_3 набув всіх правомочностей власника щодо вільного володіння, користування і розпорядження своїм майном, передбачених статтями 317, 319 ЦК України. Цих прав в подальшому в порядку спадкування набула позивач.

При цьому, рішенням від 25 грудня 2003 року за №29 і фактом видачі ОСОБА_3 28 травня 2004 року свідоцтва про право власності на домоволодіння, Сівко-Войнилівська сільська рада наділила його правом власності на конкретно визначене нерухоме майно із такою ідентифікуючою ознакою як адреса.

Оскаржуваним же рішенням №14 від 16.11.2017 року виконавчий комітет Сівко-Войнилівської сільської ради вніс зміни у рішення виконавчого комітету Сівко-Войнилівської сільської ради від 25 грудня 2003 року за №29, на підставі якого ним ОСОБА_3 видане свідоцтва про право власності від 28 травня 2004 року на домоволодіння АДРЕСА_1 , а також відповідач без заяви і відома власників майна змінив характеристики нерухомого майна, а саме – змінив адресу з існуючого номера 112 на номер 110.

При цьому, суд зважає на той факт, що оскаржуване рішення виконавчого комітету сільської ради було прийняте за заявою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 і яка не була наділена правом вирішення подібних питань щодо неналежного їй майна. Її доводи про спроби позивача заволодіння належним їй майном суд до уваги не бере, так як право власності на домоволодіння позивача набуте і зареєстроване її батьком у 2004 році, домоволодіння має власний реєстраційний номер 6022129 та адресу.

В той же час, чинним законодавством не встановлено прямої залежності черговості нумерації житлових будинків до фактичного їх місця розташування, а тому суд критично розцінює доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про належність домоволодінню позивача номеру іншого, ніж зазначений у правовстановлюючих документах із посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року справі 345/2015/18. У даній постанові суд касаційної інстанції прийшов до висновку про право позивача на оскарження рішення №14 від 16.11.2017 року виконавчого комітету Сівко-Войнилівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, чим позивач у даному випадку і скористався, або його обов`язку приведення правовстановлюючих на домоволодіння у відповідність до вказаного рішення органу місцевого самоврядування.

Посилання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 на факт обізнаності позивача із оскаржуваним рішенням з 2018 року відповідно до довідки Сівко-Войнилівської сільської ради №245 від 28.10.2018 року спростовуються цією ж довідкою, так як в ній зазначається лиш факт направлення на адресу позивача 05.04.2018 року копії оскаржуваного рішення сільської ради для ознайомлення, однак відомості і докази про його отримання позивачем відсутні.

Суд також враховує, що згідно з наданими відповідачем відомостями погосподарського обліку відповідно до книг №2 і №3 за 2001-2005 роки – домогосподарству позивача і домогосподарству ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є третя особа – ОСОБА_2 адреси присвоєні не були.

Ведення погосподарського обілку на той час врегульовано Інструкцією погосподарського обілку в сільських (селищних радах), затвердженою Наказом Державного комітету статистики України від 17.07.2000 року №234 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2000 року за №480/4701.

Пунктом 6 розділу цієї Інтрукції визначено, що сільські ради один раз на п`ять років проводять закладення нових погосподарських книг та алфавітних книг домогосподарств за станом на 1 січня. Закладення погосподарських книг проводиться шляхом суцільного обходу дворів та опитування населення в період з 1 до 15 січня.

Відповідно до пункту 8 Інструкції особові рахунки домогосподарств у Погосподарській книзі відкриваються під час закладення книг за станом на 1 січня на всіх осіб, що прописані і постійно проживають на території сільської ради. Усі записи в особових рахунках проводяться безпосередньо в домогосподарствах шляхом опитування голови або іншого дорослого члена домогосподарства.

Водночас, відомості про сам житловий будинок за вимогами чинної на той час Інструкції погосподарського обілку в сільських (селищних радах) заповнювались в розділі ІІІ "Житловий будинок (квартира) в приватній власності громадян" погосподарської книги. Копія погосподарських книг у цій частині з відомостями про домоволодіння позивача суду не надана.

Відповідно до наданих відповідачем копій погосподарських книг №2 і №3 за 2001-2005 роки домогосподарству позивача на 1 січня 2001 року присвоєний особовий рахунок № НОМЕР_1 , а домогосподарству третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 – 178, які не є поштовою адресою. Однак, суд бере до уваги посилання відповідача у відзиві на відсутність присвоєної поштової адреси вказаним домоволодінням відповідно до відомостей погосподарського обліку за 2001-2005 роки, так як дана обставина позивачем і третьою особою не заперечувалась.

За таких обставин суд приходить до висновку, що поштова адреса домоволодінню позивача – номер АДРЕСА_1 присвоєна рішенням виконавчого комітету Сівко-Войнилівської сільської ради №29 від 25 грудня 2003 року про оформлення за ним права приватної власності в цілому на будинковолодіння, яке в подальшому було зареєстроване у встановленому законом порядку батьком позивача ОСОБА_3 . З того часу виключно йому, а в подальшому його спадкоємцям, належала правомочність розпорядження нерухомим майном – юридично забезпечена можливість визначення і вирішення юридичної долі нерухомого майна, в тому числі вирішення питання зміни його поштової адреси.

За фактичних обставин справи і наявних доказів, суд вважає, що рішення №14 від 16.11.2017 року виконавчого комітету Сівко-Войнилівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області прийняте за відсутності наданих законом таких повноважень, тому позов підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення – скасуванню

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати протиправним і скасувати рішення №14 від 16.11.2017 року виконавчого комітету Сівко-Войнилівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області "Про впорядкування адресних реквізитів житлових будинків по АДРЕСА_1 ".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.04.2020 року.

Суддя