ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2020 року

м. Дніпро

справа № 160/2141/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №160/2141/20 (головуючий суддя І-ї інстанції - Юхно І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради (третя особа: комунальне підприємство «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 21.02.2020 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської міської ради (третя особа: комунальне підприємство «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради), в якому просив скасувати рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 року «Про припинення юридичної особи «Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради шляхом ліквідації».

24.02.2020 року позивачем подано заяву про забезпечення вказаного вище позову, якою позивач просив:

- зупинити дію рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 року «Про припинення юридичної особи «Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради шляхом ліквідації»;

- заборонити будь-яким особам та/або суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, приватним нотаріусам, Міністерству юстиції України та його органам (структурним підрозділам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києва і Севастополя державним адміністраціям, в тому числі але не виключно, вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32702195).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що Дніпровська міська рада, як розпорядник інформації, була зобов'язана оприлюднити проект власного рішення у встановлений законом термін, однак відповідачем не було вчинено відповідних дій. Фактично проект даного рішення був опублікований на інтернет-сайті «Дніпровської міської ради» у папці «Документи міської ради» в розділі «Пошук проектів документів Дніпровської міської ради» 05.02.2020 року (оновлено 07.02.2020 року). Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем при прийнятті рішення були грубо порушені вимоги Регламенту роботи Дніпровської міської Ради 7 скликання, затвердженого рішенням міської ради від 16.03.2016 року №2/3 (зі змінами та доповненнями). Проект рішення №60/54 підготовлений з порушенням вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та Регламенту Дніпровської міської ради. Також позивач зазначив, що такі протиправні дії відповідача призвели до порушення його прав, як громадянина України, на доступ до публічної інформації, гарантованого ст. 1,2,3 Закону України «Про доступ до публічної інформації», позбавили права ініціювати та здійснити громадське обговорення проекту Рішення, та як директора КП «Ритуальна служба», унеможливлять фактичне виконання рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2020 року по справі №204/8766/19.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено дію рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 року «Про припинення юридичної особи «Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради шляхом ліквідації» до набрання рішенням суду законної сили.

Заборонено до набрання рішенням суду законної сили державним реєстраторам, суб`єктам державної реєстрації вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради.

В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Строк пред`явлення до виконання: до 25.02.2023 року.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив вказану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Позивачем не надано та судом першої інстанції не встановлено та не зазначено в ухвалі доказів того, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, або очевидними є ознаки протиправності рішення відповідача та порушення таким рішенням прав та інтересів позивача.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Сторонами не заявлялось клопотань про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою апеляційного суду від 24.03.2020 року розгляд справи в суді апеляційної інстанції визначено здійснювати в порядку письмового провадження.

Клопотання відповідача від 06.04.2020 року про відкладення на іншу дату судового засідання, призначеного на 07.04.2020 року, колегія суддів визнає помилковою, оскільки справа у відкрите судове засідання, в тому числі на 07042020 року, не призначалась.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції зазначив, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 року до набрання законної сили судовим рішенням, можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких буде необхідно докласти значних зусиль та витрат, а рішення суду не забезпечить в повній мірі відновлення порушених прав заявника. Заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дніпровської міської ради спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Водночас суд зазначив, що заявник просив заборонити до набрання рішенням суду законної сили будь-яким особам вчиняти реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради, тобто необмеженому колу осіб. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заборона вживати певні дії необмеженому колу суб`єктів виходить за межі спірних правовідносин, а відтак може впливати на права та інтереси осіб, які не є учасниками таких відносин. Тому вказана вимога підлягає задоволенню в частині заборони державним реєстраторам, суб`єктам державної реєстрації вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про забезпечення позову з огляду на таке.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст.150 КАС України.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів не вбачає у даному випадку наявних очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 року «Про припинення юридичної особи «Комунального підприємства «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради шляхом ліквідації», а встановлення протиправності оскаржуваного позивачем рішення можливе тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Встановлення протиправності чи обгрунтованості оскаржуваного рішення відповідача, що є предметом позову, потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині зупинення дії рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 року, суд першої інстанції зазначив про можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких буде необхідно докласти значних зусиль та витрат, а рішення суду не забезпечить в повній мірі відновлення порушених прав заявника.

Колегія суддів вважає таке посилання суду першої інстанції хибним, оскільки будь-якого аргументу щодо існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, останнім в заяві не зазначено, а судом в ухвалі не надано такому факту належної оцінки. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, при прийнятті в подальшому судом рішення по справі про задоволення позовних вимог, невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову не призведе до ускладнення або унеможливлення його виконання, або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно тексту заяви про забезпечення позову, позивач ставить питання про зупинення дії рішення Дніпровської міської ради №60/54 від 19.02.2020 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та вказане рішення є предметом адміністративного позову.

Проте, забезпечивши позов шляхом зупинення дії правового акту, судом фактично ухвалено рішення про задоволення позову (хоча і тимчасове) без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Посилання позивача, з яким погодився суд першої інстанції, на ту обставину, що оскаржуване рішення Дніпровської міської ради унеможливлює фактичне виконання рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2020 року по справі №204/8766/19, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначене рішення суду не стосується предмета спору, що розглядається у даній справі.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011, процитувавши вірно лише абзац п`ятий пункту 4 вказаного рішення. Подальше посилання суду не відповідає тексту вказаного рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зазначене рішення Конституційного Суду стосувалось конкретного питання, а саме - щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 Цивільно-процесуального Кодексу України у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Кодексу стосовно можливості задоволення судом подання державного виконавця про примусове проникнення до житла для виконання ухвали суду про забезпечення позову, відтак може бути застосовано лише в частині загального тлумачення інституту забезпечення позову.

Щодо цитування судом першої інстанції рішень Європейського Суду, то вони стосуються загального поняття ефективного засобу порушеного права при розгляді справ.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відсутні підстави, які б свідчили про небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а отже клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 308, 312, 315, 317 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №160/2141/20 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №160/2141/20 скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак