КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5610/2020

Справа 752/10065/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14квітня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Шкірай М.І.. в м. Київ 21 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, просив стягнути із ПАТ «Укрпошта» на свою користь вартість попередньо оплаченої послуги за відправку міжнародного поштового відправлення №СР031949395UA в розмірі 2628,79 грн., суму збитків в розмірі 15400 грн. та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що 19 травня 2017 року подав оператору поштового зв`язку у Відділенні поштового зв`язку № 150 ПАТ «Укрпошта», розташованого за адресою м. Київ вул. Червоноармійська 102 посилку для відправки з України до Китаю. Посилка була подана позивачем у відкритому вигляді. Вміст посилки було оглянуто оператором поштового зв`язку без будь-яких зауважень, після чого посилка була прийнята та оформлена як міжнародне поштове відправлення за №СР031949395UA. Позивач сплатив на користь відповідача 2628,79 грн. за послуги з пересилання міжнародного відправлення. Проте відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з надання послуг поштового зв`язку, оскільки міжнародне поштове відправлення так і не було надіслано до Китаю саме з вини відповідача і в зв`язку з істотним порушенням відповідачем вимог і норм законодавства України та Всесвітньої поштової конвенції, що регулює порядок надання послуг поштового зв`язку. Тютюнові вироби, які надсилав позивач, не є забороненими чи обмеженими у вільному обігу в Україні, були придбані позивачем у звичайній торговій мережі в м. Києві, тому ОСОБА_1 вважав, що не порушує закон при відправленні зазначених товарів до Китаю, враховуючи ще й те, що згідно законодавства Китаю тютюнові вироби також не є забороненими чи обмеженими у вільному обігу. Більше того, позивач не приховував вміст свого поштового відправлення та подав посилку оператору поштового зв`язку у відкритому вигляді.

Таким чином, оператор поштового зв`язку, отримавши від позивача міжнародне поштове відправлення у відкритому вигляді, в якому знаходились тютюнові вироби, заборонені до пересилання у міжнародних поштових відправленнях Митним кодексом України (ст. 236) на стадії приймання та обробки поштового міжнародного відправлення зобов`язаний або не приймати таке відправлення (згідно п. 1.1 ст. 15 Всесвітньої поштової конвенції) або повернути його відправнику чи вжити заходів до вилучення тютюнових виробів в установленому законодавством порядку.

Оператор поштового зв`язку знав про те, що тютюнові вироби, які відправив позивач, заборонено пересилати законодавством України до Китаю, а тому послугу з пересилання міжнародного поштового відправлення надано не буде, але всупереч вимог Всесвітньої поштової конвенції та Правил надання послуг поштового зв`язку, прийняв міжнародне поштове відправлення, що містило в собі предмети, заборонені до пересилання законодавством України, після чого пред`явив таке міжнародне поштове відправлення митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, внаслідок чого 14 червня 2017 року Київською міською митницею ДФС відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил за ст. 473 Митного кодексу України, за яким було вилучені товари, які він відправив у міжнародному поштовому відправленні №СР031949395UA, а саме тютюнові вироби торгової марки PARLIAMENT BLUE у кількості 44 блока у кожній пачці, загальна вартість яких 15400 грн. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України та накладено стягнення у вигляді конфіскації тютюнових виробів.

В даному випадку прийняття митним органом рішення щодо вилучення предметів, які пересилав позивач, та їх подальша конфіскація є наслідком невиконання саме оператором поштового зв`язку своїх обов`язків на стадії приймання та обробки міжнародного поштового відправлення, який зобов`язаний не приймати відправлення, яке містить в собі предмети, заборонені до пересилання законодавством України, та повертати їх відправнику, а за наявності підстав, вилучати у передбаченому законодавством України порядку. А тому позивач вважає, що саме відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, порушив Правила надання послуг поштового зв`язку, вимоги Всесвітньої поштової конвенції, що призвело до конфіскації належного йому товару, внаслідок чого відповідачем було порушено його права споживача та завдано матеріальної шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що суть спору, який був предметом розгляду судом першої інстанції, полягає в оскарженні позивачем порядку та якості надання відповідачем послуг поштового зв`язку в розрізі Закону України «Про захист прав споживачів» та завдання позивачу збитків внаслідок невиконання відповідачем законодавства, що регулює порядок надання послуг щодо пересилання міжнародних поштових відправлень на стадії приймання та обробки міжнародного поштового відправлення позивача. Відповідач на стадії приймання та обробки поштового міжнародного відправлення не виконав свої обов`язки, визначені нормами законодавства, порушив право позивача на належну якість послуги та обслуговування, що призвело до конфіскації товару, належного позивачу, та завдало йому матеріальних збитків у вигляді вартості послуги за пересилання посилки, вартості втраченого товару та вартості правової допомоги.

Зазначав, що доказами, наданими суду на підтвердження того, що відправлення, яке відправлялось позивачем до Китаю, містило предмети, які заборонені до пересилання, є протокол про порушення митних правил, а також постанова Апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України. Що стосується митної декларації, то відповідно до п. 4.4.1.1 Порядку пересилання поштових відправлень митна декларація складається українською або російською мовами. Для країн, які заявили про необхідність складання митних декларацій іншою мовою, при запису переліку предметів їх назва також повинна зазначатися українською або російською мовами підрядковим перекладом. Невиконання відправником вимоги щодо заповнення митної декларації іншою мовою не повинно бути перешкодою для приймання міжнародного поштового відправлення. Незалежно від того, на якій мові складено митну декларацію, оператор поштового зв`язку не звільняється від обов`язку щодо перевірки вмісту посилки вказаному у митній декларації. Тому в даному випадку виникає питання, яким чином оператор поштового зв`язку виконав такий свій обов`язок під час прийняття та оформлення посилки позивача. Однак суд першої інстанції взагалі не вивчав питання, яким чином відповідач виконав свої обов`язки, передбачені Правилами надання послуг поштового зв`язку та Порядку пересилання поштових відправлень.

Крім того, судом відмовлено у задоволенні вимоги, якої він не заявляв, а саме про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. Позивач просив стягнути з відповідача заподіяні йому реальні збитки в розмірі 15400 грн., тобто суму вартості товару, який позивач відправляв у міжнародному поштовому відправленні та який був втрачений внаслідок конфіскації за рішенням суду через неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків. Що стосується витрат на правничу допомогу, які не були підтверджені документально, то позивач не мав змоги подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення в даній справі, оскільки справа розглянута судом без виклику сторін, а про прийняте рішення суд позивача не повідомляв.

Зі змісту рішення не вбачається, а матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач надав послуги поштового зв`язку якісно та у повній відповідності з Правилами надання послуг поштового зв`язку, Порядком пересилання поштових відправлень, Керівництвом з приймання поштових відправлень та Всесвітньою поштовою конвенцією. При цьому обов`язок доказування суд поклав виключно на позивача, в той же час відповідачем не надано жодних доказів на спростування аргументів позивача.

Від відповідача АТ «Укрпошта» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначав, що оператор поштового зв`язку, який здійснював оформлення поштового відправлення, не міг знати, що у вкладенні до міжнародної посилки знаходяться тютюнові вироби, оскільки позивач приховував вміст вкладення та вказав у митній декларації інформацію без можливості перекладу на українську мову. Посилався на ст. 17, 18, 23, 24 Всесвітньої поштової конвенції щодо відповідальності призначених операторів, ст. 18, 26 Закону України «Про поштовий зв`язок» щодо відповідальності операторів, в тому числі внаслідок прийняття органами доходів і зборів рішень щодо поштових відправлень під час здійснення митного контролю.

Вказував, що твердження позивача про те, що з огляду на вільний обіг тютюнових виробів позивач не міг знати про те, що даний вид товару може бути забороненим до пересилання, не може бути взятий до уваги, оскільки відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. АТ «Укрпошта» не завдавало збитків позивачеві та не порушувало його цивільні права, тому вимоги позивача про відшкодування збитків відповідачем є необґрунтованими, безпідставними та надуманими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, суд першої інстанції виходив із його недоведеності, оскількипозивачем не доведено завдання йому майнових збитків саме в зв`язку із неправомірними діями відповідача. Оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 19 травня 2017 року ОСОБА_1 подав оператору поштового зв`язку у Відділенні поштового зв`язку № 150 ПАТ «Укрпошта» посилку для відправки з України в Китай, яка була прийнята та оформлена як міжнародне поштове відправлення за №СР031949395UA. За послуги з пересилання міжнародного відправлення позивач сплатив на користь відповідача 2628,79 грн. (а. с. 10).

14 червня 2017 року державним інспектором відділу митного оформлення МПВ (Укрпошта) пункту контролю на станції «Київ-Пасажирський» м/п «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС склав протокол про порушення митних правил № 0506/10000/17, згідно якого в митній декларації СN 23 №СР031949395UA, яка є підставою для переміщення через митний кордон України, в графі «кількість та детальний опис вкладення» відправником міжнародного поштового відправлення ОСОБА_1 зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що неможливо перевести на українську мову. Відправник міжнародного поштового відправлення ОСОБА_1 особисто своїм підписом завірив інформацію, зазначену в митній декларації СN 23 №СР031949395UA. Під час здійснення митного огляду даного міжнародного поштового відправлення було встановлено, що в ньому знаходяться не зазначені у декларації сигарети торгової марки PARLIAMENT BLUE у кількості 44 блока у кожній пачці, ціна кожного блока складає 350 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 відповідно до вимог Всесвітньої поштової конвенції щодо обов`язкового декларування товарів, які містяться у відправленні, не зазначив дані стосовно переміщення у міжнародному поштовому відправленні №СР031949395UA сигарет. Таким чином, у діях відправника ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачені ст. 473 Митного кодексу України, а саме пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання (а. с. 11 - 12).

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 473 МК України закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а. с. 13 - 14).

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року скасовано та постановлено нову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді конфіскації товару - сигарет торгової марки PARLIAMENT BLUE у кількості 44 блока (440 пачок) в дохід держави (а. с. 15 - 16).

На а. с. 78 знаходяться копії фіскальних чеків на підтвердження придбання сигарет торгової марки PARLIAMENT BLUE загальною вартістю 12600 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, зокрема відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку регулюються Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила).

Згідно з частиною 1 пункту 23 Правил міжнародні поштові відправлення приймаються для пересилання до країн, з якими встановлено поштовий обмін.

Відповідно до пунктів 35, 36 Правил у міжнародних поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені до ввозу на територію України та вивозу з території України відповідно до законодавства. Міжнародні поштові відправлення підлягають митному контролю та митному оформленню із сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів) в установленому законодавством порядку. У випадках, передбачених законодавством, фізичні та юридичні особи мають право на пересилання через митний кордон України предметів у межах встановлених норм без сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Пунктом 37 Правил встановлено, що у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати: вогнепальну зброю усіх видів і боєприпаси до неї, холодну зброю та інші предмети, спеціально призначені для нападу та оборони (кастети, стилети, балончики з рідиною паралітичної дії тощо), вибухові, легкозаймисті або інші небезпечні речовини, якщо інше не передбачено законодавством;наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори, включені ДСКН до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства, та радіоактивні речовини; дозволи на право носіння зброї, трудові книжки, військові квитки, документи, що посвідчують особу (крім паспортів громадянина України для виїзду за кордон); інші предмети, ввезення яких заборонено до країн відповідно до законодавства та актів Всесвітнього поштового союзу; живих тварин тощо; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 2, 6 частини 1 статті 235 Митного кодексу України, забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, відправлених з порушенням митних правил; товарів, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗЕД, які переміщуються (пересилаються) на адресу громадян.

Відповідно до додатку до Закону України «Про митний тариф України» від 19 вересня 2013 року № 584-УІІ до 24 групи товарів належать тютюнові і промислові замінники тютюну, які не відносяться до продуктів харчування.

Міжнародні поштові відправлення, що переміщуються через митний кордон України, пред`являються операторами поштового зв`язку митним органам для здійснення митного контролю та митного оформлення. У разі виявлення у міжнародних поштових відправленнях предметів і речовин, які заборонено для пересилання, їх вилучення здійснюється у порядку, встановленому законодавством (пункт 39 Правил).

Пунктами 69-72 Правил передбачено, що фізичні особи подають для пересилання міжнародні посилки, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, відправлення «EMS», дрібні пакети відкритими. Для пересилання дрібних пакетів, мішків «M», міжнародних посилок, міжнародних відправлень з оголошеною цінністю, відправлень «EMS» відправник у встановленому порядку заповнює митні декларації у кількості, що визначена країною призначення у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень.

У разі подання для пересилання фізичною особою в міжнародних поштових відправленнях товарів, сукупна вартість яких перевищує суму, визначену законодавством, приймання здійснюється у порядку та на умовах, встановлених законодавством для юридичних осіб.

Юридичні особи подають для пересилання міжнародні посилки, міжнародні поштові відправлення з оголошеною цінністю, відправлення «EMS» з товарним вкладенням, дрібні пакети закритими. На міжнародні поштові відправлення, для декларування вкладення яких відповідно до законодавства використовувалася митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа, посадовими особами митних органів можуть накладатися засоби ідентифікації.

Аналізуючи наведене, можна дійти висновку, що у відкритому вигляді подається міжнародне відправлення, зокрема посилка, у тому випадку, коли сукупна вартість товарів у відправленні не перевищує суму, визначену законодавством. В інших випадках відправлення подається в закритому вигляді.

З матеріалів справи неможливо встановити вартість міжнародного поштового відправлення №СР031949395UA, що у сукупності з іншими обставинами не дає можливості оцінити доводи скаржника про те, що подана посилка була передана оператору поштового зв`язку у відкритому вигляді і він мав пересвідчитись у допустимості такого відправлення за кордон.

Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в справі наявні докази на підтвердження того, що відправлення, яке відправлялось позивачем до Китаю, містило предмети, які заборонені до пересилання (протокол про порушення митних правил, постанова Апеляційного суду м. Києва), оскільки позивачем не доведено, що поштовий оператор мав це перевіряти.

Крім того, Правилами не передбачено обов`язку поштового оператора повернення міжнародного відправлення з тієї причини, що товари, які у ньому знаходяться заборонені для такого відправлення.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на невиконання з боку відповідача п. 34 Правил надання послуг поштового зв`язку та порушення оператором поштового зв`язку апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що вказаним пунктом регламентовано порядок дій оператора поштового зв`язку при оформленні не міжнародних, а внутрішніх поштових відправлень.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги, що відповідно до п. 4.4.1.7 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта від 12 травня 2006 року N 211, при прийманні міжнародної посилки працівник зв`язку повинен переконатися, чи не вкладені в посилку предмети, вивезення яких за кордон заборонено або дозволено при дотриманні встановлених умов, перевірити відповідність запису в митній декларації CN 23, враховуючи, що зазначений пункт суперечить п. 69 - 72 Правил надання послуг поштового зв`язку, які були прийняті пізніше (постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270), щодо надання міжнародних посилок закритими.

Позивач також не наводить пункт Порядку пересилання поштових відправлень, який регламентував би дії працівника зв`язку у випадку виявлення предметів, заборонених для пересилання, або невідповідності запису в митній декларації, зокрема, який би уповноважував його не приймати такі відправлення.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 на Порядок пересилання поштових відправлень не посилався і підстави позовних вимог в передбаченому процесуальним законом порядку не уточнив.

Не приймаються посилання позивача в апеляційній скарзі на п.п. 1.1 ст. 15 Всесвітньої поштової конвенції, затвердженої Указом Президента № 5/2013 від 09 січня 2013 року, оскільки дана конвенція втратила чинність 01 січня 2014 року.

Разом з тим, апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що вилучення товарів у поштовому відправленні №СР031949395UA відбулося не з винних дій відповідача, а внаслідок порушення позивачем митних правил, передбачених статтею 447 Митного кодексу України (пересилання у міжнародних відправлення заборонених товарів).

Як встановлено ст. 18 Закону України «Про поштовий зв`язок», вартість попередньо оплачених користувачем послуг, що фактично не були йому надані, відшкодовується користувачеві у повному обсязі на підставі квитанції чи іншого документа про оплату цих послуг. За втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України.

Разом з цим, цією ж статтею визначено, що оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про поштовий зв`язок» митні органи мають право вилучати в установленому законодавством України порядку предмети, заборонені законом до пересилання у міжнародних поштових відправленнях або відправлені з порушеннями митного законодавства України. Оператори не відповідають за ненадання чи неналежне надання послуг поштового зв`язку внаслідок прийняття митними органами рішень щодо поштових відправлень під час здійснення митного контролю.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено неправомірності дій відповідача, а також виникнення у нього обов`язку щодо відшкодування позивачу майнової шкоди.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не може погодитися із доводами апеляційної скарги, що суд не взяв до уваги положення ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Доводи апеляційної скарги, що позивач просив стягнути на його користь не упущену вигоду, а реальні збитки у вигляді суми вартості товару, який був втрачений внаслідок конфіскації, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, що належним чином підтверджених доказів того, що саме внаслідок протиправних дій відповідача позивачу завдано збитків, надано не було.

За таких обставин, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі не було доведено, що відповідач на стадії приймання та обробки міжнародного поштового відправлення не виконав свої обов`язки, визначені нормами законодавства, порушив право позивача на належну якість послуги та обслуговування, що призвело до конфіскації товару, належного позивачу, та завдало йому матеріальних збитків.

Нічим не підтверджуються та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що суд не взяв до уваги доводи позивача, або взагалі не взяв їх до уваги, в той час як діям відповідача з огляду на норми законодавства України, які регламентують надання послуг поштового зв`язку, взагалі не надано будь-якої оцінки.

Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи позивача, що суд першої інстанції при розгляді та вирішенні справи однобічно та не об`єктивно оцінив всі наявні докази, а також їх достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності є тотожними вимогам позовної заяви та фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав повну та об`єктивну оцінку, вона є достатньо аргументованою, а тому апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :