ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа

№ 529/857/19 Номер провадження 33/814/35/20

у 1-й інстанції Гвоздик А. Є. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року

. Полтава

Суддя судової палати з розгляду у кримінальних справах Полтавського апеляційного суду Рябішин А.О., з секретарем Гринь А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями ОСОБА_1 , на постанову судді Диканського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2019 року щодо

ОСОБА _1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого директором ПАП «Диканське» Диканського району , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , одруженого , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,-

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Диканського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. без конфіскації стаціонарних джерел ПАП "Диканське".

Стягнуто з ОСОБА_1 за винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення в дохід держави судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 , будучи директором ПАП "Диканське" допустив порушення порядку провадження господарської діяльності, що виявилася у відсутності дозвільних документів, а саме: допустив здійснення викидів забруднених речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПАП "Диканське", за адресою - АДРЕСА_5 та допустив забір води з підземних водних свердловин, що використовуються ПАП "Диканське".

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищевказану постанову судді скасувати , а справу про адмінправопорушення щодо нього закрити за відсутністю у його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права з таких підстав.

Так апелянт зазначає, що з 2014 року на балансі ПАП «Диканське» , яке є сільськогосподарським виробником перебувають артезіанські законсервовані свердловини, які використовуються для видобування підземної води для потреб господарства та ряду населених пунктів. При цьому, загальні обсяги видобування підземної води з трьох водозаборів не перевищують 300 м. куб. на добу та на вказане видобування вони мають дозвіл, який дійсний до 25.09.2019 року.

Крім того, його підприємство, як таке, що займається сільгоспвиробництвом та має частку сільгоспвиробництва більше 75 % , а також вони є користувачами земельної ділянки, що відповідно до законодавства надає право видобувати підземні води для власного користування. Та обставина, що земельна ділянка , на якій знаходяться свердловини тимчасово не перебуває у їхній аренді , пов`язане зі змінами в законодавстві та було добровільно зазначено інспектору який здійснював перевірку, проте він на вказане уваги не звернув та склав протокол з порушенням чинного законодавства.

Також апелянт зазначає, що судом допущено порушення та розглянуто справу без його участі та без його належного повідомлення. А крім того він оскаржує протокол до суду.

В доповненнях до апеляції апелянт зазначає , про невідповідність протоколу , складеного щодо нього вимогам законодавства , про те , що він не є суб`єктом інкримінованого правопорушення , оскільки є лише найманим працівником. Вказував на відсутність доказів у матеріалах здійснення господарської діяльності та необхідність закриття провадження також по строкам.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови , яке обґрунтовується тим , що виклик до суду він не отримував , про копію постанови йому стало відомо тільки 23 серпня та подав апеляційну скаргу у визначені законом строки з моменту отримання оскарженого рішення.

Позиції учасників судового провадження

В судових засіданнях особа , що притягується до адміністративної відповідальності та в його інтересах адвокат Таран Р.В. апеляційну скаргу з доповненнями підтримали та просили задовольнити з наведених в ній підстав. В останнє судове засідання ОСОБА_1 та адвокат не з`явилися , попередньо надавши заяву про розгляд справи за їхньої відсутності. Державний інспектор з охорони навколишнього природнього середовища Центрального округу Дігтяр Є.С. в останнє судове засідання також не з`явився , будучи належним чином повідомленим про час , день та місце розгляду справи.

Апеляційної суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, судом були створені всі умови для реалізації права осіб на доступ до правосуддя та підтримання своїх доводів та заперечень з приводу обставин справи , а тому , з метою забезпечення розумних строків судового провадження , вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних осіб.

Мотиви суду

Заслухавши пояснення особи , що притягується до адміністративної відповідальності , його захисника , вивчивши матеріали справи та надані апеляційному суду матеріали , суд приходить до таких висновків. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 , про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті7та частиною першою статті287цьогоКодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів вбачається, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі ОСОБА_1 , відомості про належне повідомлення про судове засідання в матеріалах справи відсутнє. Копію оскарженої постанови він отримав 23 серпня 2020 року ( а.м.с. 13) та подав апеляційну скаргу у строки , визначені законом з моменту фактичного отримання цієї постанови. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 , об`єктивно не мав можливості оскаржити постанову суду у встановлений законом строк, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За змістом статті 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 251 КУпАП встановлено що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому , для притягнення особи до адміністративної відповідальності обсяг доказів, долучених до матеріалів справи, в їх сукупності повинен бути необхідним та достатнім для беззаперечного висновку про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції під час розгляду справи відступив від принципу повноти, всебічності та об`єктивності розгляду справи, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про доведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Так, в оскаржуваній постанові суд послався на зміст доказів, якими підтверджується доведеність винуватості ОСОБА_1 , однак судом не проведено їх аналізу та не надано їм оцінку, судом лише зазначено, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та актом перевірки.

Із протоколу № 004082 від 01 серпня 2019 року вбачається , що ОСОБА_1 , будучи директором ПАП "Диканське" допустив порушення порядку проведення господарської діяльності - здійснення господарської діяльності за відсутності документів дозвільного характеру , а саме: допустив здійснення викидів забруднюючих речовим в атмосферу повітря стаціонарними джерелами ПАП "Диканське" (приміщення для вирощування гусей , майданчик для вигулу гусей за адресою : АДРЕСА_5 за відсутністю відповідного дозволу) та допустив забір води з підземних водних свердловин , що використовуються ПАП "Диканське" за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Таким чином , ОСОБА_1 інкримінується два порушення :

1) здійснення викидів забруднюючих речовим в атмосферу повітря стаціонарними джерелами ПАП "Диканське" (приміщення для вирощування , вигулу гусей) без спеціального дозволу ;

2)забір води з підземних водних свердловин за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Аналізуючи наявність в діях особи порушень в частині відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) , апеляційний суд виходить з такого. Стаття 21 Кодексу України «Про надра» визначає, що надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Стаття 23 Кодексу України «Про надра» передбачає, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

Таким чином статті 21, 23 Кодексу України «Про надра» не зобов`язують землекористувачів, до того ж, які є сільськогосподарськими товариствами , отримувати спеціальні дозволи та гірничі відводи для видобування підземної води для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води за умови, якщо обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Як вбачається з матеріалів справи , та не заперечується органом , який склав протокол, Приватне агропідприємство «Диканське», є сільськогосподарським виробником, частка сільськогосподарського виробництва якого складає більше ніж 75%. Загальні обсяги видобування підземної води з трьох водозаборів не перевищують 300 кубічних метрів на добу, що підтверджується наданими апелянтом доказами , а саме: звітом про використання води за 2018, 2017 роки.

ПАП «Диканське» має відповідний дозвіл на спеціальне водокористування від 29 жовтня 2014 року № 0256/Пол, який дійсний до 25.09.2019 року. Також , апелянтом в суд апеляційної інстанції було надано ряд документів на підтвердження законності володіння земельними ділянками у межах водозабірних свердловин , зокрема, копії договорів оренди земельних ділянок. Питання щодо законності володіння та користування ПАП "Диканське" певних земельних ділянок, на яких розташована частина свердловин №1(законсервована);№2;№2073;№1840;№2902;№3 №2793(законсервована), було предметом дослідження судом в порядку адміністративного судочинства та дії державного інспектора з охорони навколишнього середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо притягнення ОСОБА_1 за ст. 47 КУпАП визнані протиправними, рішення суду набрало законної сили .

З огляду на викладене , у відповідності до положень 21, 23 Кодексу України «Про надра» , ПАП "Диканське" , як сільськогосподарський виробник , частка сільськогосподарського виробництва якого складає більше ніж 75% та як законний користувач земельними ділянками , на підставі відповідного дозволу на спеціальне водокористування від 29 жовтня 2014 року № 0256/Пол, на законних підставах видобували підземні води у обсягах , що не перевищував 300 кубічних метрів на добу.

Органом , що складав протокол не додано жодних доказів на підтвердження того , що дане підприємство видобуває воду для виробництва фасованої питної води чи саме для питного водопостачання , що відповідно до положень ст. 19, 23 Кодексу України «Про надра» , чи ст. Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» вимагає отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Таким чином , апеляційний суд приходить до переконання , що органом , який склав протоколом не надано доказів , які б поза розумним сумнівом доводили , що ПАП "Диканське" здійснює забір води з підземних водних свердловин за відсутності спеціального дозволу на користування надрами , а місцевий суд , не піддавши детальній оцінці наявним в справі матеріалам та без детального з`ясування обставин у справі дійшов до передчасного висновку про допущення з боку підприємства відповідних порушень.

Щодо іншого порушення , яке , згідно з протоколом інкримінується ПАП "Диканське" , а саме : здійснення викидів забруднюючих речовим в атмосферу повітря стаціонарними джерелами ПАП "Диканське" (приміщення для вирощування , вигулу гусей) без спеціального дозволу , апеляційний суд також вважає його не підтвердженим з огляду на таке.

Як вбачається з Протоколу , ПАП "Диканське" інкримінується здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (приміщення для вирощування гусей , майданчик для вигулу гусей) за адресою: АДРЕСА_5 та порушення норм Законів "Про перелік документів дозвільного характеру" та "Про охорону атмосферного повітря"

Згідно з Актом № 06-01-04/629 від 19.07.2019 , складеним за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природнього використання , відтворення і охорони природних ресурсів (далі АКТ) та який і послугував підставою для складання цього протоколу, (п. 4 Розділу VI) ПАП "Диканське" має дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами , в тому числі і на "Свинарник" , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Підставою встановлення інспектором порушень послугувало те , що під час натурального обстеження встановлено , що у вказаному об`єкті фактично проводиться вирощування гусей , а не свиней , а дозвіл на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел (приміщеннями для вирощування та вигулу гусей) відсутній.

Аналізуючи зазначене апеляційний суд виходить з такого.

Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Зі змісту ст. 10 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» вбачається, що основним критерієм для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 164 КУпАП є відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Зокрема, частиною першою статті 164 КУпАП передбачена відповідальність запровадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Зі змісту диспозиції зазначеної норми вбачається, що нею встановлено відповідальність за здійснення господарської діяльності без одержання дозвільних документів, при цьому характер та суть діяльності не конкретизується. Разом з цим, ч.1 ст. 78 КУпАП встановлена відповідальність за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об`єктів.

Таким чином, ч.1 ст.78 КУпАП є спеціальною нормою, яка регулює більш вузьке коло суспільних відносин, ніж ч.1 ст.164 КУпАП.

Апелянтом в суд апеляційної інстанції надано копію дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, зокрема на об`єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Та обставина , що на території вказаного об`єкту тримають інших тварини , за умови наявності дозволу на викиди вказаного об`єкту , на переконання апеляційного суду , не охоплюється об`єктивною стороною правопорушення , передбаченого ст. 164 КУпАП , а може вказувати на порушення вимог , передбачених наданим дозволом чи іншими порушеннями ( за умови підтвердження ) , передбаченими саме ст. 78 КУпАП.

Тому за змістом акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення за умови наявності в діях ОСОБА_1 складу відповідного правопорушення , підлягала застосуванню саме ч.1 ст.78 КУпАП, чого ні Державною екологічною інспекцією, ні судом першої інстанції зроблено не було. Вищевикладені обставини свідчать про істотну неповноту та однобічність розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування постанови. Апеляційний суд констатує, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому доводи апеляції з доповненнями в цій частині є обґрунтованими. Доводи щодо закриття справи у зв`язку з закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу , підлягають відхиленню , оскільки правила цієї статті підлягають застосуванню щодо рішення , прийнятого судом першої інстанції.

Розгляд справи без участі особи , що притягується до адміністративної відповідальності судом першої інстанції не є підставою для іншого обрахунку цих строків.

Крім того , судом апеляційної інстанції , у повній мірі поновлено порушенні процесуальні права ОСОБА_1 . При цьому , було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови суду , надано можливість обґрунтувати свою невинуватість відповідними доказами , поясненнями свідків , він користувався допомогою захисника. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Згідно зі ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, оскаржувану постанову суду скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Диканського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2019 року;

Апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_1 задовольнити;

Постанову Диканського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення;

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає;

Суддя Полтавського

апеляційного суду А.О. Рябішин