ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2020 р. Справа№ 910/8348/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Копитової О.С.

за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Господарського суду міста Києва

від 24.07.2019 (суддя Івченко А.М.)

у справі № 910/8348/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа" (код 31605151)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/8348/19 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміа"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Захарка І.І.; підприємницьку діяльність банкрута завершено; зобов`язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 24.07.2020 та вирішено інші процедурні питання.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Київській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 24.07.2019, а провадження у справі № 910/8348/19 закрити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 (колегія суддів: Пантелієнко В.О. (головуючий), Доманська М.Л., Верховець А.А.) скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 24.07.2019, провадження у справі №910/8348/19 закрито.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2020 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019; справу №910/8348/19 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8348/19; розгляд справи призначено на 17.03.2020.

06.03.2020 до суду надійшов відзив ліквідатора на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 відкладено розгляд справи № 910/8348/19 на 07.04.2020.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Так, ухвала про відкладення розгляду справи була вручена Головному управлінню ДФС у Київській області 20.03.2020 про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411630457521.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Захарко І.І. засобами електронного зв`язку надіслав клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на запровадження на території країни карантину до 24.04.2020.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про призначене судове засідання суду апеляційної інстанції, поданий відзив на апеляційну скаргу, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, відсутні інші підстави для відкладення розгляду справи або оголошення перерви в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання ліквідатора та розгляд справи без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Провадження у справах про банкрутство до 21.10.2019 регулювалось Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), а з 21.10.2019 - Кодексом України з процедур банкрутства, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2019 боржник звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку, передбаченому ст. 95 Закону про банкрутство, у зв`язку з виявленням в ході ліквідаційної процедури кредиторської заборгованості, активи для погашення якої відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/8348/19 про банкрутство ТОВ "Каміа"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/8348/19 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміа"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Захарка І.І.; підприємницьку діяльність банкрута завершено; зобов`язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 24.07.2020 та вирішено інші процедурні питання.

В своїй постанові суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом та введення процедури ліквідації з огляду на те, що:

- суду надано рішення власника про ліквідацію підприємства, докази звернення до державного реєстратора та податкового органу з відповідним повідомленням та для з`ясування питання про наявність заборгованості перед кредиторами, бюджетом та позабюджетними державними цільовими фондами, довідки державних реєстраційних органів, що здійснюють реєстрацію майнових активів (різного роду рухомого та нерухомого майна), матеріали інвентаризації тощо;

- після проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, встановлено недостатність майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів;

- підприємство не має заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також до Пенсійного фонду України;

- наявні у матеріалах справи докази свідчать про недостатність майна боржника для задоволення вимог його кредиторів;

- заява подана до суду після спливу двомісячного строку для заявлення кредиторами вимог до боржника;

- ліквідатором ТОВ "Каміа" дотримано процедуру ліквідації, передбачену ст. 111 Цивільного кодексу України, що підтверджується матеріалами справи.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.10.2019 скасував постанову Господарського суду міста Києва від 24.07.2019, а провадження у справі № 910/8348/19 про банкрутство ТОВ "Каміа" закрив.

За висновком суду апеляційної інстанції, на момент порушення провадження про банкрутство ТОВ "Каміа" у останнього була нерухомість. Ліквідаційною комісією боржника був порушений порядок добровільної ліквідації, а судом першої інстанції не було враховано, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 95 Закону про банкрутство не були додані всі документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою. Так, боржник при зверненні до місцевого суду про визнання себе банкрутом, зобов`язаний був надати докази відсутності своєї платоспроможності, а тому провадження у справі про банкрутство ТОВ "Каміа" місцевим судом було порушено передчасно.

Скасовуючи постанову місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції врахував надані Головним управлінням ДФС у Київській області додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 09.1-13/19815/19 від 07.10.2019, т. 2, а.с. 144-173), а також додані до них документи, зокрема Інформацію (витяг) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ТОВ "Каміа".

Згідно з названим витягом, складеним станом на 04.10.2019, ТОВ "Каміа" є власником низки об`єктів нерухомого майна (далі - спірне майно), які розташовані у Вінницькій області, а саме: майновий виробничий комплекс в с. Степанівка по вул. Обревського, 1; нежитлові будівлі та споруди, в с. Степанівка по провулку Заводському, 12; нежитлові будівлі та споруди у смт. Вороновиця по вул. Жовтневій, 27; нежитлові будівлі та споруди в с. Писарівка по вул. Шевченка, 1.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2020 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019; справу №910/8348/19 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 21.01.2020 зазначив, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам, наведеним у письмових поясненнях ліквідатора, зокрема, відносно того, що боржник дійсно був власником спірних об`єктів нерухомого майна, розташованих у Вінницькій області, але у 2013 році право власності на ці об`єкти перейшло до ТОВ "Птахофабрика Поділля" на підставі укладених з ТОВ "Каміа" договорів купівлі-продажу. Водночас у Реєстрі прав власності на нерухоме майно не було проставлено відповідну відмітку про погашення запису щодо права власності ТОВ "Каміа" на нерухоме майно, оскільки чинне на час укладення договорів купівлі-продажу з ТОВ "Птахофабрика Поділля" законодавство не передбачало обов`язку та можливості видалення записів щодо попереднього власника майна з названого Реєстру.

Поза увагою суду апеляційної інстанції залишено також те, що в наданому ліквідатором ТОВ "Каміа" витягу містяться актуальні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тоді як у наданому Головним управлінням ДФС у Київській області витягу наведені відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру і містить, серед іншого, непогашені записи щодо нерухомого майна.

Таким чином, виходячи з обставин справи та наданих учасниками у справі документів, апеляційний господарський суд мав пересвідчитись хто саме є власником спірного нерухомого майна, розташованого у Вінницькій області в с. Степанівка, смт. Вороновиця та с. Писарівка, на якій підставі та коли було набуто право власності на це майно.

Окрім того, за висновком касаційного суду, у постанові апеляційного господарського суду не знайшли свого відображення доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області щодо:

податкового обліку ТОВ "Каміа";

дотримання ліквідатором ТОВ "Каміа" загальних норм законодавства, які регулюють ліквідацію підприємства за рішенням власника у контексті частини 10 статті 111 Цивільного кодексу України.

При новому апеляційному розгляді даної справи, 06.03.2020 ліквідатор боржника надав суду відзив, у якому не погодився із доводами апеляційної скарги виходячи з наступного.

Доводи апелянта про реєстрацію за боржником нерухомого майна станом на дату прийняття оскаржуваної постанови спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, зокрема, відомостями з Державних реєстрів прав.

Доводи про те, що ліквідатором боржника не було складено та подано органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період спростовуються фактичним обставинам та матеріалам справи.

Ліквідатором боржника було дотримано процедуру ліквідації, передбачену ст. 111 Цивільного кодексу України, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи апелянта про те, що кредиторська заборгованість не відображалась у фінансовій звітності боржника не відповідають фактичним обставинам справ.

Доводи апелянта про те, що боржник не отримував кредитних коштів є такими, що не відповідають дійсному стану господарських справ боржника та суперечать матеріалам справи.

З матеріалів справи вбачається, що доводи апеляційної скарги зводяться до безпідставного, на думку Головного управління ДФС у місті Києві, порушення провадження у даній справі про банкрутство боржника у зв`язку з недотриманням порядку добровільної ліквідації юридичної особи за рішенням власника, відповідно до законодавства України. Так, скаржник вважає, що ліквідатор не дотримався приписів частини 10 статті 111 Цивільного кодексу України, оскільки не подав контролюючому органу звітність за останній звітний період (фінансову звітність, яка є додатком до податкової декларації з податку на прибуток та її невід`ємною частиною), позаяк боржник до кінця 2019 року перебуває на податковому обліку в Обухівській районній Об`єднаній ДПІ Головного управління ДФС у Київській області за попереднім місцезнаходженням.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги Головне управління ДФС у Київській області зазначило, що за боржником зареєстровані земельна ділянка та три об`єкти нерухомості, які не відображені у проміжному ліквідаційному балансі боржника, кредиторська заборгованість в сумі 118 млн. грн не відображалась боржником у фінансовій звітності у 2012, 2013, 2015, 2016, 2017 роках, а в акті документальної перевірки контролюючий орган встановив, що ТОВ "Каміа" не отримувало кредитні кошти від компанії Diamond Spher Limited за кредитними договорами від 28.07.2010 № 01/2010, від 08.10.2010 № 03/2010.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що боржник зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності);

під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Згідно ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов`язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Так, статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи (ч. 3 ст. 111 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Частиною 7 статті 111 ЦК України передбачено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Згідно ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 10 ст. 111 ЦК України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону про банкрутство є:

прийняття рішення учасниками юридичної особи рішення про початок ліквідації та встановлення строку для заявлення кредиторами вимог, призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора);

повідомлення державного реєстратора про прийняте рішення щодо ліквідації з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості;

розгляд ліквідаційною комісією заявлених вимог кредиторів із повідомленням про результати такого розгляду;

вжиття ліквідаційною комісією заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється;

закриття рахунків, відкриті у фінансових установах;

складання проміжного ліквідаційного балансу та затвердження його учасниками (власником) юридичної особи, реалізація майна юридичної особи з метою розрахунків з кредиторами.

Крім того, звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство можливо лише після закінчення двомісячного строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Одночасно, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання контролюючим органам документів юридичної особи, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок з метою визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування.

Також, ліквідаційна комісія до затвердження ліквідаційного балансу складає та подає контролюючим органам звітність за останній звітний період.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Каміа" зареєстровано як юридична особа, з присвоєнням ідентифікаційного коду 31605151, місцезнаходженням якого, станом на час розгляду справи місцевим господарським судом, є: 02100, м. Київ, вул. Бажова, 13/9, оф. 6.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), боржник перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

17.01.2019 боржник подав до Обухівської державної податкової інспекції повідомлення про взяття на облік/зняття з обліку платника податків у зв`язку зі зміною місцезнаходження № 1910370600002.

28 лютого 2019 року єдиним учасником ТОВ "Каміа" було прийнято рішення про припинення товариства шляхом ліквідації юридичної особи (протокол № 234), призначено ліквідатором Захарка Івана Ігоровича.

04.03.2019 до ЄДР внесено запис про припинення боржника та встановлено строк заявлення кредиторами вимог - до 11.05.2019.

В ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатор подав контролюючим органам відповідні документи для здійснення перевірок, закрив рахунки у банківських установах крім ліквідаційного, здійснив запити до реєструючих органів та установ з метою виявлення майна боржника.

За результатами інвентаризації, що була проведена 29.04.2019, ліквідаційна комісія встановила активи у вигляді грошових коштів на розрахунковому рахунку на загальну суму 135102,84 грн.

Інших майнових активів ліквідаційна комісія не виявила.

22.04.2019 компанія Diamond Spher Limited заявила кредиторські вимоги до боржника на загальну суму 4442642,80 доларів США, що в еквіваленті складає 119302596,47 грн, які виникли на підставі кредитних договорів від 28.07.2010 № 01/2010, № 03/2010 від 08.10.2010.

Ліквідаційна комісія визнала кредиторські вимоги компанії Diamond Spher Limited в повному обсязі, про що надіслала кредитору лист від 10.05.2019, та включила їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Ліквідаційна комісія склала проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "Камія" станом на 29.05.2019, згідно якого активи складають 135,01 тис. грн, а пасиви 118259,0 тис. грн.

29.05.2019 єдиний учасник ТОВ "Камія" прийняв рішення (протокол № 235) про затвердження проміжного ліквідаційного балансу станом на 29.05.2019 та звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, ліквідатор, виконавши вимоги законодавства щодо процедури ліквідації юридичної особи за рішенням власника, дотримався частини 3 статті 110 ЦК України, статті 95 Закону про банкрутство та звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки виявленого майна юридичної особи не вистачає задовольнити заявлені вимоги кредиторів.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неподання ліквідаційною комісією звітності до органів доходів і зборів, оскільки така звітність подавалась до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві у зв`язку зі зміною місцезнаходження боржника та за результатами податкової документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган (Головне управління ДФС у м. Києві) склав акт перевірки № 222/1-26-15-14-03-06/31605151 від 06.06.2019 на підставі наданої ліквідатором фінансово-господарської документації юридичної особи.

Разом з тим, обов`язок ліквідаційної комісії встановлений ч. 10 ст. 111 ЦК України щодо складання та подання контролюючим органам звітності за останній звітний період виникає лише перед складанням та затвердженням ліквідаційного балансу, та за відсутності підстав для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. В разі ж звернення боржника до господарського суду в порядку Закону про банкрутство такий обов`язок з подачі звітності виникає у ліквідатора банкрута за результатами судової ліквідаційної процедури банкрутства.

Таким чином, посилання скаржника на порушення ліквідаційною комісією ч. 10 ст. 111 ЦК України є недоречним, оскільки обов`язок з подачі звітності виникає лише перед завершенням ліквідаційної процедури - складанням та затвердженням ліквідаційного балансу юридичної особи. В даному ж випадку, ліквідаційна комісія складає лише проміжний ліквідаційний баланс, на підставі якого робиться висновок про наявність або відсутність підстав для продовження ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України або Законом про банкрутство.

Також колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що кредиторська заборгованість в сумі 118 млн. грн не відображалась боржником у фінансовій звітності у 2012, 2013, 2015, 2016, 2017 роках, а в акті документарної перевірки контролюючий орган встановив, що ТОВ "Каміа" не отримувало кредитні кошти від Diamond Spher Limited за кредитними договорами від 08.10.2010 № 03/2010, від 28.07.2010 № 01/2010.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно балансу за 2012 рік у рядку 480 "Довогострокові зобов`язання" складають 62449 тис. грн.

Згідно балансу за 2013 рік у рядку 1595 "Довогострокові зобов`язання і забезпечення" - 25841 тис. грн.

Згідно балансу за 2015 рік у рядку 1595 "Довогострокові зобов`язання, цільове фінансування та забезпечення" - 89373300 грн.

Згідно балансу за 2016 рік у рядку 1595 "Довогострокові зобов`язання, цільове фінансування та забезпечення" - 107785,3 тис. грн.

Згідно балансу за І квартал 2017 рік у рядку 1595 "Довогострокові зобов`язання, цільове фінансування та забезпечення" - 108527,5 тис. грн.

Згідно балансу за І півріччя 2017 рік у рядку 1595 "Довогострокові зобов`язання, цільове фінансування та забезпечення" - 106558 тис. грн.

Згідно балансу за 9 місяців 2017 рік у рядку 1595 "Довогострокові зобов`язання, цільове фінансування та забезпечення" - 109882,9 тис. грн.

Тобто, ТОВ "Камія" протягом зазначеного вище періоду відображало у фінансовій звітності відповідні кредитні зобов`язання.

Слід також зазначити, що відображення існуючої кредиторської заборгованості у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" покладається на посадових осіб підприємства, а її достовірність може бути предметом перевірки контролюючих органів з питань дотримання фінансової дисципліни. Наявність або відсутність певних даних у фінансовій звітності підприємства не може підтвердити або спростувати фактичні обставини здійснення чи не здійснення відповідних господарських операцій, оскільки такі факти можуть бути підтверджені лише за допомогою первинних документів господарського товариства (договорів, накладних, актів виконаних робіт (послуг), платіжних доручень, банківських виписок по рахунку тощо).

У акті перевірки від 06.06.2019 № 222/1-26-15-14-03-06/31605151 у пункті 3.1.1 "Податок на прибуток" контролюючий орган досліджував фінансову звітність та регістри бухгалтерського обліку ТОВ "Каміа" за період з 01.01.2016 по 30.05.2019 та встановив, що у вказаний період кредитні кошти від компанії Diamond Spher Limited на користь боржника не перераховувались.

На підставі зазначених обставин контролюючий орган дійшов висновку про завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 114503901 грн за 2019 рік та заниження податку на прибуток на суму 675927 грн за 2019 рік, в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.1 акта перевірки.

В той же час у матеріалах справи міститься довідка АТ "ОТП Банк" від 09.03.2011 № 52-2/614 про те, що за кредитним договором № 01/2010 від 28.07.2010 від Diamond Spher Limited на рахунок боржника 30.08.2010, 15.10.2010, 02.02.2011 надійшли грошові кошти в сумі 14800000,00 доларів США. 21.01.2011 боржник повернув частину позики в сумі 640000,00 доларів США.

Згідно довідки АТ "Укрсиббанк" про рух коштів від 05.06.2019, 13.07.2011 за договором № 01/2010 від 28.07.2010 надійшли грошові кошти в сумі 116000,00 доларів США, погашена позика протягом 10.06.2011-17.01.2014 в сумі 14046546,00 доларів США, за договором № 03/2010 від 08.10.2010 у період з 16.03.2011 по 28.01.2013 надійшла позика в сумі 2956960 доларів США, погашена позика в сумі 194548,00 грн.

Втім, вказані документи не були предметом дослідження контролюючого органу, що ставить під сумнів викладені у акті перевірки висновки та відхиляються апеляційною колегією як обґрунтування доводів апеляційної скарги в частині тверджень про неотримання боржником позикових коштів, які визнані ліквідаційною комісією із включенням кредиторської заборгованості компанії Diamond Spher Limited до проміжного ліквідаційного балансу.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність у боржника нерухомого майна станом на час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДФС у Київській області надало суду апеляційної інстанції разом з додатковими поясненнями до апеляційної скарги Інформацію (витяг) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.10.2019, згідно з якою ТОВ "Каміа" є власником низки об`єктів нерухомого майна, розташованих у Вінницькій області.

В той же час арбітражний керуючий Захарко І.І. надав Інформацію (витяг) з вищезгаданого Державного реєстру станом на 25.10.2019, відповідно до якого у реєстрі відсутні відомості щодо нерухомого майна, зареєстрованого за ТОВ "Каміа".

В запереченнях на додаткові пояснення Головного управління ДФС у Київській області арбітражний керуючий Захарко І.І. повідомив суд про відчуження спірних об`єктів нерухомого майна у 2013 році на користь ТОВ "Птахофабрика Поділля" за договорами купівлі-продажу та звернення до названого товариства з приводу погашення записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відносно ТОВ "Каміа", як попереднього власника майна.

Норми статті 655 ЦК України визначають, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведено, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Колегія суддів встановила, що в наданому арбітражним керуючим Захарко І.І. витягу містяться актуальні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тоді як у наданому Головним управлінням ДФС у Київській області витягу наведені відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру і містить, серед іншого, непогашені записи щодо нерухомого майна.

Таким чином, виходячи з обставин справи та наданих учасниками у справі документів, зокрема витягів з реєстру речових прав із суперечливим (різним) змістом викладених у них відомостей щодо нерухомого майна, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне дослідити обставини хто саме є власником спірного нерухомого майна, розташованого у Вінницькій області в с. Степанівка, смт. Вороновиця та с. Писарівка, на якій підставі та коли було набуто право власності на це майно.

Так, матеріалами справи підтверджується, що у 2006-2010 роках боржник на підставі договорів купівлі-продажу набув у власність низку об`єктів нерухомості, а саме:

майновий виробничий комплекс за адресою: Вінницька обл., с . Степанівка, вул. Обревського, 1;

нежитлові будівлі та споруди за адресою: Вінницька обл. , с. Степанівка, провул. Заводський, 12;

нежитлові будівлі та споруди за адресою: Вінницька обл., с. Вороновиця, вул. Жовтнева, 27;

нежитлові будівлі та споруди за адресою: Вінницька обл., с. Писарівка, вул. Шевченка, 1.

У 2013 році Загальними зборами учасників ТОВ "Каміа" (протокол № 199 від 14.03.2013) було прийнято рішення про створення нової юридичної особи ТОВ "Каміа-сільгосп" (ідентифікаційний код: 38960675) шляхом виділу з ТОВ "Каміа", зокрема вирішено: виділити з ТОВ "Каміа" частину майна, у т. ч. майнових прав та обов`язків, яке відповідно до розподільчого балансу передати новій юридичній особі - ТОВ "Каміа-сільгосп", яка створюється шляхом виділу з ТОВ "Каміа" (питання 1.2. порядку денного протоколу про виділ).

Протоколом від 01.11.2013 № 215 позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Каміа" було затверджено Розподільчий баланс між ТОВ "Каміа" та ТОВ "Каміа-сільгосп" що створюється шляхом виділу з ТОВ "Каміа".

В подальшому за Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2013, усе належне ТОВ "Каміа", в тому числі і 4 спірні об`єкти нерухомості, перейшло у власність ТОВ "Каміа-сільгосп".

21 та 22 листопада 2013 року, ТОВ "Каміа-сільгосп" відчужило спірні об`єкти нерухомості на користь ТОВ "Птахофабрика Поділля" на підставі таких договорів купівлі-продажу:

договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.11.2013 № 3369 про продаж майнового виробничого комплексу, розташованого за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Степанівка, вулиця Обревського, 1;

договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.11.2013 № 3370 про продаж нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Степанівка, провулок Заводський, 12;

договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.11.2013 № 3371 про продаж нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Вороновиця, вулиця Жовтнева, 27;

договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.11.2013 № 440 про продаж нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Шевченка, 1.

Вказані договори нотаріально засвідчені та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, про що свідчить витяг станом на 22.11.2013.

Таким чином, з моменту державної реєстрації прав власності, а саме з 21.11.2013 та 22.11.2013 власником спірних об`єктів нерухомості стало ТОВ "Птахофабрика Поділля", яка є їх власником станом на час розгляду даної справи, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.10.2019.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

Починаючи з 01.01.2013 відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно використовувалися державним реєстратором без проставляння будь-яких відміток, у тому числі про погашення записів. Самі ж відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру прав поступово почали дублюватися в частині інформації про об`єкт нерухомого майна та містити різну (суперечливу) інформацію про суб`єкта права власності, іншого речового права на нерухоме майно.

Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 484, врегульовано відносини, пов`язані з погашенням записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Зокрема, згідно з пунктом 45 вищевказаного Порядку у разі державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 01.01.2013 в архівній складовій частині Державного реєстру прав, після внесення до Державного реєстру прав відомостей, передбачених пунктами 41, 42 та 44 цього Порядку, державний реєстратор проставляє у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек відмітку про погашення такого запису. Правила цього пункту в частині проставлення відмітки про погашення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек застосовуються також у разі, коли така державна реєстрація вже проведена в Державному реєстрі прав без проставлення відповідної відмітки під час проведення наступних реєстраційних дій щодо відповідного об`єкта нерухомого майна за умови належної ідентифікації такого об`єкта у відповідних реєстрах або у разі відсутності необхідності проведення реєстраційних дій - за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав.

Критерієм, з урахуванням якого здійснюється визначення наявності чи відсутності підстави для погашення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є належна ідентифікація на ідентичність об`єкта нерухомого майна, відомості про який містяться в Державному реєстрі прав та в Реєстрі прав власності. При цьому, як Реєстр прав власності на нерухоме майно, так і Державний реєстр прав не є інформаційними системами для реєстрації об`єктів нерухомого майна, а створювалися виключно для державної реєстрації прав з відображенням відомостей про об`єкт речового права.

З метою уникнення дублювання відомостей про зареєстровані речові права, про суб`єктів та об`єкти таких прав, та унеможливлення відображення таких відомостей в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, якщо відомості про зареєстровані речові права на відповідний об`єкт нерухомого майна містяться в Державному реєстрі прав, з моменту набрання чинності Порядком ведення Державного реєстру прав, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, окрім технічної можливості погашення запису про об`єкт нерухомого майна з відомостями про зареєстроване право власності, інші речові права, з`явилася і юридична можливість здійснення такої дії.

Аналогічне за змістом роз`яснення з цього приводу з вказівкою на алгоритм дій державних реєстраторів щодо погашення записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно було надано Міністерством юстиції України в листі № 6729/8.4.1/32-19 від 12.07.2019.

З урахуванням наведених приписів законодавства та дійсних обставин справи належить дійти висновку, що боржник, відчуживши спірні об`єкти нерухомості у 2013 році шляхом їх передачі на користь новоствореного ТОВ "Каміа-сільгосп" на підставі розподільчого балансу станом на 01.11.2013 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2013, припинив своє право власності на них, та на момент порушення провадження про банкрутство у 2019 році не володів жодним об`єктом нерухомості.

На час розгляду даної справи, власником спірного нерухомого майна є ТОВ "Птахофабрика Поділля" на підставі договорів купівлі-продажу, право власності на яке було зареєстроване за ним в день укладення відповідних договорів у встановленому порядку.

За таких обставин, колегії суддів вважає, що при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі про банкрутство ліквідатор дотримався правил ст. 95 Закону про банкрутство та додав відповідні документи, що є належними та достатніми доказами виконання обов`язків встановлених статтею 105 Цивільного кодексу України із дотриманням процедури, визначеної статтею 111 Цивільного кодексу України, яка врегульовує порядок ліквідації юридичної особи, що має наслідком відхилення апеляційної скарги.

Оскільки підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у даній справі не встановлено судом апеляційної інстанції, то апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі № 910/8348/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.04.2020.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

О.С. Копитова