ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року справа № 200/10611/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року (повний текст складено 24 січня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/10611/19-а (суддя в 1 інстанції - Хохленков О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення невиплачених сум та середнього заробітку за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач) про стягнення невиплачених сум та середнього заробітку за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому в листопаді - грудні 2015 року, січні - вересні 2016 року, березні 2017 року та січні, березні - квітні 2018, червні - вересні та жовтні 2018 року було недоплачене грошове забезпечення з преміювання.

За вказані місяці керівництвом було реалізовано право на виплату йому премії, але з незрозумілих підстав її розмір був зменшений, що виходить із відсотків. З яких підстав розмір премії був зменшений йому не відомо, під розписку жодні накази про зменшення премії йому не доводили, про те, що розмір премії за вказані місяці був зменшений він дізнався із листа УФЗБО ГУНП В Донецькій області (із додатками) від 07.08.2019 за № 92зі/26/02- 2019. Таким чином у зв`язку із безпідставністю позбавлення (зменшення) преміювання, просив визнати протиправним зменшення йому премії відповідачем та зобов`язати виплатити грошове забезпечення за вказані вище місяці 2015 - 2018 року, виходячи із розміру премії не менше 100% за місяць (із відрахуванням відсотків вже виплаченої суми).

Окрім цього, просив стягнути суму грошового забезпечення за доступ до режиму таємності за 2016-2018 роки.

Також, вважає що йому не донараховане грошове забезпечення за роботу в нічний час за періоди чергування.

Також, просив стягнути суми індексації грошового забезпечення з листопада 2015 року по жовтень 2017 року.

Насамкінець, просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

25.11.2019 року позивач надав заяву про зміну предмету позову та доповнив свої позовні вимоги ще двома вимогами.

Таким чином, до суду першої інстанції заявлені позивачем наступні позовні вимоги: стягнути із відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області невиплачене преміювання (що є частиною грошового забезпечення) у співвідношенні до виплаченого за наступні місяці відповідно що відповідає критерію «повного обсягу»; стягнути надбавку (що є частиною грошового забезпечення) за роботу в умовах режимних обмежень ( що включає доступ до державної таємниці) за період часу листопад 2015 травень 2018 (включно) у розмірі 7392 грн.; стягнути надбавку за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 424 години служби в нічний час (із них 176 годин у святкові та вихідні дні), що складає (із відрахуванням вже виплачених коштів) 3002 гривні 07 коп.; стягнути індексацію грошового забезпечення із листопада 2015 року по жовтень 2017 (включно); стягнути компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; стягнути компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік; стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, тобто середній заробіток за весь час затримки виплати з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі № 200/10611/19-а позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 надбавку за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 290 годин служби в нічний час в розмірі 1522 гривні 50 копійок; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із листопада 2015 року по жовтень 2017 (включно); стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки в розмірі 22464 гривні 72 копійки; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік в розмірі 19344 гривні 62 копійки; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено наступне.

Щодо стягнення надбавки за службу в нічний час у розмірі 35 % посадового окладу з розрахунку на кожну годину служби в нічний час за 424 години служби в нічний час (із них 176 годин у святкові та вихідні дні), що складає (із відрахуванням вже виплачених коштів) 3002 грн. 07 коп., відповідач зазначив наступне

Згідно з п.11 розділу II Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Зі змісту наявних в матеріалах справи довідок, наданих ГУНП в Донецькій області за № 142 517, 518, 519, 520 від 07.08.2019 позивачу та долучених ним до позову, вбачається, що ОСОБА_1 отримувалась доплата за роботу в нічний час.

Таким чином, виплата доплати за службу в нічний час ОСОБА_1 проведена відповідно до законодавства.

Стосовно стягнення індексації грошового забезпечення з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон).

Статтею 6 Закону передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 (набрала чинності 24.10.2017) внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та до об`єктів індексації віднесено грошове забезпечення поліцейських.

Отже, з моменту набрання чинності даного нормативно-правового акту поліцейські отримали право на індексацію грошового забезпечення.

З урахуванням цього з листопада 2017 року ОСОБА_1 провадилась індексація грошового забезпечення.

За таких підстав вимога позивача про виплату індексації грошового забезпечення, що виплачувалось йому з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, є безпідставною.

Також відповідачем зазначено, що грошова компенсація за невикористану основану щорічну оплачувану відпустку може бути надана поліцейським які звільняються в році звільнення. Щодо додаткових відпусток передбачених законодавством, то компенсація за такі невикористані додаткові відпустки не передбачена.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 виданого 26.01.2010 року Дружківським МВ ГУМВС України в Донецькій області (том 1, арк.справи 166-171).

Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 наказом ГУНП від 07.11.2015 № 23 о/с 07.11.2015 року був прийнятий на службу в Національну поліцію (том 1, арк.справи 172-174).

Згідно з наказом № 260 о/с від 03.07.2019 року ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції (том 1, арк.справи 13).

Відповідно до рішення № 8/1/У/327 комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій (том 1, арк.справи 215).

Згідно з посвідченням від 17.01.2017 року № 039182 ОСОБА_1 є учасником бойових дій (том 1, арк.справи 216).

Відповідно до наказів ГУНП в Донецькій області від 29.12.2015 № 168, від 28.01.2016 № 99, від 01.03.2016 № 286, від 28.03.2016 № 425, від 04.2016 № 631, від 27.05.2016, № 787, від 23.06.2016 № 956, від 23.07.2016 № 1149, від 23.08.2016 № 1310, від 24.09.2016 № 1520, від 23.03.2017 № 557, від 25.01.2018 № 182, від 23.03.2018 № 755, від 24.04.2018 № 1075, від 22.06.2018 № 1660, від 25.07.2018 № 1934, від 23.08.2018 № 2220, від 25.09.2018 № 2493, від 23.11.2018 № 3032 з витягами з додатками до них стосовно преміювання ОСОБА_1 за ці періоди у відповідних відсотках (том 1, арк.справи 70-143).

Наказ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.01.2016 № 6 стосовно наданню ОСОБА_1 доступу до державної таємниці (том 1, арк.справи 144).

Згідно з довідкою про кількість опрацьованих слідчим ОСОБА_1 документів з грифом секретності «Т» з 2016 по 2019 роки становить 23 клопотання, 13 доручень та 2 постанови (том 1, арк.справи 145).

Наказом ГУНП в Донецькій області від 25.05.2018 № 207 о/с ОСОБА_1 встановлена надбавка в розмірі 10 відсотків до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень (том 1, арк.справи 146).

Довідка СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 12.09.2019 року № 6699/203/06-2019 стосовно кримінальних проваджень, що були зареєстровані протягом конкретної доби із вказівкою слідчого. ОСОБА_1 02.05.2016 року зареєстровано 4 кримінальних провадження, 12.05.2016 року - 4 кримінальних провадження, 23.05.2016 року - 2 провадження, 12.06.2016 року - 2 провадження, 20.06.2016 року - 5 проваджень, 30.08.2016 року - 3 провадження (том 1, арк.справи 147-148).

Згідно з витягом з ІП «Єдиний облік» Інформаційного порталу Національної поліції вкладки виїздів слідчих Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 виїжджав: 12.05.2016 в 9:30, 12.05.2016 в 12:50, 12.05.2016 в 17:40, 12.05.2016 в 19:25, 12.05.2016 в 19:30, 12.05.2016 в 19:35, 02.05.2016 в 00:15, 02.05.2016 в 7:40, 12.06.2016 в 01:20, 12.06.2016 в 02:30 10.08.2016 в 14:00, 10.08.2016 в 14:20, 10.08.2016 в 14:40, 10.08.2016 в 18:00, 10.08.2016 в 18:40, 30.08.2016 в 18:20, 30.08.2016 в 22:50, 30.08.2016 в 23:10, 16.09.2016 в 13:33, 16.09.2016 в 16:04, 16.09.2016 в 19:28, 16.09.2016 в 21:33, 16.09.2016 в 22:24, 20.06.2016 в 9:25, 20.06.2016 в 12:10, 20.06.2016 в 15:15, 20.06.2016 в 19:45, 20.06.2016 в 21:40, 20.06.2016 в 22:40, 27.09.2016 в 13:28, 27.09.2016 в 13:40, 27.09.2016 в 13:41, 27.09.2016 в 22:43 (том 1, арк.справи 149-151).

Відповідно до довідки Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області щодо видачі табельної вогнепальної зброї (пістолет Макарова ГС 4073) ОСОБА_1 була здійснена видача табельної вогнепальної зброї для несення служби в СОГ та охорони громадського (публічного) порядку за 2016-2019 роки (том 1, арк.справи 152).

Згідно з довідкою від 21.11.2019 року № 8234/203/06-2019 ОСОБА_1 нараховані суми за добові чергування у складі слідчо - оперативної групи, в якості слідчого: жовтень 2016 р. 3 добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у грудні 2016 року, листопад 2016 р. 2 добових чергування (12 нічних годин) - виплачені у грудні 2016 року, березень 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у квітні 2017 року, квітень 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у червні 2017 року, травень 2017 р. 3 добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у червні 2017 року, червень 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у липні 2017 року, липень 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у серпні 2017 року, серпень 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у жовтні 2017 року, вересень 2017 р. 3 добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у жовтні 2017 року, жовтень 2017 р. 3 добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у листопаді 2017 року, листопад 2017 р. 4 добових чергування (24 нічних годин) - виплачені у грудні 2017 року, грудень 2017 р. 3 добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у січні 2018 року, січень 2018 р. 1 добове чергування (6 нічних годин) - виплачені у лютому 2018 року, лютий 2018 р. 1 добове чергування (6 нічних годин) - виплачені у березні 2018 року, березень 2018 р. 1 добове чергування (6 нічних годин) - виплачені у квітні 2018 року, квітень 2018 р. 2 добових чергування (8 нічних годин) - виплачені у травні 2018 року, травень 2018 р. 2 добових чергування (12 нічних годин) - виплачені у червні 2018 року, червень 2018 р. 3 добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у липні 2018 року, липень 2018 р. 3 добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у серпні 2018 року, серпень 2018 р. 2 добових чергування (12 нічних годин) - виплачені у вересні 2018 року, жовтень 2018 р. 4 добових чергувань (24 нічних годин) - виплачені у грудні 2018 року, листопад 2018 р. 2 добових чергувань (12 нічних годин) - виплачені у грудні 2018 року, грудень 2018 р. 2 добових чергувань (12 нічних годин) - виплачені у квітні 2019 року, січень 2019 р. 3 добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у лютому 2019 року, лютий 2019 р. 1 добове чергування (6 нічних годин) - виплачені у березні 2019 року, березень 2019 р. 2 добових чергувань (12 нічних годин) - виплачені у квітні 2019 року, квітень 2019 р. 3 добових чергування (18 нічних годин) - виплачені у травні 2019 року, травень 2019 року 2 добових чергування (12 нічних годин) виплачені у червні 2019 року (том 1, арк.справи 226-227, 239-240, 242-243).

Відповідно до довідки Дружківського ВП Краматорського ВП Головного управління НП в Донецькій області ОСОБА_1 , який займав посаду слідчого в Дружківському МВ ГУМВС (наказ про призначення на посаду від 07.04.2014 № 107о/с) та мав доступ до інформації з грифом секретності «ЦТ» і «Т» (наказ про надання доступу від 19.09.2014 № 342о/с).

Допуск за формою 2 надано Управлінням СНУ в Донецькій області від 23.06.2014 року.

Доступ за формою 2 надано ГУМВС в Донецькій області від 19.09.2014 Лс342о.с.

Доступ за формою 2 скасовано Дружківським MB ГУМВС в Донецькій області.

Доступ за формою 2 надано Дружківським ВП Артемівського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.01.2016 № 6.

Доступ за формою 2 припинено Дружківським ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.07.2019 №17д о/с (звільнення з ОВС) (том 1, арк.справи 222, 238).

Довідка про середній розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 № 775 від 08.11.2019 року, відповідно до якої розмір середньоденного грошового забезпечення складає 426,76 грн. (том.1, арк.справи 221).

Відповідно із супровідним листом від 10.01.2020 року № 45/23-2020 надана Довідка про розмір грошового забезпечення з урахуванням всіх видів виплат (том 2, арк.справи 38-39).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 року № 988 (далі - постанова № 988) наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.12.2015 року №60 «Про затвердження Положення про преміювання поліцейських, керівних працівників, спеціалістів, службовців, фахівців, працівників Департаменту патрульної поліції» (далі - Положення № 60), постанова КМУ № 100 від 08.02.1995 року про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Щодо позовних вимог про стягнення надбавки за службу в нічний час.

Відповідно до ст. 91 Закону № 580-УІІІ особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові вихідні дні; службу позмінно, службу з нерівномірним графіком; службу в нічний час.

Розподіл службового часу поліцейського визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу поліції. Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків.

Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Відповідно до п. 20 розділу І Порядку № 260 за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.

Згідно з п.11 розділу II Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40 - годинному робочому тижні.

Розрахунок годинної ставки - 2400 (Посадовий оклад): 160 (тривалість робочого часу за місяць при 40 годинному робочому тижні) х 0,35 (35% доплата за службу в нічний час) = 5,25 грн. (доплата за годину служби в нічний час).

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку № 260.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Згідно з довідкою Дружківського ВП від 23.08.2019 року № У-39/203/05-2019 позивач з 07.12.2015 року по 15.02.2019 року чергував в складі слідчої оперативної групи (СОГ) та по охороні публічного порядку (ПП) (том 1, арк.справи 26).

Так, в цій довідці вказується що позивач чергував у 2015 році у складі СОГ 07.12.2015, 20.12.2015 та 26.12.2015 по 24 години.

Якщо відповідно до п.11 Порядку № 260 службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00, то кожне чергування по 24 години включає в себе 8 годин нічного часу.

Тобто, за 2015 рік у позивача було 24 години служби в нічній час.

Але, згідно з довідкою № 521 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2015 рік надбавка за нічний час йому не нарахована.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу за 2015 рік 126 грн. (24х5,25=126) за службу в нічний час.

В 2016 році позивач чергував у складі СОГ 02.01.2016, 30.01.2016 в січні 16 годин нічних, 18.07.2016, 26.07.2016, 28.07.2016, 31.07.2016 в липні 32 години нічних, 05.08.2016, 13.08.2016, 28.08.2016 в серпні 24 години нічних, 01.09.2016, 10.09.2016, 14.09.2016, 25.09.2016, 30.09.2016 у вересні 40 годин нічних, 04.10.2016, 29.10.2016 у жовтні 16 годин нічних, 06.11.2016, 09.11.2016 та 12.11.2016 у листопаді 24 години нічних. Загалом за 2016 рік 152 години нічних.

Але, згідно з довідкою № 517 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2016 рік надбавка за нічний час йому була сплачена лише за жовтень та за листопад за 30 годин нічних в розмірі 152,36 грн. (том 1, арк.справи 25).

Ці дані співпадають з довідкою № 522 від 07.08.2019 року (том 1, арк.справи 18).

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу за 2016 рік за 122 години нічних (152-30=122) 640,5 грн. за службу в нічний час.

В 2017 році позивач чергував у складі СОГ 27.03.2017, 28.03.2017 в березні 16 годин нічних, 15.04.2017, 18.04.2017, 25.04.2017, 29.04.2017 в квітні 32 години нічних, 19.05.2017, 27.05.2017, 30.05.2017, 31.05.2017 в травні 32 години нічних, 04.06.2017, 12.06.2017, 18.06.2017, 21.06.2017 в червні 32 години, 03.07.2017 в липні 8 годин нічних, 04.08.2017, 11.08.2017, 16.08.2017, 21.08.2017 у серпні 32 години нічних, 04.09.2017, 09.09.2017 та 25.09.2017 у вересні 24 години нічних. Загалом за 2017 рік 176 годин нічних.

Згідно з довідкою від 21.11.2019 року № 8234/203/06-2019 позивач чергував у 2017 році загалом 36 добових чергувань.

Таким чином, позивачем відпрацьовано у 2017 році 288 годин нічних (36х8=288).

Але, згідно з довідкою № 519 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2017 рік надбавка за нічний час йому була сплачена за березень 24 години, за квітень 24 години, за травень 18 годин, за червень 24 години, за липень 24 години, за серпень 24 години, за вересень 18 годин, за жовтень 18 годин, за листопад 24 години. Загалом за 2017 рік виплачено 198 годин нічних (том 1, арк.справи 18).

Таким чином, відповідач не доплатив позивачу за 2017 рік за 90 години нічного часу в розмірі 472,5 грн. (5,25х90 = 472,5).

Згідно з довідкою від 21.11.2019 року № 8234/203/06-2019 позивач у складі СОГ чергував у 2018 році загалом 23 добових чергувань.

Загалом за 2018 рік це становить 184 (23х8=184) години.

Згідно з довідкою № 519 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2018 рік надбавка за нічний час йому була сплачена за січень 18 годин, за лютий 6 годин, за березень 6 годин, за квітень 6 годин, за травень 8 годин, за червень 12 годин, за липень 18 годин, за серпень 18 годин, за вересень 12 годин, за жовтень 24 години, за листопад 12 годин. Загалом за 2018 рік виплачено 140 годин нічних (том 1, арк.справи 23).

Згідно з довідкою № 520 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2019 рік надбавка за нічний час йому була сплачена в квітні 2019 року за грудень 2018 року за 12 годин.

Таким чином, відповідач не доплатив позивачу за 2018 рік за 32 години нічного часу в розмірі 168 грн. (5,25х32 = 168).

Згідно з довідкою від 21.11.2019 року № 8234/203/06-2019 позивач чергував у складі СОГ у 2019 році загалом 11 добових чергувань (том 1, арк.справи 242-243).

Загалом за 2019 рік це становить 88 годин нічного часу.

Але, згідно з довідкою № 520 від 07.08.2019 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за 2019 рік надбавка за нічний час йому була сплачена за січень 18 годин, за лютий 6 годин, за березень 12 годин, за квітень 18 годин, за травень 12 годин. Загалом 66 годин. (том 1, арк.справи 22).

Таким чином, відповідач не доплатив позивачу за 2019 рік за 22 години нічного часу в розмірі 115,5 грн. (5,25х22 = 115,5).

За 2105-2019 року позивачу не доплачено за 22+32+90+122+24=290 часів.

Загальна сума заборгованості грошового забезпечення позивачу за роботу в нічний час за 2015-2019 роки складає 1522,5 грн. (290х5,25=1522,5) чи сумою недоплат по рокам 126+640,5+472,5+168+115,5=1522,5.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення індексації грошового забезпечення позивачу за період листопад 2015 року жовтень 2017 року.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 2017, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону № 2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Колегія суддів приходить до висновку, що застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Ця правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 03.04.2019 року у справі 638/9697/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, частина позовних вимог про виплату грошового забезпечення з урахуванням індексації за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, колегія суддів виходить з наступного.

Нормами статті 4 Закону України від 5 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» встановлені такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до положень статті 16-2 зазначеного Закону додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Норми статті 5 зазначеного Закону визначають, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».

Учасникам бойових дій відповідно до положень цього Закону (статті 5, 6) надаються, зокрема, такі пільги: 12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Нормами частини 8 статті 101 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (частина 14 статті 101 Закону 2011-ХІІ).

При цьому, нормами частини 17 зазначеної норми Закону № 2011-ХІІ установлено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно норм Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Колегія суддів зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.

Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Аналогічний висновок викладений в рішенні Верховного Суду в зразковій справі № 620/4218/18 від 16.05.2019 року.

Стосовно заперечень відповідача про те, що Верховний Суд в своєї ухвалі від 18.11.2019 року відступив від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 620/4218/19 від 16.05.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законодавець підкреслив, що висновки щодо застосування норм права Верховний Суд викладає саме у своїх постановах.

Тому, посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 18.11.2019 року в даному випадку є недоречним, оскільки Верховний Суд не розглядав справу по суті.

З приводу того, що в постанові Верховного Суду у справі № 620/4218/19 від 16.05.2019 року йдеться про особу, звільнену з військової служби, а в даному випадку позивач був звільнений з органів внутрішніх справ, колегія суддів зазначає про те, що в обох випадках йде мова про учасників бойових дій і про їх право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Щодо розміру грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Колегією суддів встановлено, що позивач проходив службу з 07.11.2015 року по 05.07.2019 року.

Відповідно до пункту 12 ст. 12 Закону 3551, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Позивач набув статус учасника бойових дій 23.12.2016 року відповідно до рішення № 8/1/У/327 комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (т.1 а.с.215).

Таким чином, позивач має право на грошову компенсацію за 2 роки 7 місяців та 12 днів, тобто за 36 днів (2х14=28 + 8) відпустки.

Відповідно із супровідним листом від 10.01.2020 року № 45/23-2020 надана Довідка про розмір грошового забезпечення з урахуванням всіх видів виплат (том 2, арк.справи 38-39).

Згідно з вищевказаною довідкою загальна сума грошового забезпечення за 12 місяців перед звільненням склала 155 380,98 грн.

Таким чином, середньомісячна складає 12 948,42 грн. (155380,98 : 12 = 12948,42).

Враховуючі що робочих днів з липня 2018 року по червень 2019 року було 249, середньоденний розмір грошового забезпечення складає 624,02 грн. (155380,98: 249=624,02).

Сума компенсації за невикористані відпустки буде складати 22464,72 грн. (36 х 624,02 = 22464,72).

Саме ця сума повинна бути стягнута з відповідача як грошова компенсація за невикористані додаткові відпустки.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Частиною першою статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частиною першою статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2 Порядку у обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Колегія суддів зазначає, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої та одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на не врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, колегія суддів вважає, що при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України «Про відпустки», Порядку № 100.

Відповідно до норм частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ЗУ «Про національну поліцію» тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

Згідно з ч. 3 ст. 93 ЗУ «Про національну поліцію» за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Відповідно до даних трудової книжки позивач почав службу в органах поліції з 30.08.2010 року та по 31.12.2016 року в нього вже був стаж служби 6 років.

Тому, грошова компенсація повинна бути надана за 31 день.

Колегією суддів було встановлено, що середньоденний розмір грошового забезпечення складає 624,02 грн.

Сума компенсації за невикористану відпустку буде складати 19344,62 грн. (31 х 624,02 = 19344,62).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржувалось, тому, у відповідності до вимог частини 1 статті 308 КАС України в цій частині не є предметом апеляційного перегляду.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі № 200/10611/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі № 200/10611/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв