КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року м. Київ Справа № 320/1351/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до про

Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у зменшенні позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 74 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 %;

- зобов`язати відповідача з 01.01.2018 здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугу років, виходячи з розміру 74 % відповідних сум грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у зменшенні позивачу з 01.01.2018 основного розміру пенсії за вислугу років шляхом виплати лише 50 % підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018;

- зобов`язати відповідача з 01.01.2018 здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсію за вислугу років у розмірі 100 % підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.

У квітні 2018 року на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відповідачем проведено перерахунок пенсійних виплат позивача та зменшено відсотковий показник, з якого обраховується його пенсія, з 74 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 %, а також розстрочено виплату перерахованої пенсії шляхом виплати з 01.01.2018 лише 50 % сум підвищення.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/1351/19 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 58, 59).

Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, виходячи з 74 % відповідних сум грошового забезпечення з огляду на приписи частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Крім того, представник відповідача наголосив, що виплата перерахованої позивачу пенсії за вислугу років здійснювалась з 01.01.2018 у розмірі 50 % підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства, а саме: частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 2 якої встановлено порядок виплати перерахованих пенсій.

За наведених обставин, на думку представника відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач також надав суду пояснення по справі, в яких в обґрунтування протиправності дій відповідача навів приклади судової практики в аналогічних, на його думку, справах.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 05.08.2008 отримує пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, виходячи з 74 % сум грошового забезпечення.

Вказані обставини представником відповідача не заперечуються.

У квітні 2018 року у зв`язку з введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії позивача та зменшено відсотковий показник, з якого обраховується пенсія, з 74 % до 70 % сум грошового забезпечення, а також встановлено порядок виплати перерахованої пенсії, зокрема, з 01.01.2018 у розмірі 50 % сум підвищення.

Вважаючи протиправними дії відповідача, що виявились у зменшенні позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 74 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 %, а також виплаті з 01.01.2018 лише 50 % перерахованої пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, у тому числі осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої служби, базується на Конституції України і складається з Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон України № 2262-XII) держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Перелік осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України № 2262-XII, визначено статтею 1² цього Закону.

Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1² цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону України № 2262-XII).

Згідно з частинами першою та другою статті 13 Закону України № 2262-XII (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України: за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей": за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

На виконання положень статті 63 Закону України № 2262-XII постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 45).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 45 (в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії позивача) пенсії, призначені відповідно до Закону України № 2262-XII, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 4, 5 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

24.02.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103), пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України № 2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що складові (види) грошового забезпечення, а також їх розміри не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.

У свою чергу відсотковий показник, з якого обраховується пенсія, визначається положеннями статті 13 Закону України № 2262-XII на момент призначення пенсії та не підлягає зміні у разі проведення перерахунку пенсії на підставі рішень Кабінету Міністрів України.

Аналогічні правові висновки висловлені судом касаційної інстанції у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 (Пз/9901/58/18).

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В силу положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, пенсію за вислугу років призначено йому з 05.08.2008 у розмірі 74 % відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач стверджує, що у квітні 2018 року відповідачем проведено перерахунок пенсійних виплат позивача та зменшено відсотковий показник, з якого обраховується його пенсія, з 74 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 %.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що право позивача на отримання пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону України № 2262-XII представником відповідача не заперечується.

Крім того, факт отримання позивачем з 05.08.2008 пенсії за вислугу років виходячи з 74 % сум грошового забезпечення представником відповідача не спростовується.

Разом з тим з метою офіційного з`ясування всіх обставин у справі судом витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (ухвала Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2019).

Вимоги наведеного вище судового рішення відповідачем не виконано.

При цьому у відзиві на позов представник відповідача, обґрунтовуючи правомірність дій територіального органу Пенсійного фонду України в цій частині, посилається на положення частини другої статті 13 Закону України № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Водночас, як вже зазначалось судом вище, передбачений частиною другою статті 13 Закону України № 2262-XII відсотковий показник підлягає застосуванню виключно щодо пенсій, які призначаються вперше, а не пенсій, які підлягають перерахунку на виконання рішень Кабінету Міністрів України.

Жодних інших доказів на підтвердження відсутності у позивача права на пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України № 2262-XII та/або на спростування обставин призначення позивачу з 05.08.2008 пенсії за вислугу років, виходячи з 74 % сум грошового забезпечення, представником відповідача суду не подано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у зменшенні основного розміру пенсії позивача шляхом зміни відсоткового показника, з якого обраховується пенсія, з 74 % сум грошового забезпечення до 70 %, вчинені відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України № 2262-XII.

З огляду на викладене дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виявились у зменшенні позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 74 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 %, суд вважає протиправними.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2018 позивачу перерахунок пенсії за вислугу років, виходячи з розміру 74 % відповідних сум грошового забезпечення, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб`єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.

При цьому суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи, що алгоритм дій територіальних органів Пенсійного фонду України під час здійснення перерахунку та виплати пенсій, призначених відповідно до положень Закону України № 2262-XII, чітко визначений чинним пенсійним законодавством, суд вважає, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача вчинити вказані дії не є втручанням у компетенцію суб`єкта владних повноважень.

За наведених обставин, керуючись положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 01.01.2018 перерахунок пенсії, виходячи із розрахунку 74 % сум грошового забезпечення, а також її виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, предметом спору у даній справі є правомірність дій територіального органу Пенсійного фонду України в частині виплати позивачу перерахованої відповідно до пункту 1 постанови № 103 підвищеної пенсії у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у розмірі 50 відсотків.

Так, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача, що виявились у зменшенні позивачу з 01.01.2018 основного розміру пенсії за вислугу років шляхом виплати лише 50 % підвищення пенсії, та зобов`язати відповідача з 01.01.2018 здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсію за вислугу років у розмірі 100 % підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон України № 794-VII).

За змістом статей 49, 52 Закону України № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Зупинення дії акта Кабінету Міністрів України Президентом України на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України має наслідком зупинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання зупиненого акта Кабінету Міністрів України, здійснення повноважень, визначених цим актом.

Винесення Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України акта Кабінету Міністрів України, ухвали про припинення конституційного провадження у справі або визнання акта Кабінету Міністрів України таким, що відповідає Конституції України, відновлює дію цього акта.

Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

Постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування (частина перша статті 53 Закону України № 794-VII).

У свою чергу організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI (далі - Закон України № 3166-VI).

У розумінні положень частини першої статті 1 Закону України № 3166-VI систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Згідно з приписами частини третьої статті 21 Закону України № 3166-VI типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України (далі - Положення № 280), відповідно до пунктів 1 та 2 якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 7 Положення № 280 передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, за змістом пункту 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, головне управління Фонду у своїй діяльності аналогічно Пенсійному фонду України керується актами Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені вище норми суд дійшов висновку, що відповідач у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, та не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно - правових актів, відступати від положень останніх, якщо вони є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що дії відповідача щодо зменшення позивачу з 01.01.2018 основного розміру пенсії за вислугу років шляхом виплати лише 50 % підвищення пенсії вчинені відповідачем на виконання чинного на момент виникнення спірних правовідносин пункту 2 постанови № 103.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи позивачу виплату перерахованої відповідно до пункту 1 постанови № 103 підвищеної пенсії у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у розмірі 50 відсотків, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним пенсійним законодавством.

З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

При цьому посилання позивача на постанову Верховного Суду від 06.08.2019 в адміністративній справі № 160/3586/19 не приймаються судом до уваги, оскільки у даній справі судом досліджувалось питання правомірності дій територіального органу Пенсійного фонду України в частині невиплаті позивачу 100 % підвищення пенсії, починаючи з 05.03.2019.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1536,80 грн (за дві позовні вимоги немайнового характеру).

Враховуючи, що позов задоволено судом частково (одну позовну вимогу немайнового характеру), витрати позивача у сумі 768,40 грн, пов`язані зі сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, підлягають відшкодуванню позивачу Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071), що виявились у зменшенні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) основного розміру пенсії за вислугу років з 74 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 %.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) з 01.01.2018 здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, виходячи з розміру 74 % відповідних сум грошового забезпечення.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

В силу положень пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим судовим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211.

Суддя Харченко С.В.