Провадження № 33/811/1371/19 Доповідач: Белена А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі:

судді - Белени А.В.,

з участю представника митниці – Зирянова О.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України, –

встановив:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого у фірмі «Техно-захід», що знаходиться на АДРЕСА_1 , проживаючого у квартирі АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі – 22596,46 грн. Вилучені згідно протоколу №2499/20900/19 від 14.06.2019 року товари – конфісковано у дохід держави.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Львівської митниці ДФС суму витрат на зберігання на складі митниці, яка складає 830,69 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 384,20 грн. судового збору.

На дану постанову подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якій просить поновити строк апеляційного оскарження; скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції .

Апелянт зазначає, що пропустив строк апеляційного оскарження, оскільки не знав про прийняте рішення так як його не було повідомлено про дату розгляду справи, крім того він в той час був за кордоном і через ці причини не міг подати будь-яких клопотань по справі.

Свої апеляційні вимоги по суті справи мотивує тим, що його права на захист були порушені як згідно чинного законодавства та і з врахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом першої інстанції не було надано йому можливості спростувати аргументи наведені відповідачем, що є обмеженням доступу до правосуддя, однобокістю у вирішенні справи по суті.

У доповненні до апеляційної скарги представником апелянта було надано рахунок-фактуру вартості придбаного товару ( з перекладом), згідно якої вартість двох шин та двох вилкових захватів до автонавантажувача становить 520 євро на день придбання 12.06.2019. При вирішенні апеляційних вимог просили врахувати дані щодо фактичної вартості товару. Згідно постанови суду першої інстанції вбачається те, що 14.06.2019 приблизно о 12 годині 30 хвилин в зону митного контролю по смузі руху «червоний коридор» (контрольний талон для проходження по «червоному коридорі» серія ТЕС номер 599926), пунктупропуску «Краковець – Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС, з Республіки Польща в Україну, заїхав вантажний транспортний засіб марки «DAF” реєстраційний номер НОМЕР_1 , Vin – НОМЕР_2 , напів-причіп «KOEGEL» реєстраційний номер НОМЕР_3 , Vin- НОМЕР_4 країна реєстрації - Польща, під керуванням гр. ОСОБА_1 .

До митного контролю гр. ОСОБА_1 подав наступні документи:

- CMR від 13.06.2019 року;

- Factura від 23.04.2019 №FV25/2019/WW;

- Factura від 23.04.2019 № FV24/2019/WW;

- Експортна митна декларація від 12.06.2019 №19PL351020E400288;

- Експортна митна декларація від 12.06.2019 №19PL351020E400253;

- ПП від 14.06.2019 року №UA206000/2019/906775;

- ПП від 14.06.2019 року №UA206000/2019/906776;

Згідно поданих документів через митний кордон України переміщується товар “Самохідний автонавантажувач з вилковим захватом, колісний, марки «LINDE», модель «Н-35Т» бувший у користуванні у кількості 2 шт., з серійними номерами: Н2Х393В05303 та Н2Х393F00565.

Відправником зазначеного ВАНТАЖУ Є ФІРМА «BLACHDEKER RYSZARD KUDZIA», 30-433 KRAKOW, UI.SZYLLINGA 7, POLAND, одержувачем – ТОВ «БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК», 76006, М.ІВАНО-ФРАНКІВСЬК, ВУЛ. МАКУХА 41А.

Адвокат Фатула Т.В. та апелянт ОСОБА_1 , які були належним чином повідомленні про розгляд справи клопотали здійснювати апеляційний розгляд без їх участь та просили прийняти рішення по справі з врахування наданого суду апеляційної інстанції рахунку-фактури про фактичну вартість вилученого товару, який став предметом порушення митних правил.

Заслухавши представника митниці, який не заперечував проти часткового задоволення апеляційних вимог в частині зміни вартості вилученого товару, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню виходячи з наступного.

Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 65 МК України, митною вартістю товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі.

Статею 472 МК України передбачено відповідальність за незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей ( наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Відповідно до ст. 374 МК України товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню ( за винятком товарів, на які відповідно до ст. 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення).

У відповідності до вимог ст. 489 МК України суд при розгляді справи про правопорушення митних правил зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як видно з постанови судді першої інстанції, ці вимоги закону не були виконані в повному обсязі, оскільки митному органу та суду першої інстанції ОСОБА_1 не було вчасно надано документи, які б підтверджували фактичну вартість товару. Це зокрема відбулося через те, що слухання справи було проведено без участі ОСОБА_1 .

Винуватість ОСОБА_1 в порушенні встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що виразилось у переміщенні через митний кордон України товару шляхом недекларування, тобто незаявленням за встановленою формою точних достовірних відомостей про товари, що підлягають обов`язковому декларуванню та знаходилися у напів-причіпі, без ознак приховування, а саме: колеса для автонавантажувача нові, марки «Wonray» з маркуванням 7.00-12 RIM 5.00 у кількості 2 шт., загальною вагою 96 кг, та вилковий захват до автонавантажувача новий з маркуванням 02 1808 4413 2450Х500, 120Х50Х2200 у комплекті, який складається з 2 металевих кронштейнів, загальною вагою 244 кг.

Доказам по справі суддею першої інстанції надана належна оцінка і правова кваліфікація дій правопорушника за ст. 472 МК України та є вірною.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з урахуванням вимог ст.ст. 461, 462, 464, 465, 466 МК України та наявних документів на час розгляду справи в суді першої інстанції.

Однак суд першої інстанції, при розгляді справи про порушення митних правил, у відповідності до вимог ст. 489 МК України, не з`ясував чи є обставини, що пом`якшують відповідальність особи, а також не з`ясувала інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До апеляційної скарги був долучений, належним чином завірений документ – рахунок-фактура, який підтверджує, що вартість не задекларованого товару переміщеного ОСОБА_1 через кордон України 14.06.2019 становить 520 Євро. Офіційний курс гривні НБУ, станом на 14.06.2019, до іноземної валюти встановлений: 1 євро становить 27 грн. 32 коп. Тобто сума не задекларованого товару становить 15506 грн. 40 коп., а не 22596 грн. 46 коп., як це вбачається з висновку експерта (а.с. 41-48).

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суддя при вирішенні питання про відшкодування витрат за зберігання на складах митних органів товару не в повному обсязі дотримався вимог Наказу МФУ від 15.06.2012 № 731 та ст.ст. 519, 520 МК України, оскільки не був врахований період проведення експертизи по справі.

Так, згідно з ст. 520 МК України витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пунктів 6, 8 «Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів» Наказу МФУ від 15.06.2012 № 731 строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів. При обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не включається: час проведення митним органом в рамках процедури митного контролю та митного оформлення досліджень (аналізів, експертиз), час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митного органу, тощо.

Як убачається із матеріалів справи, вилучений у ОСОБА_1 товар прийнятий на склад митниці на підставі протоколу про порушення митних правил та опису товарів з 14.06.2019 (а.с.1-4,32).

21.06.2019 було винесено постанову, про призначення експертизи, висновок по якій було оформлено 15.08.2019 (а.с. 36, 42-48), тобто експертиза здійснювалася протягом 56 днів.

29.03.2019 було призначено проведення експертизи по вилученому товару - сигаретам, висновок по якому був сформований 10.04.2019(а.с.18-24), тобто еекспертиза тривала 13 діб.

22.08.2019 ОСОБА_1 було сформовано повідомлення про скерування справи в суд першої інстанції з призначенням справи до розгляду на 17.09.2019, а також було сформовано довідку про витрати митниці за зберігання товару на складі митниці за 95 діб на суму 830 грн. 69 коп за період з 14.06.2019 по 17.09.2019( а.с.54).

Однак як передбачено п. 8 «Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів» Наказу МФУ від 15.06.2012 № 731 строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів.

Тому, відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу на складах митних органів в даному конкретному випадку слід обчислювати з 12.03.2019 по 28.11.2019 (день прийняття рішення судом), що становить 262 доби.

Отже за зберігання товару на складі митниці необхідно стягнути із ОСОБА_1 288 грн. 50 коп. за 33 дні. При цьому слід врахувати, що одинадцятий день припав на 24.06.2019 коли справа вже була оформлена для проведення експертизи у відповідності до постанови від 21.06.2019. Тобто за зберігання товару на митниці слід вважати період з 16.08.2019 (після проведення експертизи) по 17.09.2019 (прийняття судом рішення по справі).

Відповідно до ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Покликання апелянта про скерування протоколу порушення митних правил є безпідставними і судом апеляційної інстанції не беруться до уваги.

З врахуванням вищевказаного вважаю, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині накладення стягнень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 472, 530 МК України апеляційний суд, –

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17 вересня 2019 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України – змінити в частині накладення стягнення.

Стягнення накладене на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 22 596,46 грн. з конфіскацією товару вилученого згідно протоколу про порушення митних правил № 2499/20900/19 від 14.06.2019 замінити в частині накладення штрафу та суми за зберігання товару на складі митниці.

Накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штраф у розмірі 15 506 (п`ятнадцяти тисяч п`ятсот шести) гривень 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці ДФС суму витрат за зберігання товару на складі митниці, яка становить 288,50 грн.

У решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Львівського апеляційного суду А.В. Белена