РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року справа № 580/1026/20

11 годин 05 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 580/1026/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача – не прибув]

до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни (вул. Юрія Поправки, 6, оф. 15, м. Київ, 02094) [представник відповідача – не прибув]

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: акціонерне товариство «Банк Форвард» (вул. Саксаганського, буд. 105, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34186061) [представник третьої особи – не прибув]

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

25.03.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни, третя особа: акціонерне товариство «Банк Форвард», просить:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Тетяни Леонідівни у виконавчому провадженні № 60617421 щодо зняття арешту з рахунку АТ КБ «Приват Банк», що призначений для виплати ОСОБА_1 заробітної плати;

- зобов`язати приватного виконавця Вольф (Павелків) Тетяну Леонідівну прийняти постанову про зняття арешту з коштів боржника у ВП №60617421, що містяться на рахунку АТ КБ «Приват Банк», що призначений для виплати ОСОБА_1 заробітної плати у порядку пункту 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язати відповідача надіслати постанову в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України;

- стягнути з приватного виконавця Вольф ОСОБА_2 судовий збір у сумі 840 грн 40 коп.

Ухвалою від 06.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання призначено на 10.04.2020.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що частиною 1 статті 2, частиною 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу ЄКПЛ. У позові зазначено, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404) встановлено заборону на звернення стягнення та накладення арешту, зокрема, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Звернення стягнення на заробітну плату передбачено окремим розділом IX Закону № 1404. Позивач 16.03.2020 направила відповідачу клопотанням про зняття арешту, де зазначено, що рахунок AT КБ «ПриватБанк» на який накладено арешт призначений для виплати позивачу заробітної плати, на підтвердження призначення рахунку додано довідку, що отримано відповідачем 18.03.2020. Згідно пункту 5 статті 13 Закону № 1404 постанова про зняття арешту приймається виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною 4 статті 59 Закону № 1404, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Представник позивача у судове засідання не прибув, 10.04.2020 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю (а.с.93).

Відповідач позовні вимоги не визнав, 09.04.2020 подав до суду відзив, де зазначив, що постановою від 26.12.2019 ВП № 60617421 накладено арешт на грошові кошти на рахунках у банках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після прийняття постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . У зв`язку з прийняттям АТ «ПриватБанк» постанови про арешт коштів боржника від 26.12.2019 № 6067421 до виконання, картковий рахунок не належить до рахунків із спеціальним режимом використання, позаяк банк повинен повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. Відповідач у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.40).

Третя особа свого представника у судове засідання не направила, пояснення не надіслала, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с.41, 95).

Згідно частини 4 статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню належать виконавчі написи нотаріусів.

Судом встановлено, що 15.11.2019 на підставі виконавчого напису нотаріуса від 31.08.2019 № 2424 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у сумі 49990,28 грн (а.с.11-12).

Постановою від 26.12.2019 накладено арешт на грошові кошти на рахунках у банках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після прийняття постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Івановій Н.І., у тому числі в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.27-28).

16.03.2020 позивачем на адресу відповідача скеровано клопотання про скасування постанови від 26.12.2019 у ВП №60617421 в частині накладення арешту грошові кошти, що містяться на рахунку АТ КБ «ПриватБанк», що призначений для виплати позивачу заробітної плати і є єдиним джерелом доходу (а.с.16-17). До клопотання надано копію довідки від 06.02.2020 №3GOKQL3ENOK4DFPU (а.с.18), згідно якої ОСОБА_1 станом на 06.02.2020 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку, на яку отримує заробітну плату від ТОВ «Новус Україна».

Частиною 3 статті 52 Закону №1404 встановлено, що не належать арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Банк, в якому арештовано рахунок боржника відповідно до статті 52 Закону №1404 не повідомив виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на рахунку, призначеному для виплати заробітної плати, зважаючи на граничний розмір відрахувань із заробітної плати, встановлений для даного виду стягнення, що не може перевищувати 20% доходу.

Станом на день звернення позивача до суду (25.03.2020) відповідачем не знято арешт та не надано відповіді.

26.03.2020 відповідачем повідомлено позивача, що відсутні підстави для скасування постанови про арешт коштів боржника у частині накладення арешту на кошти на рахунку АТ «ПриватБанк» (а.с.31).

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 02.04.2020 № LAT6OM7EMP204BER ОСОБА_3 Наталія Іванівна має в АТ КБ «ПриватБанк» рахунок/картку № НОМЕР_2 – зарплатна картка для виплат, станом на 02.04.2020 стан рахунку – обмежений згідно з постановою про накладення арешту (а.с.92).

Оцінюючи відповідність дій відповідача щодо відмови у знятті арешту з рахунку позивача, призначеного для виплати заробітної плати за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі –Закон № 1403) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Частиною 1 статті 2 Закону № 1403 правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 1403 завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1403 визначено принципи діяльності приватних виконавців: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до частини 1статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частин 1-4 статті 48 Закону №1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частинами 1-2 статті 56 Закону № 1404 визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону № 1404 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Згідно статті 70 Закону № 1404 розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Згідно статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що приватним виконавцем під час прийняття оскаржуваної постанови від 26.12.2019 у ВП №60617421 накладено арешт на рахунки, на які зараховується заробітна плата.

Згідно з частиною 1 статті 2, частиною 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата у розумінні поняття «власності» є майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях3та43 Конституції України, також знаходять своє вираження у положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про оплату праці».

Принцип відплатності праці відображений в Європейській соціальній хартії (переглянутої) від 03.05.1996 (ратифікованої Україною 14.09.2006), за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, що забезпечить достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівнику унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до частини 4 статті 59 Закону 1404 підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Рахунки, що передбачені для виплати заробітної плати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавцем відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 922/808/16 (ЄДРСР 73250049), від 16.05.2018 у справі 905/294/15 (ЄДРСР 74478838), від 11.06.2018 у справі № 910/4153/13 (ЄДРСР 74649083), від 09.09.2019 у справі № 913/958/16 (ЄДРСР 83537715), від 27.06.2019 у справі № 916/73/19 (ЄДРСР 82672393), від 17.01.2020 у справі № 340/1018/19 (ЄДРСР 86989717), від 29.01.2020 №820/5422/17 (ЄДРСР 87238582).

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 340/1018/19 (ЄДРСРУ № 86989717) зазначено: виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, що перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Накладення арешту на рахунки боржника, що призначені для виплати заробітної плати унеможливлює своєчасне отримання виплат працюючому, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Накладення арешту на рахунок боржника, що призначений для виплати заробітної плати є протиправним.

Частиною 5 статті 13 Закону № 1404 визначено, що постанова про зняття арешту приймається виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно з частиною 5 статті 59 Закону № 1404 арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.

Суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи листом від 26.03.2020 у знятті арешту з рахунку, призначеного для виплати заробітної плати діяв не на підставі повноважень та не у спосіб, що визначені Законом № 1404, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно та нерозсудливо, відповідачем не враховано обставин заборон, що свідчить про наявність підстав для зняття арешту з рахунку позивача, призначеного для виплати заробітної плати, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Тетяни Леонідівни у виконавчому провадженні № 60617421 щодо зняття арешту з рахунку АТ КБ «Приват Банк», що призначений для виплати ОСОБА_1 заробітної плати та зобов`язання відповідача прийняти постанову про зняття арешту з коштів боржника у ВП №60617421, що містяться на рахунку АТ КБ «Приват Банк», що призначений для виплати ОСОБА_1 заробітної плати належить задовольнити.

Надаючи оцінку змісту вимоги про встановлення контролю за виконанням рішення суду суд зазначає про таке. Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення у адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не наведено аргументованих доводів та не надано доказів того, що постанова суду буде відповідачем тривалий час не виконана, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. У задоволенні вимоги щодо встановлення контролю за виконанням рішення суду належить відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні докази, що підтверджують понесені позивачем, адміністративний позов якого задоволено, витрати на сплату судового збору – платіжне доручення від 24.03.2020 № 137 (а.с.8), суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат із сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 139, 242-245, 255, 268, 269, 271, 272 287, 293, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Тетяни Леонідівни у виконавчому провадженні № 60617421 щодо зняття арешту з рахунку АТ КБ «Приват Банк», що призначений для виплати ОСОБА_1 заробітної плати.

Зобов`язати приватного виконавця Вольф (Павелків) Тетяну Леонідівну прийняти постанову про зняття арешту з коштів боржника у ВП №60617421, що містяться на рахунку АТ КБ «Приват Банк», що призначений для виплати ОСОБА_1 заробітної плати у порядку пункту 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язати відповідача надіслати постанову в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Стягнути з приватного виконавця Вольф (Павелків) Тетяни Леонідівни (вул. Юрія Поправки, 6, оф. 15, м. Київ, 02094, посвідчення видане 29.11.2019 № 0432) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 (вісімдесят) коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255, 272 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 272, 293, частиною 6 статті 287, статтями 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна [вул. Юрія Поправки, 6, оф. 15, м. Київ, 02094];

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: акціонерне товариство «Банк Форвард» [вул. Саксаганського, буд. 105, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34186061].

Повне судове рішення складено 10.04.2020.

Суддя Л.В. Трофімова