КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

07 квітня 2020 року 320/3090/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши у м. Києві позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Комунального некомерційного підприємства "Славутицька міська лікарня" Славутицької міської ради про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

в с т а н о в и в:

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Славутицька міська лікарня" Славутицької міської ради про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 856778,78 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Частиною другою цієї статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, зокрема, якщо відсутні підстави для її повернення.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі за поданим позовом, суд виходить з такого.

Загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені у статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 1-3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини 5 цієї статті стосовно представника (ч. 6 ст. 160 КАС України).

Відповідно до Національного стандарту України Державна уніфікована система документації "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003 до складу реквізитів документів входить підпис.

Отже, підпис як обов`язковий реквізит службового документа за наявності всіх інших обов`язкових реквізитів надає документу юридичної сили і свідчить про відповідальність особи за його зміст.

Згідно з абзацом першим підпункту 11 пункту 16¹ розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131¹ та статті 131² Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року (абзац другий підпункту 11 пункту 16¹ розділу XV "Перехідні положення" Конституції України).

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню (абзац третій підпункту 11 пункту 16¹ розділу XV "Перехідні положення" Конституції України).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 131² Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Закон України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" набрав чинності 30.09.2016.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, із системного аналізу наведених положень законодавства випливає, що представництво органів державної влади в адміністративному процесі має здійснюватися адвокатом - з 1 січня 2020 року у справах, провадження у яких відкрито після 30 вересня 2016 року.

У зв`язку з вищенаведеним, суд зазначає, що право на підписання позовної заяви у даній справі як представник органу державної влади має виключно адвокат.

При дослідженні позовної заяви від 27.03.2020 №1000-0805-7/22855, судом встановлено, що позовну заяву підписано головним спеціалістом-юрисконсультом відділу представництва інтересів в судах та інших органах №4 юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Масан Вікторією Вікторівною.

В якості доказу на підтвердження повноважень головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах №4 юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Масан Вікторії Вікторівни на підписання зазначеної позовної заяви додано копію довіреності від 02.01.2020 №57/101-01, видану начальником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області І.Фатхутдіновим на представництво інтересів Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в усіх державних органах, зокрема, в судових установах, яка дійсна до 31.12.2020.

Відповідно до частини 1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

В той же час жодних доказів того, що Масан Вікторія Вікторівна є адвокатом, до позовної заяви не додано.

Суд зазначає, що в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутній відповідний запис про те, що Масан Вікторія Вікторівна є адвокатом. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката до заяви також не подані.

Таким чином, додана до позовної заяви копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження Масан Вікторії Вікторівни на підписання поданої до суду позовної заяви.

Також, в якості доказу на підтвердження повноважень представника в порядку самопредставицтва суб`єкта владних повноважень Масан Вікторії Вікторівни додано:

- копію наказу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.06.2019 №185-о про призначення Масан Вікторії Вікторівни на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах №4 юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,

- копію Посадової інструкції головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах №4 юридичного управління, затвердженого начальником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області В.Фатхутдіновим 18.03.2019,

- копію Положення про юридичне управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, затвердженого наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2019 №188.

Суд зазначає, що пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом, підтримуваним у теорії права, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Принаймні, таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 6 лютого 2018 року №2275-VIII. Таке ж визначення означеного поняття було відображено у попередній редакції статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, змінами, внесеними до Кодексу адміністративного судочинства України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року №390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: "відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)" (ч. 3 ст. 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 цієї статті).

З аналізу змісту цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон № 755-IV) з наступними змінами та доповненнями.

Так, держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч. 2 ст. 167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, і т і.

Частиною 1 статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації ( ч. 4 ст. 87 ЦК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, спеціальним Законом № 755-IV.

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV) .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч. 3 ст. 9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону №755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 у справі №2140/1691/18 та від 10.02.2020 у справі №420/1462/19.

При цьому, Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 у справі №2140/1691/18 та від 10.02.2020 у справі №420/1462/19 відзначив, що у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості.

Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.04.2020 року на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548) керівником та підписантом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548) з 04.08.2011 є Фатхутдінов Василь Гайнулович. Відомості про особу, що підписала позовну заяву від 27.03.2020 №1000-0805-7/22855, в Реєстрі відсутні.

Таким чином, позивачем не надано доказів належного уповноваження Масан В.В. на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у розумінні статей 55, 59 Кодексу адміністративного судочинства України ані в порядку представництва, ані в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про повернення позивачу позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами.

Керуючись статтями 55, 57, 59, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Комунального некомерційного підприємства "Славутицька міська лікарня" Славутицької міської ради про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цією ухвалою, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Балаклицький А. І.