ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2020 року

Справа № 280/744/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - позивач) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у врахуванні довідки про заробітну плату за період з квітня 1994 року по грудень 1998 року, виданої ТОВ «САРОС» при розрахунку пенсії позивачу;

- зобов`язати відповідача врахувати при розрахунку пенсії позивача довідку про заробітну плату за період з квітня 1994 року по грудень 1998 року, видану ТОВ «САРОС», провести перерахунок пенсії, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією, починаючи з 07.08.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 07.08.2019 отримав право на призначення пенсії за віком та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Шевченківський відділ обслуговування громадян Управління обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) з заявою про перерахунок пенсії та врахуванням довідки про заробітну плату за 1994-1998 роки в ТОВ «САРОС». Листом відповідач повідомив про відсутність підстав для розрахунку розміру призначеної пенсії з урахуванням вищевказаної довідки про заробітну плату. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із позовом.

Ухвалою суду від 05.02.2020 позовну заяву залишено без руху та надано 10-ти денний строк на усунення недоліків.

У термін, встановлений ухвалою суду від 05.02.2020 позивачем усунуто позовні заяви.

Ухвалою від 05.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику (повідомлення) сторін в адміністративній справі № 280/744/20. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

23.03.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №13651) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що доводи наведені в позовній заяві є безпідставними і не підлягають задоволенню. Просить суд відмовити у задоволенню позову у повному обсязі.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

З 16.07.2019 ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначена пенсія за віком.

Під час призначення пенсії позивачу розмір пенсії визначався відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розрахунок заробітної плати провадився відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсію було розраховано за період з 01.10.2000 по 31.12.2018 за даними персоніфікованого обліку. Було застосовано показник середньої заробітної плати в галузях економіки за 2016-2018 роки - 6188,89 грн. Індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі склав - 1,227/17, індивідуальний коефіцієнт стажу склав - 0,37000. Страховий стаж склав - 37 років 29 днів.

В додаток до заяви позивача від 16.07.2019 про призначення пенсії ним було додано довідку видану ТОВ „Сарос" про заробітну плату за період з квітня 1994 року по грудень 1998 року.

Довідку ТОВ „Сарос" було передано до відділу контрольно - перевірочної роботи № 1 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для проведення перевірки первинних документів та достовірності зазначеної інформації в довідці.

Відділом контрольно-перевірочної роботи була надана інформація про неможливість проведення перевірки, оскільки за період з квітня 1994 року по грудень 1998 року документи підприємством не надані. За юридичною адресою ТОВ «Сарос» не значиться, контактні телефони відсутні.

Відповідачем було прийнято рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату ТОВ „Сарос" відповідно до ст. 40 Закону № 1058 у зв`язку з не підтвердженням довідки первинними документами, про що позивачу направлено повідомлення від 08.11.2019 № 93/Є-1.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Отже, спірним питанням даної справи є неврахування зазначеної довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу не врахування заробітку за вказаний період роботи позивача на підставі наданої ним довідки та не містить вимог щодо незарахування періоду роботи позивача до трудового стажу за вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Іншого чинним законодавством не передбачено.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядом подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1.

За змістом пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Так, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 Порядку).

Отже, обов`язковою умовою для обчислення пенсії, з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року по справі № 21-11а15.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включалися всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справлялися страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», збір на обов`язкове державне пенсійне страхування нараховувався юридичними особами, які використовували пралю найманих працівників, згідно із встановленими у статті 4 Закону ставками, на фактичні витрати на оплату праці працівників, які підлягали обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян) та суми винагород, які виплачувалися фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру і, згідно із статті 5 Закону, сплачувався одночасно з одержанням коштів в установах банку на оплату праці.

Згідно із п. 10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 5-5 від 10 червня 1994 року, внески сплачувалися одночасно із сплатою податку з громадян після закінчення календарного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум. Платники внесків одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину місяця подавали до установ банків платіжне доручення на перерахування до Пенсійного фонду суми внесків. Якщо на рахунку в банку підприємство не мало коштів для виплати заробітної плати і сплати внесків до Пенсійного фонду в повному розмірі, то воно подавало банку чек на заробітну плату і платіжне доручення на перерахування внесків до Фонду пропорційно нарахованим сумам. Платники могли достроково вносити внески в рахунок поточного року.

Судом встановлено, що позивач працював з квітня 1994 по грудень 1998 років в ТОВ «Сарос», що підтверджено записами у трудовій книжці, що не є спірним та сторонами не заперечується.

Під час призначення пенсії позивачу, в додаток до заяви позивача від 16.07.2019 ним було додано довідку видану ТОВ „Сарос" про заробітну плату за період з квітня 1994 року по грудень 1998 року.

Відповідно до статті 64 Закону № 1058 та п. 6 „Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 головні управління Пенсійного фонду мають право:

- отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;

- проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Спеціалістами відповідача було направлено відповідний запит, щодо перевірки довідки про заробітну плату до управління контрольно - перевірочного роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Відділом контрольно - перевірочної роботи була надана інформація про неможливість проведення перевірки, оскільки за період з квітня 1994 року по грудень 1998 року документи підприємством не надані. За юридичною адресою ГОВ «Сарос» не значиться, контактні телефони відсутні.

З урахуванням зазначеного, оскільки відповідно до п. 1 ст. 40 Закону № 1058 довідка про заробітну плату повинна підтверджуватися нервинними документами (особові рахунки), тому копії звітів про нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування й інших надходжень та витрачення коштів Пенсійного фонду (форма № 4- ПФ) за 1994 року, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999 не підтверджують суми заробітної плати за кожен місяць, зазначених у довідці, у зв`язку з чим не має підстав для зарахування вищезазначеної довідки.

Суд не погоджується з такими твердження відповідача на підставі того, що п. 2.10. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Оскільки, відповідно до довідки Архівного управління Запорізької міської ради від 12.07.2019 № 04-25/С-2046, документи товариства з обмеженою відповідальністю «Сарос» на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили, позивачем було отримано у Вознесенівському відділі обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області копії Звітів про нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування й інших надходжень та витрачення коштів Пенсійного фонду (форма № 4-ПФ) за 1994, 1995, 1996, 1997, 1998 та 1999 роки.

Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, наявна інформація про суми доходів позивача в період з 01 січня 1998 року по січень 2000 року.

Протягом спірного періоду позивач працював в ТОВ «САРОС», що підтверджується записами в трудовій книжці, та не оспорюється Відповідачем і отримував заробітну плату, шо підтверджується даними довідки про заробітну плату у спірному періоді, виданої ще ТОВ «САРОС» на підставі особових рахунків за 1994-1998 роки.

Відповідно до п. 21 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 5-5 від 10 червня 1994 року, облік внесків та доходів, на які вони нараховувалися, вівся органом Пенсійного фонду на особових рахунках і включався до квартального звіту форми № 4-ПФ.

Для проведення реєстрації платники внесків подають органам ПФУ в містах і районах заяву по встановленій формі. Кожному платнику внесків присвоюється реєстраційний номер і вручається письмове повідомлення про розміри і строки сплати внесків.

Посадові особи підприємства, винні у порушенні законодавства про реєстрацію платників внесків, про платежі до ПФУ, про подання звітності за коштами ПФУ, залежно від обставин справи притягуються до матеріальної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

ТОВ «Сарос», було юридичною особою, мало самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку. Підприємство було зареєстрованим та являлось платником збору до Пенсійного фонду.

Окрім того, відповідач не навів документального підтвердження встановлення зайвого включення сум заробітку для обчислення пенсії, не вказав, які саме зайві суми заробітку не можуть бути використані для обчислення пенсії, взагалі не доводить свого твердження про те, що страхові внески не були нараховані на суми заробітної плати.

Такий же висновок зроблений у рішеннях Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №348/2246/16-а зазначає, що оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що у спірний період позивач працювала у Приватному підприємстві і отримувала заробітну плату, спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача і відповідач протиправно відмовився врахувати заробіток за спірний період при обчисленні пенсії, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд України сформулював раніше, зокрема, у постанові від 17 березня 2015 року (справа № 21-11а15) та Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2018 року (справа № 358/1179/17).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З наведених вище підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак про їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частин 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 840 гривні 80 копійок, що підтверджується квитанціями № 72 від 26.02.2020, № 1-2406К від 25.11.2019.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у врахуванні довідки про заробітну плату за період з квітня 1994 року по грудень 1998 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «САРОС» при розрахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) врахувати при розрахунку пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) довідку про заробітну плату за період з квітня 1994 року по грудень 1998 року, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «САРОС», провести перерахунок пенсії, починаючи з 07.08.2019 з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 10.04.2020.

Суддя Р.В. Сацький