№566/103/20

2-а/566/12/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року смт. Млинів Рівнеської області Млинівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючої судді Бандури А.П.,

при секретарі судового засідання Антонович М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Млинів Рівненської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПП в Рівненській області, поліцейського першого батальйону другої роти УПП в Рівненській області Глущука Віталія Богдановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Млинівського районного суду Рівненської області з позовом до УПП в Рівненській області, поліцейського першого батальйону другої роти УПП в Рівненській області Глущука Віталія Богдановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24 січня 2020 року поліцейським 1 батальйону 2 роти УПП в Рівненській області Глущуком В.Б. було винесено постанову серії ЕАК №2019170 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Вважає постанову, складену відносно нього, незаконною, так як, на його думку, поліцейський не мав права виносити постанову на місці зупинки транспортного засобу, а мав би винести постанову за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. На думку позивача поліцейський Глущук В.Б. не дав можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП в повному обсязі.

Не погоджуючись з позовними вимогами Ясиновського М.І . , відповідач - представник УПП в Рівненській області надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що 24 січня 2020 року в 22 годині 07 хвилин на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 269 км., позивач керував транспортним засобом ГАЗ 3110, номерний знак НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Зазначає, що автомобіль ГАЗ 3110, державний номерний знак НОМЕР_1 , за конструкцією і типом класифіковано і зареєстровано як «Легковий седан-В», зареєстрований на Млинівський державний технолого-економічний коледж. Крім цього, даний транспортний засіб проходив обов`язковий технічний контроль 16 травня 2017 року, що підтверджується протоколом ОТК із Національної автоматизованої системи Головного сервісного центру МВС України.

Щодо місця розгляду постанови про адміністративне правопорушення вказує на те, що, дійсно, постановою КСУ від 26 травня 2015 року у справі №1-11/2015 словосполучення «за місцем вчинення адміністративного правопорушення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, однак приписи даної постанови повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14 липня 2015 року №596 - VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року №1395.

У відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

(а.с.23-32)

12 березня 2020 року до Млинівського районного суду Рівненської області від ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій на заперечення доводів відповідача, долучено копію наказу №2 від 22 січня 2020 року, де міститься інформація про відрядження на службовому автомобілі та довідку №38 від 11 березня 2020 року, де міститься інформація про те, що автомобіль є службовим та не використовується для отримання прибутку.

(а.с.33-35)

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, 08 квітня 2020 року, не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій позов підтримав повністю та просить його задовольнити. Розгляд справи просить провести за його відсутності.

(а.с.40)

Представник УПП в Рівненській області та поліцейський першого батальйону другої роти УПП в Рівненській області Глущук В.Б. в судове засідання не з`явилися, до суду надійшло клопотання представника УПП в Рівненській області про розгляд справи за відсутності відповідача.

(а.с.41)

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частинами 1, 9 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 КАС України, та потреба заслухати свідка чи експерта відсутні, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши обставини справи, вважає, що позов підставний для підлягаючий до задоволення, так як він підтверджується зібраними та перевіреними в ході судового засідання доказами, зокрема: постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2019170 від 24 січня 2020 року підтверджується, що поліцейським першого батальйону другої роти УПП в Рівненській області Глущуком В. Б. було винесено постанову, відповідно до якої 24 січня 2020 року в 22 годині 07 хвилин на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 269 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 3110, номерний знак НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив ст.35 Закону України «Про дорожній рух». Відповідно до вказаної постанови на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень

(а.с.10)

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами і доповненнями). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобовязані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.31.3 «б» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Положеннями вказаної статті визначено транспортні засоби які обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

В копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 зазначено тип автомобіля «Легковий седан-В».

(а.с.5-6)

Згідно довідки виданої Млинівським державним технолого-економічним коледжом №38 від 11 березня 2020 року, Млинівський державний технолого-економічний коледж повідомляє, що на його балансі обліковується автомобіль ГАЗ-3110 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовується у навчальному закладі для службових потреб, без отримання доходів.

Відповідно до п.6 ч.1 Статуту навчального закладу коледж є неприбутковою організацією.

(а.с.35)

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання даної норми Кабінетом Міністрів України винесено Постанову від 30 січня 2012 року № 137, якою затверджений Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок № 137).

Пунктом 2 Порядку № 137 визначено, що транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.

Відповідно до п. 3 Порядку № 137, періодичність проходження обов`язкового технічного контролю для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

Отже, з наведених норм слідує, що легкові автомобілі підлягають обов`язковому технічному контролю лише у випадку, якщо вони використовуються для перевезення пасажирів або вантажів та використовуються з метою отримання прибутку строк експлуатації яких понад два роки.

Водночас, в ст.35 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що обов`язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Тобто, має враховуватися й те, що мета використання автомобіля має передбачати отримання прибутку саме внаслідок перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

В даному випадку для віднесення автомобіля до об`єкту обов`язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 (з відповідними змінами) (далі - Правила №176).

Пунктом 1 цих Правил визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Відповідно до п.7 Правил №176 дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються: транспортними засобами спеціального призначення; транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації; службовими легковими автомобілями; транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що автомобіль позивача використовується в господарській діяльності, з метою отримання прибутку шляхом перевезення пасажирів.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що автомобіль, яким керував позивач, є службовим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.

Із досліджених судом письмових матеріалів справи, встановлено, що відповідачем не доведено, що транспортний засіб ГАЗ-3110, державний реєстраційний № НОМЕР_1 підлягає обов`язковому технічному контролю, тобто порушення ОСОБА_1 вимог п. 31.3 (б) Правил дорожнього руху України та вимог ст. 35 Закону України «Про дорожній рух».

Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення з боку ОСОБА_1 п. 31.3 (б) Правил дорожнього руху України та вимог ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» відсутнє.

Що ж стосується доводів позивача стосовно місця складення постанови у справі про адмінправопорушення та щодо необхідності обов`язкового складання протоколу у справі про адмінправопорушення перед винесенням постанови, то суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, про порушення правил дорожнього руху, частини перша, друга і третя статті 122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:

1.на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;

2.у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

3.на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адмінправопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Нацполіції, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адмінправопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу.

Згідно зі ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Більше того, як вбачається з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростосованих презумпцій факту.

Виходячи з встановлених обставин згідно пояснень позивача, які не були в порушення вимог ст. 77 КАС України спростовані відповідачем, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам п.3 ч.3 ст. 2 КАС України.

Враховуючи, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях щодо вини позивача у вчиненому порушенні, як і постанова про накладення на нього адміністративного стягнення, яка винесена без наявності відповідних та достатніх доказів вини особи у вчиненні правопорушення, суд прийшов до висновку, що дії інспектора щодо складання постанови та сама постанова є протиправними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного,

керуючись ст.ст.72, 77, 222, 245,251, 258, 293, КАС України,

суд , -

РІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до УПП в Рівненській області, поліцейського першого батальйону другої роти УПП в Рівненській області Глущука Віталія Богдановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задоволити.

Рішення суб`єкта владних повноважень про накладення на ОСОБА_1 24 січня 2020 року адміністративного стягнення за ч.3 ст.121 КУпАП - визнати протиправним.

Постанову серії ЕАК №2019170 від 24 січня 2020 року, винесену поліцейським 1 батальйону 2 роти УПП в Рівненській області молодшого лейтенанта поліції Глущука Віталія Богдановича про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за постановою ЕАК №2019170 від 24 січня 2020 року - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду (вул.Саксаганського,13 м.Львів, 79005) через Млинівський районний суд Рівненської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Млинівського райсуду А.П. Бандура