ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" березня 2020 р. Справа № 911/1433/18
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмир”
до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”
2. Акціонерного товариства “Комерційний банк “Глобус”
про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору
за участю представника відповідача: Федоренко М.В. (ордер серії КВ № 297596 від 21.10.2019)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмир» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та доповнення підстав позову від 23.07.2018, про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 08.08.2017 №37-14.2/5-13 «Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги-1 в ДП МА «Бориспіль» (інв. №4551) (будівельні роботи)», укладеного між ТОВ «Будмир» (36108226) та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код 20572069), який було оформлено листом ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 07.05.2018 №01-22-2130 «Про розірвання договору».
Вказану вище позовну вимогу обґрунтовано безпідставністю відмови відповідача, як замовника робіт, від договору підряду, оскільки прострочення виконання підрядних робіт та непродовження строку дії банківської гарантії повернення авансового платежу з боку позивача, як підрядника, що слугувало відповідачу підставою для відмови від договору підряду за спірним одностороннім правочином, були обумовлені діями самого відповідача.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.10.2018 у справі №911/1433/18 (суддя Лилак Т.Д.) позов задоволено повністю, зокрема, визнано недійсним правочин щодо одностороннього розірвання договору від 08.08.2017 №37-14.2/5-13 «Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги-1 в ДП МА «Бориспіль» (інв. №4551) (будівельні роботи)», укладеного між ТОВ «Будмир» (код 36108226) та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код 20572069), який було оформлено листом ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 07.05.2018 №01-22-2130 «Про розірвання договору» .
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі №911/1433/18 рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2018 скасовано, прийнято нове, яким у задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 13.09.2019 рішення господарського суду Київської області від 18.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі №911/1433/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
19.09.2019 згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 19.09.2019, справу №911/1433/18 передано до розгляду судді Господарського суду Київської області Яремі В.А.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2019прийнято справу №911/1433/18 до розгляду та призначено підготовче засідання на 21.10.2019, викликано у підготовче засідання представників учасників справи, а також запропоновано їм надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 ГПК України заяви та клопотання, за їх наявності, у тому числі запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву передбаченому ст. 165 ГПК України порядку, та встановлено строки для подання відповідних доказів і клопотань, відзиву - до 21.10.2019.
Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення учасники справи про прийняття справи до розгляду, відповідні процесуальні права та строки для їх реалізації, були повідомлені належним чином.
18.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмир» бути присутнім у підготовчому засіданні.
21.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, відповідно до яких позивач заявлену ним вимогу задовольнити.
Також, 21.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість представника Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" бути присутнім у підготовчому засіданні.
Ухвалами Господарського суду Київської області від 21.10.2019 та 04.11.2019 підготовче засідання відкладалось на 04.11.2019 та 19.11.2019 відповідно.
18.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо спору у даній справі, відповідно до яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.201відкладено підготовче засідання на 03.12.2019.
02.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.
У підготовчому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку підготовчого провадження, яке задоволено ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 03.12.2019 у справі № 911/1433/18.
Ухвалами Господарського суду Київської області від 03.12.2019 та 16.12.2019 підготовче засідання відкладалось на 16.12.2019 та 28.01.2020 відповідно.
Водночас, 11.12.2019 та 13.01.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо обставин справи, відповідно до яких відповідач заперечив викладені позивачем доводи та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2020закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2020,повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалами Господарського суду Київської області від 03.02.2020 та 17.02.2020 усудовому засіданні оголошувалась перерва до 17.02.2020 та 10.03.2020 відповідно.
04.03.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмир» бути присутнім у судовому засіданні 10.03.2020, оскільки на вказану дату ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі №905/1531/19 призначено судове засідання з розгляду апеляційної скарги у справі, представником однієї із сторін у якій є представник позивача у даній справі.
Вказане клопотання заявлено позивачем з посиланням на п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України.
Так, відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Водночас, згідно приписів ч. 3 ст. 202 ГПК Україниякщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
З огляду на вищевикладені процесуальні приписи, оскільки викладені позивачем у клопотанні обставини неможливості явки представника у судове засідання не свідчать про наявність поважних причин такої неявки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання, відтак продовження розгляду справи по суті у судовому засідання 10.03.2020 за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 10.03.2020, після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
ВСТАНОВИВ:
08.08.2017 між Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будмир”, як підрядником, укладено договір підряду №37-14.2/5-13 (далі – договір підряду), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов`язується виконати в повному обсязі роботи по об`єкту «Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги-1 в ДП МА «Бориспіль» (інв. №4551) (будівельні роботи)», далі – роботи, на свій ризик власними і залученими силами та засобами відповідно до проектної документації (стадія «Р») «Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги-1 в ДП МА Бориспіль (інв. №4551)», далі – проектна документація, та здати роботи замовнику в обумовлені договором строки, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору.
До робіт за даним договором належить Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги-1 в ДП МА Бориспіль (інв. №4551), а саме: будівельні роботи включаючи постачання матеріальних ресурсів та обладнання (устаткування).
Надалі, 23.11.2017 та 13.12.2017 між сторонами було укладено додаткові угоди до договору підряду за відповідними №№1, 2 (далі – додаткові угоди).
Відповідно до пп. 5.1, 6.2., 6.9., 17.1 договору підряд, в редакції додаткових угод до нього, замовник протягом 15 банківських днів після надання замовником акта-допуску, передачі замовником підряднику проектної документації (стадія Р), відповідно до календарного графіка виконання будівельних робіт (додаток № 1 до договору), за умови отримання дозволу на виконання будівельних робіт, який видається відповідно до порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 (зі змінами та доповненнями) (далі -дозвіл) та за умови затвердження титулу об`єкта будівництва відповідно до порядку затвердження титулів об`єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 року №995 (зі змінами та доповненнями), та після офіційного опублікування інформації про затвердження фінансового плану ДП МА «Бориспіль» на рік, в якому здійснюється фінансування, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс у розмірі 30% ціни будівельних робіт та вартості обладнання (устаткування), з урахуванням ПДВ, що становить 8 587 411, 81 грн, в тому числі 20% ПДВ у сумі 1 431 235, 30 грн. Датою перерахування авансу вважається день перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.
Замовник перераховує аванс після надання підрядником гарантії повернення авансового платежу. Гарантія повернення авансового платежу видається банком. Банківська гарантія повинна бути безумовною та безвідкличною.
Банківська гарантія видається в розмірі авансу, що замовник має перерахувати підряднику, та становить 8 587 411,81 грн.
Замовник повертає підряднику банківську гарантію повернення авансового платежу після повного виконання підрядником зобов`язань за договором в частині отриманого авансового платежу.
У разі якщо строк дії банківської гарантії закінчився, а зобов`язання підрядника в частині отриманого авансового платежу не виконані або не виконані в повному обсязі, підрядник зобов`язаний продовжити строк дії банківської гарантії на термін, необхідний йому для виконання зобов`язань по договору.
Підрядник зобов`язаний повністю закрити авансовий платіж (форма КБ-2в, форма КБ-3) протягом 90 календарних днів з дня перерахування його замовником на розрахунковий рахунок підрядника. По завершенню 90 календарних днів невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Місце виконання робіт: територія замовника (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вул. Бориспіль-7, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»).
Приймання фактично виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), актів здачі-приймання змонтованого обладнання (або форма М15, М15А) та довідки про вартість виконаних робіт (та витрати) (довідка форми КБ-з).
Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 30.06.2018.
Копії вищевказаного договору разом з додатками та укладеними до нього додатковими угодами наявні в матеріалах справи.
Водночас, 04.08.2017 ПАТ КБ «Приватбанк» надав гарантію виконання від 04.08.2017 № 00717/6802 (з урахуванням змін до неї від 08.08.2017 №1 та від 09.08.2018 №2) на суму 1431 235,30 грн з терміном дії гарантії до 15.07.2018. Копія вказаної гарантії наявна в матеріалах справи.
Згідно акта приймання-передачі робочої документації від 17.11.2017 №1 відповідач передав позивачу частину робочої документації по об`єкту «Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги-1 в ДП МА «Бориспіль» (інв. №4551) згідно переліку. Копія вказаного акта наявна в матеріалах справи.
Надалі, 24.11.2017 ПАТ «КБ «Глобус» надав гарантію повернення авансового платежу від 24.11.2017 №6250 на суму 8 587 411,81 грн, строк дії якої згодом було продовжено до 01.04.2018 відповідно до гарантії повернення авансового платежу від 12.12.2017 №6250/1. Копії вказаних гарантій та договору про надання гарантії №6250/ЮГ-17 від 24.11.2017 наявні в матеріалах справи.
21.12.2017 відповідач сплатив на користь позивача 8 587 411,81 грн авансу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №11769 від 21.12.2017.
15.01.2018 відповідач передав позивачу частину робочої документації по об`єкту «Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги-1 в ДП МА «Бориспіль» (інв. №4551) згідно переліку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта приймання передачі робочої документації №2 від 15.01.2018.
Як зауважив позивач, листом від 05.02.2018 №1/015 та від 09.02.2018 №1/018 він звертався до відповідача з проханням надати транспортний засіб для доставки робітників у режимну зону до місця проведення робіт на об`єкті, надати графік заїзду-виїзду у режимну зону, а також з вимогами організувати доступ техніки та працівників підрядника, супроводження постачання матеріалів і вивезення будівельного сміття, а надалі інформував відповідача про тимчасове зупинення виконання робіт на об`єкті у зв`язку із порушенням ним умов договору підряду.
Також позивач вказав, що він неодноразово звертався до відповідача з листами про необхідність сприяння замовником підряднику у виконанні умов договору підряду, з огляду на неможливість виконання його умов, відповіді на які, як і на попередні листи, відповідач не надав.
Надалі, згідно викладених у позові доводів, листом від 26.02.2018 №1/023 позивач звернувся до замовника з вимогою підготувати проект додаткової угоди до договору підряду про зміну строку виконання робіт, про зміну строку закриття авансового платежу та про зміну строку дії договору і направити цей проект додаткової угоди на його адресу, а листом від 27.02.2018 №1/024 позивач просив відповідача надати робочу документацію, необхідну для виконання наступного етапу робіт.
28.03.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №1/031 від 27.03.2018 щодо укладення додаткової угоди до договору підряду в частині продовження строків виконання робіт, та разом із відповідним листом позивач направив проект відповідної додаткової угоди до договору підряду. Копії відповідного та усіх вищевказаних листів наявні в матеріалах справи.
За доводами позивача на вказані вище листи відповідач також відповіді не надав, попри те 28.03.2018 звернувся до ПАТ «КБ «Глобус» з вимогою №01-22-1347 від 28.03.2018 про сплату за гарантією повернення авансового платежу від 12.12.2017 №6250/1 у зв`язку з невиконанням ТОВ «Будмир» своїх зобов`язань за основним зобов`язанням та неповерненням на вимогу від 23.03.2018 №01-22-1277 отриманого авансового платежу.
Водночас, позивач вказав, що вимогу від 23.03.2018 №01-22-1277 про повернення авансового платежу він отримав не від відповідача, а від ПАТ «КБ «Глобус», який звернувся до позивача із відповідним листом №821 від 04.04.2018 про повернення відповідачу авансового платежу. Копії вказаних вимог та листа наявні в матеріалах справи.
11.04.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №1/035, відповідно до якого повідомляв про те, що проблем з отриманням перепусток для робітників та техніки не виникало, тоді як неможливість виконання умов договору виникла з огляду на ненадання відповідачем супроводжуючого транспорту та робочих креслень на наступні етапи робіт, без яких неможливо виконувати подальші будівельно-монтажні роботи. Також, згідно зазначеного листа позивач вказав, що за отриманою раніше робочою документацією всі можливі роботи виконано у повному обсязі. Копія листа наявна в матеріалах справи.
13.04.2018 ПАТ «КБ «Глобус» перерахувало на рахунок відповідача 8 587 411,81 з призначенням платежу: «сплата коштів зг. вимоги №01-22-1347 від 28.03.2018 по банківській гарантії №6250/1 від 12.12.2017», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру від 13.04.2018 №4534.
Водночас, згідно платіжних доручень від 13.04.2018 №77, від 20.04.2018 №81 ТОВ «Будмир» перерахувало на користь ПАТ «КБ «Глобус» 1 750 000,00 грн та 148 500,00 грн відповідно з призначенням платежу: «часткове відшкодування платежу по гарантії згідно договору гарантії №6250/ЮГ-17 від 24.11.2017 без ПДВ» та «часткове відшкодування платежу по гарантії згідно договору гарантії №6250/ЮГ-17 від 24.11.2017 без ПДВ».
24.04.2018 позивач звернувся до відповідача та ПАТ «КБ «Глобус» з вимогою в порядку статті 530 ЦК України від 23.04.2018 №1/037 щодо відшкодування 41 367 781,00 грн збитків, понесених внаслідок неналежного виконання відповідачем власних зобов`язань за договором підряду та неправомірного задоволення банком вимоги відповідача про сплату коштів за гарантією.
На вказану вище вимогу відповідач листом від 17.05.2018 №35-22-229 відхилив вимоги позивача про відшкодування збитків з підстав відсутності розрахунку збитків, зробленого у відповідності з вимогами чинного законодавства. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями відповідних вимоги та листа.
Своєю чергою, листом від 07.05.2018 №01-22-2130 відповідач повідомив позивача про порушення останнім умов договору підряду, зокрема пункту 5.1, з огляду на незакриття позивачем авансового платежу у строк до 21.03.2018 та закінчення 01.04.2018 строку дії гарантії повернення авансового платежу, як наслідок з наведених підстав, згідно пунктів 7.2.6, 13.7 договору підряду, відповідач повідомив позивача про розірвання договору підряду в односторонньому порядку з 09.06.2018 та вимагав від позивача оплатити штраф відповідно до пунктів 5.1, 13.7 зазначеного договору.
Копії вказаного листа з доказами надіслання його позивачу наявні в матеріалах справи.
На вказаний вище лист про розірвання договору підряду позивач листом від 21.05.2018 №1/043 повідомив відповідача про відсутність підстав для розірвання в односторонньому порядку договору та стягнення штрафу з огляду на те, що відсутність у позивача можливості виконати свої зобов`язання за договором пов`язана з невиконанням відповідачем власних зобов`язань за договором, а зобов`язання з повернення авансу виконано у повному обсязі.
04.06.2018 відповідач направив ПАТ КБ «Приватбанк» вимогу про сплату за гарантією виконання від 04.08.2017 №С0717/6802 суми у розмірі 1 431 235,30 грн у зв`язку з порушенням (невиконанням) ТОВ «Будмир» своїх зобов`язань за договором підряду.
15.06.2018 ПАТ КБ «Приватбанк» списало з ТОВ «Будмир» за меморіальним ордером від 15.06.2018 №ВО3 суму у розмірі 1 431 235,30 грн з таким призначенням платежу: «оплата за вимогою №01-22-2713 від 04.06.2018 року по гарантії №/6802 (ТОВ БУДМИР)».
Так, в обґрунтування заявленої вимоги про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору підряду, який було оформлено листом ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 07.05.2018 №01-22-2130 «Про розірвання договору», позивач зазначив, що оскаржуваний правочин є таким, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тоді як відповідно статтею 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
В розрізі вказаних обставин позивач зауважив, що оскаржуваний правочин щодо одностороннього розірвання договору підряду спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами (майном) позивача, зокрема отримані від відповідача у якості авансу кошти та кошти від покриття гарантій, а також на невиконання у розумні строки робіт реконструкції аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги-1 в ДП МА «Бориспіль», що відповідно містить небезпеку для інтересів держави Україна і суспільства загалом.
Своєю чергою, за доводами позивача, порушення його інтересів оскаржуваним правочином полягає у понесенні позивачем 41 587 411, 81 грн збитків, що вплинуло на можливість позивача розраховуватись за своїми податковими зобов`язаннями та зобов`язаннями з оплати праці.
Також, за твердженнями позивача, умовами укладеного між сторонами договору підряду визначено підстави для одностороннього розірвання договору і такі підстави повинні бути очевидними та обґрунтованими, тобто такими, що підтвердженні відповідними документами, які фіксують певні порушення.
Водночас, як зауважив позивач, односторонній правочин щодо розірвання договору підряду вчинений відповідачем з підстав непродовження терміну банківської гарантії повернення авансового платежу.
Однак, на думку позивача, порушення виконання зобов`язань за договором підряду виникли у зв`язку з недотриманням саме відповідачем умов пункту 7.2.3 Договору підряду в частині надання доступу техніці та працівникам підрядника до будівельного майданчика і супроводження постачання матеріалів та вивезення будівельного сміття, а можливість продовжити дію банківської гарантії позивач втратив з огляду на попереднє, до закінчення строку дії гарантії, звернення відповідача до банківської установи про сплату відповідної суми авансу та відповідного задоволення банком такої вимоги.
Згідно викладених позивачем доводів, відповідач попередньо порушив свої зобов`язання за договором підряду, чим зумовив неможливість виконати позивачем взяті на себе зобов`язання в частині строку закриття авансового платежу до 21.03.2018 та, надалі, повернення відповідачем авансового платежу зумовило неможливість проводження позивачем строку дії банківської гарантії.
З огляду вказаних вище обставин позивач вважає, що зміст спірного правочину про одностороннє розірвання договору підряду суперечить вимогам ч. 4 ст. 849 ЦК України, згідно якої замовнику надано право відмовитись в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, а для реалізації відповідного права замовником має бути дотримано певні умови: зокрема підряднику мають бути відшкодовані спричинені розірванням договору збитки, чого відповідач в порушення відповідної норми права не виконав - не оплатив позивачу вартість виконаної ним частини робіт та спричинив своїми діями понесення позивачем додатково 41 587 411, 81 грн збитків, які також не відшкодував.
Отже, посилаючись на недотримання в момент вчинення оспорюваного правочину вищевказаних законодавчих приписів, позивач стверджує, що односторонній правочин про розірвання договору підряду вчинений відповідачем з недодержанням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, як наслідок підлягає визнанню недійсним з підстав ч. 1 ст. 215 ЦК України, а вказані вище обставини у сукупності доповнюють визначені ст. 228 ЦК України підстави недійсності (нікчемності) спірного правочину.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки його право на розірвання договору підряду в односторонньому порядку встановлено умовами відповідного договору за згодою сторін і є логічним втіленням принципу свободи сторін на вступ у договірні відносини та визначення змісту договору.
В розрізі відповідних доводів відповідач вказав, що позивач порушив умови п. 5.1. договору підряду (в редакції, викладеній у додатковій угоді №2 від 13.12.2017 до договору) – не закрив сплачений авансовий платіж у передбачені договором порядку та строки, надалі на письмову вимогу авансовий платіж не повернув, строк дії банківської гарантії не продовжив, а тому відповідач скористався встановленим пп. 7.2.6., 13.7 договору підряду правом та листом від 07.05.2018 №01-22-2130 повідомив позивача про розірвання договору підряду в односторонньому порядку.
Що ж до аргументів позивача про недотримання відповідачем умов договору підряду та ненадання доступу до об`єкта і незабезпечення супроводу техніки на об`єкт відповідач вказав, що власні договірні зобов`язання він виконав належним чином та надав позивачу будівельний майданчик, що підтверджується підписаним сторонами актом-допуском передачі будівельного майданчика від 17.11.2017 №58-26-22, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідачем також зауважено на тому, що організація доступу техніки та працівників позивача підтверджується наданими структурними підрозділами відповідача службовими записками та листами сторін щодо відповідних обставин. Копії вказаних службових записок та листів наявні в матеріалах справи.
Водночас, за доводами відповідача, документальним підтвердженням обставин невиконання позивачем зобов`язань за договором та закриття авансового платежу є відсутність підписаних сторонами первинних облікових документів актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форми КБ-з).
Згідно наданих під час нового розгляду письмових пояснень позивач наголосив на тому, що підготовчі роботи за договором ним були виконані, а подальша затримка виконання робіт була пов`язана з порушенням відповідачем умов п. 7.2.3. договору в частині надання доступу техніки та працівникам позивача до об`єкта і супроводження постачання матеріалів та вивезення будівельного сміття.
Також позивач зауважив, що з 28.03.2018 до дати закінчення терміну дії виданих банками гарантій позивач втратив можливість звертатись до банків з клопотаннями про продовження терміну дії банківських гарантій, оскільки гарантія припиняється у разі сплати банком-гарантом суми гарантії в повному обсязі.
Стосовно вказаних аргументів відповідач заперечив з огляду на те, що саме у зв`язку з порушенням позивачем п. 5.1. договору підряду відповідач звернувся до позивача з вимогою про повернення до 28.03.2018 авансового платежу, тоді як невиконання позивачем вказаної вимоги стало підставою для реалізації відповідачем наданого йому законом та банківською гарантією права на пред`явлення банку, до закінчення строку дії банківської гарантії, вимоги про повернення авансового платежу.
Водночас, за доводами відповідача, позивачем не вчинено жодних дій, спрямованих на реалізацію наданого йому умовами договору №6250 права на продовження строку дії банківської гарантії.
Крім того, стосовно мотиву вчинення одностороннього правочину про розірвання договору відповідач наголосив, що відповідне право на односторонню відмову від договору підряду встановлено його умовами за згодою сторін, тоді як передбачена ч. 4 ст. 849 ЦК України відмова від договору не потребує дотримання будь-яких умов та узгоджень і таке право не може бути обмежене.
З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника відповідача, суд дійшов таких висновків.
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами ст. 202, ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України унормовано, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Так, спір за позовом у даній справі виник між сторонами у зв`язку із вчиненням відповідачем одностороннього правочину щодо розірвання договору підряду, який (односторонній правочин) за доводами позивача згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 228 ЦК України має бути визнаний недійсним з підстав невідповідності його вимогам ч. 4 ст. 849 ЦК України та порушення вказаним правочином публічного порядку.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України, приписи якої кореспондують зі статтею 188 ГК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм матеріального права розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього, при цьому повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо у договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 875, ч. 4 ст. 882 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Водночас, приписами ч. 1 ст. 846, ч.ч. 2, 4 ст. 849 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті).
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору
Приписами ст. 316 ГПК України унормовано, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Так, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 18.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі №911/1433/18 згідно Постанови від 13.09.2019 колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що:
- правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови;
- частиною 2 цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника;
- частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору;
- відмова замовника від договору підряду в порядку частини четвертої статті 849 ЦК України є іншою, самостійною підставою, яка ґрунтується на безумовному праві замовника та не ставиться в залежність від попереднього відшкодування підряднику його витрат та збитків, завданих таким одностороннім розірванням договору;
- для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з`ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови.
З огляду на викладене вище, згідно Постанови Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №911/1433/18 суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки спірному правочину щодо односторонньої відмови Аеропорту від договору підряду на предмет мотивів такої відмови в розумінні частин другої та четвертої статті 849 ЦК України, а тому у новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, дослідити правові підстави відмови Аеропорту від договору підряду та пов`язані з такою відмовою докази, дати їм належну правову оцінку на предмет правомірності та обґрунтованості і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
На виконання вищевказаних вказівок суду касаційної інстанції судом досліджено зміст листа ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” від 07.05.2018 №01-22-2130 “Про розірвання договору” та встановлено, що оформлена ним одностороння відмова відповідача від договору підряду заявлена на підставі пп. 7.2.6., 13.7. вказаного договору та мотивована обставинами порушення позивачем п. 5.1. договору підряду, а саме:
- позивачем, як підрядником, не закрито авансовий платіж на суму 8 587 411,81 грн у передбачені договором строки – до 21.03.2018;
- на письмову вимогу відповідача від 23.03.2018 №01-22-1277 позивачем не повернуто невикористану частину авансового платежу у розмірі 8 587 411,81 грн;
- документальні докази належного виконання підрядником умов п. 5.1. договору в частині продовження строку дії банківської гарантії на адресу відповідача не надходили.
З огляду на вказані обставини відповідач вищезазначеним листом повідомив позивача про розірвання договору підряду в односторонньому порядку з 09.06.2018.
Згідно пп. 7.2.6., 13.7. договору підряду замовник має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у разі невиконання підрядником умов договору, письмово повідомивши про це його у строк за 20 робочих днів до дати розірвання.
Замовник може вимагати припинення виконання робіт або розірвати (припинити дію) договору в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє підрядника, при неодноразовому виявленні замовником недоліків, дефектів тощо гідно п. 6.19 договору, при грубому порушення підрядником будівельних норм та правил, а також у разі ненадання банківської гарантії, передбаченої п. 5.1. договору або закінчення строку дії банківських гарантій, передбачених п. 5.1. та п. 18.11. договору.
Датою розірвання (припинення дії) договору в односторонньому порядку з боку замовника буде дата, визначена в письмовому повідомленні, направленому замовником підряднику.
З системного аналізу вищевказаних пунктів договору підряду слідує, що ними передбачено право відповідача, як замовника, на одностороннє розірвання вказаного договору, при цьому пункт 7.2.6. договору підряду встановлює право замовника розірвати договір у разі порушення підрядником його умов загалом, тоді як згідно п. 13.7 договору підряду підставою набуття замовником вказаного права, зокрема є закінчення строку дії банківських гарантій, передбачених п. 5.1. та п. 18.11. договору.
З огляду вищенаведеного, з урахуванням викладених у постанові Верховного Суду від від 13.09.2019 у даній справі вказівок щодо надання належної правової оцінки спірному правочину щодо односторонньої відмови відповідача від договору підряду на предмет мотивів такої відмови в розумінні ч.ч. 2, 4 ст. 849 ЦК України, суд дійшов висновку, що правовими підставами відмови відповідача від договору підряду згідно листа від 07.05.2018 №01-22-2130 “Про розірвання договору” є безпосередньо положення відповідного договору підряду.
Передбачених же ч.ч. 2, 4 ст. 849 ЦК України правових підстав для одностороннього розірвання договору зміст листа відповідача від 07.05.2018 №01-22-2130 “Про розірвання договору” не містить.
Тобто, відповідач скористався повноваженням на одностороннє розірвання договору, встановлене безпосередньо у договорі, що відповідає приписам ст. 651 Цивільного кодексу України, а тому дослідженню підлягають обставини наявності передбачених такими положеннями договору умов для його розірвання.
Зі встановлених вище обставин та пп. 7.2.6., 13.7. договору підряду слідує, що підставами для одностороннього розірвання договору підряду відповідач визначив: невиконання підрядником умов договору та закінчення строку дії банківської гарантії, передбаченої п. 5.1.
Так, згідно положень п. 5.1. договору підряду, в редакції додаткової угоди №2 від 13.12.2017, сторони погодили обов`язок позивача, як підрядника, повністю закрити авансовий платіж (форма КБ-2в, форма КБ-3), тобто використати, протягом 90 календарних днів з дня перерахування його замовником на розрахунковий рахунок підрядника та, надалі, по завершенню 90 календарних днів невикористані суми авансу повернути замовнику, а у разі ж закінчення строку дії банківської гарантії та наявності невиконаного позивачем обов`язку із закриття авансового платежу повністю або частково - продовжити строк дії банківської гарантії на термін, необхідний позивачу для виконання зобов`язань по договору.
Оскільки авансовий платіж на суму 8 587 411, 81 грн відповідачем перераховано позивачу 21.12.2017, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами, останнім днем погодженого сторонами строку для закриття авансового платежу є 21.03.2018.
Згідно приписів статтей 73, 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Однак, належних та допустимих доказів закриття позивачем авансового платежу, у тому числі підписаних актів за відповідно погодженими формами КБ-2в, М15, М15А, КБ-з, на суму на суму 8 587 411, 81 грн у строк до 21.03.2018 суду не надано, як і не надано доказів повернення вказаного авансового платежу відповідачу по завершенню відповідно встановленого строку саме позивачем, тоді як повернення відповідного авансового платежу банком не свідчить про виконання відповідачем вказаного обов`язку самостійно та добровільно.
Посилання ж позивача на неможливість виконання зобов`язань за договором у встановлений строк з огляду на порушення відповідачем власних договірних зобов`язань в частині надання доступу техніки та працівникам позивача до об`єкта і супроводження постачання матеріалів та вивезення будівельного сміття, визнаються судом неспроможними, позаяк умовами договору підряду передбачено, що до робіт за даним договором належать будівельні роботи, включаючи постачання матеріальних ресурсів та обладнання (устаткування), тоді як сам же позивач згідно викладених у письмових поясненнях та наданих листах вказував, що підготовчі роботи за договором ним були виконані, авансовий платіж був використаний на закупівлю матеріалів, обладнання та авансування субпідрядної організації.
Водночас, з наявних в матеріалах справи листів позивача про надання дозволу на в`їзд автомобілів та доступу працівників, а також службових записок відповідача слідує, що останнім організовано як доступ техніки та працівників позивача до об`єкта, так і їх супровід.
Отже вказані вище доводи позивача не підтверджені жодними належним та допустимими доказами, а всі наявні в матеріалах справи листи позивача щодо сприяння підряднику у виконанні умов договору у своїй сукупності не є належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження обставин виконання позивачем договірного обов`язку по закриттю авансового платежу, а також на підтвердження обставин порушення відповідачем власних договірних зобов`язань.
Що ж до закінчення строку дії банківської гарантії та її непродовження позивачем слід зазначити таке.
Згідно приписів ст. ст. 560, 563, 565, 568 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі, зокрема, сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії.
Як слідує зі встановлених судом обставин гарантію повернення авансового платежу від 24.11.2017 №6250 на суму 8 587 411,81 грн було надано ПАТ «КБ «Глобус» зі строком дії такої гарантії до 01.04.2018.
Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем дій з продовження строку дії гарантії, зважаючи на його обізнаність із відповідними умовами гарантії та строком її дії, суду не надано.
Доводи ж позивача щодо неможливості продовження строку дії гарантії з огляду на звернення відповідача 28.03.2018 до банку про повернення авансового платежу оцінюються судом критично, оскільки за умовами наданої гарантії позивач не був обмежений певними строками та обставинами вчинення дій іншими особами, у тому числі відповідачем, окрім обставин припинення гарантії, а сформульоване ж у п. 5.1. договору підряду положення про обов`язок продовження строку дії гарантії у разі якщо він закінчився змістовно не змінює встановленого відповідно обов`язку позивача продовжити строк дії гарантії до її припинення.
З огляду вказаного вище, посилання позивача на те, що з моменту звернення відповідача до банку - 28.03.2018, та до закінчення терміну дії гарантії позивач втратив можливість продовжити строк дії гарантії, також визнаються судом неспроможними, оскільки надана ПАТ «КБ «Глобус» гарантія припинилась 01.04.2018 з огляду на закінчення строку її дії, а платіж за гарантією був проведений банком пізніше - 13.04.2018, тобто згідно обставин даної справи обставини припинення гарантії не пов`язані зі сплатою банком гарантії, а тим більше зі зверненням відповідача до банку з вимогою щодо такої сплати.
З огляду на викладене вище, оскільки станом на момент вчинення відповідачем правочину щодо односторонньої відмови від договору згідно листа 07.05.2018 №01-22-2130 позивачем не виконано умови договору щодо закриття авансового платежу, а строк дії відповідної банківської гарантії закінчився, що є правовою підставою для розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку, суд дійшов висновку, що така відмова відповідача є правомірною та не суперечить законодавчим вимогам, а тому підстави для визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України відсутні.
Водночас, посилання позивача на наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним з огляду його невідповідності вимогам ч. 4 ст. 849 ЦК України є неспроможними, позаяк згідно встановлених у даній справі обставин правовою підставою вчинення спірного правочину є положення договору, а не приписи вказаної норми права.
Доводи позивача про порушення спірним правочином публічного порядку та наявності підстав його недійсності з огляду на ст. 228 ЦК України оцінюються судом критично, оскільки згідно ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Однак, наведені позивачем, доказово необґрунтовані, обставини незаконного заволодіння відповідачем грошовими коштами (майном) позивача, вчинення відповідачем дій, спрямованих на невиконання робіт за договором у встановленні строки, а також понесення позивачем збитків, не є такими, що порушують публічний порядок у розумінні ч. 1 ст. 228 ЦК України, а тому односторонній правочин відповідача щодо розірвання договору підряду не є нікчемним, як наслідок підстави для визнання його недійсним згідно ст. 228 ЦК України відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмир” до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 08.08.2017 №37-14.2/5-13 “Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги-1 в ДП МА “Бориспіль” (інв. №4551) (будівельні роботи)”, укладеного між ТОВ “Будмир” (код 36108226) та ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (код 20572069), який було оформлено листом ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” від 07.05.2018 №01-22-2130 “Про розірвання договору”.
Судові витрати, відповідно ст.129 ГПК України, покладаються судом на позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмир” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кирпоноса, буд. 5, ідентифікаційний код 36108226) до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 08.08.2017 №37-14.2/5-13 “Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги-1 в ДП МА “Бориспіль” (інв. №4551) (будівельні роботи)”, укладеного між ТОВ “Будмир” (код 36108226) та ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (код 20572069), який було оформлено листом ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” від 07.05.2018 №01-22-2130 “Про розірвання договору”, відмовити повністю.
2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку – до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 08.04.2020.
Суддя В.А. Ярема
