ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року

м. Полтава

Справа № 440/3697/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкової вимоги та рішення,

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2019 року Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 21.05.2019 № 23598/-51 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.05.2019 № 421/16-31-51-17-36.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що контролюючим органом протиправно винесено оскаржувану податкову вимогу та безпідставно прийнято рішення про опис майна у податкову заставу з огляду на відсутність у товариством податкового боргу.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року позовну заяву було залишено без руху в зв`язку із невідповідністю її вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти заявлених позовних вимог заперечував, вказавши на відсутність підстав скасування спірної податкової вимоги, оскільки остання є відкликаною.

18 грудня 2019 року через канцелярію суду представником позивача надано заяву про зміну предмету позову (доповнення позовних вимог), за результатами розгляду якої судом прийнято до розгляду позовні вимоги про:

- визнання протиправними (незаконними) дій Головного управління ДФС у Полтавській області щодо винесення (складання) спірної податкової вимоги №23598-51 від 21.05.2019 року про наявність в АТ «Полтаваобленерго» податкового боргу в сумі 687 489,28 грн., внаслідок несплати екологічного податку, який справляється за викид в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (код класифікації доходів бюджету - 19011000) та рішення №421/16-31-51-17-36 від 22.05.2019 року про опис майна АТ «Полтаваобленерго» у податкову заставу;

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги №23598-51 від 21.05.2019 року про наявність в АТ «Полтаваобленерго» податкового боргу в сумі 687 489,28 грн., внаслідок несплати екологічного податку, який справляється за викид в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (код класифікації доходів бюджету - 19011000);

- визнання протиправним та скасування рішення №421/16-31-51-17-36 від 22.05.2019 року про опис майна АТ «Полтаваобленерго» у податкову заставу.

Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/3697/19 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 15 січня 2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 03 лютого 2020 року.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю. на лікарняному з 03.02.2020, розгляд справи перенесено на 10 березня 2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 10 березня 2020 року відкладено розгляд справи до 18.03.2020 у зв`язку з неявкою представника позивача.

Протокольною ухвалою суду від 18 березня 2020 року відкладено розгляд справи до 08.04.2020 за клопотанням представника позивача.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято податкову вимогу від 21.05.2019 №23598-51, відповідно до якої загальна сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов`язаннями з екологічного податку, який справляється за викид в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення станом на 20.05.2019 становить 687489,28 грн.

Судом також встановлено, що податковим органом 22.05.2019 прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №421/16-31-51-17-36.

Вважаючи вказану податкову вимогу і рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а також дії по їх винесенню протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 36.1. статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно приписів пункту 38.1. та 38.2 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 38.1 і 38.3 ст. 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок є тим документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У силу норми п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Також, механізми формування та форми податкової вимоги врегульовані Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за N 902/30770).

Зокрема, згідно положень розд. ІІІ зазначеного Порядку, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, така податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, зокрема, даних відповідних інтегрованих карток.

Згідно положень статей 88, 89 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пункт 89.1 статті 89 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).

Отже, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Згідно із пп. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 Кодексу платниками екологічного податку є суб`єкти господарювання, під час провадження діяльності яких здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (далі - платники Податку за Двоокис).

Пунктом 240.7 ст. 240 Кодексу визначено, що не є платниками податку за Двоокис суб`єкти, зазначені у пункті 240.1 статті 240 Кодексу, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік (далі - Граничний обсяг).

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб`єкти зобов`язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов`язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому Кодексом.

Викиди Двоокису належать до того типу забруднюючих речовин, для яких Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.95 N 7, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.03.95 за N 61/597, передбачено виконання інвентаризації за матеріалами технологічного регламенту або розрахунковим методом.

Таким чином, платник податку за Двоокис, з метою декларування, використовує передбачений п. 250.9 ст. 250 Кодексу механізм визнання зобов`язань шляхом подання до контролюючих органів за місцезнаходженням Джерел, заяви про звітний (податковий) період, у якому очікується перевищення Граничного обсягу всіма його Джерелами. До заяви додаються розрахунки з матеріалами оцінки інвентаризації обсягів викидів Двоокису за кожним та всіма Джерелами, у тому числі із зазначенням для таких Джерел періодів та обсягів викидів Двоокису, у яких відбудеться перевищення Граничної величини.

Відповідно до п. 250.2 ст. 250 Кодексу платники екологічного податку складають податкові декларації за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 N 715, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за N 1052/27497 (із змінами та доповненнями) (далі - Декларація), у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу. Невід`ємною частиною Декларації є шість типів додатків, кожен з яких забезпечує обчислення податкового зобов`язання за відповідним видом об`єкта оподаткування, зокрема у додатку 1 здійснюється розрахунок податкових зобов`язань з податку за Двоокис. Звітність з податку за Двоокис подається до контролюючих органів за місцем розміщення Джерел.

З 2019 року застосовується новий порядок справляння та розподілу сум доходів від екологічного податку, зокрема в частині викидів двоокису вуглецю в атмосферне повітря.

Так, розділ VIII Податкового кодексу України змінено Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (далі - Закон N 2628) як в частині визначення платників, які справляють екологічний податок за Викиди двоокису вуглецю, так і ставок податку.

При цьому за зобов`язаннями податку за викиди двоокису вуглецю, що виникають за результатами діяльності у 2019 році, до платників податку в частині викидів двоокису вуглецю належать суб`єкти, у яких сукупний річний обсяг викидів двоокису вуглецю за даними форми статистичної звітності 2-ТП повітря за 2018 рік, копія якої подається до органу ДФС за місцезнаходженням стаціонарного джерела викидів, перевищує 500 тонн.

Крім того, з 1 січня 2019 року ставку податку за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами з 0,41 грн./тонну підвищено до 10 грн./тонну, тобто збільшено у 24,4 раза.

Законом України від 22 листопада 2018 року N 2621-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" змінено склад доходів Державного бюджету України, що визначений ст. 29 Бюджетного кодексу України, в частині розподілу між бюджетами коштів від Податку.

Зокрема, згідно із п. 16-1 ст. 29 Бюджетного кодексу України запроваджено особливий порядок розподілу коштів Податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, який полягає у тому, що надходження Податку в частині Викидів двоокису вуглецю зараховуються до загального фонду державного бюджету у розмірі 100 відс., тоді, як надходження Податку від викидів інших видів забруднюючих речовин зараховуються до загального фонду державного бюджету лише у розмірі 45 відсотків.

Таким чином, платники податку перераховують суми податку, що справляється за викиди, крім викидів двоокису вуглецю, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному Бюджетним кодексом України:

45 відсотків податку - до загального фонду Державного бюджету України (крім податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, який зараховується до загального фонду державного бюджету у повному обсязі; податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встановлений особливими умовами ліцензії строк, який зараховується до спеціального фонду державного бюджету у повному обсязі);

55 відсотків - до спеціального фонду місцевих бюджетів (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів), у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, - 25 відсотків; обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 30 відсотків; бюджетів міст Києва та Севастополя - 55 відсотків.

Податок, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встановлений особливими умовами ліцензії строк, зараховується до спеціального фонду державного бюджету у повному обсязі.

З метою забезпечення ефективного контролю за розподілом коштів Податку за викиди забруднюючих речовин (двоокису вуглецю) з урахуванням припису п. 16 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України, в тому числі й за IV квартал 2018 року, ДФС листом від 16.01.2019 № 1422/7/99-99-12-03-04-17 рекомендувала платникам екологічного податку обчислювати податкові зобов`язання податку за Двоокис та податку за інші викиди у окремих додатках до декларації.

По даному питанню АТ "Полтаваобленерго" направлено лист відповідачем (вих. № 3283/10/16-31-51-12-14 від 25.01.2019) на електрону адресу зазначену підприємством у податковій декларації з екологічного податку за IV 2018 року. Позивач стверджує про отримання сканованої копії даного листа 03.06.2019 року, але жодного документального доказу про неотримання направлення відповідача в січні (витяг з журналу реєстрації, сканкопії відповідних сторінок персонального кабінету, інше) до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.01.2019 року товариством подано до відповідача податкову декларацію з екологічного податку за 4-й квартал 2018 року № 9309103428.

Згідно додатку №1 до податкової декларації екологічного податку (розрахунок №1) за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення № 9309103408 до податкової декларації з екологічного податку № 9309103428 задекларовано забруднюючі речовини у переліку яких є двоокис вуглецю (код забруднюючої речовини 243.4.001) на суму 687 489,28 грн.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, АТ "Полтаваобленерго", до закінчення строку подання податкової звітності з екологічного податку за IV квартал 2018 року (11.02.2019), не враховано рекомендації ДФС України. Тому, нарахування по додатку 1 до податкової декларації з екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 9309103408 у сумі 687489,28 грн. зараховане на інтегровану картку екологічного податку за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення за кодом бюджетної класифікації 19011000.

Сплата екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 687489,28 грн АТ "Полтаваобленерго" здійснено платіжним дорученням №707389 від 19.02.2019 на рахунок екологічного податку за інші викиди стаціонарними забруднення код бюджетної класифікації 19010100, у зв`язку з чим виник борг у розмірі 687489,28 грн за платежем екологічний податок, який справляється за викиди в повітря двооксиду вуглецю стаціонарними джерелами забруднення (код класифікації 19011000).

21.05.2019 року податковим органом сформовано оскаржену вимогу та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу

Таким чином, через наявність податкового боргу на момент прийняття оскаржених рішень, відповідач діяв у межах повноважень, визначених законодавством України.

Уточнюючу податкову декларацію з екологічного податку №9311809716, якою грошові зобов`язання попередньо задекларовані у декларації від 30.01.2019 з вказаного податку було зменшено на 687502,85 грн, позивачем подано 04.09.2019 року, тобто вже після прийняття оскаржуваних рішень.

Представник відповідача пояснив, що після рознесення уточнюючої декларації податковий борг в інтегрованій картці по екологічному податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення погашено, у зв`язку з чим, податкова вимога від 21.05.2019 № 23598-51 вважається відкликаною.

Відповідно до пп. 60.1.1. п. 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

При цьому, суд звертає увагу, що прийняття окремого рішення про відкликання вимоги контролюючим органом Податковим кодексом не передбачається, оскільки відповідно п. 60.2 статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

У відповідності до пп. 93.1. п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку.

Таким чином, у зв`язку з погашенням самостійно визначеного грошового зобов`язання, податкова вимога від 21.05.2019 № 23598-51 та рішення про опис майна у податкову заставу вважаються відкликаними.

За таких обставин, оскільки податкова вимога від 21.05.2019 № 23598-51 відкликана у порядку статті 60 Податкового кодексу України, відповідно, це рішення не створює для позивача обов`язків із сплати податків та не породжує для позивача інших негативних наслідків, а відтак і не порушує прав позивача, оскільки вказане рішення втратило свою чинність.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 9); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 4 ст. 90).

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними скасування податкової вимоги від 21.05.2019 № 23598-51 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.05.2019 № 421/16-31-51-17-36 належить відмовити.

Що стосується позовних вимог про визнання дій відповідача щодо винесення (складання) спірної податкової вимоги №23598-51 від 21.05.2019 року та рішення №421/16-31-51-17-36 від 22.05.2019 року про опис майна АТ «Полтаваобленерго» у податкову заставу протиправними (незаконними), то вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що правові наслідки для позивача створюють саме податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу як рішення суб`єкта владних повноважень, правова оцінка яким надана судом вище, інших протиправних дій, які б створювали правові наслідки для позивача або мали вплив на права, обов`язки та інтереси позивача позивачем не наведено, а судом не виявлено.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено понесені витрати позивачу не повертаються.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул.Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 00131819) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкової вимоги та рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Н.Ю. Алєксєєва