Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м.Київ
справа № 638/5769/18
провадження № 61-18058св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України,
третя особа квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому просив:
- скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом засідань від 02 лютого 2018 року № 75, про зняття його та його дочки ОСОБА_2 з квартирного обліку;
- зобов`язати відповідача поновити його та його дочку ОСОБА_2 з 10 вересня 1997 року в загальному списку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на черзі поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) та списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 08 лютого 2017 року.
Позов мотивований тим, що з 28 серпня 1997 року він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді інженера радіоприймального центру та з 1997 року постійно зареєстрований за місцем дислокації військової частини.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 10 вересня 1997 року був зарахований на квартирний облік, до якого 22 лютого 2006 року, 12 квітня 2010 року та 18 грудня 2014 року вносились зміни, відповідно до яких він зареєстрований на квартирному обліку із сім`єю у кількості двох осіб (позивач та його дочка).
У зв`язку з його участю у період з 15 травня 2016 року по 17 серпня 2016 року в антитерористичній операції та набуттям статусу ветерана учасника бойових дій рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 08 лютого 2017 року його із складом сім`ї (дочка) зараховано на першочергове отримання житлової площі.
08 грудня 2017 року його звільнено з лав Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту і з цих підстав рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом засідань від 02 лютого 2018 року № 75, знято з квартирного обліку.
Посилаючись на те, що зняття з квартирного обліку є незаконним та порушує його житлові права, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2019 року позов задоволено. Скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про зняття з квартирного обліку капітана запасу Збройних Сил України ОСОБА_1 та його дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідань від 02 лютого 2018 року № 75.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 поновити на квартирному обліку військової частини НОМЕР_1 капітана запасу ОСОБА_1 та його дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10 вересня 1997 року в загальному списку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на черзі поліпшення житлових умов (одержання
житла для постійного проживання) та списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 08 лютого 2017 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що позивач, який має 25 повних років вислуги у Збройних Силах, перебував на квартирному обліку з 1997 року, під час проходження військової служби та на момент звільнення у зв`язку із закінченням строку контакту постійним та службовим житлом не забезпечувався, а тому дії відповідача про зняття ОСОБА_1 та його дочки ОСОБА_2 з квартирного обліку порушують його житлові права.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що ОСОБА_2 звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням контракту, що відповідно до пункту 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, є підставою для зняття його з квартирного обліку.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Крім того, військовослужбовці, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету. Матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував неправомірні дії службових осіб при вирішенні питання про взяття позивача та членів його сім`ї на квартирний облік.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У листопаді 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому військова частина НОМЕР_1 посилається на те, що позивач був звільнений з військової служби у зв`язку із закінчення строку контакту, що відповідно до чинного законодавства не є підставою для залишення його на квартирному обліку.
У листопаді 2019 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова надіслав до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, в яких вказує на те, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 40 ЖК України припинення трудових відносин з підприємством особою, яка перебуває на обліку за місцем роботи, є підставою для зняття з квартирного обліку.
У лютому 2020 року військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду касаційної інстанції заяву, в якій просить при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у період з 01 серпня 1992 року по 30 червня 1997 року ОСОБА_1 навчався у Харківському військовому університеті, проживав у гуртожитку, житловою площею на час навчання не забезпечувався.
З 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді інженера радіоприймального центру.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 10 вересня 1997 року (протокол № 3) позивач зарахований на квартирний облік.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2006 року (протокол № 40) в квартирний облік внесені зміни, а саме: позивач зарахований на квартирний облік із сім`єю в кількості 3 особи (позивач, дружина та син).
Після народження у позивача дочки ОСОБА_2 рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 12 квітня 2010 року (протокол № 3) в квартирний облік внесені зміни, а саме: позивач зарахований на квартирний облік із сім`єю в кількості 3 особи (позивач, дочка та син).
В подальшому у зв`язку із реєстрацією сина позивача ОСОБА_3 за місцем реєстрації матері, рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2014 року (протокол № 32) в квартирний облік внесені зміни, а саме: позивач зарахований на квартирний облік із сім`єю в кількості 2 особи (позивач і його дочка).
В період з 15 травня 2016 року по 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 приймав участь в антитерористичній операції, після чого набув статус ветерана війниучасника бойових дій.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 08 лютого 2017 року (протокол № 60) в квартирний облік внесені зміни, а саме: позивача та його дочку зараховано на першочергове отримання житлової площі згідно статті 45 ЖК України.
Наказом командира повітряного командування «СХІД» Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 08 грудня 2017 року № 27 ОСОБА_1 звільнений з посади начальника вузла зв`язку НОМЕР_2 радіотехнічного батальйону НОМЕР_3 радіотехнічної бригади (військова частина НОМЕР_1 ) повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Повітряних Сил Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 грудня 2017 року № 281 ОСОБА_1 виключений із списків особового складу частини та направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 02 лютого 2018 року (протокол № 75) ОСОБА_1 та його дочку ОСОБА_2 знято з квартирного обліку, оскільки позивач був звільнений у зв`язку із закінченням строку контракту.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Законом України від 24 червня 2004 року № 1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності 01 січня 2005 року, стаття 12 вказаного Закону викладена в новій редакції.
Так, згідно з частиною першою статті 12 цього Закону в редакції, чинній на момент зняття позивача з обліку, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Відповідно до пункту 24 цього Порядку датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Позивач ОСОБА_1 поставлений на облік для поліпшення житлових умов 10 вересня 1997 року, а 08 лютого 2017 року позивачу та його дочці надано право на першочергове отримання житлової площі. За весь час проходження військової служби ОСОБА_1 постійним або службовим житлом не забезпечувався.
Пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на момент зняття позивача з обліку, передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні приписи закріплені й в пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Дія пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов`язується із тим, з якої саме з підстав, зазначених у частині шостій статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.
Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями в редакції, чинній на момент зняття позивача з обліку, передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1.4 наведеної Інструкції військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до 1 січня 2005 року (набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року № 1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку - без врахування вислуги на військовій службі.
При зарахуванні позивача у 1997 році на квартирну чергу діяв Наказ Міністра оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України» (втратив чинність 10 листопада 2006 року), яким був встановлений порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок та працівників (не військовослужбовців) Збройних Сил України.
Пунктом 13 даного Положення визначено, що військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та квартирно-експлуатаційних частинах району до отримання житла, за винятком: поліпшення житлових умов, переміщення до нового місця служби, засудження до позбавлення волі на термін понад 6 місяців та наданні відомостей, які не відповідають дійсності.
Позивач проходив військову службу і потребував поліпшення житлових умов. Винятків, встановлених пунктом 13 наведеного Положення щодо позивача, не встановлено.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337, в редакції, чинній на момент зняття позивача з обліку, військовослужбовці, зараховані на квартирний облік після набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року № 1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які мають вислугу на військовій службі менше ніж 20 років, у разі звільнення з військової служби за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів та неможливістю проходити військову службу, залишаються на цьому обліку до отримання жилого приміщення для постійного проживання.
Згідно ж з пунктом 2.18 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд посилався на пункт 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що зарахування позивача на облік мало місце в 1997 році, вислуга років позивача у Збройних Силах на момент його звільнення становила 25 повних років, постійним або службовим житлом не забезпечувався.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК України визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Встановивши, що при зарахуванні ОСОБА_1 у чергу на отримання житла та під час його перебування на квартирному обліку будь-яких порушень допущено не було; під час проходження військової служби та на момент звільнення позивач постійним або службовим житлом не забезпечувався; перебував на обліку для поліпшення житлових умов з 1997 року; вислуга років у Збройних Силах становить 25 повних років, підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов відсутні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач разом з дочкою підлягає поновленню на обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, підстави для зняття позивача з квартирного обліку на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні.
Натомість суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказаного вище не врахував, у порушення статей 89, 263265 ЦПК України, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, а пославшись на пункт 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для захисту житлових прав позивача.
Посилання квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18), в якій суди застосували норми матеріального права по-іншому та яка має враховуватись Верховним судом, не заслуговує на увагу, оскільки приймаючи постанову, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку після звільнення у запас в зв`язку із закінченням строку дії контракту, оскільки він мав вислугу на військовій службі лише 13 років, у той час як вислуга ОСОБА_1 становить 25 повних років.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року скасувати, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2019 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов
Судді : В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
М. Ю. Тітов
