ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2020 року

Київ

справа №826/13265/17

провадження №К/9901/57252/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Пащенка К. С., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Безименної Н. В., суддів: Кучми А. Ю., Літвіної Н. М.

І. Суть спору

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області (далі - ГУ СБУ у м. Києві та Київській області), в якому просила:

1.1. визнати протиправними дії щодо ненадання публічної інформації за запитом на доступ до публічної інформації від 28 липня 2017 року;

1.2. зобов`язати ГУ СБУ у м. Києві та Київській області надати протягом 5 днів з дня набрання чинності постанови суду відкриту публічну інформацію, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язанні фінансового характеру, крім відомостей, зазначених в абзаці 2 частини другої статті 12 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", а саме: щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об`єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язанні фінансового характеру за період з 2011 року по 2015 рік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

2. В мотивування позову зазначає, що 28 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області з інформаційним запитом на отримання публічної інформації, зокрема, надати копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язанні фінансового характеру за період з 2011 року по 2015 рік таких осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , в електронному вигляді.

2.1. Однак відповідач відмовив у наданні відомостей, зазначених у деклараціях наведених осіб, зважаючи на те, що такі відомості належать до категорії публічної інформації з обмеженим доступом.

2.2. Позивач стверджує, що діюче законодавство України не тільки не відносить запитувану інформацію до інформації з обмеженим доступом, а й прямо передбачає, що вона є відкритою.

2.3. Вважаючи, що відповідачем неправомірно відмовлено у наданні інформації з огляду на приписи частини шостої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про зобов`язання надати запитувану інформацію.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 28 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області із запитом на доступ до публічної інформації за вих. № 001-ВК, в якому просила надати копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за період з 2011 року по 2015 рік таких осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та надіслати відповідь на електронну адресу позивача.

4. На вказаний запит, який надійшов на адресу відповідача 02 серпня 2017 року, листом від 07 серпня 2017 року № 51/17/К-47пі/455/1 надано відповідь, що троє із зазначених позивачем осіб на даний час не проходять службу в ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, у зв`язку з чим запит направлено за належністю до Центрального управління СБУ - для виконання в цій частині. Разом з цим зазначено, що декларації налічують 341 сторінку та можуть бути надані лише у паперовому вигляді і за їх виготовлення та друк (з одночасним проведенням робіт по відокремленню інформації з обмеженим доступом) необхідно відшкодувати фактичні витрати на суму 5456,00 грн., згідно з доданим рахунком від 07 серпня 2017 року № 1. Також вказано, що у зв`язку з великим обсягом запитуваної інформації,строк розгляду запиту відстрочено до 20 робочих днів.

5. 15 серпня 2017 року позивачем сплачено рахунок від 07 серпня 2017 року № 1, що підтверджується платіжним дорученням від 15 серпня 2017 року № 748547 на суму 5456,00 гривень.

6. Листом ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 29 серпня 2017 року № 51/17/К-47пі/122/2 позивача повідомлено, що рішення про виставлення рахунку на суму 5456,00 грн. прийнято передчасно та сплачені кошти будуть повернуті невідкладно. Зазначено, що декларації співробітників ГУ СБУ у м. Києві та Київській області долучались до особових справ співробітників і становлять невід`ємну частину особових справ, які містять гриф обмеження доступу. Крім того, відпали правові підстави для зберігання декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за період з 2011 року по 2015 рік у зв`язку з чим відповідні персональні дані підлягають видаленню або знищенню. Законні підстави та фактична можливість надання позивачу копій декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру співробітників СБУ за період з 2011 року по 2015 рік відсутні.

7. 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області із запитом на доступ до публічної інформації вих. № 001-ВК/1, в якому зазначила, що рахунок на оплату був нею сплачений, строк виконання запиту сплинув 13 вересня 2017 року, але відповіді нею отримано не було.

8. Листом від 25 вересня 2017 року № 51/17/К-67пі/122 позивача повідомлено, що остаточна відповідь на її запит була направлена на її адресу 29 серпня 2017 року за вих. № 51/17/К-47пі/122/2.

9. 09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача лист вих. № 001-ВК/2 із зазначенням інформації про її рахунок, на який просила негайно повернути сплачені нею кошти в сумі 5456,00 грн. згідно з рахунком від 07 серпня 2017 року № 1.

10. Відповідно до довідки від 12 жовтня 2017 року грошові кошти в сумі 5456,00 грн. зараховано на рахунок ОСОБА_1 11 жовтня 2017 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, в позові відмовлено.

12. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що декларація про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру містить сукупність відомостей про фізичну особу, яка може бути конкретно ідентифікована, тобто наявна у таких деклараціях інформація, в розумінні статті 1 Закону України "Про захист персональних даних", є персональними даними, в той час як, ні Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", ні Законом України "Про запобігання корупції", ні постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 301, якою визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 16 (затверджено Порядок зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру), не передбачено обов`язку зберігати такі декларації, останні, в силу вимог пункту 1 частин другої статті 15 Закону України "Про захист персональних даних", підлягають видаленню або знищенню. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність підстав, які викладені у відмові у наданні запитуваної позивачем інформації, що у зв`язку з втратою чинності Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" всі правовідносини у сфері обігу декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за затвердженою цим Законом паперовою формою також вважаються припиненими, а правові підстави для подальшого зберігання декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру на паперових носіях за 2011-2015 роки відпали.

13. Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

15. В обґрунтування касаційної скарги вказує на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів частини третьої статті 5 Закону України "Про персональні дані", в якій чітко вказано, що персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України "Про запобігання корупції".

15.1. Вказує, що судами проігноровано висновки, викладені у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 "Про практику застосування судами законодавства про доступ до публічної інформацї", згідно з якими обмеження доступу до інформації повинно бути належним заходом для досягнення мети - захистити відповідний інтерес. Однак сам відповідач повідомив про те, що вказані в запиті особи є співробітниками СБУ, а відповідь на журналістський запит оприлюднена до запиту, що, на думку позивача, вже є неможливим у досягненні мети - збереження в таємниці інформації про належність до СБУ вказаних у запиті фізичних осіб.

15.2. Стверджує, що суди помилково послались на пункт 5.23 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у СБУ, затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 21 серпня 2012 року № 400, оскільки в декларації міститься інформація не про проходження служби, а тільки займана посада на останній день звітного періоду за який подається декларація, при цьому відомості про призначення особи на посаду є відкритими.

15.3. Наголошує, що судами не взято до уваги твердження позивача про те, що співробітники СБУ, у тому числі ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, є публічними особами, оскільки військовослужбовці відповідно до приписів пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України проходять публічну службу.

16. Натомість представник ГУ СБУ у м. Києві та Київській області у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

19. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

24. Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

25. Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

26. За змістом статей 1, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.

27. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

28. Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

29. Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

30. Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", в частині другій якої встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

31. Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

32. Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що до розпорядників інформації належать суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання

33. Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

34. Відмова в задоволенні запиту на інформацію передбачена статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до частини першої якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

35. Частиною другою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

36. В силу вимог частини четвертої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

37. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України "Про державну таємницю" до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація, зокрема, у сфері державної безпеки та охорони правопорядку, в тому числі про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність.

38. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про державну таємницю" конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» лише за умови, що вони належать до категорій, зазначених у частині першій цієї статті, і їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України та з дотриманням вимог статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

39. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про державну таємницю" державний експерт з питань таємниць здійснює відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування.

40. Частиною першою статті 10 Закону України "Про державну таємницю" передбачено, що віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.

41. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну таємницю" інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом.

42. Відповідно до вимог пунктів 4, 6 частини першої статті 24 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, в тому числі, здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України, здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території України, енергетики, транспорту, зв`язку, а також важливих об`єктів інших галузей господарства.

43. За змістом статті 1 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

44. Згідно з частиною першою, пункту 1 частини другої статті 15 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону. Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом.

VI. Позиція Верховного Суду

45. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

46. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

47. Слід зазначити, що законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов`язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.

48. Аналіз статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" свідчить, що конфіденційна, таємна та службова інформації мають обмежений доступ.

49. При цьому доступ до інформації може бути обмежено лише за одночасної сукупності вимог наведених у частин другій статті 6 вказаного Закону, а саме: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

50. Як у позовній заяві, так і в апеляційній та касаційній скаргах позивач наголошує, що діюче законодавство України не тільки не відносить запитувану інформацію до інформації з обмеженим доступом, а й прямо передбачає, що вона є відкритою.

51. Дійсно, у частині шостій статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" чітко передбачено, що не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

52. Водночас, слід зазначити, що на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача є чинним Закон України "Про запобігання корупції", який визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

53. Статтею 522 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено особливості здійснення заходів фінансового контролю стосовно окремих категорій осіб, відповідно до якої стосовно осіб, зазначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які належать до кадрового складу розвідувальних органів України та/або займають посади, перебування на яких становить державну таємницю, зокрема, у військових формуваннях та державних органах, що здійснюють оперативно-розшукову, контррозвідувальну, розвідувальну діяльність, а також осіб, які претендують на зайняття таких посад, заходи, передбачені розділом VII цього Закону, організовуються і здійснюються у спосіб, що унеможливлює розкриття їх належності до зазначених органів (формувань), у порядку, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції за погодженням із зазначеними органами (формуваннями).

54. Наведене свідчить, що запитувана позивачем інформація належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", однак може бути надана за інформаційним запитом на доступ до неї.

55. В той же час, Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції", яким визначалась форма декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру та її заповнення, втратив чинність 01 вересня 2016 року та всі правовідносини у сфері обігу декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру вважаються припиненими.

56. Своєю чергою, постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 301 визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 16, якою було затверджено порядок зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

57. Водночас, відповідно до статті 15 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані, накопичення та зберігання яких не передбачено нормативно-правовими актами, підлягає видаленню або знищенню у встановленому порядку.

58. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 15 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону. Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом.

59. Отже, станом на момент звернення позивача із запитом на доступ до публічної інформації не було передбачено обов`язку відповідача зберігати такі декларації, які, в силу вимог пункту 1 частини другої статті 15 Закону України "Про захист персональних даних", підлягають видаленню або знищенню.

60. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про правомірність відмови ГУ СБУ у м. Києві та Київській області у задоволенні запиту, викладена у листі від 29 серпня 2017 року № 51/17/К-47пі/122/2, з підстав відсутності такої інформації, яка міститься в декларації, що знищена.

61. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

62. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

73. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

74. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич