ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2020 року

Київ

справа №818/2031/17

адміністративне провадження №К/9901/54071/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/2031/17

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування приписів

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, постановлене головуючим суддею Прилипчуком О.А. та

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бондара В.О., суддів: Гуцала М.І., Калитки О.М.,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі позивач - ПАТ "Сумигаз") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області (далі - відповідач, Управління), в якому просить:

1.1. визнати протиправними та скасувати приписи № 05-35/249 від 23.05.2017 в частині пунктів 5-6; №05-35/251 від 23.06.2017; №05-35/252 від 23.06.2017 в частині пунктів 3, 5-6, 8; №05-35/253 від 23.06.2017 в частині пунктів 5-6; №05-35/254 від 23.06.2017 в частині пунктів 19, 24, 30; №05-35/261 від 23.06.2017 в частині пунктів 6,7,14,20,21; №05-35/264 від 23.06.2017 в частині пунктів 3-5.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 19.06.2017 по 23.06.2017 відповідачем проведено планову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, за результатами якої складено Акт перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) від 23.06.2017 № 05-34/378.

2.1. 23 червня 2017 року відповідачем винесено приписи про усунення порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки за № 05-35/249; № 05-35/250; № 05-35/251; № 05-35/252; № 05-35/253; №05-35/254; № 05-35/255; № 05-35/256; № 05-35/257; № 05-35/258; № 05-35/259; № 05-35/260; № 05-35/261; № 05-35/262; № 05-35/263; № 05-35/264.

2.2. ПАТ «Сумигаз» вважає приписи № 05-35/249 від 23.05.2017 в частині пунктів 5-6; № 05-35/251 від 23.06.2017; № 05-35/252 від 23.06.2017 в частині пунктів 3, 5-6, 8; № 05- 35/253 від 23.06.2017 в частині пунктів 5-6; № 05-35/254 від 23.06.2017 в частині пунктів 19, 24, 30; № 05-35/261 від 23.06.2017 в частині пунктів 6, 7, 14, 20, 21; № 05-35/264 від 23.06.2017 в частині пунктів 3-5 необґрунтованими та незаконними.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. У період з 19.06.2017 по 23.06.2017 Управлінням Держпраці у Сумській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, за результатами якої складено Акт перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) від 23.06.2017 № 05-34/378 (а.с. 11-22, т. 1).

4. 23 травня 2017 року Управлінням винесено припис про усунення порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки № 05-35/249 (а. с. 23 т.1).

5. 23 червня 2017 року відповідачем винесено приписи про усунення порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки за № 05-35/250; № 05-35/251; № 05-35/252; № 05-35/253; № 05-35/254; № 05-35/255; № 05-35/256; №05- 35/257; № 05-35/258; № 05-35/259; № 05-35/260; № 05-35/262; № 05-35/263 (а. с. 23-35, т. 1).

6. 27 червня 2017 року Управлінням винесено припис про усунення порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки за № 05-35/261 (а. с. 36-38 т. 1).

7. Підставою прийняття оскаржуваних пунктів 5-6 приписів від 23.05.2017 № 05-35/249 та від 23.06.2017 № 05-35/253 є висновок відповідача про порушення позивачем пункту 2.1 розділу 2 глави 6 НПАОП 0.00-1.76-15 "Правила безпеки систем газопостачання", затвердженого наказом Міністерства енергетики і вугільної промисловості України від 15.05.2015 №285 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за № 674/27119, а також п. 10.1.8 НПАОП 0.00-1-59-87 Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, а саме відсутність на балонах пропан-бутану № 6022, № 21612 білої розпізнавальної смуги завширшки 100 мм. та те, що балони з киснем та ЗВЕ потребують оновлення фарбування.

8. Підставою прийняття оскаржуваного пункту 3 припису від 23.06.2017 № 05-35/252 є висновок відповідача про порушення ПАТ "Сумигаз" про порушення підпункту 1.1.1, підпункту 1.1.2. підпункту 1.1.7 пункту 1.1 розділу 1; підпункту 2.1.1. підпункту 2.1.3 пункту 2.1 розділу 2 НПАОП 40.1-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів"; підпункту 1.12 пункту 1, підпункту 2.6 пункту 2 розділу 4 ПТЕЕС "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів"; пункту 1.3 розділу 1, пункту 3.1 розділу 3, пункту 6.1. пункту 6.5, пункту 6.10 розділу 6, додатку 6 до пункту 6.10 розділу 6 НПАОП 0.00-4.12-05 "Типове положення про навчання та перевірку знань з питань охорони праці", а саме не проведення відповідальними за електрогосподарство особами по м. Шостка та м. Конотоп інструктажів на 1 групу допуску з електробезпеки не електротехнічних працівників, пов`язаних з роботами при яких можливе ураження електричним струмом, з періодичністю 2 рази на рік.

9. Підставою прийняття оскаржуваного пункту 5 припису від 23.06.2017 № 05-35/252 є висновок відповідача про порушення ПАТ "Сумигаз" підпункту 1.1.1. підпункту 1.1.2. підпункту 1.1.7 пункту 1.1 розділу 1: підпункту 2.1.1. підпункту 2.1.3, підпункту 2.1.4 пункту 2.1 розділу 2. додатку 3 до підпункту 2.1.4 НПАОП 40.1-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів": підпункту 1.12 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 розділу 4, пункту 6.1, пункту 6.6 розділу 6 ПТЕЕС "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів", а саме не відображення комісією обов`язкових питань перевірки знань ПУЕ. НПАОП електротехнічних працівників в "Журналі протоколів перевірки знань".

10. Підставою прийняття оскаржуваного пункту 19 від 23.06.2017 № 05-35/254 є висновок відповідача про порушення позивачем пункту 9.11 глави 9 НПАОП 0.00-1.76-15 "Правила безпеки систем газопостачання", а саме не в повному обсязі проводяться роботи по комплексно-приладовому обстеженню газопроводів згідно графіку на Лебединській дільниці.

11. Підставою прийняття оскаржуваного пункту 24 припису від 23.06.2017 № 05-35/254 є висновок відповідача про порушення позивачем пункту 3.2 розділу 3 глави 5 НІІАОП 0.00-1.76-15 "Правила безпеки систем газопостачання", а саме позивачем порушено періодичність графіку технічного огляду УГШ-2А з двома регуляторами тиску А-149 № 18050585 по вул. набережна с. Річки, Білопільського району.

12. Підставою прийняття оскаржуваних пункту 6 припису від 27.06.2017 № 05-35/261 та пунктів 3, 4, припису від 30.06.2017 № 05-35/264 є висновок відповідача про порушення позивачем пункту 4.3 глави 4 НПАОП 0.00-1.76-15 "Правила безпеки систем газопостачання", а саме було здійснено підключення новозбудованих газопроводів до існуючої розподільної газової мережі, продувку, пуск газу та проведення комплексного випробування (пусконалагоджувальних робіт) без участі представника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю за адресами: АДРЕСА_12, АДРЕСА_13. АДРЕСА_14, АДРЕСА_15 та АДРЕСА_16, ("Реконструкція офісного приміщення АДРЕСА_1 "; "Реконструкція системи газопостачання. Заміна ШГРП № 56 інв.№ 720 за адресою: АДРЕСА_40, Сумського р-ну"; м. Суми, вул. Черепіна, 60 - ТОВ "Озерне 6" та не складено акти приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пусконалагоджувальних робіт) у формі визначений додатком Ю при проведенні робіт по приєднанню житлових будинків до системи газопостачання.

13. В приписі Управління № 05-35/264 від 30.06.2017 в частині пункту 3 зазначено, що підключення новозбудованих газопроводів до існуючої розподільної газової мережі, продувка, пуск газу та проведення комплексного випробування (пусконалагоджувальних робіт) виконується після підписання акта приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пусконалагоджувальних робіт) за формою додатка Ю, зміст та форма якого не відповідає обов`язковому Додатку Ю ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання" (в акті приймання підземного газопроводу середнього тиску до багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано- прибудованими приміщеннями по вул. Харківська, 6 секція 1, 2, 3, 4. 5, 6. 7. 8, відсутні печатки членів комісії та печатка представника Держпраці - крім підрядної організації, а також не визначено представника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю який приймав участь у роботі комісії -невідомий підпис в акті, відсутня посада та прізвище члена комісії).

14. Підставою прийняття оскаржуваного пунктів 7, 20, 21 припису від 27.06.2017 №05-35/261 є висновок відповідача про порушення позивачем пункту 4.6 глави 4 НПАОП 0.00-1.76-15 "Правила безпеки систем газопостачання", а саме було здійснено підключення ШГРП після реконструкції до існуючої розподільної газової мережі, продувку, пуск газу та проведення комплексного випробування (пусконалагоджувальних робіт) без участі представника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю за адресами: АДРЕСА_10; АДРЕСА_11 та АДРЕСА_17: АДРЕСА_18: АДРЕСА_19, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21, АДРЕСА_22, АДРЕСА_23; АДРЕСА_24; АДРЕСА_25; АДРЕСА_26; АДРЕСА_27; АДРЕСА_28; АДРЕСА_29 та АДРЕСА_30; АДРЕСА_31: АДРЕСА_32 та АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 ; АДРЕСА_35 ; АДРЕСА_36 ; АДРЕСА_3 , АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_37; АДРЕСА_38.

15. Підставою прийняття оскаржуваного пункту 30 припису від 23.06.2017 № 05-35/254 є висновок відповідача про порушення позивачем пункту 1.4 розділу 1 глави 5 НПАОП 0.00-1.76-15 "Правила безпеки систем газопостачання", а саме було зазначено про необхідність заміни електроізолюючих втулок на фланцевому з`єднанні вихідного газопроводу низького тиску шафового ГРП № 18050518 по вул. Соборна 2А. м. Білопілля та у зв`язку із цим зобов`язано позивача систематично контролювати шляхом проведення комплексного технічного огляду (обходу) трас газопроводів, технічного обстеження, в тому числі КПО вимірювання захисних потенціалів і перевірки ефективності роботи засобів ЕХЗ.

Тобто, в даному випадку через певну несправність виникла необхідність у заміні електроізолюючих втулок на фланцевому з`єднанні вихідного газопроводу низького тиску шафового ГРП № 18050518 по АДРЕСА_39

16. Підставою прийняття оскаржуваного пункту 5 припису 5 припису від 30.06.2017 № 05-35/264 є висновок відповідача про порушення позивачем пункту 4.2 глави 4 НПАОП 0.00-1.76-15 "Правила безпеки систем газопостачання", а саме підключення новозбудованих газопроводів до існуючої розподільної газової мережі відбувається на підставі документації, відомості про яку не подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю ("Реконструкція офісного приміщення АДРЕСА_1 "; "Реконструкція системи газопостачання. Заміна ШГРГІ № 56 інв. № 720 за адресою: АДРЕСА_40").

17. Підставою прийняття оскаржуваного пункту 6 припису від 23.06.2017 № 05-35/252 є висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 1.1.1, підпункту 1.1.2, підпункту 1.1.7, підпункту 1.3.2 пункту 1.1 розділу 1; підпункту 2.1.1, підпункту 2.1.3, підпункту 2.1.4 пункту 2.1 розділу 2 НПАОП 40.1-1.21- 98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів", затверджених Комітетом по наглядом за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України 09.01.1998 №4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.02.1998 №93/2533; підпункту 1.12 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 розділу 4, пункту 6.1, пункту 6.6 розділу 6 ПТЕЕС "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів", а саме інженери з охорони праці V м. Шостка та м. Конотоп не мають відповідної IV групи допуску з електробезпеки на право інспектування електроустановок виробничих дільниць.

18. Підставою прийняття оскаржуваного пункту 6 припису від 23.06.2017 № 05-35/252 є висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 1.1.1, підпункту 1.1.2, підпункту 1.1.7 пункту 1.1 розділу 1; підпункту 6.7.48 пункту 6.7 розділу 6 НПАОП 40.1-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів", затверджених Комітетом по наглядом за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України 09.01.1998 № 4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.02.1998 № 93/2533; підпункту 1.2 пункту 1 розділу 4, пункту 6.1. пункту 6.6 розділу 6 ПТЕЕС "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів", а саме не укомплектована посада газоелектрозварника по дільниці у м. Глухів.

19. Підставою прийняття оскаржуваного пункту 8 припису від 23.06.2017 № 05-35/252 є висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 1.1.1, підпункту 1.1.2, підпункту 1.1.7 пункту 1.1 розділу 1; підпункту 6.7.48 пункту 6.7 розділу 6 НПАОП 40.1-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів", затверджених Комітетом по наглядом за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України 09.01.1998 № 4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.02.1998 № 93/2533; підпункту 1.2 пункту 1 розділу 4, пункту 6.1. пункту 6.6 розділу 6 ПТЕЕС "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів", а саме не укомплектована посада газоелектрозварника по дільниці у м. Глухів.

20. Підставою прийняття оскаржуваного від 23.06.2017 № 05-35/251 є висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 1.3.2 пункту 1.3 розділу 1 НПАОП 40.1-1.21-98 "Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів", затверджених Комітетом по наглядом за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України 09.01.1998 №4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.02.1998 №93/2533, а саме фахівець служби охорони праці ОСОБА_1 не має IV групи з електробезпеки.

21. Підставою прийняття оскаржуваного пункту 14 припису від 27.06.2017 № 05-35/261 є висновок відповідача про те, що форма наряду - допуску на виконання газонебезпечних робіт не відповідає затвердженій інструкції.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

22. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, адміністративний позов ПАТ "Сумигаз" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування приписів - задоволено частково.

22.1. Скасовано приписи Управління Держпраці у Сумській області від 23.05.2017 № 05-35/249 в частині пунктів 5-6; від 23.06.2017 № 05-35/252 в частині пунктів 3, 5; від 23.06.2017 № 05-35/253 в частині пунктів 5-6; № 05-35/254 від 23.06.2017 в частині пунктів 19, 24, 30; від 27.06.2017 № 05-35/261 в частині пунктів 6,7,20,21; від 30.06.2017 № 05-35/264 в частині пунктів 3-5.

22.2. В частині позовних вимог щодо скасування приписів Управління від 23.06.2017 № 05-35/251, від 23.06.2017 № 05-35/252 в частині пунктів 6,8, від 27.06.2017 № 05-35/261 в частині пункту 14 - відмовлено.

23. Задовольняючи позовні вимоги в частині вище перелічених скасованих пунктів приписів, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що означені ними порушення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

24. Відмовляючи в частині позовних вимог про скасування приписів від 23.06.2017 № 05-35/251, від 23.06.2017 № 05-35/252 в частині пунктів 6,8, від 27.06.2017 № 05-35/261 в частині пункту 14, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що означені ними порушення знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

25. 22 червня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Сумигаз» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ПАТ «Сумигаз» задовольнити в повному обсязі.

25.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

25.2. Щодо відмови у скасування припису від 23.06.2017 № 05-35/251 та пункту 6 припису від 23.06.2017 № 05-35/252 в частині усунення порушень «фахівець служби охорони праці, ОСОБА_1, не має ІV групи з електробезпеки» та «інженери з охорони праці у м. Шостка, м. Конотоп не мають відповідної групи допуску з електробезпеки (4) на право інспектування електроустановок виробничих дільниць в термін встановлений додатком № 1 НПАОП 40.1-1.21-98» скаржник у касаційній скарзі вказував, що серед кваліфікаційних вимог при прийомі на роботу «інженерів з охорони праці» не передбачена така кваліфікаційна вимога до кандидата на посаду як наявність будь-якої групи з електробезпеки. Але враховуючи те, що відповідно до вимог підпункту 1.3.2 пункту 1.3 розділу 2 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.1998 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.1998 за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21.98), в якому зазначено, що фахівці служб охорони праці зобов`язані контролювати безпечну експлуатацію електроустановок і повинні мати групу ІV з електробезпеки, то скаржник погоджується, що у ПАТ «Сумигаз» виникає обов`язок поставити у обов`язок фахівцю служби охорони контроль безпечної експлуатації електроустановок тільки за умови наявності у особи ІV групи з електробезпеки. До отримання вказаної групи з електробезпеки, на думку скаржника, може виконувати інші поставлені їй обов`язки, що і було в ситуації з ОСОБА_1 , яка при прийомі на роботу відповідала кваліфікаційним вимогам, встановленим для інженера з охорони праці, однак не мала достатнього стажу роботи, необхідного для присвоєння їй ІV групи з електробезпеки. Автор касації акцентував увагу суду, що ОСОБА_1 не приймала участі у контролі безпечної експлуатації електроустановок і жодного факту його здійснення даним працівником під час проведення перевірки відповідачем не було встановлено. Аналогічна ситуація виникла з інженерами з охорони праці та цивільного захисту, робочі місця яких знаходяться у м. Шостка та у м. Конотоп. Підсумовуючи, скаржник підкреслював, що наявність трудових відносин з працівником не дорівнює виконання ним функції контролю, а у випадку наявності у інженера охорони праці додаткових кваліфікаційних знань, навиків, вмінь, визначених пунктом 2.1.3 НПАОП 40.1-1.21-98 - це підстава покладення на працівника служби охорони праці функції контролю безпечної експлуатації електроустановок.

25.3. Скаржник указував, що мотивувальні частини рішень суду першої та апеляційної інстанції містять посилання на норми НПАОП 40.1-1.21-98, які вирвані з контексту змісту цієї ж норми щодо відповідності фактичного прийому на роботу та виконання функцій контролю. Проте судами попередніх інстанцій наявність трудових відносин фахівця служби охорони праці ототожнюється з виконанням функцій контролю. Таке застосування норм матеріального права, на переконання скаржника, ставить у нерівне становище претендентів на посаду фахівця служби охорони праці, який має 4 групу допуску та необхідний стаж роботи відповідного напрямку з іншими особами, які є випускниками вищих навчальних закладів, працювали за іншим напрямком, у зв`язку з чим порушується принцип рівності прав і можливостей, здійснюється пряме або непряме обмеження прав працівників за ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України).

25.4. Щодо відмови у скасуванні пункту 8 припису від 23.06.2017 № 05-35/252 в частині усунення порушення «неукомплектована посада газоелектрозварника по дільниці у м. Глухів» скаржник у касаційній скарзі зазначав, що стаття 18 Закону України «Про охорону праці», п.1.1.1, 1.1.2,1.1.7, 6.7.48 НПАОП 40.1-1.21-98 та розділ 4 п. 12, розділ 6 п. 6.1, 6.6. Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕЕС), на порушення яких відповідач посилається відповідач, не зобов`язують позивача укомплектовувати посаду газоелектрозварника негайно (наступного дня) після звільнення попереднього працівника, оскільки укомплектування посади електрогазозварника висококваліфікованим працівником потребує часу. В той же час 19.06.2017 на підприємстві укомплектовано вакантну посаду електрогазозварника (м.Глухів) шляхом переведення ОСОБА_2 з посади слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування 3-го розряду відділу обслуговування вузлів обліку газу Управління метрології на посаду електрогазозварника 5-го розряду служби експлуатації систем газопостачання Управління експлуатації відповідно до наказу від 19.06.2017 № 557-к.

25.5. Скаржник наголошував, що висновки відповідача про порушення позивачем зафіксованого у пункті 8 припису від 23.06.2017 № 05-35/252 ґрунтуються виключно на порушенні позивачем підпункту 6.7.48 НПАОП 40.1-1.21-98, який не містить жодної вимоги до роботодавця в частині комплектації посади (заповнення вакансії), натомість містить вимоги працівників, які допускаються до самостійного виконання електрозварювальних робіт.

25.6. Щодо відмови у скасуванні пункту 14 припису від 27.06.2017 № 05-35/261 в частині усунення порушення «форма наряду-допуску на виконання газонебезпечних робіт не відповідає затвердженій формі» скаржник вказував, що ПАТ «Сумигаз» використовує у своїй діяльності форму наряду допуску, яка затверджена наказом товариства від 29.11.2016 № 07.3Но-31-1116 та яка відповідає додатку 2 Інструкції і містить вимоги безпеки вищі від вимог, викладених у Типовій інструкції з організації безпечного проведення газонебезпечних робіт (вимога п. 1.14 НПАОП 0.00-5.11-85), у зв`язку з оновленням чинного законодавства на ринку природного газу. Отже, на думку скаржника, суди в цій частині неправильно тлумачили норми матеріального права.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

27. У зв`язку з настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого процесуальним законодавством, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 797/0/78-19, здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги, за результатом якого визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

28. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

29. 14 серпня 2018 року до Верховного Суду від Управління Держпраці у Сумській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у яких відповідач вказує на безпідставність її доводів та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині залишити без змін.

29.1. В обґрунтування відзиву Управління наголошувало на тому, що вимога про наявність у фахівців служби охорони праці IV групи з електробезпеки є обов`язковою для всіх. Для укомплектування посади електрозварника переведення працівника з однієї посади на іншу недостатньо, а необхідно провести медичний огляд працівника, спеціальну підготовку, перевірку теоретичних знань і практичних навиків, знань інструкцій з охорони праці, працівнику необхідно мати кваліфікаційне посвідчення із записом про допуск на виконання цих робіт та пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Форма наряду допуску на виконання газонебезпечних робіт повинна відповідати формі, затвердженій додатком 2 до Типової інструкції НПАОП 0.00-5.11-85. Ці вимоги не були дотримані позивачем, а тому приписи в оскаржуваних частинах є правомірними.

Позиція Верховного Суду

Джерела права й акти їх застосування

30. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

32. Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулювання за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлення єдиного порядку організації охорони праці в Україні на момент виникнення спірних правовідносин визначалися Законом України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» в редакції Закону України від 12.02.2015 № 191-VIII (далі - Закон № 2694-XII).

33. Згідно із статтею 4 цього Закону державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

34. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

35. Відповідно до статті 13 Закону № 2694-XII роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

36. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання.

37. За приписами статті 15 Закону № 2694-XII на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

38. Права спеціалістів служби охорони праці визначені частиною шостою статті 15 Закону № 2694-XII, відповідно до якої останні, у разі виявлення порушень охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов`язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров`ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

39. За правилами частини 1 статті 38 Закону № 2694-XII державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

40. Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2694-XII посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов`язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки.

41. Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877- V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

42. Заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (абзац 2 частини першої статті 1 Закону № 877-V).

43. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу з питань праці.

44. Пунктом 1 цього Положення визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

45. Одним із основних завдань Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 3).

46. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, видає в установленому порядку роботодавцям, суб`єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов`язкового державного страхування обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства (підпункти 16, 50 пункту 4 Положення).

47. Відповідно до пункту 7 цього ж Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

48. Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за № 438/26883.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

49. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).

50. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

51. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

52. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

53. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

54. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

56. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування приписів від 23.06.2017 № 05-35/251, від 23.06.2017 № 05-35/252 в частині пунктів 6,8, від 27.06.2017 № 05-35/261 в частині пункту 14, суд касаційної інстанції відповідно до статті 341 КАС України виходить із меж і доводів касаційної скарги.

57. Касаційна скарга не містить доводів незгоди із висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про скасування приписів Управління Держпраці у Сумській області від 23.05.2017 № 05-35/249 в частині пунктів 5-6; від 23.06.2017 № 05-35/252 в частині пунктів 3, 5; від 23.06.2017 № 05-35/253 в частині пунктів 5-6; № 05-35/254 від 23.06.2017 в частині пунктів 19, 24, 30; від 27.06.2017 № 05-35/261 в частині пунктів 6,7,20,21; від 30.06.2017 № 05-35/264 в частині пунктів 3-5, у зв`язку із чим оцінка Верховним Судом оскаржуваним рішенням в цій частині не надається.

58. Оцінюючи рішення судів попередніх інстанції в оскаржуваній частині про відмову у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині передчасними з огляду на наступне.

59. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Держпраці в Сумській області, реалізуючи свої повноваження у сфері державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства у сфері охорони праці, проведено планову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, результати якої зафіксовані в Акті перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) від 23.06.2017 № 05-34/378. За наслідками цієї перевірки відповідачем винесено ПАТ «Сумигаз», зокрема, приписи від 23.06.2017 № 05-35/251, від 23.06.2017 № 05-35/252 в частині пунктів 6,8, від 27.06.2017 № 05-35/261 в частині пункту 14.

60. Припис № 05-35/251 від 23.06.2017 та пункт 6 припису № 05-35/252 від 23.06.2017 ґрунтуються на висновках відповідача про порушення ПАТ «Сумигаз» підпункту 1.1.1, підпункту 1.1.2, підпункту 1.1.7 пункту 1.1, підпункту 1.3.2 пункту 1.3 розділу 1; підпункту 2.1.1, підпункту 2.1.3, підпункту 2.1.4 пункту 2.1 розділу 2 НПАОП 40.1-1.21- 98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів", затверджених Комітетом по наглядом за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України 09.01.1998 № 4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.02.1998 № 93/2533; підпункту 1.12 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 розділу 4, пункту 6.1, пункту 6.6 розділу 6 ПТЕЕС "Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів", а саме фахівець служби охорони праці ОСОБА_1 та інженери з охорони праці та цивільного захисту в м. Шостка та м. Конотоп ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають відповідної IV групи допуску з електробезпеки на право інспектування електроустановок виробничих дільниць.

61. У підпункті 1.3.2 пункту 1.3 розділу 1 Правил зазначено, що фахівці служб охорони праці зобов`язані контролювати безпечну експлуатацію електроустановок і повинні мати групу IV з електробезпеки.

62. При цьому Управління наполягає на тому, що вимога про наявність у фахівців служби охорони праці IV групи з електробезпеки в силу підпункту 1.3.2 НПАОП 40.1-1.21- 98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» є обов`язковою для всіх фахівців служби охорони праці, незалежно від того виконували чи не виконували вищевказані фахівці функцію контролю безпечної експлуатації електроустановок. Суди попередніх інстанцій погодилися із цим висновком відповідача, та вказали що посада фахівець служби охорони праці передбачає обов`язкову умову, а саме наявність IV групи з електробезпеки.

63. Верховний Суд вважає такий висновок помилковим, у зв`язку з чим погоджується із доводами касаційної скарги, що цей висновок не заснований на вимогах закону.

64. Згідно із Законом № 2694-XII служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

65. На виконання вимог Закону № 2694-XII наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 № 255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за № 1526/10125, затверджене Типове Положення про службу охорони праці (далі -НПАОП 0.00-4.35-04).

66. Відповідно до пункту 1.3 цього Типового положення служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

67. На основі Типового положення про службу охорони праці роботодавець, з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників та інших факторів, розробляє та затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, в якому визначає основні завдання, функції та права працівників цієї служби, а також розробляє та затверджує посадові інструкції працівників.

68. Назви посад (професій) установлюються відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року N 327, а кваліфікаційні вимоги - відповідно до розділу 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців» Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 N 336.

69. Під кваліфікацією розуміють наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дозволяють особі належним чином проводити конкретний вид робіт.

70. Вищевказаний Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників не містить серед кваліфікаційних вимог до інженера з охорони праці чи інженера з охорони праці та цивільного захисту вимог про обов`язкову наявність IV групи з електробезпеки.

71. Вимоги для отримання працівниками відповідної групи з електробезпеки визначено виключно у Правилах безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 N 4, зареєстрованих у Мін`юсті України 10.02.1998 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), і відповідно оформлення присвоєння групи електробезпеки проводиться згідно з цими Правилами.

72. Пунктом 1.1. розділу 1 НПАОП 40.1-1.21-98 визначено галузь застосування цих Правил, зокрема, підпунктом 1.1.1 встановлено, що вимоги цих Правил поширюються на працівників, що обслуговують діючі електроустановки споживачів напругою до 220 кВ включно і є обов`язковими для всіх споживачів та виробників електроенергії, незалежно від їх відомчої належності і форм власності на засоби виробництва.

73. Пункт 1.3.2, зі змісту якого відповідач дійшов висновку, з яким погодилися суди попередніх інстанції, що посада фахівець служби охорони праці передбачає обов`язкову умову, а саме наявність IV групи з електробезпеки, входить до пункту 1.3 розділу 1 НПАОП 40.1-1.21-98, яким визначається організація безпечної експлуатації електроустановок.

74. Так, відповідно до підпункту 1.3.1 пункту 1.3 розділу 1 НПАОП 40.1-1.21-98 керівник підприємства зобов`язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів.

Для цього він повинен, зокрема: (1) призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку (далі - особа, відповідальна за електрогосподарство); (2) забезпечити достатню кількість електротехнічних працівників; (3) затвердити Положення про енергетичну службу підприємства, а також посадові інструкції і інструкції з охорони праці; (4) встановити такий порядок, щоб працівники, на яких покладено обов`язки з обслуговування електроустановок, вели ретельні спостереження за дорученим їм обладнанням і мережами - оглядом, перевіркою дії, випробуванням і вимірюванням; (5) забезпечити проведення технічного огляду електроустановок тощо.

75. Тож підпункт 1.3.2 має тлумачитися у системному зв`язку із іншими підпунктами пункту 1.3 розділу 1 НПАОП 40.1-1.21-98.

76. У контексті наведеного Верховний Суд приходить до висновку, що IV групу з електробезпеки повинні мати лише ті фахівці служб охорони праці, які є відповідальними за електрогосподарство, тобто призначені відповідальними за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку. Для інших фахівців з охорони праці, які не призначені відповідальними за електрогосподарство та не здійснюють за своїми функціональними повноваженнями, визначеними посадовими інструкціями, проведення технічного огляду електроустановок, наявність IV групи з електробезпеки не є обов`язковою.

77. Рішення судів попередніх інстанцій не містять мотивів чому суди відхилили доводи ПАТ «Сумигаз», що фахівець служби охорони праці ОСОБА_1 та інженери з охорони праці та цивільного захисту в м. Шостка та м. Конотоп ОСОБА_3. та ОСОБА_4. не приймали участі у контролі безпечної експлуатації електроустановок і жодного факту його здійснення даними працівниками під час проведення перевірки відповідачем не було встановлено, а підприємством не покладалися на них такі обов`язки.

78. Судами попередніх інстанцій не досліджено та не витребувано необхідних доказів, як то Положення про службу охорону праці у ПАТ «Сумигаз», Положення про енергетичну службу підприємства, посадові інструкції названих працівників, накази керівника підприємства про призначення цих працівників відповідальними за електрогосподарство тощо, на підставі яких можливо було б встановити обставини, що є вирішальними для даного спору в цій частині.

79. В частині позовних вимог про оскарження пункту 8 припису від 23.06.2017 № 05-35/252 щодо усунення порушення «неукомплектована посада газоелектрозварника по дільниці у м. Глухів» судами попередніх інстанцій не з`ясовано в чому саме полягає суть порушення та відповідно до якої норми якого нормативно-правового акту у сфері охорони праці «неукомлектування посади газоелектрозварника» є порушенням законодавства про охорону праці.

80. В цій частині рішення судів попередніх інстанцій не містять мотивів чому суди відхилили доводи ПАТ «Сумигаз» про те, що 19.06.2017 на підприємстві укомплектовано вакантну посаду електрогазозварника (м.Глухів) шляхом переведення ОСОБА_2 з посади слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування 3-го розряду відділу обслуговування вузлів обліку газу Управління метрології на посаду електрогазозварника 5-го розряду служби експлуатації систем газопостачання Управління експлуатації відповідно до наказу від 19.06.2017 № 557-к.

81. Висновки відповідача про порушення позивачем зафіксованого у пункті 8 припису від 23.06.2017 № 05-35/252 ґрунтуються виключно на порушенні позивачем підпункту 6.7.48 НПАОП 40.1-1.21-98, який не містить жодної вимоги до роботодавця в частині комплектації посади (заповнення вакансії), натомість містить вимоги працівників, які допускаються до самостійного виконання електрозварювальних робіт.

82. Відповідно до підпункту 6.7.48 пункту 6.7 розділу 6 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затверджених Комітетом по наглядом за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України 09.01.1998 № 4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.02.1998 №93/2533 до електрозварювальних робіт допускаються робітники, не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд, спеціальну підготовку та перевірку теоретичних знань і практичних навиків, знань інструкцій з охорони праці і мають кваліфікаційне посвідчення з записом про допуск на виконання цих робіт, спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) та щорічну перевірку знань з одержанням спеціального посвідчення згідно з вимогами Правил пожежної безпеки в Україні.

83. При цьому суди не перевірили, чи має ОСОБА_2 кваліфікаційне посвідчення з записом про допуск на виконання цих робіт, яке він міг би отримати лише пройшовши спеціальне навчання.

84. Необґрунтованими є висновки судів і в частині позовних вимог стосовно пункту 14 припису від 27.06.2017 № 05-35/261 в частині усунення порушення «форма наряду-допуску на виконання газонебезпечних робіт не відповідає затвердженій формі».

85. Рішення судів попередніх інстанцій не містять обґрунтувань в чому саме наряди-допуски, які використовуються на підприємстві не відповідають додатку 2 Типовій інструкції з організації безпечного проведення газонебезпечних робіт (НПАОП 0.00-5.11-85), так само як і мотивів чому суди відхилили доводи ПАТ «Сумигаз», що підприємство використовує у своїй діяльності форму наряду допуску, яка затверджена наказом товариства від 29.11.2016 № 07.3Но-31-1116 та яка відповідає додатку 2 Інструкції і містить вимоги безпеки вищі від вимог, викладених у Типовій інструкції з організації безпечного проведення газонебезпечних робіт (НПАОП 0.00-5.11-85), затвердженій Держтехнаглядом СРСР 20.02.1985, у зв`язку з оновленням чинного законодавства на ринку природного газу.

86. Висновки за цим порушенням необхідно робити за наслідками змістовного порівняння форми наряду допуску, затвердженої наказом ПАТ «Сумигаз» від 29.11.2016 № 07.3Но-31-1116, та форми, затвердженої додатком 2 Типовій інструкції з організації безпечного проведення газонебезпечних робіт (НПАОП 0.00-5.11-85), затвердженій Держтехнаглядом СРСР 20.02.1985, з урахуванням оновленням чинного законодавства на ринку природного газу, чого судами не було зроблено.

87. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

88. Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.

89. Відсутність мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, не зазначення мотивів відхилення кожного аргументу учасника свідчать, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та необґрунтованими, здійснені на підставі неповно встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

90. З огляду на приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

91. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок.

92. Суд першої та апеляційної інстанцій вказаного не дотрималися, чим порушили норми процесуального права, а саме статті 242 КАС України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

93. На підставі пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України (в редакцій, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

94. За змістом статті 353 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

95. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

96. Отже, Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не надавши правової оцінки фактичним обставинам в оскаржуваній частині, що в свою чергу унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Наведене є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

97. Суду під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

98. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.

99. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування приписів від 23.06.2017 № 05-35/251, від 23.06.2017 № 05-35/252 в частині пунктів 6,8, від 27.06.2017 № 05-35/261 в частині пункту 14 із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині, в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

100. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" задовольнити частково.

2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 818/2031/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про скасування приписів від 23.06.2017 № 05-35/251, від 23.06.2017 № 05-35/252 в частині пунктів 6,8, від 27.06.2017 № 05-35/261 в частині пункту 14 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

3. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 818/2031/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду