ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2020 року

Київ

справа № 802/4063/15-а

адміністративне провадження № К/9901/6385/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 802/4063/15-а

за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Вінницької області про визнання дій протиправними та стягнення коштів

за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Граб Л.С., суддів: Курка О.П., Матохнюка Д.Б.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. В грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-1, ДСА України), апеляційного суду Вінницької області (далі - відповідач-2), у якому просив визнати протиправними дії відповідача-1 щодо зменшення виплати суддівської винагороди з 01 квітня 2015 року по 03 серпня 2015 року; стягнути з ДСА України невиплачену суддівську винагороду за квітень-серпень 2015 року в сумі 39562,75 грн.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", яким внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 01 квітня 2015 року по 03 серпня 2015 року позивач отримував суддівську винагороду без доплат до посадового окладу, у зв`язку із закінченням повноважень судді. Вказуючи на протиправність таких дій позивач зазначає, що внаслідок тривалого розгляду Вищою радою юстиції його заяви про відставку, він несвоєчасно був звільнений з посади судді, а тому відповідно до вимог статті 22, 58 Конституції України повинна застосовуватись зворотна дія закону в часі, тобто дія норм Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" на позивача не розповсюджується.

3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року залучено до участі у справі № 802/4063/15-а як другого відповідача апеляційний суд Вінницької області.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" вступив в дію 28 березня 2015 року, тоді як 65-річного віку позивач досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а отже станом на 01 квітня 2015 року позивач не здійснював правосуддя у зв`язку із досягненням відповідного віку та закінченням повноважень судді. Таким чином, в даному випадку застосування зворотної дії закону в часі неможливо, оскільки Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній від 28 березня 2015 року застосовується до події, під час якого вона настала.

6. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.

7. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

7.1. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Вінницької області про визнання дій протиправними та стягнення коштів скасувано.

7.2. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

7.3. Визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо зменшення ОСОБА_1 виплати суддівської винагороди з 01 квітня 2015 року по 03 серпня 2015 року.

7.4. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за квітень-серпень 2015 року в сумі 39562 грн 75 коп.

8. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою Вищого адміністративного Суду України від 16 листопада 2015 року у справі №800/313/15 визнано протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції щодо несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_1 про відставку. Отже, зважаючи на те, що бездіяльністю Вищої ради юстиції, яка визнана протиправною в судовому порядку, порушено право позивача на звільнення відповідно до пункту 2 та пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України, тому на думку суду апеляційної інстанції щомісячна грошова винагорода останньому в спірний період повинна виплачуватись відповідно до норм закону, який діяв на момент виникнення у нього такого права.

8.1. Щодо апеляційних вимог ОСОБА_1 викладених в доповненні та змінах до апеляційної скарги від 19 грудня 2018 року, а саме стягнення з ДСА України на користь позивача суддівську винагороду в розмірі 87400 грн, колегія суддів зазначила, що зважаючи на те, що вимоги, які містяться в доповненні до апеляційної скарги, не були заявлені в суді першої інстанції, а також що розмір позовних вимог збільшено після постановлення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, останні не можуть бути предметом апеляційного розгляду.

8.2. Стосовно залучення в якості другого відповідача апеляційний суд Вінницької області, суд апеляційної інстанції вказав, що останній не є розпорядником коштів, передбачених на виплату суддівської винагороди, а відтак, судом першої інстанції помилково залучено їх до участі у справі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

9. 06 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної судової адміністрації України про скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10. У касаційній скарзі скаржник посилається на Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, згідно частини 9 статті 133 якого визначено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

11. 06 березня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Стрелець Т.Г., суддів Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.

12. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

13. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 червня 2019 року №653/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Стрелець Т.Г. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

15. 12 квітня 2019 від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін. Вказує на те, що у зв`язку з тривалим нерозглядом Вищою радою юстиції заяви позивача про відставку, виплата суддівської винагороди останньому в період з квітня по серпень 2015 року здійснювалася відповідно до статті 133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд»), тобто в розмірі меншому, ніж мав би отримувати суддя, який вийшов у відставку. Оскільки бездіяльність Вищої ради юстиції щодо несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_1 про відставку визнана судом протиправною то відповідно до вимог статей 22, 58 Конституції України повинна застосовуватись зворотна дія закону в часі, тобто дія норм Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" на позивача не розповсюджується.

Установлені судами фактичні обставини справи

16. ОСОБА_1 працював на посаді судді з червня 1986 року, а в березні 2004 року обраний суддею апеляційного суду Вінницької області, в якому працював до 03 серпня 2015 року.

17. 06 лютого 2014 року позивачем подано заяву про відставку за власним бажанням до Верховної Ради України та Вищої ради юстиції.

18. 18 червня 2015 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про внесення подання про звільнення з посади судді апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_1 , а постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року - звільнено з посади судді у відставку.

19. Відповідно до наказу апеляційного суду Вінницької області від 03 серпня 2015 року № 76/2-07к "Про виведення зі штату суддів апеляційного суду Вінницької області судді ОСОБА_1 " позивача виведено зі штату суддів апеляційного суду Вінницької області.

20. З вересня по грудень 2014 року включно позивач отримував суддівську винагороду відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року). Відповідно суддівська винагорода позивача складалась із посадового окладу та доплати за вислугу років в загальній сумі 22 776,60 грн.

21. У зв`язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII з січня по березень 2015 року позивач отримував щомісячно 1218 грн.

22. З 01 квітня 2015 року по 03 серпня 2015 року ОСОБА_1 , в зв`язку з прийняттям Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" отримував посадовий оклад без доплат.

23. Позивач вважаючи, що внаслідок бездіяльності Вищої ради юстиції його несвоєчасно звільнено з посади судді за власним бажанням, а тому норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, чинній від 28 березня 2015 року на нього не розповсюджуються відповідно до статті 58 Конституції України.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

24. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до частини 5 статті 126 Конституції України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п`яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

26. Частиною 1 статті 52 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) судді, який обіймає посаду безстроково, гарантовано перебування на посаді до досягнення ним шістдесяти п`яти років, за винятком випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього Закону.

27. Питання звільнення судді з посади за віком врегульовано статтею 102 Закону №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на час досягнення позивачем 65-річного віку) згідно якої, суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніш як за місяць до дня, зазначеного у частині першій цієї статті, зобов`язана повідомити Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді у зв`язку з досягненням ним шістдесяти п`яти років до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніш як за п`ятнадцять днів до дня, зазначеного у частині першій цієї статті. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п`яти років.

28. Згідно з частинами першою та четвертою статті 102 Закону № 2453-VI суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п`яти років.

29. Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статтю 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною дев`ятою, за змістом якої судді з моменту закінчення його повноважень до моменту прийняття рішення про його звільнення (відставку) здійснюється виплата суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць (редакція діяла в період з 1 січня 2015 року по 28 березня 2015 року).

30. 29 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон №192-VIII), яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції і відповідно з цієї дати указані вище положення частини дев`ятої статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втратили чинність.

31. Згідно з частиною десятою статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону № 192-VIII) суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

32. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

33. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

35. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

36. Згідно з нормою частини 4 статті 328 КАС України (в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

38. З матеріалів справи слідує, що 06 лютого 2014 року ОСОБА_1 подав заяву про відставку, а 16 липня 2015 року звільнений з посади судді у відставку.

39. Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року у справі № 800/313/15 визнано протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_1 про відставку.

40. Разом з тим, 19 вересня 2014 року позивач досягнув 65-річного віку та, з урахуванням положень вказаних норм, з наступного дня не виконував свої повноваження щодо здійснення правосуддя.

41. Як правильно встановлено судом першої інстанції, у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI було викладено у новій редакції від 29 березня 2015 року.

42. Так, статтею 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, було встановлено посадовий оклад судді місцевого суду в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Крім того, частиною десятою вказаної статті передбачалося, що суддя який не здійснює правосуддя не має права на отримання доплат до посадового окладу.

43. Таким чином, у період з 1 січня 2015 року по 28 березня 2015 року суддям, у яких закінчились повноваження та відносно яких уповноваженим органом не було прийнято рішення про їх звільнення (відставку), виплата грошової винагороди повинна була здійснюватись у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць, а з 29 березня 2015 року мав виплачуватись лише посадовий оклад судді без доплат передбачених частиною другою статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

44. Оскільки ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням 65-ти років не міг виконувати свої повноваження зі здійснення правосуддя в указаний період, при цьому рішення про його звільнення (відставку) прийнято не було, то виплата йому грошової винагороди повинна була здійснюватись у період 1 січня 2015 року по 28 березня 2015 року, виходячи із розміру однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць, а з 29 березня 2015 року і по день звільнення у розмірі передбаченому частиною третьою статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без доплат до суддівської винагороди, передбачених частиною другою вказаної статті, тобто відповідно до законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

45. Подібний висновок вже був висловлений у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 823/120/16 і Суд не знаходить підстав для відступу від нього.

46. Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) деякі положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N2453-VI.

47. Пунктом 3 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

48. Таким чином, дія частини 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІII втратила чинність 04 грудня 2018 року.

49. Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо недоплати позивачу суддівської винагороди за квітнень-серпень 2015 року.

50. За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного Рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

51. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 804/3790/17.

52. Доводи позивача по суті спірних правовідносин ґрунтуються головним чином на його незгоді з бездіяльністю Вищої ради юстиції щодо нерозгляду його заяви про відставку, яка визнана протиправною постановою Вищого адміністративного Суду України від 16 листопада 2015 року у справі № 800/313/15.

53. З даного приводу колегія суддів зазначає, що у зв`язку із цими обставинами приписи статті 56 Конституції України надають йому право звертатися до винної особи про відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень. Однак ця обставина жодним чином не впливає на чинність правового регулювання на час виникнення спірних правовідносин.

54. Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні адміністративного позову.

55. Рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним. У свою чергу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

56. На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

57. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним. У свою чергу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

58. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

59. З урахуванням вищенаведеного постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року підлягає скасуванню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року - залишенню в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

60. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 802/4063/15-а скасувати.

3. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 802/4063/15-а залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду