ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

08 квітня 2020 року

Справа № 160/2276/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Жукової Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (вул. Миру, буд.44, село Новокостянтинівка, Братський р-н, Миколаївська обл., 55482) про визнання протиправним та скасування п. 47 рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 ; зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням подати звіт про виконання до Миколаївського окружного адміністративного суду, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (вул. Миру, буд.44, село Новокостянтинівка, Братський р-н, Миколаївська обл., 55482), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати п. 47 рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 ; зобов`язати Новокостянтинівську сільську раду Братського району Миколаївської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства; зобов`язати Новокостянтинівську сільську раду Братського району Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням подати звіт про виконання до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

12.11.2019 р. позивач – ОСОБА_1 подав до Новокостянтинівської сільської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в якому було зазначене цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До вказаного вище клопотання було додано пакет документів, який передбачений ч. 6 ст. 118 ЗК України, в тому числі графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції.

За результатами розгляду вищезазначеного клопотання, Новокостянтинівська сільська рада прийняла рішення № 1 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» від 29 листопада 2019 р., яким відмовила ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування заявленої позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що наведене вище рішення Новокостянтинівської сільської ради є протиправним та таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

ОСОБА_1 в клопотанні від 12.11.2019 р., адресованому відповідачу просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ -01.03.), яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4821483400:02:000:0424.

Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що, підставою для відмови у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки значиться те, що вказане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою.

При цьому, наведена в оскаржуваному рішенні підстава для відмови у надані дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність не відповідає дійсності, оскільки, згідно з інформацією розміщеною на Публічній кадастровій карті України земельна ділянка з кадастровим номером 4821483400:02:000:0424 за цільовим призначенням відноситься до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (код цільового призначення згідно КВЦПЗ 16.00), тому позивач має право отримати у власність земельну ділянку за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0424.

Водночас, позивач зазначає, що останньому стало відомо, що Новокостянтинівською сільською радою прийнято наступні рішення, а саме: № 18 від 10.01.2020 р. «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Новокостянтинівської сільсько, ради Братського району Миколаївської області»; № 5 від 10.01.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області»; № 122 від 10.01.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області»; № 23 від 10.01.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області»; № 95 від 10.01.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області».

З вищезазначених рішень, як зазначає позивач вбачається, що Новокостянтинівською сільською радою надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4821483400:02:000:0424.

На підставі викладеного вище, позивач вважає рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 р. провадження по справі було відкрито та справа призначена до розгляду в порядку підготовчого провадження, за правилами загального позовного провадження.

17.03.2020 р., повноважним представником відповідача, шляхом поштового зв`язку, було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив від 17.03.2020 р. вх.№19014/20, в тексті якого зазначено наступне.

14.06.2019 р. рішенням Новокостянтинівської сільської ради № 5 вирішено надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського р-ну Миколаївської області орієнтовною площею 126 га.

30.08.2019 р. на підставі клопотання голови Новокостянтинівської сільської ради було укладено договір на виготовлення технічної документації щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Документацію виготовлено 24.09.2019 р. та 08.11.2019 року винесено рішення № 12 про затвердження даної технічної документації.

05.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Представник відповідача зазначає, що до клопотання ОСОБА_1 було додано графічні матеріали, копію паспорту та ІПН, копію УБД та довідку про участь в АТО, копію довіреності, копію документа, що посвідчує особу представника за довіреністю, копію ІПН представника.

14.11.2019 р. дані щодо земельної ділянки площею 134,8336 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вказано власником земельної ділянки Новокостянтинівську сільську раду.

29.11.2019 р. відповідачем прийнято рішення № 1 про 43-ї позачергової сесії сьомого скликання про відмову у наданні дозволу на розробку проектів щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

Представник відповідача також зазначає, що підставою відмови у паданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, підставою для відмови у надані дозволу послугувала та підстава, що вказане місце розташування земельних ділянок, зазначених в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою.

Так, згідно технічної документації, яку виготовлено 24.09.2019 р. та 08.11.2019 року винесено рішення № 12 про затвердження, на сторінці 17 визначено перелік земельних ділянок, де в реєстрі земельних ділянок у розрізі угідь визначено: пасовища площею 3,8047 га (КВЗУ 002.02); багаторічні насадження площею 127,3999 га (КВЗУ 002.03); лісові насадження лінійного типу площею 3,1276 га (КВЗУ 005.03) та землі під дорогами, зокрема підґрунтовими площею 0,5014 га (КВЗУ 009.02), а всього площа склала 134,8336 га.

Дані щодо вищевказаних земельних ділянок в розрізі угідь вказані також в експлікації земель (арк. 21 документації), у відомостях вирахування площ контурів угідь сформованої земельної ділянки (акр. 23 документації) та в кадастровому плані земельної ділянки (арк. 33 документації).

В результаті технічною документацією встановлено цільове призначення за результатами інвентаризації - К 16.00 - землі запасу, що згідно класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) має код: розділ Секція К, підрозділ 16, тоді як Позивач в клопотанні бажав отримати саме земельну ділянку за КВЦПЗ 01.03, про що чітко вказав в своєму клопотанні, тобто з розділу Секції А, що є абсолютно різними земельними ділянками.

Зважаючи на те, що земельна ділянка загальною площею 134,8336 га, на яку претендував позивач знаходиться під багаторічними та лісовими насадженнями, а позивач просив земельну ділянку для ведення ОСГ в якому код цільового призначення 01.03., тому й було відмовлено в задоволенні заяви.

Також поданий пакет документів не відповідав встановленим в ч. 6 ст. 118 3K України вимогам, а саме: однією з обов`язкових вимог при поданні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є в обов`язковому порядку надання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Представник відповідача зазначає, що до клопотання було додано графічні матеріали без вказівки на бажане місце розташування земельної ділянки, що виключало можливість прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки відповідач не мав права на власний розсуд вирішувати питання розподілу земельних ділянок.

В судове засідання, призначене на 08.04.2020 р., сторони не з`явились.

Будь-яких заяв, клопотань та пояснень як від позивача, так і від представника відповідача на адресу суду не надходидо.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 р. № 215 внесено зміни до цієї постанови, зокрема: заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування; з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р.: регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями);перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху; перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі; з 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. перевезення пасажирів метрополітенами мм. Києва, Харкова і Дніпра відповідно до рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 16 березня 2020 р.

Згідно Протоколом №6 від 17.03.2020 Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дніпровської міської ради, Комісія вирішила, зокрема: Призупинити на території міста Дніпра з 00.01 18.03.2020 до прийняття рішення про скасування обмежувальних заходів: 1) проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єктів критичної інфраструктури, підприємств та закладів державної і комунальної форм власності, закладів охорони здоров`я усіх форм власності; 2) роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами, виробами медичного призначення, засобами зв`язку, товарами для тварин, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень, з перевезення вантажним транспортом, технічного обслуговування усіх видів транспортних засобів, послуг, які надаються ветеринарними клініками за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту. 2. Заборонити роботу метрополітену у місті Дніпрі з 15.00 17.03.2020 по 03.04.2020 включно.

Також, 11.03.2020 Рада суддів України звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання.

17 березня 2020 року, Рада суддів України на своєму позачерговому засіданні ухвалила рішення №19, що стосується організації роботи судів та органів суддівського самоврядування з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби НОМЕР_1 -19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Так, у вказаному рішенні зазначено, що на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року, встановити особливий режим роботи судів України, а саме, зокрема:

- обмежити допуск у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань: блідість обличчя, почервоніння очей, кашель;

- зменшити кількість судових засідань, що призначаються: для розгляду протягом робочого дня;

- по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження;

Крім того, Рада суддів України рекомендує громадянам та іншим особам: рекомендувати учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; утриматися від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання (слабість, кашель, задуха, утруднення дихання, тощо).

Вказані обмеження та рекомендації кореспондуються із Розпорядженням голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду №57 від 16.03.2020р. та Наказом №80 від 17.03.2020р.

Водночас, відповідно до п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338-р «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» визначено, що з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установити для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.

Так, на підставі зазначеного вище, та враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338-р «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації», суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом останнього, копія якого міститься в матеріалах справи.

05.03.2019 р. позивачем - ОСОБА_1 було подано до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в тексті якого останній просив надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ - 01.03.), яка знаходиться на території Новокостянтинівської ради Братського району Миколаївської області.

Разом із зазначеним вище клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 05.03.2019 р., ОСОБА_1 було подано до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області відповідні документи, а саме: графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копію документа, що посвідчує особу гр. ОСОБА_1 ; копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів (реєстраційного номеру облікової картки платника податків) гр. ОСОБА_1 ; копію посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь особи в антитерористичні операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на ім`я ОСОБА_1 ; копію довіреності від 05.03.2019 р.; копію документа, що посвідчує особу представника за довіреністю гр. Волонтир Вадим Вікторович; копіюя документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів (реєстраційного номеру облікової картки платника податків) представнику за довіреністю - гр. ОСОБА_7 .

29.11.2019 р. Новокостянтинівською сільською радою Братського району Миколаївської області було винесено рішення від 29.11.2019 р. №1 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», яким, відповідно до п.47 вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, у зв`язку з тим, що вказане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері правових, організаційних, економічні та соціальних засад ведення особистого селянського господарства регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, ЗУ «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003№742-IV, Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-III, тощо.

Відповідно до положень ч.2 ст.14 Конституції Україниправо власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосуванняпрактики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.90 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об`єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обовязку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Стаття 2 КАС України зазначає, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінюєдокази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до нормст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство», для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя) відповідно до закону.

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Відповідності до п. «б» ч.1ст.81 Земельного кодексу Українигромадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п.п. «в» ч.3ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні

Відповідно до п. «б» ч.1ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, та враховуючи зазначені вище обставини у справі суд зазначає наступне.

Проаналізувавши рішення Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області адресоване ОСОБА_1 від 29.11.2019 р. №1 судом встановлено, що зазначене рішення не містить в собі ані дозволу на розроблення проекту землеустрою, ані вмотивованої відмови у його наданні з посиланням на підстави, перелічені в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відтак, у вказаному рішенні Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області від 29.11.2019 р. №1 відповідач не прийняв жодного рішення, передбаченого абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, за клопотанням позивача.

Щодо пояснень повноважного представника відповідача, викладених у відзиві від 17.03.2020 р. вх.№19014/20 стосовно того, що підставою для відмови у надані дозволу послугувала та підстава, що вказане місце розташування земельних ділянок, зазначених в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою, та зважаючи на те, що земельна ділянка загальною площею 134,8336 га, на яку претендував позивач знаходиться під багаторічними та лісовими насадженнями, а позивач просив земельну ділянку для ведення особистого сілянського господарства, в якому код цільового призначення 01.03., тому й було відмовлено в задоволенні заяви, суд зазначає наступне.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що заявлені позивачами розміри земельних ділянок 0,2 га, відповідають нормам ст.121 ЗК України, подані документи за змістом та кількістю відповідають переліку, наведеному ст.118 ЗК України.

З огляду на викладене, позовна вимога в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, у зв`язку з тим, що вказане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивачи про зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Оскільки клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населеного пункту, які знаходиться на території Новокостянтинівської ради Братського району Миколаївської області розглянуто з порушенням норм Земельного кодексу України, а тому відповідач зобов`язаний знову розглянути дане клопотання.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , оскільки саме по собі судове рішення про визнання протиправним та скасування п.47 рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 мешканцю АДРЕСА_2 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, у зв`язку з тим, що вказане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою, не відновлює порушеного права позивача на прийняття останнім вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнано протиправним та скасовано рішення про визнання протиправним та скасувати рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 мешканцю АДРЕСА_2 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, у зв`язку з тим, що вказане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, суд прийшов до висновку про необхідність зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням подати звіт про виконання до Миколаївського окружного адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Тобто, дана стаття встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.

Відтак, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт є виключно правом суду і, відповідно не може бути визначене в якості позовної вимоги в адміністративному позові.

За таких підстав, суд вважає, що позовна заява, в частині позовних вимог щодо зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням подати звіт про виконання до Миколаївського окружного адміністративного суду задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (вул. Миру, буд.44, село Новокостянтинівка, Братський р-н, Миколаївська обл., 55482) про визнання протиправним та скасування п.47 рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 ; зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням подати звіт про виконання до Миколаївського окружного адміністративного суду підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині щодо визнання протиправним та скасування рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 ; зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (вул. Миру, буд.44, село Новокостянтинівка, Братський р-н, Миколаївська обл., 55482) про визнання протиправним та скасування п. 47 рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 ; зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням подати звіт про виконання до Миколаївського окружного адміністративного суду, та зважаючи на той факт, що позивач – ОСОБА_1 , у відповідності до норм ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд прийшов до висновку про відсутність підстав щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області (вул. Миру, буд.44, село Новокостянтинівка, Братський р-н, Миколаївська обл., 55482) про визнання протиправним та скасування п.47 рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 ; зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням подати звіт про виконання до Миколаївського окружного адміністративного суду, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 47 рішення сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області №1 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 29 листопада 2019 р. в частині відмови гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, у зв`язку з тим, що вказане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, не відповідає цільовому призначенню та принципам землеустрою.

Зобов`язати Новокостянтинівську сільську ради Братського району Миколаївської області повторно розглянути подане ОСОБА_1 клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення КВЦПЗ – 01.03.), яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим №4821483400:02:000:0424, з урахуванням правової позиції, викладеної в даному рішенні.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова