Постанова

Іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 264/2204/18

провадження № 61-3503св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобус-РС»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 жовтня

2018 року у складі судді Матвєєвої Ю. О., та постанову Донецького апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко Т. Б.,

Кочегарової Л. М., Попової С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус-РС» (далі - ТОВ «Глобус-РС») про стягнення заробітної плати.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 14 вересня 2016 року по

11 липня 2017 року він працював капітаном судна «Глобус» (попередня назва - « Влас Чубарь»), номер Міжнародної морської організації (IMO) 6912231, судновласником якого є ТОВ «Глобус-РС». Згідно з пунктом 4 контракту найму працівника на роботу від 14 вересня 2016 року, укладеного між ним та компанією «Silverstone services LP», Канада, яка діяла від імені судновласника, йому встановлено заробітну плату в розмірі 3 000,00 доларів США за календарний місяць.

Посилаючись на те, що за період роботи на судні «Глобус» йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата, просив стягнути з відповідача заробітну плату в розмірі 30 358,32 долара США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 30 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до контракту від 02 лютого 2016 року між ТОВ «Глобус-РС» та компанією «Silverstone services LP», Канада, володілець судна ТОВ «Глобус-РС» передало у оренду теплохід «Глобус» у чартер компанії «Silverstone services LP», Канада без екіпажу. Урахувавши, що відповідно до пункту 7.2 контракту найму працівника на роботу від 14 вересня 2016 року, укладеного між позивачем та компанією «Silverstone services LP», Канада усі спірні питання, які виникають у період дії контракту, сторони вирішують шляхом переговорів або через суд за законами України та те, що згідно з вимогами статті 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається угодою сторін і пов`язана з виконанням умов контракту, суд першої інстанції дійшов висновку, що судноплавна компанія ТОВ «Глобус-РС» не може відповідати за заборгованість по заробітній платі. Суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо незаконності укладеного між ТОВ «Глобус-РС» та компанією «Silverstone services LP», Канада контракту бербоут-чартеру від 02 лютого 2016 року, вказавши, що зазначений контракт не визнано недійсним і не скасовано.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ «Глобус-РС» на користь позивача заробітної плати, оскільки роботодавцем ОСОБА_1 є компанія «Silverstone services LP»,Канада. Позивачем не доведено, що ТОВ «Глобус-РС» виплачувало позивачеві заробітну плату за певний період та має заборгованість по виплаті йому заробітної плати. Надана позивачем на підтвердження своїх вимог довідка про заборгованість по заробітній платі складена та підписана самим позивачем, проте видача такої довідки відповідно до положень глави 2 Кодексу торговельного мореплавства України не входить до повноважень та обов`язків капітана судна. Крім того, вказана довідка не містить інформації щодо суми нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати за укладеним з ним контрактом, відомостей про період виникнення заборгованості по заробітній платі. Апеляційний суд вважав необґрунтованими доводи позивача про те, що компанія «Silverstone services LP», Канада, укладаючи з ним контракт найму працівника на роботу, діяла від імені відповідача, оскільки на час укладення зазначеного контракту судно «Глобус» було передано в оренду компанії «Silverstone services LP», Канада та відповідно до умов контракту саме компанія «Silverstone services LP», Канада взяла на себе зобов`язання по виплаті заробітної плати працівнику в обумовленому в контракті розмірі. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на те, що контракт чартеру від 02 лютого 2016 року, укладений між ТОВ «Глобус-РС» та компанією «Silverstone services LP», Канада не відповідає положенням статті 205 Кодексу торговельного мореплавства України, вказавши, що зазначений контракт не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а відтак діє презумпція правомірності правочину, і він не є предметом цього спору. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази укладення між ТОВ «Глобус-РС» та компанією «Silverstone services LP», Канада договору морського агентування, відповідно до умов якого відповідач передав компанії право найму екіпажу для роботи на судні «Глобус».

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2018 року і постанову Донецького апеляційного суду від 09 січня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки його доводам про те, що контракт бербоут-чартеру від 02 лютого 2016 року, укладений між ТОВ «Глобус-РС» та компанією «Silverstone services LP», Канада, за своєю правовою природою не є договором чартеру чи бербоут-чартеру і не містить обов`язкових реквізитів такого виду договору, визначених в статті 205 Кодексу торговельного мореплавства України, а тому в розумінні статті 181 Господарського кодексу України вважається неукладеним. З огляду на наведене вважав, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що судно «Глобус» передано в користування компанії «Silverstone services LP», Канада за контрактом чартеру, не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 12 квітня 2017 року у справі

№ 442/8157/15-ц, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа. Проте, суди попередніх інстанцій не з`ясували дійсну правову природу укладеного між ТОВ «Глобус-РС» та компанією «Silverstone services LP», Канада контакту, не звернули увагу, що контракт чартеру від 02 лютого 2016 року за своєю правовою природою є агентською угодою та договором доручення, саме тому в укладеному з ним контракті найму працівника на роботу від 14 вересня 2016 року зазначено, що компанія «Silverstone services LP», Канада діє від імені судновласника - ТОВ «Глобус-РС».

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Глобус-РС», у якому воно зазначало, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частин першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до контракту чартера від 02 лютого 2016 року укладеного між ТОВ «Глобус-РС» (судновласник) та компанією «Silverstone services LP», Канада, володілець судна ТОВ «Глобус-РС» передало у оренду теплохід «Глобус» в чартер компанії «Silverstone services LP», Канада, для представлення ТОВ «Глобус-РС» на ринку вантажоперевезень, надання послуг по перевезенню вантажу в районах, дозволених для плавання відповідно до документів Регістра судноплавства Phoenix, сплати всіх витратних частин по утриманню судна в належному та безпечному для мореплавання стані, сплати дисбурсментів по суднозаходженню в порти розвантаження та навантаження, сплати фрахтової вартості вантажоперевезень на користь судновласника за вирахуванням комісійних, які можуть бути покладені на вантажоутримувачів та вантажоодержувачів.

ТОВ «Глобус-РС» передало компанії «Silverstone services LP», Канада судно «Глобус» без екіпажу.

Згідно з пунктом 2.2 контракту чартеру від 02 лютого 2016 року орендатор самостійно визначає порти, час і завантаження судна за згодою капітана судна, здійснює фінансові витрати зі експлуатації судна, компенсує необхідні витрати по виставленим рахункам, забезпечує судно необхідною кількістю паливно-мастильних матеріалів і води, вирішує питання сплати рахунків, пов`язаних з роботою судна (агентські, транспортні, портові, канальні, шлюзові та інші збори).

Факт знаходження судна «Глобус» в оренді у компанії «Silverstone services LP», Канада підтверджується копією Додаткової угоди № 1 до Договору страхування № 77500ГОВВТ-000093/16 від 20 грудня 2016 року, в якому стороною яка страхує судно «Глобус» виступає компанія «Silverstone services LP», Канада, обов`язок останньої укласти договір страхування судна «Глобус» передбачений умовами пункту 2.1. контракту чартеру від 02 лютого 2016 року.

14 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та компанією «Silverstone services LP», Канада, яка діяла на підставі договору бербоут-чартеру, укладено контракт найму працівника на роботу в якості капітана т/х «Глобус», за умовами якого ОСОБА_1 прийнято на роботу в якості капітана т/х «Глобус» та встановлено заробітну плату у розмірі 2 200,00 доларів США та щомісячний бонус у розмірі 800,00 доларів США. Заробітна плата виплачується в гривні відповідно до курсу встановленого «Silverstone services LP», Канада.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 контракту найму працівника на роботу від 14 вересня 2016 року працівник має право вимагати від підприємства (компанії «Silverstone services LP», Канада) виконання умов контракту.

Згідно з пунктом 7.2 контракту найму працівника на роботу від 14 вересня

2016 року усі спірні питання, які виникають у період дії контракту, сторони вирішують шляхом переговорів або через суд за законами України.

Факт перебування ОСОБА_1 під час дії його трудового контракту на т/х «Глобус» підтверджується посвідченням особи моряка, в якому зазначено період знаходження позивача на борту судна з 14 вересня 2016 року по 11 липня 2017 року. Закінчення терміну знаходження ОСОБА_1 на судні посвідчено особою та печаткою компанії Silverstone services LP», Канада.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 8 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно з статтею 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, регулюються правом України в разі, якщо: громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України; громадяни України уклали з роботодавцями-фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота; це передбачено законом або міжнародним договором України.

В частині першій статті 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається угодою сторін і пов`язана з виконанням умов контракту.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (частина перша статті 116 КЗпП України).

Відповідно до статті 20 Кодексу торговельного мореплавства України судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є суб`єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Згідно з статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Дослідивши надані позивачем та відповідачем докази в їх сукупності, зокрема, умови контракту найму робітника на роботу від 14 вересня 2016 року, укладеного між позивачем та компанією «Silverstone services LP», Канада, яка відповідно до умов зазначеного контракту, повинна була виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату (пункт 4 контракту), а працівник мав право вимагати від компанії «Silverstone services LP», Канада виконання умов контракту (пункт 3.1 контракту), при цьому всі спірні питання, що виникають у період дії контракту сторони зобов`язувалися вирішувати шляхом переговорів або через суд за законами України (пункт 7.2 контракту), суди попередніх інстанцій правильно вказали, що роботодавцем ОСОБА_1 є компанія «Silverstone services LP», Канада, а тому саме зазначена компанія несе відповідальність за виплату ОСОБА_1 заробітної плати, відповідно до умов зазначеного контракту.

Урахувавши зазначене, а також відсутність доказів на підтвердження того, що за контрактом найму працівника на роботу, заробітну плату ОСОБА_1 певний період виплачувало ТОВ «Глобус-РС» та, що саме зазначене товариство має заборгованість по виплаті заробітної плати перед позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Глобус-РС» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Доводи касаційної скарги про те, що контракт бербоут-чартеру від 02 лютого 2016 року, укладений між ТОВ «Глобус-РС» та компанією «Silverstone services LP», Канада, за своєю правовою природою не є договором чартеру чи бербоут-чартеру, не містить обов`язкових реквізитів такого виду договору, визначених статтею 205 Кодексу торговельного мореплавства України, а тому відповідно до положень статті 181 Господарського кодексу України вважається неукладеним є неспроможними, оскільки на виконання контракту чартеру від 02 лютого

2016 року ТОВ «Глобус-РС» передало компанії «Silverstone services LP», Канада судно «Глобус» для здійснення перевезення вантажу та інших цілей визначених зазначеним контрактом, яка самостійно укомплектувала судно екіпажем та здійснювала рейси відповідно до визначених цілей контракту, тобто сторони належним чином виконали його умови. Апеляційний суд обгрунтовано вказав, що зазначений контракт у встановленому законом порядку не був визнаний недійсним, і його правомірність не є предметом даного спору. Про те, що компанія «Silverstone services LP», Канада самостійно укомплектовувала екіпаж судна, свідчить і укладений позивачем та компанією «Silverstone services LP», Канада контракту найму робітника на роботу від 14 вересня 2016 року.

Зазначене, а також інші встановлені судами обставини справи та зміст контракту від 02 лютого 2016 року вказує на укладення між ТОВ «Глобус-РС» та компанією «Silverstone services LP», Канада договору бербоут-чартеру, що спростовує доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не з`ясували дійсну правову природу зазначеного контракту, який за своєю правовою природою є агентською угодою та договором доручення.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 30 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак