ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 640/14432/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС №1» до Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕРС №1» (далі - позивач, ТОВ «АВЕРС №1») з позовом до Головного управління ДФС в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС в м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 №0018081409.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус небанківської фінансової установи, діє на підставі генеральної ліцензії Національного банку України та не може нести відповідальність за правопорушення, які визначені п. 7 ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У зв`язку з цим позивач вважає, що йому безпідставно нараховано штрафні санкції, а прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на правомірність висновків перевірки та вказав, що перевіркою встановлено невідповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту, чим порушено вимоги п. 7 ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Отже, спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку дніпровського відділення №23 ТОВ «АВЕРС №1» за адресою: м. Дніпро, бульвар Європейський, 1-Д, за результатами якої складено акт від 15.03.2019 №0128/04/36/14/РРО/348/34819265.

Перевіркою встановлено факт незабезпечення відповідності готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту, чим порушено вимоги пункту 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 15.03.2019 №0128/04/36/14/РРО/348/34819265, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно з пунктом 4 статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 №0018081409, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 40 678,70 грн.

Позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення в порядку досудового оскарження.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.06.2019 №28854/6/99-99-11-06-01-25 залишено без задоволення скаргу позивача, а податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 №0018081409 - без змін.

Позивач, вважаючи безпідставним застосування до нього штрафних санкцій, а податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з пунктом 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані: забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.

З аналізу приписів вказаної статті вбачається, що дана стаття визначає обов`язки уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Виходячи із визначень, зазначених у статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», уповноважений банк - банк, зареєстрований на території України, який має ліцензію Національного банку України на проведення валютних операцій і здійснює валютний контроль за операціями суб`єктів господарювання, що проводять операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі агентських угод з цим банком.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач є небанківською фінансовою установою, про що свідчить копія свідоцтва серії ФК №991, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 24.10.2018.

Позивач здійснює свою діяльність відповідно до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 03.07.2018 №215, виданої Національним Банком України, вид діяльності: обмін валют; переказ коштів.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» небанківська фінансова установа це фінансова установа, крім банку.

Враховуючи викладене, оскільки позивач не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також не є суб`єктом господарювання, який здійснює ці операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, а діє на підставі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, підстави для притягнення його до відповідальності за порушення пункту 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відсутні.

Крім того, згідно пункту 4 статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: п`ятикратного розміру суми, на яку виявлено незбіг, - у разі перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті.

Отже, відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зазначені фінансові санкції застосовуються виключно до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, тоді як позивач є небанківською фінансовою установою.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13 червня 2018 року у справі № 826/15581/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом протиправно застосовано до ТОВ «АВЕРС №1» штрафні санкції, передбачені статтею 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідачем не надано доказів щодо правомірності оскаржуваного рішення, з огляду на що, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 №0018081409 є протиправним та підлягає скасуванню.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС №1» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 69, код ЄДРПОУ 34819265) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.04.2019 №0018081409.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС №1» (код ЄДРПОУ 34819265) понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко