___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 р.

м. Херсон

Справа № 540/45/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА _1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через свого представника звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати бездіяльність щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листах Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 21.06.2019, 17.07.2019 та 09.09.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Станом на 30.01.2020 вимоги ухвали суду від 13.01.2020 позивач, шляхом надання письмових пояснень його представником, виконав в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, а розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є громадянином України, якому з 01.01.1987 була призначена пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена з грудня 2014 року у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до держави Ізраїль. До виїзду за кордон позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1 . 30 вересня 2016 року позивач, через свого представника, звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії на підставі документів, які наявні у його пенсійній справі. Проте, у грудні 2017 року отримав відповідь відповідача про відмову у поновленні виплати пенсії, у зв`язку з тим, що ним не дотримано умов щодо особистого звернення, у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача, а також відсутній документ, що посвідчує особу позивача, як це передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій. 17.08.2018 року Херсонським окружним адміністративним судом було прийнято рішення в справі № 821/1119/18, яким зобов`язано відповідача розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 30.09.2016, подану через представника Яцкевич Олену Олександрівну, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. 21.11.2018 представники позивача повторно звернулись до відповідача з документами та листом про добровільне виконання рішення суду від 17.08.2018 у справі № 821/1119/18. 22.07.2019 був отриманий лист відповідача № 9508/03-18 від 17.07.2019, яким було надіслано рішення про відмову у поновленні пенсії № 1 від 21.06.2019, у відповідності до якого позивачу було відмовлено у поновленні пенсії на тій підставі, що в нього відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача та з посиланням на те, що у позивача закінчився строк дії паспорту, а тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для поновлення пенсії. Крім того, 13.09.2019 був отриманий лист відповідача № 11815/03-18 від 09.09.2019, яким відповідач вдруге повідомив, що для поновлення виплати пенсії необхідно надати дійсний паспорт громадянина України ОСОБА_1 . Дії відповідача щодо незаконної відмови в поновленні виплати пенсії, на думку, позивача є неправомірними і дискримінаційними, у зв`язку із чим він звернувся до суду з позовом.

У строк встановлений судом, відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову, зазначивши при цьому, що заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів, тобто, рішення про призначення пенсії може бути прийнято відповідним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації) заявника в Україні за умови особистого звернення заявника або його уповноваженого представника та надання заяви встановленої форми разом з документами, необхідними для призначення пенсії. Проте, позивач на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області не перебуває, пенсійна справа відсутня. Натомість, позивачем не було надано до Головного управління паспорт громадянина України або інший документ з відміткою про реєстрацію місця проживання, наявність якої є обов`язковою умовою для призначення пенсії, а також документів, за наявності яких фонд мав би можливість вирішити питання щодо призначення пенсії, встановити її вид, підстави, визначити розмір пенсії, яку позивач просить поновити. Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області поновити виплату пенсії з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходу, то відповідач вказує на те, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії, а відсутність у позивача законних підстав для повторного поновлення пенсії не створює підстав для розрахунку такої компенсації. З посиланням на приписи Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей (затверджене наказом Міноборони України №530 від 14.08.2014 року) та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затверджений постановою Правління ПФУ від 30.01.2007 року) обгрунтовує помилковість вимог позивача.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом в адміністративній справі №821/1119/18 (рішення суду набрало законної сили 25.10.2018), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджувалось копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданого 16.04.1998, орган видачі 2701, строк дії закордонного паспорту продовжений до 16.04.2018, перебував на обліку у Пенсійному фонді м. Севастополя і йому призначена пенсія за вислугу років, пенсійна справа № 2701005836.

У липні 2000 року ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де 14.02.2002 взятий на консульський облік в посольстві України в державі Ізраїль, де проживає за адресою: АДРЕСА_2 . До виїзду за кордон позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

30.09.2016 позивач через свого представника Яцкевич Олену Олександрівну звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про поновлення йому раніше призначеної пенсії, до якої надав копію довіреності, копію паспорта, копію ІПН, копію постанови Ленінського районного суду м. Севастополя від 08.10.2013 р., копію довідки ПФ РФ у м. Севастополі, оригінал особистої заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії та оригінал декларації про відсутність громадянства держави - окупанта, нотаріальної посвідчені та апостильовані.

25.12.2017 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом № 57/П-99-10 повідомило представника позивача про те, що ОСОБА_1 на обліку у ГУ ПФУ в Херсонській області не перебував та не перебуває, первинні документи, на підставі яких розраховується пенсія за вислугу років - відсутні. При цьому, повідомив, що з наданих представником позивача документів вбачається, що виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена з грудня 2014 р. управлінням Пенсійного фонду м. Севастополя, тому відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 30.01.2007 р. № 3-1 заява про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання. Тобто, для поновлення та продовження виплати пенсії, пенсіонер повинен особисто звернутися із заявою, паспортом або посвідкою на постійне місце проживання до органу, що призначає пенсію за новим місцем проживання чи місцем реєстрації на території України.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду в справі №821/1119/18 від 17.08.2018 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яка полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 30.09.2016, поданої через представника Яцкевич Олену Олександрівну ; та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 30.09.2016, подану через представника Яцкевич Олену Олександрівну, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правових висновків суду.

21.11.2018 представник позивача звернувся до відповідача із заявою №3576 про добровільне виконання судового рішення та надання розрахунків.

21.06.2019 відповідачем розглянуто заяву ОСОБА_1 від 30.09.2016 та прийнято рішення №1 "Про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ОСОБА_1 ". В рішенні, серед іншого, зазначено, що на підставі запиту відповідача пенсійна справа ОСОБА_1 надійшла на адресу відповідача 12.06.2019, але позивачем не надано документів на підтвердження проживання на території АР Крим.

Листом відповідача №9508/03-18 від 17.07.2019 на адресу представника позивача направлено рішення №1 від 21.06.2019 "Про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ОСОБА_1 " , в якому окремо зазначено, що ОСОБА_1 необхідно надати дійсний паспорт громадянина України, а самому представнику слід надати дійсну довіреність, оскільки строк дії довіреності сплив 02.05.2016.

В подальшому листом відповідача №11815/03-18 від 09.09.2019 представнику позивача повідомлено, що для продовження виплати пенсії позивачу необхідно надати дійсний паспорт громадянина України, оскільки в наданому раніше паспорті сплив строк дії.

Представник позивача не погоджується з такою позицією відповідача, тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

У відповідності до ч.2 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 26 грудня 2018 року № 29-1) (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 визначений перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу) […];

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).[…] За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. […],

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи […];

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу I цього Порядку).

Пунктом 2.8 Порядку встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії […].

Пунктом 2.9 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 закріплено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. (пункт 2.23 розділу II Порядку № 22-1).

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на поновлення виплати пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.

Першим зверненням ОСОБА_1 до пенсійного органу була заява від 30.09.2016, яку він подав через свого представника Яцкевич О.О., про поновлення раніше призначеної пенсії, з доданими до неї документами (копією довіреності, копією паспорта, копію ІПН, копією постанови Ленінського районного суду м. Севастополя від 08.10.2013 р., копією довідки ПФ РФ у м. Севастополі, оригінал особистої заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії та оригінал декларації про відсутність громадянства держави - окупанта, нотаріальної посвідчені та апостильовані).

Зазначена заява досліджувалась Херсонським окружним адміністративним судом (рішення набрало законної сили 25.10.2018) при розгляді адміністративної справи №821/1119/18, в якій оскаржувалась відмова у поновленні пенсії за вислугу років листом ГУ ПФУ у Херсонській області від 25.12.2017 № 57/П-99-10, та в рішенні суду від 17.08.2018 надавалася оцінка вказаній заяві. Зокрема, суд зазначив: "... при надходженні відповідної заяви про поновлення пенсії відповідач зобов`язаний витребувати пенсійну справу шляхом звернення із запитом до органів Російської Федерації, проте з наявних у справі документах, не вбачається, що ГУ ПФУ в Херсонській області вчиняв вказані дій. При цьому, суд звертає увагу, що лист - відповідь ГУ ПФУ в Херсонській області від 05.12.2017 р. № 57/П-99-10 не містить відмови у поновленні виплати ОСОБА_5 раніше призначеної пенсії, а лише повідомляє представника позивача про необхідність особистого звернення позивача з відповідною заявою про поновлення пенсії та заявою про запит пенсійної справи. Проте, вказані посилання відповідача спростовані вищевикладеними висновками суду. Таким чином, на момент розгляду даної справи заява позивача про поновлення виплати раніше призначеної пенсії залишається не розглянутою по суті, оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення ГУ ПФУ в Херсонській області про відмову у поновленні виплати пенсії. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у невирішені по-суті питання щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_5 на підставі його заяви від 30.09.2016 року".

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду в справі №821/1119/18 від 17.08.2018 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яка полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 30.09.2016, поданої через представника Яцкевич Олену Олександрівну ; та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 30.09.2016, подану через представника Яцкевич Олену Олександрівну, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правових висновків суду.

Відповідач на виконання даного судового рішення прийняв власне рішення №1 від 21.06.2019 про відмову у поновленні пенсії за вислугу років, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 виїхав на постійне проживання до Держави Ізраїль, відсутні документи, які підтверджують фактичне місце проживання ОСОБА_1 на території АР Крим.

В листі від 17.07.2019 № 9508/03-18, який був надісланий разом з рішенням № 1 від 21.06.2019 представником позивача було додатково зазначено, що в доданому до заяви закордонному паспорті закінчився термін дії, тому для розгляду питання продовження виплати пенсії необхідно надати дійсний паспорт громадянина України, а також вказано про сплив строку дії довіреності представника від 02.05.2016.

Таким чином, ГУ ПФУ в Херсонській області при виконанні вищевказаного рішення ХОАС, якою зобов`язано повторно розглянути заяву від 30.09.2016 по суті, у своєму рішенні № 1 від 21.06.2019 послалося тільки на факт не проживання ОСОБА_1 на території АР Крим.

А у супровідному листі від 17.07.2019 № 9508/03-18 відповідач вже вказує на інші обставини, які перешкоджають органу ПФУ розглянути питання продовження виплати пенсії позивачу, та надає оцінку іншій заяві представника позивача В. Меламеда "Про добровільне виконання судового рішення", яка датована 21.11.2018, та долучених до неї документів (арк. справи 25- 26). .

Що стосується листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 09.09.2019 № 11815/03-18, його зміст повторює зміст листа від 17.07.2019 № 9508/03-18.

Суд вважає, що для правильного вирішення спору необхідно визначити підстави, які стали причиною відмови ГУ ПФУ у поновленні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, з огляду на похилий вік, скористався своїм правом на звернення до ГУ ПФУ в Херсонській області у вересні 2016 року за поновленням виплати пенсії через свого представника. Позивач не приховував того факту, що проживає з 2000 року в Державі Ізраїль, що і було вказано в заяві від 30.09.2016, до якої була додана, зокрема, копія закордонного паспорту ОСОБА_1 , копія довіреності представника на підтвердження повноважень, у тому числі представлення інтересів позивача в органі пенсійного фонду, копію ІПН, копія постанови Ленінського районного суду м. Севастополя від 08.10.2013 р., копія довідки ПФ РФ у м. Севастополі, оригінал особистої заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії та оригінал декларації про відсутність громадянства держави - окупанта, нотаріальної посвідчені та апостильовані.

Громадяни України, які постійно проживають за кордоном, не мають прописки в Україні, а тому фізично не можуть надати до пенсійного органу відповідний документ підтверджуючий прописку на її території. Отже, вказані обставини із урахуванням поданих матеріалів, давали підстави для органу пенсійного фонду вчинити дії щодо витребування пенсійної справи позивача і після її одержання - вирішити питання про поновлення раніше призначеної позивачу пенсії за віком. Проте, отримавши пенсійну справу позивача, відповідач вказаного обов`язку поновити виплату пенсії не виконав, прийнявши рішення про відмову у поновленні пенсії. Підставою для відмови позивачу у поновленні пенсії було те, що позивачем не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України, як це передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядком надання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із п. 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року №22-1, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 року №1207-VII виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вказані положення закону кореспондуються із приписами п. 14-4 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пунктом 1 постанови Правління Пенсійного фонду України "Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя" від 07.07.2014 року №13-4 визначено органом, що здійснює пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг особам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №234.

Згідно із п. 3 Порядку від 02.07.2014 року №234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон). За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред`являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.

Відповідно до п. 4 Порядку від 02.07.2014 року №234 територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності свого рішення про відмову у поновленні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідно до статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв`язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення у справі №10441/06 "Пічкур проти України" від 07 лютого 2014 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, а держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, не може позбавити цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що законами України не передбачено таких підстав для відмови особі, яка офіційно виїхала на постійне місце проживання за кордон, у поновленні пенсії, як відсутність реєстрації в Україні та проживання за кордоном - в країні, з якою відсутній міждержавний договір щодо пенсійного забезпечення.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною в постановах від 12 травня 2015 року у справі № 21-180а15, від 19 травня 2015 року у справі №21-168а15, а також Верховного Суду у постановах від 18 вересня 2018 року у справі № 522/535/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 766/1519/17 та від 31 січня 2019 року у справі № 520/9721/16-а.

Позиція відповідача не відповідає і судовій практиці Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права для України відповідно до статті 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". У цьому разі слід орієнтуватися на рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України", яке набрало остаточного статусу 7 лютого 2014 року. У ньому суд зазначає, що заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. ЄСПЛ визнав це порушенням статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою. А також порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, в якій закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тому, суд зауважує, що позивач незалежно від його проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов`язаний поновити йому пенсію за віком.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання документу, що підтверджує фактичне проживання, оскільки до заяви про призначення пенсії за віком, представником позивача була надана копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон, строк дії паспорту не був закінчений станом на день звернення. Відповідач повинен був оцінювати як заяву, так і додані документи, саме станом на день подання цієї заяви 30.09.2016, як це зазначено в рішення ХОАС по справ № 821/1119/18.

Відповідач не довів суду, що, розглядаючи заяву позивача про поновлення виплати пенсії, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Що стосується інших підстав для відмови у поновленні пенсії позивачу, які відповідач додатково виклав у супровідному листі від 17.07.2010 № 9508/03-18, а також у листі-відповіді від 09.09.2019 № 11815/03-18, то суд дійшов висновку про те, що ці листи не є підставами для відмови в поновленні виплати пенсії, оскільки не є відповідними рішеннями відповідача, що прийняте під час виконання його функцій, а тому їх скасування не направлене на ефективний захист особи, що звернулась до суду.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про громадянство України" якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Тобто, допоки громадянин України не припинив громадянство в порядку, визначеному законом України "Про громадянство України", закінчення строку дії закордонного паспорту не означає втрату громадянства України, а на день звернення до ПФУ паспорт був чинний.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись частиною другою статті 2 КАС України, зобов`язаний перевірити рішення суб`єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, першочерговим завданням адміністративного суду є здійснення ефективного захисту порушених з боку суб`єкта владних повноважень прав та інтересів особи, яка звернулась до суду із позовом. При цьому, реалізація такого захисту не обмежена доводами вимог цієї особи і, у разі наявності відповідних підстав, суд має вирішити спір таким чином, щоб порушені права та інтереси мали реальну гарантію на їх відновлення.

Суд вважає, що факту протиправної бездіяльності щодо не поновлення пенсії позивачу не доведено, оскільки відповідач вчиняв активні дії шляхом прийняття рішення № 1 від 21.06.2019, яким, як встановлено під час розгляду справи, неправомірно відмовлено позивачу у задоволенні вимог, що пред`явлені до органу пенсійного фонду.

У зв`язку із чим, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є саме визнання протиправним та скасування неправомірного рішення суб`єкта владних повноважень, яким є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про відмову у призначенні пенсії № 1 від 21.06.2019.

Щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача провести поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, а також здійснювати нарахування та виплату пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, з усіма індексаціями та надбавками, суд зазначає наступне.

Поновлення права на виплату пенсії не здійснюється автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачем строк звернення до суду з даним позовом не пропущений, оскільки про відмову у поновленні виплати пенсії він дізнався з листа відповідача від 17.07.2019 з доданим до нього рішенням про відмову у поновленні виплати пенсії.

Що стосується строку, з якого має бути поновлена пенсія позивачу, то суд вважає, що законодавством не встановлено обов`язку для пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень поновлювати пенсію громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, автоматично з 07.10.2009. Водночас представником позивача не було наведено обґрунтованих причин, які унеможливили звернення позивача, який в першу чергу зацікавлений в поновленні виплати йому пенсії, до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії після припинення її виплат.

Отже, з огляду на вказані обставини справи, позивач з моменту виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю мав право на поновлення пенсійних виплат, однак вказаним правом скористався тільки 30.09.2016, коли через уповноваженого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою, в якій просив поновити виплату раніше призначеної пенсії. Тому, на думку суду, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження причин поважності пропуску строку звернення до суду у період з 07.10.2009 року по 30.09.2016 (день звернення із заявою до відповідача).

При цьому, матеріали справи містять відомості про виплату пенсії позивачу з 31.07.1013 до 01.01.2015 управлінням ПФУ в м. Севастополь.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести поновлення та виплату пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, з усіма індексаціями та надбавками, слід зазначити наступне.

Індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 %. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Згідно статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій.

Питання індексації пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. Проведення індексації пенсій є обов`язком відповідача та має здійснюватися за наявності зміни індексу споживчих цін. В цій частині права позивача з боку відповідача порушені не були, оскільки відповідач не відмовляв позивачеві у індексації пенсійних виплат.

Згідно із ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Проте, суд вказує, що дана вимога позивача є передчасною, оскільки вказана виплата є компенсацією за порушення встановлених строків виплати нарахованої пенсії, а не нарахованої в майбутньому.

З огляду на наведене, позовні вимоги у цій частині є передчасними та направлені на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, так як підлягає судовому захисту лише порушене право позивача.

У зв`язку з викладеним, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача у вказаній частині.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладені обставини справи, суд в доходить висновку про те, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинити дії щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , починаючи з дати звернення - 30.09.2016.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню частково.

За правилами статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду в суді.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242- 246, 250, 255, 263 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 1 від 21.06.2019 про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинити дії щодо поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з дати звернення - 30.09.2016 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 112010200