ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/6022/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову, оформлену листом відповідача від 01.03.2019 за №07-04/С-10291 щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, як особі, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі, встановленому ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17.07.2018;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області провести з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Позивач, свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постійно проживає на території віднесеної до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення та перебуває на обліку у відповідача.

Вказує, що у зв`язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України №6-р/2018 з 17.07.2018 має право на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак, на момент подання даного позову до суду, таку виплату управління не здійснює, що призводить до порушення майнових та конституційних прав та обмежує право на соціальний захист.

Ухвалою судді від 17.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов.

Однак, у визначений судом строк, відзив на позов до суду не надійшов.

Ухвалою суду від 13.05.2019 провадження у справі зупинено до набрання чинності рішеням Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18 (номер провадження Пз/9901/56/18), яке відповідно до ухвали суду від 23.01.2020 поновлено.

Дослідивши обставини справи та письмові докази наявні у ній, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що позивач має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (далі - Постанова), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, у зв`язку із чим перебуває на обліку у відповідача.

Позивач до 01.01.2015 отримував виплату передбачену ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ припинена.

Натомість, Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 відновлено дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв`язку із прийняттям зазначеного Рішення Конституційного Суду України, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, на яку отримав повідомлення про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не було передбачено видатки за відновленим Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому нарахування та виплата такої допомоги буде поновлена після внесення змін до Державного бюджету України.

Позивач, вважаючи, протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі – Закон № 796-XII).

Зокрема, положеннями статті 37 Закону № 796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) статтю 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції: громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації, при цьому виплата за два і більше місяців забороняється.

В свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01.01.2015 набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону № 796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Аналіз вищевикладених норм, дає підстави для висновку, що вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною.

Таким чином, особи, які проживають у населених пунктах віднесених до зон, зокрема безумовного (обов`язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоекологічного контролю мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.

Відтак, як свідчать матеріали справи, позивач проживає в населеному пункті, який відповідно до Постанови віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому, суд вважає, що з 17.07.2018 має право на відновлення та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону № 796-XII.

Проте, відповідачем протиправно не відновлено позивачу зазначені виплати, у зв`язку із відсутністю видатків на таку виплату, передбачену Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", що у свою чергу, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що дана справа є типовою, а відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18 (зразкова справа) позивач, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 та статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, має право на нарахування та виплату з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII ( в редакції від 09.07.2007). При цьому, у зв`язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи правову позицію висновків Верховного Суду у зразковій справі та обставини у даній справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити з 17.07.2018 позивачу щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 768,40 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241-246, 263 КАС України, суд

вирішив :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Ясенець, Овруцький район, Житомирська область, 11109. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Гетьмана Виговського, 17, м. Овруч, Овруцький район, Житомирська область, 11106. РНОКПП/ЄДРПОУ: 03192603) про визнання протиправною відмови, зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.04.2020.

Суддя О.В. Єфіменко