ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2020 Справа № 908/215/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/215/20

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (69005, м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, буд. 10)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, буд. 68А)

про стягнення 265 600,03 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.03.2020 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 23С000/13 від 27.01.2020 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення трьох відсотків річних в сумі 68603,96 грн. та інфляційних втрат в сумі 196996,07 грн., нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань з оплати заборгованості, встановленої рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/870/17, що разом складають 265600,03 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 07.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/215/20, присвоєно справі номер провадження 12/22/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено підготовче судове засідання на 04.03.2020 о 15:00.

02.03.2020 на адресу суду від відповідача - Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/870/17 була визначена заборгованість Управління перед ПАТ «Укртелеком» за надані послуг зв`язку, які виникли без договірних відносин у розмірі 1003120,76 грн. та судовий збір у розмірі 15046,81 грн.;

- три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних, в нашому випадку жодного договору з цього приводу не було укладено між позивачем і відповідачем;

- крім того, грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини;

- три відсотка річних та інфляційні втрати повинні нараховуватися на суму основного боргу, а тому безпідставним є їх нарахування на стягнутий судовий збір;

- відповідно до «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 85 зі змінами, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, рішення судів виконуються на підставі документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства;

- для забезпечення виконання судових рішень на 2018, 2019, 2020 роки рішеннями Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання були прийняті міські програми «Забезпечення виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі судових рішень про стягнення коштів міського бюджету, боржником по яких є Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області»;

- враховуючи обмежене фінансування та можливості міського бюджету, фінансування видатків здійснюється відповідно до затвердженого паспорту бюджетної програми в межах коштів, передбачених у міському бюджеті на її виконання та у порядку черговості надходження виконавчих документів до органів Казначейства;

- Управління зверталося до Фінансового управління Мелітопольської міської ради Запорізької області з проханням забезпечити наявність достатнього фінансування за міською програмою «Забезпечення виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі судових рішень про стягнення коштів міського бюджету, боржником по яких є Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області»;

- Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області були вжиті заходи для наявності коштів на рахунку відповідно до Бюджетного кодексу України;

- з доказами на підтвердження оплати, наданих позивачем Управління погоджується та надає на підтвердження своєчасної та щомісячної оплати за рішенням суду у справі № 908/870/17 копії платіжних доручень від 28.01.2020 № 1 у розмірі 1000,00 грн. та від 25.02.2020 № 2 у розмірі 1000,00 грн.;

- на виконання судового рішення у справі № 908/870/17 Управлінням були здійснені регулярні виплати на загальну суму станом на 26.02.2020 27000,00 грн.;

- просить прийняти до уваги що відповідно до установчих документів Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради є виконавчим органом Мелітопольської міської ради, підзвітним та підпорядкованим міському голові та не є прибутковою організацією і немає на меті одержання прибутку;

- виконання рішення суду від 05.07.2017 у справі № 908/870/17 виконується Управлінням в порядку та у відповідності до чинного законодавства України та стягнення з Управління інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних вважає безпідставним та неправомірним. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

03.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що законний представник знаходиться у щорічній відпустці з 21.02.2020 по 22.03.2020.

03.03.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, в якій останній зазначає наступне:

- між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги;

- чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання;

- оскільки позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, таким чином судовий збір має бути сплачено відповідачем, як і зазначено в резолютивній частині рішення від 05.07.2017 у справі № 908/870/17;

- предметом даної справи є застосування відповідальності до відповідача саме через невиконання рішень судів, якими передбачено стягнення як основного боргу, так і судового збору;

- так, фактично відповідач, не виконуючи рішення суду користується чужими грошовими коштами, належними позивачу, оскільки витрати на оплату судового збору вже були понесені позивачем, а відповідачем дані суми не відшкодовані;

- відповідач знову лише наголошує на неправомірності нарахувань, однак при цьому контррозрахунку не надає;

- навіть за наявності прийнятих відповідачем міських програм заборгованість позивачу не сплачено, вона лише неухильно збільшується;

- лише сам факт наявності існування програми не звільняє відповідача від обов`язку виконання судових рішень, так само не звільняє і від відповідальності за користування чужими грошовими коштами у зв`язку із невиконанням зобов`язань належним чином;

- відповідач умисно, починаючи з 2016 року та до цього часу не здійснює облік та реєстрацію бюджетних зобов`язань та фінансових бюджетних зобов`язань в органах Державного казначейства України, в порушення ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, тим самим спотворює інформацію про їх розмір та відповідно не доводить до місцевого бюджету м. Мелітополь та інших бюджетів обсяг необхідних видатків з місцевих бюджетів Управлінню для здійснення розрахунків з позивачем;

- відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання;

- відповідач зазначає, що зі своєї сторони вжив усіх можливих заходів забезпечення фінансування на виконання судових рішень, однак дані дії відповідача мають лише формальний характер;

- відповідач у випадку відсутності у нього грошових коштів на відшкодування наданих послуг мав звернутися до обласної ради Запорізької області тощо з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань перед позивачем;

- чинним законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальникам послуг на пільгових умовах;

- відповідач вибірково використовує як положення Бюджетного кодексу, так і Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309;

- саме неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків щодо проведення звіряння та взяття на облік зобов`язань щодо відшкодування заборгованості за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян і стало підставою виникнення заборгованості та спричинило необхідність звернення позивача для стягнення заборгованості в судовому порядку;

- отже саме відповідач несе відповідальність за неналежне виконання судових рішень, а отже саме до нього позивач і звернувся із позовом про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, пов`язаних із невиконанням судових рішень. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 04.03.2020 відкладений розгляд справи на 23.03.2020 о 14:15.

18.03.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наданих документів у зв`язку з оголошенням пандемії та введенням в Україні карантину в період з 12.03.2020 по 03.04.2020 постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, а також впровадженням органами місцевого самоврядування міста Запоріжжя додаткових карантинних заходів для попередження розповсюдження коронавірусу. Вказує, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

18.03.2020 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення стосовно періодів нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат. При цьому вказує, що суми оплат, проведених у 2020 році, на які посилається відповідач, до періоду розрахунку не входять. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просить розглянути справу без участі його представника у зв`язку з тим, що керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусної інфекції COVID-19», дорученням Президента України, рішенням Державної комісії з питань ТЕБ і НС, Кабінет Міністрів України прийняв рішення щодо обмеження пасажирських перевезень на території України для запобігання поширенню коронавірусної інфекції, в тому числі регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні з 18 березня 2020 по 3 квітня 2020. Вказує, що підтримує свої заперечення, викладені у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив та просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

В судове засідання 23.03.2020 представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання 23.03.2020 представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 05.07.2017 Господарським судом Запорізької області було прийнято рішення у справі № 908/870/17 за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 1003120,76 грн. заборгованості, яким позов задоволено, зокрема вирішено: стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” 1003120,76 грн. вартості наданих телекомунікаційних послуг та 15046,81 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/870/17 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення господарським судом виданий наказ від 03.10.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 908/870/17 повернуто скаржникові без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2018 у справі № 908/870/17 матеріали касаційної скарги Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області повернуто заявникові без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2018 у справі № 908/870/17 касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 не приймато до розгляду та повернуто.

Позивач в позові вказує, що 10.10.2017 звернувся до Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області із заявою № 89 про виконання наказу господарського суду про стягнення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем - Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на виконання судового рішення у справі № 908/870/17 були здійснені наступні оплати, а саме:

- 27.11.2017 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 26.12.2017 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 20.02.2018 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 13.03.2018 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 24.04.2018 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 23.05.2018 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 26.06.2018 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 26.07.2018 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 27.09.2018 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 26.10.2018 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 28.11.2018 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 26.12.2018 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- 31.01.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 7 від 06.03.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 07.03.2019);

- платіжним дорученням № 8 від 26.03.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 27.03.2019);

- платіжним дорученням № 12 від 22.04.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 23.04.2019);

- платіжним дорученням № 15 від 28.05.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 29.05.2019);

- платіжним дорученням № 20 від 25.06.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 26.06.2019);

- платіжним дорученням № 23 від 25.07.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 26.07.2019);

- платіжним дорученням № 32 від 27.08.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 28.08.2019);

- платіжним дорученням № 33 від 25.09.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 26.09.2019);

- платіжним дорученням № 35 від 28.10.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 29.10.2019);

- платіжним дорученням № 37 від 26.11.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 27.11.2019);

- платіжним дорученням № 38 від 20.12.2019 перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 21.12.2019).

Позивач в позові зазначає, що станом на дату подання цього позову відповідачем заборгованість за рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/870/17 виконано лише приблизно на 2,45%, позивачу у примусовому порядку перераховано 25000,00 грн. Вказує, що предметом даного позову є стягнення з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області трьох відсотків річних та втрат від інфляції у зв`язку з простроченням останнім виконання грошових зобов`язань з оплати встановленої рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/870/17 заборгованості.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідачем за фактично надані споживачам телекомунікаційні послуги, борг за яким був стягнутий рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/870/17, позивач намагається стягнути з відповідача три відсотка річних за загальний період з 25.09.2017 по 31.12.2019 в сумі 68603,96 грн. та інфляційні витрати за загальний період з листопада 2017 по листопад 2019 в сумі 196996,07 грн.

Разом з тим відповідач надав до матеріалів справи докази часткового погашення боргу, стягнутого за рішенням суду від 05.07.2017 у справі № 908/870/17, а саме:

- платіжне доручення № 1 від 28.01.2020, за яким перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 29.01.2020);

- платіжне доручення № 2 від 25.02.2020, за яким перераховано на користь позивача суму для оплати часткового стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. (оплата проведена банком 26.02.2020).

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/870/17 стягнуто з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” 1003120,76 грн. вартості наданих телекомунікаційних послуг та 15046,81 грн. судового збору, що разом складає 1018167,57 грн.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017, а отже набрало законної сили з 25.09.2017 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/870/17 встановлено наступне: «Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Згідно статті 63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку”, Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, Закону України “Про охорону дитинства”, Закону України “Про прокуратуру”, Закону України “Про Національну поліцію”, Закону України “Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації в Україні”, Кодексу Цивільного захисту України, Закону України “Про Службу безпеки України”, Закону України “Про освіту”, Закону України “Про позашкільну освіту”, Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, Закону України “Про культуру”, Закону України “Про музеї і музейну справу”, Закону України “Про захист рослин” та Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов`язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін виникають безпосередньо із законів України.

Як свідчать вивчені матеріали, у період з січня 2016 року по квітень 2017 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають у місті Мелітополь Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складено за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 “Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг “ 2-пільга”, та “Інструкції про порядок її заповнення”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 № 1172/14439, та в паперовому та електронному вигляді направлялись щомісячно Управлінню соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області для відшкодування позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг (належним чином засвідчені копії надано до матеріалів справи).

Позивачем понесені витрати на надання послуг зв`язку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 1003120,76 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за відповідні періоди (форми № 2-пільга).

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 1003120,76 грн. у період з січня 2016 року по квітень 2017 року відповідачем не відшкодовані.

Посилання відповідача на обов`язковість укладання договору, суд вважає безпідставним. Надання пільговим споживачам телекомунікаційних послуг передбачена вимогами чинного законодавства України. Відсутність договору про надання послуг електрозв`язку громадянами пільгових категорій в 2016 та 2017 році та актів звіряння розрахунків за формою “3-пільга” свідчить про неналежне виконання відповідачем вимог чинного законодавства України.

Відповідачем зобов`язання щодо компенсації позивачу вартості наданих телекомунікаційних послуг у період з січня 2016 року по квітень 2017 року в розмірі 1003120,76 грн. у встановленому законом порядку не виконані, що свідчить про порушення зобов`язання. Оскільки відповідач не надав суду доказів відшкодування позивачем понесених витрат, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1003120,76 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими матеріалами та підлягають задоволенню».

Обставини, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/870/17, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, як визначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Докази у справі свідчать, що відповідач у справі № 908/870/17 на виконання рішення суду у справі № 908/870/17 в період з 27.11.2017 по 21.12.2019 здійснив погашення заборгованості в загальній сумі 25000,00 грн.

Разом з тим, докази у справі свідчать, що відповідач - Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області у 2020 році здійснив часткове погашення боргу, стягнутого за рішенням суду від 05.07.2017 у справі № 908/870/17, на суму 2000,00 грн.

Таким чином, непогашена частина боргу, стягнутого за рішенням суду від 05.07.2017 у справі № 908/870/17 станом на час розгляду даної справи складає 991167,57 грн.

Пунктом 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” № 14 від 17.12.2013 визначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до загальної норми, передбаченої у статті 526 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України у постанові від 08.11.2010 р. № 3-12г10.

Таким чином, відповідачем не виконано в повному обсязі грошове зобов`язання за рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 908/870/17.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із п. 1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” № 14 від 17.12.2013, далі постанова Пленуму Вищого господарського суду України, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України. Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

В пункті 1.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Відповідно до п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов`язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, та те, що прийняте Господарським судом Запорізької області рішення від 05.07.2017, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 908/870/17, про стягнення заборгованості з відповідача не виконане останнім, що є порушенням грошового зобов`язання останнього перед позивачем, три проценти річних та інфляційні витрати можуть нараховуватися позивачем по день фактичного виконання відповідачем як боржником грошового зобов`язання зі сплати стягнутої заборгованості, оскільки до цього дня існує матеріальне правовідношення (зобов`язання), на яке поширюється вимога статті 625 ЦК України.

Позивачем доведено суду наявність непогашеного в повному обсязі боргу з боку відповідача, стягнутого рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/870/17, строк оплати якого настав, а відтак і підстави для нарахування трьох процентів річних та інфляційних витрат. Разом з тим, доведено також невиконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.07.2017 у справі № 908/870/17 з боку відповідача. Винесення судом рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошове зобов`язання, а тому посилання позивача на приписи ст. 625 ЦК України ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх перерахунок, у зв`язку з допущенням помилок.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних витрат за допомогою програми “Законодавство”.

Позивачем допущена помилка при нарахуванні трьох відсотків річних на суму заборгованості за рішенням суду у справі № 908/870/17 в розмірі 999167,57 грн., а саме безпідставно включено в період прострочення дату часткового погашення боргу за рішенням – 26.07.2019 року.

Три відсотки річних розраховані судом наступним чином:

1) на залишок заборгованості, стягнутої рішенням суду у справі № 908/870/17, в розмірі 999167,57 грн., враховуючи часткову оплату проведену банком 26.07.2019 в сумі 1000,00 грн.

- за період з 26.06.2019 по 25.07.2019 (30 днів прострочення) від суми 999167,57 грн. три відсотки річних складають 2463,70 грн.

В іншій частині розрахунок трьох відсотків річних, виконаний позивачем у відповідності до приписів статті 625 ЦК України.

Таким чином, з врахуванням викладеного за розрахунком суду загальний розмір трьох відсотків річних складає 68522,84 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково в сумі 68522,84 грн.

Інфляційні витрати розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі № 908/870/17 в розмірі 1018167,57 грн., рішення набрало законної сили з 25.09.2017

- за період з 25.09.2017 по 26.11.2017 (за жовтень 2017 та листопад 2017) від суми 1018167,57 грн. інфляційні витрати складають 21491,48 грн.;

2) на заборгованість в розмірі 1017167,57 грн. за період з 27.11.2017 по 25.12.2017 інфляційні витрати не підлягають нарахуванню, оскільки період прострочення складає менше місяця;

3) на заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі № 908/870/17 в розмірі 1016167,57 грн. (враховуючи часткове погашення 27.11.2017 в сумі 1000,00 грн. та 26.12.2017 в сумі 1000,00 грн.)

- за період з 26.12.2017 по 19.02.2018 (за січень 2018) від суми 1016167,57 грн. інфляційні витрати складають 15242,51 грн.;

- за лютий 2018 інфляційні витрати не підлягають нарахуванню, оскільки період прострочення складає менше місяця;

4) на заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі № 908/870/17 в розмірі 1014167,57 грн. (враховуючи часткове погашення 27.11.2017 в сумі 1000,00 грн., 26.12.2017 в сумі 1000,00 грн., 20.02.2018 в сумі 1000,00 грн. та 13.03.2018 в сумі 1000,00 грн.)

- за період з 13.03.2018 по 23.04.2018 (за березень 2018) від суми 1014167,57 грн. інфляційні витрати складають 11155,84 грн.;

- за квітень 2018 інфляційні витрати не підлягають нарахуванню, оскільки період прострочення складає менше місяця;

5) на заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі № 908/870/17 в розмірі 1009167,57 грн., враховуючи часткове погашення за період з 27.11.2017 по 23.08.2018

- за період з 23.08.2018 по 26.09.2018 (за вересень 2018) від суми 1009167,57 грн. інфляційні витрати складають 19174,18 грн.;

6) на заборгованість в розмірі 1008167,57 грн. за період з 27.09.2018 по 25.10.2018 інфляційні витрати не підлягають нарахуванню, оскільки період прострочення складає менше місяця;

7) на заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі № 908/870/17 в розмірі 1007167,57 грн., враховуючи часткове погашення за період з 27.11.2017 по 26.10.2018

- за період з 26.10.2018 по 27.11.2018 (за листопад 2018) від суми 1007167,57 грн. інфляційні витрати складають 14100,35 грн.;

8) на заборгованість в розмірі 1006167,57 грн. за період з 28.11.2018 по 25.12.2018 інфляційні витрати не підлягають нарахуванню, оскільки період прострочення складає менше місяця;

9) на заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі № 908/870/17 в розмірі 1005167,57 грн., враховуючи часткове погашення за період з 27.11.2017 по 26.12.2018

- за період з 26.12.2018 по 30.01.2019 (за січень 2019) від суми 1005167,57 грн. інфляційні витрати складають 10051,68 грн.;

10) на заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі № 908/870/17 в розмірі 1004167,57 грн., враховуючи часткове погашення за період з 27.11.2017 по 31.01.2019

- за період з 31.01.2019 по 06.03.2019 (за лютий 2019) від суми 1004167,57 грн. інфляційні витрати складають 5020,84 грн.;

11) на заборгованість в розмірі 1003167,57 грн. за період з 07.03.2019 по 26.03.2019 інфляційні витрати не підлягають нарахуванню, оскільки період прострочення складає менше місяця;

12) на заборгованість в розмірі 1002167,57 грн. за період з 27.03.2019 по 22.04.2019 інфляційні витрати не підлягають нарахуванню, оскільки період прострочення складає менше місяця;

13) на заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі № 908/870/17 в розмірі 1001167,57 грн., враховуючи часткове погашення за період з 27.11.2017 по 23.04.2019

- за період з 23.04.2019 по 28.05.2019 (за травень 2019) від суми 1001167,57 грн. інфляційні витрати складають 7008,17 грн.;

14) на заборгованість в розмірі 997167,57 грн. за період з 28.08.2019 по 25.09.2019 та на заборгованість в сумі 995167,57 грн. за період з 29.10.2019 по 26.11.2019 інфляційні витрати не підлягають нарахуванню, оскільки період прострочення складає менше місяця;

15) на заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі № 908/870/17 в розмірі 996167,57 грн., враховуючи часткове погашення за період з 27.11.2017 по 26.09.2019

- за період з 26.09.2019 по 28.10.2019 (за жовтень 2019) від суми 996167,57 грн. інфляційні витрати складають 6973,17 грн.

Так, з врахуванням викладеного за розрахунком суду загальний розмір інфляційних витрат складає 110218,22 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 110218,22 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Стосовно заперечень проти позову, викладених відповідачем у відзиві, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних витрат саме через невиконання останнім рішення суду від 05.07.2017 у справі № 908/870/17, яким передбачено стягнення як основного боргу, так і судового збору.

Можливість стягнення інфляційних нарахувань і відсотків річних після прийняття судового рішення передбачена в п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, де зазначено, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки рішенням суду від 05.07.2017 у справі № 908/870/17 стягнуто в тому числі і судовий збір, та вказане рішення не виконано в повному обсязі, відтак нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат на суму стягнутого за рішенням суду судового збору є правомірним.

Щодо посилання відповідача на існування міських програм, слід зазначити, що лише сам факт наявності існування програм не звільняє відповідача від обов`язку виконання судових рішень, які набрали законної сили.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.03.2020, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, ч. 4 ст. 75, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, буд. 68А, ідентифікаційний код 03193086, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", 69005, м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, буд. 10, ідентифікаційний код 01184385, три відсотка річних в сумі 68522 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять дві) грн. 84 коп., інфляційні витрати в сумі 110218 (сто десять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 22 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2681 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят одна) 12 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення трьох відсотків річних в сумі 81,12 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення інфляційних витрат в сумі 86777,85 грн. відмовити.

Повне рішення складено – 30.03.2020 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.