Справа № 202/2787/19

Провадження № 2/202/236/2020

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря судового засідання - Кишковар Н.А.

представника позивача - Неруш О.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Чумак С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у квітні 2019 року звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, в якому просить суд витребувати у відповідача на його користь у готівковій формі грошові кошти у розмірі 70 698,47 грн., та вирішити питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з усним розпорядженням щодо видачі йому у готівковій формі усіх грошових коштів належних йому після смерті його матері ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2018 року № 2-518. Натомість вказані кошти 07 листопада 2018 року були нараховані відповідачем на картковий рахунок позивача, відкритий у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , та списані в рахунок погашення простроченої заборгованості перед банком. В свою чергу, 23 січня 2019 року позивач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з письмовим розпорядженням щодо видачі йому у готівковій формі усіх грошових коштів належних йому після смерті його матері ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2018 року № 2-518, яке відповідачем до теперішнього часу не виконано. Зазначеними діями АТ КБ «Приватбанк» порушено право позивача на користування, володіння та розпорядження власними грошовими коштами у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 26 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі.

Не погоджуючись з заявленими позовними вимогами представником позивача подано відзив на позов, в якому останній посилається на те, що відповідно до укладеного договору № DNXRRX17000145 від 02.02.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 949,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку боргу заборгованості за кредитом. У зв`язку із неналежним виконанням позивачем умов кредитного договору виникла заборгованість. Вказує, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання і регулюються ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Укладення між банком та позивачем саме вказаного виду договору підтверджується змістом заяви, в якій зазначається, що позивач своїм підписом приєднується і зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах банку, що складають Договір банківського обслуговування. Відповідно ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Пункт 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004р., визначає договірне списання як списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку 7, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом. Відповідно до п. 6.1.-6.6. вказаної інструкції банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, необхідну банку для списання коштів з рахунку платника. Списання коштів з будь-якого рахунку клієнта, відкритого банком, оформлюється меморіальним ордером. Аналогічне застереження міститься в Умовах і правилах надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» «Стандарт» п 3.2.5 позичальник доручає банку списувати грошові кошти зі всіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту або у валюті, відмінної від валюти Кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у Кредит, у межах сум, які підлягають сплаті Банку за Заявою та цими Умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Також підстави списання грошових коштів з рахунку визначені статтею 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. Вважають, що у виникненні такої ситуації є вина самого позивача, який впродовж декількох років, використовуючи кредитні кошти, не прийняв заходів для виконання свого зобов`язання за договором. Просили відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

У поданій відповіді на відзив представник позивача посилається на те, що відповідно до заяви позичальника № DNXRRX17000145 від 02.02.2007 року, наданої представником відповідача, ОСОБА_1 ознайомився та згоден із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, погодився, що ця заява разом із запропонованим Приватбанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір. Відповідно до п. 3.2.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт»), наданих представником АТ КБ «Приватбанк», позичальник доручає Банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у межах сум, які підлягають сплаті Банку за Заявою та ними Умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Відповідно до п. 3.3.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ((«Розстрочка» «Стандарт»), наданих представником АТ КБ «Приватбанк», Банк має право списувати кошти з поточних рахунків Позичальника, згідно п. 3.2.5. цих Умов, при настанні строків платежів, передбачених цими Умовами та Заявою, у межах належних до сплати Банку сум. Відповідно до «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке» від 12.04.16 року, наданої представником АТ КБ «Приватбанк» «Я согласен(-на) с тем, что данное заявление вместе с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг и тарифами, правилами пользования, основными условиями обслуживания и кредитования, расположенными в рекламном буклете, составляют между мной и банком договор о предоставлении банковских услугу». Відповідно до «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке» від 06.11.18 року «Подписанием этой анкеты-заявления я согласен со ст. 634 Гражданского кодекса Украины в полном объеме присоединяюсь к Условиям и правилам предоставления банковских услуг АО КБ ПРИВАТБАК (далее - Условия и правила), которые размещены на официальном сайте банка в сети интернет по адресу privatbank.ua и которые вместе с памяткой клиента и тарифами составляют договор банковского обслуживания». В свою чергу, відповідно до п. 26.1 ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом,договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Однак, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Також, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам(«Розстрочка» «Стандарт»), надані представником АТ КБ «Приватбанк», не є саме тими Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт»), які були запропоновані АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 відповідно до заяви позичальника № DNXRRX17000145 від 02.02.2007 року, та які разом із заявою позичальника № DNXRRX17000145 від 02.02.2007 року та Тарифами складають між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» кредитно-заставний договір. Крім того, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт»), надані представником АТ КБ «Приватбанк», як і «Условия и Правила предоставления банковских услуг», як і «Условия и правила предоставления банковских услуг АО КБ ПРИВАТБАК» не містять підпису позивача, АТ КБ «ПриватБанк» не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт»), розумів ОСОБА_1 , підписуючи заяву позичальника № DNXRRX17000145 від 02.02.2007 року, що саме ці « Условия и Правила предоставления банковских услуг» розумів ОСОБА_1 , підписуючи «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» від 12.04.16 року, що саме ці «Условия и правилам предоставления банковских услуг АО КБ ПРИВАТБАК» розумів ОСОБА_1 , підписуючи «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» від 06.11.18 року. Зазначені Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт») не можна вважати складовою частиною укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» кредитно-заставного договору від 02.02.2007 року, а «Условия и Правила предоставления банковских услуг» та «Условия и правила предоставления банковских услуг АО КБ ПРИВАТБАК» не можна вважати складовою частиною договору про надання банківських послуг від 12.04.2016 року та договору банківського обслуговування від 06.11.2018 року відповідно. Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 11 ст. Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції чинній на момент спливу позовної давності по кредитно-заставному договору між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» від 02.02.2007 року, кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Тобто АТ КБ «Приватбанк» не мав права вимагати від ОСОБА_1 повернення споживчого кредиту за кредитно-заставним договором від 02.02.2007 року, а отже і списувати грошові кошті рахунків позивача в рахунок погашення заборгованості. Крім цього, неустойка не була передбачена кредитним договором № DNXRRX17000145 від 02.02.2007 року, тобто навіть сам розрахунок заборгованості АТ КБ «Приватбанк» є необґрунтованими. Також, саме зарахування 07.11.2018 року АТ КБ «Приватбанк» 70 698,47 гривень на картковий рахунок ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 є протиправним, оскільки останній просив видати зазначені кошти у готівковій формі, а не зараховувати на свій рахунок, що є порушенням прямої заборони визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта (ч. 3 ст. 1066 ЦК України).

Ухвалою суду від 09 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимог підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як окремо так і взаємний їх зв`язок, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» у зв`язку із відкриттям у Банку карткового рахунку та отриманням у власність картки для виплат.

06 листопада 2018 року позивачу державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Черненко І.М., було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 2-518, згідно якого спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До складу спадщини, на яку видане свідоцтво, зокрема, входять грошові кошти з відсотками, компенсаціями та індексаціями в АТ КБ «Приватбанк» /а.с. 16/.

Як посилається позивач у позові та у судовому засіданні, 07 листопада 2018 року він звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з усним розпорядженням щодо видачі йому у готівковій формі усіх грошових коштів, належних йому після смерті його матері ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2018 року № 2-518, однак вказані кошти у розмірі 70 698,47 грн., були нараховані відповідачем на картковий рахунок позивача, відкритий у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , та списані в рахунок погашення простроченої заборгованості перед банком за кредитними зобов`язаннями, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» від 13.12.2018 року по відповідному картковому рахунку /а.с. 5/.

Також, встановлено, що 23.01.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з письмовим розпорядженням щодо видачі йому у готівковій формі усіх грошових коштів, належних йому після смерті його матері ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2018 року № 2-518, яке до теперішнього часу проігноровано відповідачем /а.с.7/.

Дані обставини визнані та не заперечуються сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 02.02.2007 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Також, суду не надано й доказів підтвердження того, що саме з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт»), на які посилається представник відповідача, ознайомився Єфремов С.В. та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та напрями використання грошових коштів клієнта.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч. 2 ст. 1066 ЦК України).

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ч. 3 ст. 1066 ЦК України).

Зобов`язання банку щодо здійснення розрахункових банківських операцій, відповідно до вимог ст. 1071 ЦК України, повинні здійснюватись за розпорядженням клієнта.

Також, дана норма права прямо передбачає, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду або договору.

Пунктом 7.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 року, передбачено, що видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально.

Таким чином, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Грошові кошти, які були зараховані на картку позивача за законом є власністю позивача, якою він має право розпоряджатись на власний розсуд.

Будь-яких законних підстав нарахування спірних грошових коштів позивача, відкритого в АТ КБ «Приватбанк», не встановлено судом під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 70 698,47 гривень.

Що стосується вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, Верховний суд України у п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 9 вказаної Постанови Пленуму роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин.

Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак всупереч вищезазначеному позивачем взагалі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завданої моральної шкоди, у зв`язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач був звільнеий від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01601, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) про стягнення грошових коштів - задовольнити частково

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01601, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 70 698,47 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01601, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 лютого 2020 року.

Суддя Г.О. Кухтін