ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №826/15908/15

адміністративне провадження №К/9901/27438/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2016 року (головуючий суддя - Шулежко В.П.)

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мельничук В.П., судді - Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.)

у справі №826/15908/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - контролюючий орган, ДПІ у Печерському районі), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №29726552204 від 23.07.2015, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 340 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №29826552204 від 23.07.2015, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 8 227 828, 81 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що моментом вчинення експертної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією для застосування статей 1, 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є момент фактичного перетину товаром кордону України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій погодились з доводами Товариства про те, що час здійснення експертної операції має визначатися виходячи з моменту фактичного перетину товаром кордону України, проте зазначили, що підставою для такого переміщення у режимі експорту є наявність на вантаж товаросупровідного документу з відтиском штампу "під митним контролем" та відповідною датою, що підтверджує факт перетину кордону. При цьому суди не прийняли до уваги надані позивачем повідомлення про фактичне вивезення товарів, як підтвердження обставин на які посилається позивач, оскільки останні не є належними та допустимими доказами для встановлення строків здійснення експортної операції.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що відповідачем відраховано встановлений законом строк розрахунків за контрактом №КТ-2907/13 від 29.07.2013 з моменту оформлення вантажно-митної декларації, а не дати фактичного перетину товаром митного кордону. Крім того зазначає про неправильність здійсненого контролюючим органом у спірних податкових повідомленнях-рішеннях розрахунку сум грошового зобов`язання .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом № КТ-2907/13 від 29.07.2013 з «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) згідно з листами ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 05.11.2014 №153-02/4214, від 06.02.2015 № 153-02/358, від 09.12.2014 №153-02/4671, від 08.01.2015 № 153-02/32 від 02.03.2015, від 09.04.2015 № 153-02/1266, від 07.05.2015 № 153-02/1793 та від 09.06.2015 № 153-02/2194.

За результатами перевірки складено акт від 09.07.2015 № 168/26-55-22-04/30962083 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

- ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження на поточний рахунок ТОВ «Коксотрейд» валютної виручки у розмірі 1 174 500 Євро (еквівалент 26 964 641, 26 грн) за контрактом № КТ-2907/13 від 29.07.2013 з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка);

- ненадходження на поточний рахунок ТОВ «Коксотрейд» валютної - виручки у розмірі 1 128 391, 88 Євро (еквівалент 26 563 929, 12 грн.) за контрактом № КТ-2907/13 від 29.07.2013 з компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка);

- ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 23.07.2015:

- №29726552204, яким у зв`язку з порушенням п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», позивачу визначено суму грошового зобов`язання - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 340 грн;

- №29826552204, яким у зв`язку з порушенням ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу визначено суму грошового зобов`язання - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 8 227 828, 81 грн.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015р.), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті», Декретом кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, постановою правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185/94-ВР, повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Тобто, ця стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.

Відповідно до частини першої статті 195 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Якщо за умовами перевезення митне оформлення товарів у повному обсязі здійснюється не в місці перетину митного кордону, а перевезення здійснюється із зміною транспортного засобу у пункті пропуску через державний кордон України, органу доходів і зборів у пункті пропуску через державний кордон України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України (частина третя статті 198 МК України).

Згідно частин третьої та четвертої статті 247 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому органі доходів і зборів з пред`явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом; митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється органом доходів і зборів, у зоні діяльності якого починається транзитне переміщення.

Як визначено частиною першою статті 322 МК України, товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон України, пред`являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються органам доходів і зборів у пунктах пропуску через державний кордон України та в інших місцях на митній території України, встановлених органами доходів і зборів для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску через державний кордон України або інше визначене органами доходів і зборів місце.

Таким чином, у разі порушення 90-денного строку зарахування виручки резидента в іноземній валюті на валютний рахунок в уповноваженому банку підлягає нарахуванню пеня за кожний день прострочення. При цьому моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України, зокрема в постановах від 04 липня 2011 року (справа 21-108а11), від 16 січня 2012 року (справа № 21-412а11), та у подальшому в ухвалах від 18 травня 2015 року (справа 21-471а15), від 8 липня 2015 року (справа №815/5055/14) та ін., що, відповідно до підпункту 8 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, є обов`язковою до застосування, що вірно було враховано судами попередніх інстанцій.

Так, між позивачем (Продавець) та компанією «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) (Покупець) укладено контракт від 29.07.2013 №КТ-2907/13 на поставку коксової продукції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій погодилися з висновками контролюючого органу про те, що виручка від компанії «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка) на поточні рахунки, відкриті позивачем у ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», у загальному розмірі 1 174 500 Євро (еквівалент 26 964 641,2 6 грн.) надійшла з порушенням строків розрахунків, визначених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

При цьому, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановлено дату фактичного перетину товаром митного кордону України, не витребувано та не досліджено товаросупровідні документи на товар, не досліджено обставин щодо зарахування валютної виручки на розподільчий рахунок позивача, тобто дату первинного надходження коштів на рахунок по кожній з митних декларацій, не перевірено кількість днів прострочення надходження валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним позивачем з «Trade trans union S.R.O.» (Чеська Республіка), що унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції доводів скаржника та висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення позивачем строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та, як наслідок, правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Крім того, судами не надано жодної правової оцінки доводам позивача про неправильність здійсненого контролюючим органом розрахунку суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та долученому позивачем до матеріалів справи розрахунку.

За таких обставин, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій зроблено передчасний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, не забезпечено при цьому повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року скасувати.

Справу №826/15908/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р.Ф. Ханова