ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 751/8591/19 Суддя (судді) першої інстанції:Маслюк Н. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Бабенка К. А., Собківа Я. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, за апеляційною скаргою Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 грудня 2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною, скасування постанови у справі про порушення митних правил №0731/10200/19 та закриття провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, винесеною з порушенням чинного законодавства, викладені у ній обставини та підстави порушення митних правил такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 грудня 2019 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно ч. 5 вказаної статті, суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 придбав у Литовській Республіці автомобіль марки JEEP (DAIMLERCHRYSLER), модель - GRAND CHEROKEE, кузов номер - НОМЕР_1 , що підтверджено угодою на придбання транспортного засобу (TRANSPORTO PRIEMONES PIRKIMO - PARDAVIMO SUTARTIS) від 2018-12-10 року.

31 січня 2019 року між Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою, як повіреним, та ОСОБА_3 , як довірителем, укладено договір доручення на митну брокерську діяльність №351.

14.02.2019 року, уповноваженою особою ОСОБА_1 , до Чернігівської митниці ДФС було подано митну декларацію типу «ІМ 40 АА» № UA102080/2019/120199 для здійснення митного оформлення товару - легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, такий, що був у використанні; марки - JEEP (DAIMLERCHRYSLER); модель - GRAND НОМЕР_2 ; кузов номер - НОМЕР_1 ; рік випуску - 2005.

Разом з митною декларацією № UA102080/2019/120199 для здійснення митного оформлення щодо транспортного засобу марки JEEP (DAIMLERCHRYSLER); модель - GRAND CHEROKEE; кузов номер - НОМЕР_1 , позивачем було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 ; угоду на придбання транспортного засобу від 2018-12-10 р, довідку про державну реєстрацію транспортного засобу від 2018-12-11 р. № 16255571, що видана державним підприємством (valstybes imone) «REGITRA» тa довідка випробувальної лабораторії TOB «АВТОТЕХСЕРВІС» № 19-0131/42 від 31.01.2019 року.

У вказаних документах датою першої реєстрації транспортного засобу є 2005 рік.

У митній декларації позивачем здійснено нарахування митних платежів: мито 12 190,10 грн, акцизний податок 40 090,66 грн, податок на додану вартість 34 836,36 грн.

25 червня 2019 року заступник начальника Чернігівської митниці ДФС звернувся з запитом до ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» про надання інформації щодо дати випуску, дати першої реалізації (реєстрації) вищевказаного транспортного засобу.

Згідно з відповіді АФ «Гранд Автомитив» № 05/07 від 10.07.2019 р. встановлено, що відповідно до інформаційних систем, доступних офіційним дилерам JEEP, автомобіль було виготовлено 27.11.2004 року, дата першого продажу - 29 березня 2005 року (а.с.105).

На запит Чернігівської митниці ДФС від 09.10.2019 № 9382/7/25-70-20-02 ПрАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ» листом від 16.10.2019 №1230/14 повідомило, що ПрАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ» в особі АВТОСЕРВІСНОЇ ФІЛІЇ «ГРАНД АВТОМОТІВ» ПрАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ» є імпортером та офіційним Дистриб`ютором в Україні автомобілів марки JEEP.

Також на запит Чернігівської митниці ДФС від 16.10.2019 № 9556/7/25-70-20-02 науково - дослідне Бюро судових експертиз «Сантадор» листом від 21.10.2019 №36 повідомило, що інформація, яка міститься в комп`ютерній інформаційно-довідковій системі (КІДС) «AUTOVIN», базується на інформаційних даних виробників транспортних засобів. Інформацію, що вноситься до бази КІДС «AUTOVIN», та оновлення до неї Бюро отримує офіційно. КІДС «AUTOVIN» розроблена фахівцями Науково-дослідного Бюро судових експертиз «САНТОДОР» та зареєстрована в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

На підставі отриманої інформації відповідач дійшов висновку, що при розмитненні автомобіля «DAIMLERCHRYSLER GRAND CHEROKEE», VIN-код 1J8G2E8A84Y160873 ОСОБА_1 неправильно вказав рік виготовлення автомобіля, внаслідок чого було занижено розмір митних платежів станом на 15.02.2019 року по акцизному податку - 3 083,90 грн та по ПДВ - 616,78 грн, які слід було сплатити при ввезенні автомобіля, про що вказує т.в.о заступника начальника управління ВАМП та МТР Ванда І. у службовій записці.

За вказаним фактом відносно позивача складено протокол про ПМП №0731/10200/19 за ст. 485 МК України - дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 3 700,68 грн під час митного оформлення товарів за митною декларацією № UA102080/2019/120199.

ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких вказав, що під час визначення року виготовлення автомобіля він керувався нормами Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України 17 листопада 2005 року № 1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17 березня 2008 року № 229).

Постановою заступника начальника Чернігівської митниці ДФС від 27.08.2019 в справі про порушення митних правил №0731/10200/19 визнано винним позивача у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 11 102, 04 грн.

Разом з тим, постановою ДФС України від 15 жовтня 2019 року постанову Чернігівської митниці ДФС від 27.08.2019 у справі про порушення митних правил №0731/10200/19 скасовано, а справу по порушення митних правил надіслано на новий розгляд.

04.11.2019 року заступником начальника Чернігівської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Литвиненко Володимиром Володимировичем ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 11 102, 04 грн.

Вважаючи таку постанову незаконною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судом першої інстанції задоволено позов виходячи з того, що відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки порушення митних правил, передбачені ст.485 МК України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 458 Митного кодексу України визначає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності до ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Отже, з об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної - у формі умислу.

Відповідно до ст. 262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.

Згідно з ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст.264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до ч.1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 8 ст. 257 МК України визначено перелік відомостей, які вносяться до митної декларації декларантом.

Зокрема, відповідно до п.п. а, г п.5 ч.8 ст. 257 МК України, до декларації декларантом вносяться відомості про найменування, код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до ч.8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частиною 5 статті 266 МК України визначено, що особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651, графа 31 МД повинна містити такі відомості про товар: опис товару відповідно до товаросупровідних документів в обсязі, достатньому для його розпізнання та віднесення до коду згідно з УКТЗЕД.

Диспозиція статті 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

За змістом ч. 1 ст. 495 цього Кодексу доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Підпунктом 215.3.5-1 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України передбачено розмір ставки акцизного податку для автомобілів легкових та інших моторних транспортних засобів. Розмір акцизного податку транспортного засобу залежить від року виготовлення транспортного засобу.

Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118, зареєстрованим в Мiнiстерствi юстиції України 10.04.2008 року за № 291/1498, затверджено «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобiв, що перемiщуються громадянами через митний кордон України».

Пунктом 8 Правил визначено, що якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуваннi, визначити за його iдентифiкацiйним номером неможливо, то за основу береться рiк виготовлення, визначений за його iдентифiкацiйним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрацiї ТЗ.

Датою першої реєстрацiї ТЗ, який перебував у користуваннi, є дата, зазначена в спецiальнiй графi технiчного паспорта (свiдоцтва про реєстрацiю), наприклад, паспорта нiмецького зразка, або дата видачi технiчного паспорта (свiдоцтва про реєстрацiю).

У разi неможливостi визначення року виготовлення ТЗ за iдентифiкацiйним номером роком виготовлення вважати рiк, що значиться в реєстрацiйних i технiчних документах на ТЗ. Датою початку користування ТЗ, що були в користуваннi та ввозяться на митну територiю України, уважається дата першої реєстрацiї ТЗ, визначена в реєстрацiйних документах, якi виданi уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати цi ТЗ на постiйнiй основi.

Отже, належним доказом дати виготовлення транспортного засобу, який був у користуваннi та ввозиться на митну територiю України, є дата його першої реєстрацiї, вказана в реєстрацiйних документах, виданих уповноваженими державними органами країни, в якій така реєстрація була здійснена.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Литовської Республіки, в якому в полі «В» зазначено дату першої реєстрації - 29.03.2005 року (а.с.54).

Таким чином, позивачем в митній декларації у графі 31 вказаний опис товару, в тому числі, згідно із товаросупровідними документами, з урахуванням чого колегія суддів вважає, що позивачем не було надано до митного органу недостовірних документів для визначення коду товару, недостовірної інформації або приховування будь-якої інформації, необхідних для класифікації товару, оскільки при визначенні митницею коду товару були використані товаросупровідні документи, надані позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 69 МК України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Здійснення такого контрою є прямим обов`язком відповідача, в той час як застосування штрафних санкцій за порушення, пов`язані з неправильною класифікацією товарів, можливе лише при поданні декларантом неправдивих відомостей, підроблених документів чи подання документів не в повному обсязі.

Частиною 6 ст. 69 МК України імперативно встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

За змістом ст.485 Митного кодексу України склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов`язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинене тільки з умисною формою вини.

Навіть сам по собі факт зазначення невірної дати першої реєстрації ТЗ в декларації не може бути доказом того, що його дії були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 грудня 2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 грудня 2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя -доповідач: В. В. Кузьменко

Судді : К. А. Бабенко

Я. М. Собків

Повний текст постанови виготовлено 03.04.2020