набрала чинності "___"_________20____р.

Справа № 665/2153/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Березнікова О.В.,

за участю секретаря судових засідань: Собчук М.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: адвоката Петрової Олени Олександрівни до ТзОВ «ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ» про розірвання договору та повернення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Петрова О.О. звернулась до суду з вказаним позовом в якому просить суд розірвати договір купівлі-продажу пристрою MEIZU Bluetooth Audio Receiver Black (новий), вартістю 274 грн. 50 коп., укладений 30.09.2019 p. між позивачем та відповідачем ТОВ «Гаджет Трейдінг» Ідентифікаційний. Стягнути з відповідача на користь позивача 2745 гривень, що еквівалентно десятикратному розміру вартості продукції. Стягнути з відповідача на користь позивача 10000 гривень завданої моральної шкоди. Стягнути з відповідача на користь позивача 7650 гривень витрат на правничу допомогу.

Вимоги мотивовані тим, що 30.09.2019 року позивач придбав у відповідача пристрій MEIZU Bluetooth Audio Receiver Black (новий) за 274 грн.50 коп. з урахуванням бонусів, які були нараховані позивачу до дня народження. Перед покупкою цього пристрою позивач консультувався з менеджером по телефону, однак він запевнив позивача, що пристрій буде якісно звучати, ніяких нарікань не може бути. Тому, позивачем було прийнято рішення придбати цей девайс. Вказаний товар позивач отримав Новою поштою. Однак, коли сплативши кошти, він почав перевіряти товар, то виявив, що він позивачу не підходить, так як неякісно та тихо звучить. Після чого позивач вирішив скористатись своїм правом повернути товар на протязі 14 днів з моменту покупки. Товар він не використовував, захисні плівки не знімав, товарний вид позивачем було збережено. Після звернення до відповідача, позивачу було рекомендовано надіслати їм необхідні документи, а саме: заповнену заяву про повернення коштів; документ, що засвідчує покупку, оригінал товарного чека;оригінал гарантійного талона;копію паспорта (1, 2-3, 11 сторінки); копію ідентифікаційного коду. 02 жовтня 2019 року позивач заповнив заяву про повернення товару, та відіслав її відповідачу по електронній пошті з відповідними документами (копія паспорта, копія ідентифікаційного номеру, товарний чек, чеки на оплату товару). Після чого Новою поштою позивач відправив відповідачу сам товар та вищевказані документи. Пристрій з документами, які відправив позивач, відповідачем було прийнято, що підтверджує, що позивачем було повернуто пристрій без жодних дефектів у належному стані. Однак 14.10.2019 року та 23.10.2019 року відповідач в листах повідомив, що нібито позивачем не було збережено товарний вигляд, і також, що товар не містить істотного недоліку, а тому відмовляється його обміняти (копії листів додаються). Проте, позивач не ставив питання обміну товару, а просив повернути йому кошти, оскільки товар не влаштував його своїми характеристиками і своєю якістю.

Таким чином відповідачем досі не повернуто позивачу грошові кошти за товар, який позивач йому повернув, так як пристрій виявився неякісним та не задовольнив потребам позивача, а саме: звук дуже тихий, хоча при замовленні товару працівник магазину запевняв, що якість звуку буде доброю і тихо звучати не буде. Також зазначив, що коли позивач ставив питання повернути цей пристрій, позивач знову зателефонував до технічної підтримки відповідача, де спеціаліст йому пояснив, що так дійсно звук цього пристрою тихий. Тобто при купівлі товару працівники магазину позивачу говорили, що якість звуку буде добра, а вже коли позивач виявив бажання повернути товар, працівники магазину змінили свою точку зору і переконували, що товар дійсно тихо звучить, бо це його така особливість. Не зрозуміло, чому відповідач відразу не повідомив позивача, коли запитував про якість, що цей пристрій буде тихо звучати, позивач би в такому випадку його взагалі не купував. Однак навпаки, відповідач ввів позивача в оману, запевнивши його в якісному звуку пристрою, але насправді це виявилося неправдою. Відчуваючи таку несправедливість, в позивача різко погіршився стан здоров`я, оскільки відповідач зробив його винним, що нібито позивач надіслав цей пристрій (із заявою про повернення коштів), товарний вигляд якого нібито позивачем не було збережено. Вважає, якби це було так, що товар не зберіг товарний вигляд, відповідач не прийняв би його на Новій пошті.

Внаслідок порушення прав позивача протиправною поведінкою відповідача, позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає в тривалому невиконанні відповідачем його законних претензій по відшкодуванню вартості пристрою, що призвело до госпіталізації до неврологічного відділення, що підтверджується епікризом (додається), так як в наслідок незаконних несправедливих дій відповідача у позивача виникли проблеми зі здоров`ям, а саме: почав періодично підійматися артеріальний тиск, прискорене серцебиття, біль в грудній клітині, запаморочення, підвищена втомлюваність, нервозність, дратівливість, порушення сну. Вважає, що такі душевні страждання, відповідно до ст. 23 ЦК України, підлягають відшкодуванню відповідачем, а, враховуючи їх тривалість та вперте невизнання відповідачем прав позивача як споживача і надалі, невиконання вимог законодавства по відновленню прав позивача, вважає, що розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди повинен становити 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

В судовому засіданні позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позові, проти винесення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, опубліковане оголошення про виклик відповідача розміщеного 17.01.2020 та 10.02.2020 на офіційному веб-сайті судової влади України.

Суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку відповідно до ст.ст. 280-281 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до вимог ст. 525 та 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до ст. 702 ЦК України сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайомлення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо). Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене договором, - з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Так, судом встановлено, що 30.09.2019 року позивач придбав у відповідача, серед іншого, пристрій MEIZU Bluetooth Audio Receiver Black за 274 грн. 50 коп., про що свідчить товарний чек № 000199738 та фіскальний чек про сплату (безготівковий переказ коштів) від 01.10.2019.

Як зазначено позивачем, після сплати та отримання вказаного товару на Новій Пошті, він почав перевіряти його та виявив, що він йому не підходить, так як неякісно та тихо звучить. Після чого вирішив скористатись своїм правом повернути товар на протязі 14 днів з моменту покупки. Товар він не використовував, захисні плівки не знімав, товарний вид позивачем було збережено. Після звернення до відповідача з вказаних причин, позивачу було рекомендовано надіслати їм необхідні документи, а саме: заповнену заяву про повернення коштів; документ, що засвідчує покупку, оригінал товарного чека; оригінал гарантійного талона; копію паспорта; копію ідентифікаційного коду, що ним було зроблено та підтверджується заявою про обмін/повернення товару від 02.10.2019, в які позивач просив повернути сплачені за MEIZU Bluetooth Audio Receiver Black грошові кошти в розмірі 274 грн. 50 коп., з причин неякісного (тихого) звуку.

Відповідно до листів від 14.10.2019 №10548 та від 23.10.2019 №10582 позивачу було відмовлено в обміні вищевказаного товару, у зв`язку з тим, що він не містить ознак наявності істотного недоліку та не зберігся його товарний вигляд.

Відповідно до ч.1 ст. 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором серед іншого відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відмовляючи позивачу в поверненні сплачених коштів з причин зазначених у заяві від 02.10.2019, суд виходить з того, що відповідач необґрунтовано відмовив в цьому позивачу, пославшись на ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», де передбачено повернення коштів чи заміна товару у разі наявності істотного недоліку (п.12 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів»), який, як зазначено відповідачем, товар не містить. Крім того з листів відповідача випливає, що товар неможливо обміняти, хоча позивачем ставилось питання про розірвання договору та повернення сплачених коштів.

Однак, як вже було зазначено вище, згідно ч. 1 ст. 708 ЦК України, покупець має право також вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, якщо покупцем, у встановлені строки, виявлено не застережені продавцем недоліки товару.

Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем) (п.15 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Тобто, як вбачається з матеріалів справи та наголошувалось позивачем, перед замовленням товару, яким є MEIZU Bluetooth Audio Receiver Black, було обговорено якість та інші суттєві для позивача питання, але про недолік, яким є якість звуку в цьому пристрої, відповідачем не було зазначено, а навпаки, було переконано позивача в тому, що якість звуку добра.

З наведеного, слід дійти висновку, що позивача не було проінформовано про недолік продукції, а саме товар не відповідав вимогам позивача, які пред`являлися до нього (товару) під час замовлення, а також невідповідність інформації про продукцію, наданій продавцем (відповідачем).

Крім того, відповідач також відмовляючи позивачу в поверненні сплачених коштів з причини, що товар не зберіг товарного вигляду, суд вважає необґрунтованим жодним належним доказом, а лише безпідставно зазначено про це у листах від 14.10.2019 №10548 та від 23.10.2019 №10582.

Стаття 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості.

Згідно ст. 700 ЦК України продавець зобов`язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв`язку з відсутністю у нього такої інформації.

Згідно ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Враховуючи викладене, вимога позивача щодо розірвання договору купівлі-продажу пристрою MEIZU Bluetooth Audio Receiver Black та стягнення його вартості є обґрунтованою.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача 2745 гривень, що еквівалентно десятикратному розміру вартості продукції, суд вважає ці вимоги безпідставними та такими, що не можуть бути задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею п`ятою ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав, в тому числі шляхом розробки та проведення відповідних освітніх програм.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Стаття 26 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає певні повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, зокрема, п.12 ч.1 вказаної статті визначено повноваження цього органу накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, тобто у разі такого порушення суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність, серед іншого, й за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на що посилається в позові позивач.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавстві, позивачем не правильно застосовано норму ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів», щодо відповідальності відповідача саме перед позивачем у десятикратному розмірі вартості придбаної ним продукції, у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про захист прав споживачів, що полягало у відмові останнього в реалізації прав позивача, як споживача, установлених частиною першою статті 8 цього Закону, оскільки таку відповідальність несуть вказані суб`єкти господарювання після виявлення вищезазначеним центральним органом виконавчої влади порушення законодавства про захист прав споживачів та яким надано повноваження, після виявлення такого порушення, накладати відповідні стягнення, передбачені ч.1 ст. 23 вказаного Закону. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету (ч.2 ст. 23 Закону).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступних висновків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові N 5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вказав, що при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів» моральної шкоди суди повинні виходити з роз`яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 р. N 4 ( v0004700-95 ) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Зокрема , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Позивач вказує на те, що внаслідок порушення прав позивача протиправною поведінкою відповідача, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тривалому невиконанні відповідачем його законних претензій по відшкодуванню вартості пристрою, що призвело до госпіталізації 04.10.2019 до неврологічного відділення та підтверджується епікризом №70 від 11.10.2019, який міститься в матеріалах справи.

В наслідок неправомірних дій відповідача у позивача виникли проблеми зі здоров`ям, а саме: почав періодично підійматися артеріальний тиск, прискорене серцебиття, біль в грудній клітині, запаморочення, підвищена втомлюваність, нервозність, дратівливість, порушення сну.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору

Як вже встановлено судом, відповідачем порушене право позивача (споживача), що полягло у наданні недостовірної та неповної інформації стосовно придбаного товару та в подальшому у необґрунтованій відмові у здійсненні останнім його права розірвати договір купівлі-продажу товару та повернення сплаченої вартості продукції. Вимога щодо розірвання вказаного договору підлягає задоволенню, частковому, в частині визначення такої вартості в десятикратному розмірі, задоволенню підлягає вимога щодо стягнення сплаченої позивачем вартості продукції.

Зважаючи на викладене, вимога позивача про стягнення моральної шкоди є обґрунтованою та такою що підлягає стягненню в повному розмірі, оскільки наявні та підтверджені вказаними доказами (епікризом) моральні страждання позивача, що настали через незаконні винні дії продавця (відповідача).

Що стосується стягнення з відповідача 7650 гривень витрат на правничу допомогу, слід також зазначити наступне.

Відповідно до ч.1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1,2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові 17 жовтня 2018 року в справі №301/1894/17 наголосив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги з визначенням та будь-які документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, відтак суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7650 гривень витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, який при надходженні позовної заяви становив 768,40 грн., з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог позивача, що становить 387 гривень 04 коп., а інша частина компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 252, 530, 549, 631 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , представника позивача: адвоката Петрової Олени Олександрівни до ТзОВ «ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ» про розірвання договору та повернення коштів задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу пристрою MEIZU Bluetooth Audio Receiver Black (новий), вартістю 274 грн. 50 коп., укладений 30.09.2019 p. між ОСОБА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ТОВ «Гаджет Трейдінг», ідентифікаційний код юридичної особи 41739063.

Стягнути з ТОВ «Гаджет Трейдінг», ідентифікаційний код юридичної особи 41739063, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 274 (двісті сімдесят чотири) гривні 50 копійок вартості пристрою MEIZU Bluetooth Audio Receiver Black (новий).

Стягнути з ТОВ «Гаджет Трейдінг», ідентифікаційний код юридичної особи 41739063, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (десять тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з ТОВ «Гаджет Трейдінг», ідентифікаційний код юридичної особи 41739063, на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 387 гривень 04 коп..

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Заочне рішення може бути переглянуте Чаплинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Березніков