Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 р. Справа№200/13604/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Дяченка А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

представник позивача - не з`явився

представник відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії від 30 жовтня 2019 року та зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву про призначенні пенсії за віком у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 10 жовтня 2019 року з зарахуванням до страхового стажу наступних періодів:

- з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року на шахті "Лісова" ВО "Торезантрацит";

- з 12.06.1990 року по 08.07.1991 року на Торезькому ремонтно-механічному заводі "Торезантрацит";

- з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року на ВП "шахті "Прогрес";

пільгового стажу наступних періодів:

- з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року, з 14.01.1988 року по 15.01.1989 року, з 20.03.1990 року по 08.05.1990 року на шахті "Лісова" ВО "Торезантрацит";

- з 10.11.1985 року по 14.11.1987 року період проходження військової служби;

- з 19.08.1991 року по 01.08.1992 року на шахті ім. К.І.Кисильова в\о "Торезантрацит";

- з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року, з 18.03.2004 року по 03.09.2007 року, з 16.04.2008 року по 11.12.2014 року на ВП шахті "Прогрес" ДП "Торезантрацит".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 жовтня 2019 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 30.10.2019 року у призначенні пенсії було відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за списком №1 - 10 років та необхідного страхового стажу 22 роки 6 місяців. Відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року на шахті "Лісова" ВО "Торезантрацит", з 12.06.1990 року по 08.07.1991 року на Торезькому ремонтно-механічному заводі "Торезантрацит"; з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року на ВП "шахті "Прогрес" у зв`язку з нечітким відтиском печатки, є виправлення в даті наказу про прийом на роботу та відсутня назва підприємства при прийомі на роботу. До пільгового стажу не враховано періоди з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року, з 14.01.1988 року по 15.01.1989 року, з 20.03.1990 року по 08.05.1990 року, з 19.08.1991 року по 01.08.1992 року, з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року, з 18.03.2004 року по 03.09.2007 року, з 16.04.2008 року по 11.12.2014 року, у зв`язку з відсутністю довідки, підтверджуючої пільговий характер роботи та наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці. Окрім того, у зв`язку з тим, що відповідач не зарахував до пільгового стажу періоди роботи з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року, періоди проходження військової служби з 10.11.1985 року по 20.11.1987 року також не зарахував до пільгового стажу.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив, що страховий стаж позивача складає - 18 років 07 місяців 01 день, пільговий стаж за Списком № 1 - 00 років 0 місяців 17 днів. До страхового стажу не зараховано: з 05.08.1985 по 09.10.1985 на шахті «Лісова» ВО «Торезантрацит», так як запис завірено нечітким відтиском печатки, з 12.06.1990 по 08.07.1991 на Торезькому ремонтно - механічному заводі «Торезантрацит», так як має виправлення в даті наказу при прийомі на роботу, з 14.12.1992 по 09.09.1993 на ВП «шахті «Прогрес», так як запис завірено нечітким відтиском печатки, з 03.05.1995 по 11,12.1995 на ВП «шахті «Прогрес», так як запис звірено не чітким відтиском печатки, з 06.07.1998 по 04.11.1998, так як відсутня назва підприємства при прийомі на роботу, тому неможливо встановити приналежність печатки, якою завірено запис про період роботи. До пільгового стажу за Списком № 1 не враховано періоди роботи: в «Шахті «Лісова» ВО «Торезантрацит» з 05.08.1985 по 09.10.1985; з 14.01.1988 по 15.01.1989; з 20.03.1990 по 08.05.1990; на «Шахті Ім.К.І. Кисельова в/о «Торезантрацит» з 19.08.1991 по 01.08.1992; на «шахті «Прогрес» з 14.12.1992 по 09.09.1993; з 03.05.1995 по 11.12.1995; в «Старательской артели» «Север» (Росія) з 27.09.1997 по 08.12.1997; з 06.07.1998 по 04.11.1998 (відсутня назва підприємства при прийомі на роботу); в ВП шахті «Прогрес» ДП «Торезантрацит» з 18.03.2004 по 03.09.2007, з 16.04.2008 по 11.12.2004; 17.11.2016 року - порушено справу про банкрутство за судовим рішенням та призначено ліквідатора підприємства ДП «Торезантрацит» включаючи відокремлені підрозділи.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 лютого 2020 року о 13:00 год.

У підготовчому засіданні 19 лютого 2020 року відкладено розгляд справи до 10 березня 2020 року о 15:00 годині.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30 березня 2020 року о 12:15 год.

У судове засідання, призначене на 30 березня 2020 року позивач та повноважний представник відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 16 грудня 2003 року Торезьким МВ УМВС України в Донецькій області), внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.10.2019 року №1427-5000210347, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (РНОКПП 42169323) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою № 4788 про призначення пенсії.

Для призначення пенсії були надані наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, копія паспорту серії НОМЕР_2 , трудова книжка НОМЕР_3 , копія військового квитка серії НОМЕР_4 , копія диплому (свідоцтво, атестат) про навчання серії № НОМЕР_5 , копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1427-5000210347.

Рішенням Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30 жовтня 2019 року №4788, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії. В обґрунтування рішення про відмову в призначенні пенсії, відповідачем зазначено, що до страхового стажу не враховано періоди роботи: з 05.08.1985р. по 09.10.1985р. на Шахті «Лісова» ВО «Торезантрацит» , так як запис завірено не чітким відтиском печатки, з 12.06.1990р. по 08.07.1991р. на Торезському ремонтно- механічному заводі «Торезантрацит», так як має виправлення в даті наказу при прийомі на роботу, з 14.12.1992р. по 09.09.1993р. на ВП «Шахті «Прогрес», так як запис завірено нечітким відтиском печатки, з 03.05.1995р. по 11.12.1995р. на ВП «Шахті «Прогрес», так як запис завірено не чітким відтиском печатки, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року, так як відсутня назва підприємства при прийомі на роботу, тому неможливо встановити приналежність печатки, якою завірено запис про період роботи. Окрім того, до пільгового стажу за списком №1 не враховано періоди роботи: в «Шахті « Лісова» ВО «Торезантрацит» з 05.08.1985р. по 09.10.1985р., з 14.01.1988р. по 15.01.1989р., з 20.03.1990р. по 08.05.1990 р.; на «Шахті імені К.І.Кисельова в/о «Торезантрацит» з 19.08.1991р. по 01.08.1992р.; на «шахті «Прогрес» з 14.12.1992р. по 09.09.1993р. та 03.05.1995р. по 11.12.1995р.; в «Старательской артели «Север» (Росія) з 27.09.1997р. по 08.12.1997р.; з 06.07.1998р. по 04.11.1998р (відсутня назва підприємства при прийомі на роботу); в ВП шахті «Прогрес» ДП «Торезантрацит» з 18.03.2004р. по 03.09.2007р., з 16.04.2008р. по 11.12.2004р. 17.11.2016р. порушено справу про банкрутство за судовим рішенням та призначено ліквідатора підприємства ДП «Торезантрацит» включаючи відокремлені підрозділи. Також, відповідачем у рішенні зазначено, що у зв`язку з тим, що довідки, підтверджуючі факт пільгової роботи, не надані, а в трудовій книжці відсутні відповідні записи, які б визначали право на пенсію на пільгових умовах (зайнятість повний робочий день під землею , відсутні дані про роботу на поверхні, участь у страйках, знаходження у відпустці без збереження заробітної плати, дані про проведення атестації робочих місць, тощо) неможливо врахувати до пільгового стажу за списком №1 вищезазначені періоди роботи.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Між тим, суд зазначає, що позивачем у позовних вимогах не оскаржується відмова відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи в « Старательской артели «Север» (Росія) з 27.09.1997р. по 08.12.1997р.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового та страхового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

За приписами ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

З трудової книжки позивача НОМЕР_3 , вбачається наступне:

-запис № 2 від 05.08.1985 року - прийнятий учнем гірника підземного з ремонту гірничих виробок на шахту «Лісна» ВО «Торезантрацит» (наказ №202к від 16.08.1985);

-запис № 3 від 09.10.1985 року - звільнений з шахти у зв`язку з призовом на військову службу п. 3 ст. 36 КЗпП УРСР (наказ №255к від 9.10.1985);

- запис №4 служба в Радянській Армії з 10.11.1985 року по 20.11.1987 року (на підставі військового квитка НОМЕР_4 ),

- запис № 5 від 14.01.1988 року - прийнятий гірником підземним з ремонту гірничих виробок 4 розряду на шахту «Лісна» ВО «Торезантрацит» (наказ №16к від 18.01.1988);

- записи № 6, 7 від 18.01.1988 року, 23.03.1988 року - курси прохідників горизонтальних та похилих виробок при УКК ВО «Торезантрацит» (посвідчення від 24.03.1988 №255);

- запис № 8 від 25.03.1988 року - переведений прохідником підземним п`ятого розряду (наказ №74к від 25.03.1988);

- запис № 9 від 15.01.1989 року - звільнений за ст. 40 п. 2 КЗпП УРСР (наказ № 34к від 03.02.1989);

- запис № 10 від 20.03.1990 року - прийнятий прохідником підземним п`ятого розряду на шахту «Лісна» Торезького ВО по видобутку антрациту «Торезантрацит» (наказ №65к від 23.03.1990);

- запис № 11 від 03.05.1990 року - переведений гірником підземним по ремонту гірничих виробок 4 розряду (наказ №96к від 04.05.1990);

- запис № 12 від 08.05.1990 року - звільнений з шахти за згодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП УРСР (наказ №102к від 16.05.1990);

- запис № 13 від 12.06.1990 року - прийнятий на дільницю по ремонту гірничо- збагачувального обладнання електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання 4 розряду до Торезького ремонтно-механічного заводу «Торезантрацит» (наказ від 11.06.1990 №162-к);

- запис № 14 від 08.07.1991 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП УРСР (наказ від 10.07.1991 №209);

- запис № 15 від 19.08.1991 року - прийнятий гірником підземним по ремонту гірних виробок 4 розряду на шахту ім.. К.І.Кисильова ВО «Торезантрацит» (наказ від 19.08.1991);

- запис № 16 від 01.08.1992 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (наказ від 06.08.1992 №328к).

- запис №19 від 14.12.1992 року - прийнятий прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею на ВП «Шахта Прогрес» (наказ №74/к від 18.12.1992);

- запис № 20 від 09.09.1993 року звільнений за прогули за ст. 40 п. 4 КЗпП України (наказ №700/к від 30.11.1993) ;

- запис №25 від 03.05.1995 року прийнятий гроз 5 р. з повним робочим днем в шахті на шахту «Прогрес» ВО «Торезантрацит» (наказ №17-к від 05.05.1995);

- запис № 26 від 11.12.1995 року звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (наказ від 15.12.1995);

- запис № 31 від 06.07.1998 року прийнятий на шахту машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті, (наказ №26/к від 07.07.1998);

- запис № 32 від 04.11.1998 року звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №877к від 28.12.1998);

- запис № 35 від 18.03.2004 року прийнятий гірником підземним очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем під землею на ВП «Шахта «Прогрес» (наказ №20-к від 19.03.2004);

- запис № 36 від 25.03.2004 року переведений підземним машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті (наказ №22к від 26.03.2004);

- запис №37 від 28.12.2004 року створено ВП «Шахта «Прогрес» ДП «ДУЄК» шляхом реорганізації ВП «Шахта «Прогрес» ДП «Торезантрацит» (наказ №492 від 18.08.2004),

- запис № 38 від 04.08.2006 року - переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею (наказ №581к від 04.08.2006);

- запис № 39 від 03.09.2007 року звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (наказ №66к від 06.09.2007) ;

- запис № 42 від 16.04.2008 року прийнятий гірником підземним по ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем в шахті ВП «Шахта Прогрес» ДП «Торезантрацит» (наказ №29к від 18.04.2008);

- запис № 43 від 10.07.2008 року переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем в шахті (наказ №483к від 14.07.2008);

- запис № 44 від 11.12.2014 року звільнений за ст. 40 п. 2 КЗпП України за станом здоров`я (наказ №1082к від 11.12.2014).

Згідно пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Посилання відповідача на неможливість зарахування до страхового стажу періодів з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року у зв`язку з відсутністю назви підприємства при прийомі на роботу та з 12.06.1990 по 08.07.1991 на Торезькому ремонтно - механічному заводі «Торезантрацит», так як є виправлення в даті наказу при прийомі на роботу, суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Крім того, суд звертає увагу, що виправлення в номері наказу прийому на роботу трудовій книжці, не спростовує наявність у позивача стажу роботи, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 р. у справі №754/14898/15-а провадження № К/9901/11030/18 та від 17.07.2018 у справі №220/989/17, провадження № К/9901/3158/17.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періодів роботи з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року, з 12.06.1990 року по 08.071991 року, з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи.

Щодо не зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року, з 14.01.1988 року по 15.01.1989 року, з 20.03.1990 року по 08.05.1990 року, з 19.08.1991 року по 01.08.1992 року; з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року, з 18.03.2004 року по 03.09.2007 року, з 16.04.2008 року по 11.12.2014 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

За приписами пункту першого частини другої статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За змістом статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).

Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

При цьому, положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право позивача довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним для призначення пенсії. Право надавати заперечення щодо рішення Пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається позивачу на всіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Позивачем до матеріалів справи були надані наступні документи: витяги з наказів щодо проведення атестації робочих місць на ВП «Шахта «Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит» від 23.07.2014 року №575, від 30.11.2009 року №950, від 30.11.2004 року №768, від 29.12.1994 року №1474, від 24.12.1999 року №1592, довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.03.2020 року №06-01-536, від 29.12.2014 року №06-01-2124, архівна довідка щодо реорганізації ВП шахта «Прогрес» ДП «Торезантрацит» від 03.03.2020 року №06-01-537.

Щодо вищевказаних довідок, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Водночас, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як,

наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Тому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість прийняття до уваги інформації викладеної в довідках.

Як вбачається з Довідки від 29.12.2014 року №06-01-2124 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ОСОБА_1 в тому, що він працював повний робочий день на ВП «Шахта «Прогрес» ДП «Торезантрацит» і за період з 14.12.1992 року по 15.12.1992 року - учбовий пункт; з 16.12.1992 року (наказ №74/к від 18.12.1992 року) по 09.09.1993 року (наказ №700/к від 30.11.1993 року) звільнений за прогули (з останнього фактично відпрацьованого часу) прохідником підземної дільниці ППР-2; з 03.05.1995 року по 06.05.1995 року - учбовий пункт, з 07.05.1995 року (наказ №17/к від 05.05.1995 року) по 11.12.1995 року (наказ №46/к від 15.12.1995 року) гірник очисного вибою підземної дільниці №4; з 06.07.1998 року по 08.07.1998 року учбовий пункт, з 09.07.1998 року (наказ №26/к від 07.07.1998 року) по 04.11.1998 року (наказ №877/к від 28.12.1998 року, звільнений за прогули (з останнього фактично відпрацьованого часу) машиністом підземних установок підземної дільниці ШТ-1, виконував роботи з повним робочим днем під землею, що передбачені списком №1.

Враховуючи інформацію, викладену в Довідці, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року у зв`язку з відсутністю назви підприємства при прийомі на роботу.

Довідкою від 03.03.2020 року №06-01-536 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ОСОБА_1 , підтверджується виконання останнім робіт на ВП «Шахта «Прогрес» ДП «Торезантрацит» і за періоди з 18.03.2004 року - учбовий пункт, з 19.03.2004 року (наказ від 19.03.2004 року №20/к) по 24.03.2004 року - гірник очисного вибою підземний ділянки №2; 25.03.2004 року - учбовий пункт, з 26.03.2004 року (наказ від 26.03.2004 року №22/к) по 07.12.2005 року - машиніст підземних установок підземний ділянки ШТ; з 08.12.2005 року (наказ від 08.12.2005 року №922/к) по 15.12.2005 року - виконуючий обов`язки майстра гірської підземної ділянки ШТ; з 16.12.2005 року по 03.08.2006 року - машиніст підземних установок підземної ділянки ШТ; з 04.08.2006 року (наказ від 04.08.2006 року №581/к) по 03.09.2007 року - майстер гірник підземний ділянки Водовідлив, виконував роботи з повним робочим днем під землею, що передбачені списком №1.

Довідкою від 03.03.2020 року №06-01-536 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ОСОБА_1 , підтверджується виконання останнім робіт на ВП «Шахта «Прогрес» ДП «Торезантрацит» і за періоди з 16.04.2008 року по 18.04.2008 року - учбовий пункт, з 19.04.2008 року (наказ від 18.04.2008 року №29/к) по 09.07.2008 року - гірник по ремонту гірничих виробок підземний ділянки РВР; з 10.07.2008 року (наказ №483/к від 14.07.2008 року) по 14.03.2010 року - майстер гірської підземної ділянки ПРиТБ; з 15.03.2010 року (наказ №209/к від 15.03.2010 року) по 19.03.2010 року курси з питань охорони безпеки ведення робіт. Оплата здійснювалася зі збереженням середнього заробітку майстри гірського підземного; з 20.03.2010 року по 11.12.2014 року (наказ від 11.12.2014 року №1082/к) - майстер гірської підземної ділянки ПРиТБ.

Вивченням змісту трудової книжки позивача судом встановлено, що в ній наявні відповідні записи, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача за період роботи з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року, з 14.01.1988 року по 15.01.1989 року, з 20.03.1990 року по 08.05.1990 року на шахті "Лісова" ВО "Торезантрацит", з 19.08.1991 року по 01.08.1992 року на шахті ім. К.І.Кисильова в\о "Торезантрацит"; з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року, з 18.03.2004 року по 03.09.2007 року, з 16.04.2008 року по 11.12.2014 року на ВП шахті "Прогрес" ДП "Торезантрацит", а тому записів, наявних в трудовій книжці достатньо для зарахування такого спірного стажу позивача.

Окрім того, записи у трудовій книжці позивача підтверджуються інформацією, викладеною в довідках про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.03.2020 року №06-01-536, від 29.12.2014 року №06-01-2124.

Проведення атестації робочих місць на ВП «Шахта «Прогрес» Державного підприємства «Торезантрацит» викладена в довідках від 23.07.2014 року №575, від 30.11.2009 року №950, від 30.11.2004 року №768, від 29.12.1994 року №1474, від 24.12.1999 року №1592.

Окрім того, суд зазначає, що проведення атестації робочих місць за умовами праці до 21 серпня 1992 року не вимагалось.

Разом з цим, у своєму рішенні про відмову у призначенні пенсії, відповідачем не конкретизовано відносно яких періодів роботи та на яких підприємствах позивачу необхідно надати накази про проведення атестації робочих місць, у зв`язку з чим рішення суб`єкта владних повноважень не може бути визнано правомірним.

У матеріалах справи містяться індивідуальні відомості про застраховану особу, позивача, за формою ОК-5, в яких зазначено, що страхові внески за позивача вносилися за професією за кодом ЗП3013А1 з 2004 року, що в свою чергу відповідає наведеним положенням пенсійного законодавства.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, у розписці-повідомленні до заяви ОСОБА_1 від 10.10.2019 року №4788, у графі: Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, зазначено Довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року, Довідку про стаж за період з 12.06.1990 по 08.07.1991, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах: з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року, з 14.01.1988 року по 15.01.1989 року, з 20.03.1990 року по 08.05.1990 року, з 19.08.1991 року по 01.08.1992 року; з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року, з 18.03.2004 року по 03.09.2007 року, з 08.09.2007 року по 24.03.2008 року, з 16.04.2008 року по 11.12.2014 року та встановлено строк подання вищезазначених документів - 09.01.2020 року.

При цьому, незважаючи на встановлений строк подання додаткових документів, всупереч приписам порядку 22-1 в частині подання у тримісячний строк з дня прийняття заяви відсутніх документів, відповідачем 30 жовтня 2019 року винесено рішення про відмову в призначенні пенсії, тобто, до спливу наданого позивачу строку для подачі додаткових документів.

З огляду на викладене, судом не беруться до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем для призначення пенсії довідок, які підтверджували б пільговий стаж роботи.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року, з 14.01.1988 року по 15.01.1989 року, з 20.03.1990 року по 08.05.1990 року на шахті "Лісова" ВО "Торезантрацит"; з 19.08.1991 року по 01.08.1992 року на шахті ім. К.І.Кисильова в\о "Торезантрацит"; з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року, з 18.03.2004 року по 03.09.2007 року, з 16.04.2008 року по 11.12.2014 року на ВП шахті "Прогрес" ДП "Торезантрацит".

Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу період проходження позивачем військової служби з 10.11.1985 року по 14.11.1987 року, суд зазначає, що ані в рішенні про відмову в призначенні пенсії, ані у своєму відзиві відповідачем взагалі не розглянуто питання про зарахування/не зарахування до пільгового стажу позивача період проходження військової служби, на що суд зазначає наступне.

Пунктами «в» та «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як свідчать дані трудової книжки НОМЕР_3 , позивач 09.10.1985 року звільнений з шахти «Лісна» ВО «Торезантрацит» у зв`язку з призовом на військову службу п. 3 ст. 36 КЗпП УРСР (наказ №255к від 9.10.1985) та згідно запису №4 у трудовій книжці підтверджується служба в Радянській Армії з 10.11.1985 року по 20.11.1987 року (на підставі військового квитка НОМЕР_4 ), в якій прослужив в період з 10.11.1985 року по 14.11.1987 року, даний період підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .

Оскільки судом встановлено неправомірність не зарахування відповідачем до пільгового та страхового стажу періоду роботи позивача з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року на Шахті «Лісна» ВО «Торезантрацит» та враховуючи, що позивач був звільнений 09.10.1985 року з посади учня гірника підземного з ремонту гірничих виробок саме з підстави призову на військову службу, період його служби в Радянській Армії також повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України`тощо).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним, з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст.46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

Таким чином, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 10.10.2019 року №4788 з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року на шахті "Лісова" ВО "Торезантрацит"; з 12.06.1990 року по 08.07.1991 року на Торезькому ремонтно-механічному заводі "Торезантрацит"; з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року на ВП "шахті "Прогрес" та до пільгового стажу періодів роботи з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року, з 14.01.1988 року по 15.01.1989 року, з 20.03.1990 року по 08.05.1990 року на шахті "Лісова" ВО "Торезантрацит"; з 19.08.1991 року по 01.08.1992 року на шахті ім. К.І.Кисильова в\о "Торезантрацит"; з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року, з 18.03.2004 року по 03.09.2007 року, з 16.04.2008 року по 11.12.2014 року на ВП шахті "Прогрес" ДП "Торезантрацит", з 10.11.1985 року по 14.11.1987 року період проходження військової служби.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України ри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. квитанцією від 11.11.2019 року за подання до суду адміністративного позову до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 4788 від 30 жовтня 2019 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, юридична адреса: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, б.13) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 10.10.2019 року № 4788 про призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року на шахті "Лісова" ВО "Торезантрацит"; з 12.06.1990 року по 08.07.1991 року на Торезькому ремонтно-механічному заводі "Торезантрацит"; з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року на ВП "шахті "Прогрес" ДП "Торезантрацит" та до пільгового стажу періодів роботи з 05.08.1985 року по 09.10.1985 року, з 14.01.1988 року по 15.01.1989 року, з 20.03.1990 року по 08.05.1990 року на шахті "Лісова" ВО "Торезантрацит"; з 19.08.1991 року по 01.08.1992 року на шахті ім. К.І.Кисильова в\о "Торезантрацит"; з 14.12.1992 року по 09.09.1993 року, з 03.05.1995 року по 11.12.1995 року, з 06.07.1998 року по 04.11.1998 року, з 18.03.2004 року по 03.09.2007 року, з 16.04.2008 року по 11.12.2014 року на ВП шахті "Прогрес" ДП "Торезантрацит", з 10.11.1985 року по 14.11.1987 року період проходження військової служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, юридична адреса: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, б.13) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 30 березня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 квітня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова