ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року

Луцьк

Справа № 140/1808/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про повернення позивачу, 1952 року народження, помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4912,00 грн.; 2) зобов`язати відповідача сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про повернення позивачу 1952 року народження, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4912,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06.12.2019 вперше придбала житло та під час нотаріального посвідчення цього договору сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4912,00 грн. Позивач вважає, що вона не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки придбавала житло вперше, а тому сплачений нею збір підлягає поверненню. Відтак, 16.01.2020 вона звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору у розмірі 1% від вартості квартири. Проте листом від 31.01.2020 № 0300-0502-8/505 відповідач повідомив, що позивачем не надано належного підтвердження на придбання нерухомого майна вперше, Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно, тому видати подання на повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4912,00 грн. немає підстав. Стверджує, що дії щодо відмови відповідача у повернені безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири вперше суперечать положенням чинного законодавства та порушують її права. З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді від 04.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В поданому до суду відзиві від 23.03.2020 № 0300-0802-7/6781 відповідач позовних вимог не визнав та просить відмовити в їх задоволенні з тих мотивів, що повернення зайво сплачених коштів зі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна здійснюється за поданням на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, у даному випадку ГУ ПФУ у Волинській області, відповідному органу Казначейства, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787. З огляду на те, що позивач не надала доказів на підтвердження факту придбання житла вперше, тому правові підстави для формування подання щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна відсутні. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 06.12.2019 ОСОБА_1 (Покупець) придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно Договору купівлі-продажу квартири, укладеного із ОСОБА_2 (Продавець), і посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гарилюк А.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 1303.

Згідно пунктом 1.1. та 1.2. даного Договору Продавець передає (продає) - квартиру АДРЕСА_2 у приватну власність Покупцю, а Покупець приймає (купує) майно і сплачує за нього обговорену грошову суму.

Об`єктом договору є квартира загальною площею - 39,2 кв.м., житлова площа - 15,2 кв.м., складається з 1 кімнати.

Пунктом 2.1. Договору визначено загальна ціна продажу квартири, яка становить - 491 200,00 (чотириста дев`яносто одна тисяча двісті гривень) грн.

Відповідно до пункту 5.12. Договору покупцем сплачується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від ціни договору у розмірі 4912,00 грн.

Під час нотаріального посвідчення зазначеного договору позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості нерухомого майна, що становить 4912,00 грн., що підтверджується копією квитанції від 05.12.2019 № 6 (а.с.8).

16.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просила повернути сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4912,00 шляхом формування та подання до органів Державної казначейської служби України подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири згідно поданої квитанції 05.12.2019 № 6, оскільки нею здійснено першу покупку житла (а.с.7).

До вказаного листа позивач додатково надіслала відповідачу: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 191890611, копію договору купівлі-продажу, копію квитанції (а.с.9-12).

ГУ ПФУ у Волинській області листом від 31.01.2020 № 0300-0502-8/505 повідомило ОСОБА_1 , що нею не подано доказів перебування на черзі на одержання житла на момент придбання нерухомого майна та не надано належного підтвердження придбання нерухомого майна (договір купівлі-продажу) вперше, тому видати подання на повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4912,00 грн. немає підстав (а.с.6).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2019 № 191890611 слідує, що він містить лише відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру загальною площею 39,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А.Ю. (а.с.11-12).

Відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, ніж те, що зазначено вище, відсутні.

У постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Цей правовий висновок підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У даному випадку будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого житла та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 розділу І Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі – органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 “Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету” (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1019) визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 “Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна”.

Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №988/18283, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 16.01.2020 звернулась із заявою з відповідними підтверджуючими документами до ГУ ПФУ у Волинській області про повернення сплаченого збору з операції купівлі-продажу квартири (а.с.7).

Проте відповідач у своєму листі позивачу вказав, що останньою не надано належного підтвердження щодо придбання квартири вперше, а тому немає підстав для подання на повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4912,00 грн (а.с.6).

Суд не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки ним в ході розгляду заяви ОСОБА_1 не здобуто належних доказів того, що остання в силу вимог пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР на час придбання квартири була платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, такі докази не були надані суду в ході розгляду справи.

Суд зазначає, що оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (PincovdandPine v. The Czech Republic), “Ґаші проти Хорватії” (Gashiv. Croatia), “Трго проти Хорватії” (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу “належного урядування”, згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №819/1498/17, від 01 листопада 2018 року у справі №819/1353/17, від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17, від 13 грудня 2018 у справі № 813/969/17, від 23 квітня 2019 року у справі №802/1566/17-а та враховуються судом при вирішення даного спору відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність інформації щодо прав власності на нерухоме майно як таке, що придбане особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири є необґрунтованими.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Крім того, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення. Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови подати подання до Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області на повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 4912,00 грн.; зобов`язання відповідача подати до Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області подання про повернення позивачу суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4912,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 05.12.2019 № 6.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Зaкoну Укрaїни “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови подати подання до Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області на повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) подати до Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 4912 (чотири тисячі дев`ятсот дванадцять) гривень збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого відповідно до квитанції від 05.12.2019 № 6.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер