265/3859/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„25 " березня 2020 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 265/3859/19

Номер провадження 22-ц/804/664/20

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б.

за участю секретаря: Єфремової О.В.

учасники справи :

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідачі - орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Маріупольська загальноосвітня школа - інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради

третя особа - Державний департамент забезпечення прав дітей та оздоровлення Міністерства соціальної політики України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Фісінчук Семен Олександрович, на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2019 року головуючого судді Копилової Л.В. із складанням повного тексту судового рішення 20 грудня 2019 року по цивільній справі про скасування усиновлення,-

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2019 року громадяни Республіки Аргентини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Маріупольської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради про скасування усиновлення,мотивуючи позовні вимоги тим,що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області їх оголошено усиновлювачами громадянина України - малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно внесені зміни до актового запису про його народження, прізвище змінено на « ОСОБА_5 », ім*я - « ОСОБА_4 », по батькові не вказано, місце та дату народження - залишено без змін, відомості про матір записано як « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », відомості про батька записано як « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ». При знайомстві з хлопчиком він видався освіченим, милим та спокійним, був сором`язливим, гарно поводився. Однак, будучи батьками ОСОБА_4 протягом року їх життя перетворилося на жах. Ще перебуваючи в Києві перед виїздом до Аргентини, ОСОБА_7 помітила в його поведінці дивні прояви, агресивність та неконтрольовану поведінку, гуляючи по вулицях він бив ногами автомобілі, навчаючи її російській мові змушував повторювати лайливі, непристойні, образливі слова. На заборону матері переглянути фільм для дорослих, ОСОБА_4 погрожував їй тим, що вистрибне з вікна дев`ятого поверху готелю. Після прибуття до Аргентини поведінка хлопчика погіршилася, ОСОБА_4 погрожував відрізати голову ножем другому сину позивачів, досить часто бився з ним застосовуючи прийоми «карате», бив ОСОБА_7 погрожуючи вбивством ножем, ображав лайливими словами, душив її, на зауваження не реагував, тікав з дому, з кварталу, мали місце випадки втечі зі школи, проявляючи агресію він пошкодив вуличні ліхтарі, кабель в кварталі. Вчиняв сварки з іншими учнями у школі. Казав, що хоче померти. З цього приводу позивачі декілька разів зверталися за допомогою до психологів. Мав місце випадок госпіталізації ОСОБА_4 до психіатричного закладу разом з матір*ю. Два психіатра визначили, що він страждає на поведінковий дисоціальний розлад і в дорослому віці стане психопатом. На сьогодні стан ОСОБА_8 дуже тяжкий в зв*язку з його онкохворобою, а у ОСОБА_7 погіршився стан здоров*я через таку поведінку ОСОБА_4 .

З урахуванням того, що між позивачами, як батьками та дитиною склалися відносини, що роблять неможливим виконання їхніх батьківських обов*язків, а також те, що ОСОБА_4 страждає важким психічним розладом, захворюванням, про яке їм не було відомо та не могло бути відомо на момент усиновлення, на підставі п.п. 2,3 ч.1 ст. 238 СК України, просили скасувати усиновлення ОСОБА_9 (до усиновлення - ОСОБА_4 ) громадянами Республіки Аргентини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його ім*я до усиновлення - ОСОБА_4 ; внести відповідні зміни до актового запису № 531 від 08 травня 2008 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції в місті Донецьку; передати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до органу опіки та піклування; копію рішення суду направити до компетентного уповноваженого відділу державної реєстрації цивільного стану для внесення відповідних змін.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2019 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Маріупольської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, третя особа: Державний департамент забезпечення прав дітей та оздоровлення Міністерства соціальної політики України, про скасування усиновлення - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Фісінчук С. О., просили скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказам позивачів та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування доводів скарги, з посиланням на ч.ч. 1, 7, 73, 77 Закону України « Про міжнародне приватне право», ст. 238, 240 СК України, зазначено, що висновок суду про порушення процедури скасування усиновлення є помилковим, оскільки процедура скасування усиновлення здійснюється за законами України і законом не передбачено звернення позивача-іноземця з позовом про скасування усиновлення до Дипломатичної місії, а виключно до суду. Таким чином, процедуру скасування усиновлення через подання позову про скасування усиновлення до суду не порушено, бо то єдиний законний спосіб процедури скасування усиновлення. Окрім того зазначено, що висновки суду щодо неподання звітів про усиновлену дитину Дипломатичному представництву України в Аргентинській республіці є хибним, оскільки представником позивачів неодноразово надавались пояснення, про те, що родина ІНФОРМАЦІЯ_5 знаходиться у постійному зв*язку з Посольством України в Аргентинській Республіці та ними вчасно були подані звіти після усиновлення та усиновленого ОСОБА_4 поставлено на консульській облік. Зазначено, що судом не прийнято до уваги докази про обстеження психічного стану дитини, які засвідчені дипломованими лікарями, не прийнято до уваги висновки дипломованих психіатрів, психологів та свідчення осіб, які постійно перебувають в оточенні ОСОБА_4 та його батьків, мають змогу спостерігати за поведінкою ОСОБА_4 з оточуючими та родиною. Також зазначено, що у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , психіатр, під час допиту підтримав позицію представника позивачів, що відносини, які склались між позивачами та ОСОБА_15 є недопустимими та йдуть на шкоду, як позивачам так і дитині, психіатр висловив думку, що якщо це можливо, необхідно підшукати дитині іншу родину в Аргентинській Республіці. Судом не прийняті до уваги письмові та нотаріально посвідчені свідчення осіб,які постійно перебувають в оточенні ОСОБА_4 та його батьків,мають змогу спостерігати за поведінкою ОСОБА_4 з оточуючими та з родиною. Висновки дипломованих психіатрів,психологів про схильність ОСОБА_4 до агресії,агресивну поведінку, що включає напади з ножем,побиття матері,батька,брата,працівників,сусідських дітей та інших, судом першої інстанції також до уваги не прийняті. Судом проігноровано висновки та рекомендації доктора наук, психіатра ОСОБА_16 , який рекомендує повернути ОСОБА_4 до інтернату країни його походження, оскільки в цих умовах, через дисоціальний розлад, який присутній у ОСОБА_4 , неможливе його пристосування до родини, яка піклується про нього та захищає його, але він не зважає на прохання його батьків для гарного співіснування.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Фісінчук С. О. підтримав доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради Шестак В.В. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення. В подальшому належним чином повідомлений про дату,час та місце розгляду справи (шляхом отримання 12 березня 2020 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.9-12 за № 759 та шляхом отримання судової повістки,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2.а.с151,152,153 ), представник не з*явився,через перебування у зв*язку з запобіганням поширення коронавірусної інфекції з 18 березня 2020 року фахівців служби управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради у відпустках. Електронною поштою надали заяву про можливість розгляду справи за відсутністю представника ,просили при винесенні рішення максимально врахувати інтереси малолітньої дитини. Крім того,повідомили ,що згідно п.113 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» (із внесеними до неї змінами та доповненнями ) у разі коли не вдається усунути причини,що призводять до порушення прав дитини,консульська установа чи дипломатичне представництво України за місцем проживання усиновленої дитини в межах своїх повноважень сприяє вирішенню питання про скасування усиновлення або визнання його недійсним. У зв*язку з тим,що малолітній , мешкає за межами країни, орган опіки та піклування Маріупольської міської ради не має можливості надати висновок про доцільність (недоцільність) скасування усиновлення ОСОБА_4 (до усиновлення ОСОБА_4 ) , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянами Республіки Аргентина ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.2.а.с.155,155 зв.с.) .

У судовому засіданні апеляційного суду представник Маріупольської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради Матвієнко Т.А. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін . Підтримала письмові пояснення,надані директором школи-інтернат, зі змісту яких вбачається, що в Маріупольській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради , на повному державному забезпеченні з 15 лютого 2016 року по 13 лютого 2018 року знаходився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мав статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Батько хлопчика був записаний в свідоцтві про народження дитини за заявою матері ,згідно ст. 135 СК України. Мати дитини була засуджена, досить тривалий час відбувала покарання у виправному закладі, а у березні 2016 р. була позбавлена батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 . ОСОБА_4 був переведений до міста Маріуполь з Мар*їнської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів № 3 Донецької обласної ради для навчання вже у 2 класі. А у 1 класі хлопчик навчався у школі-інтернаті м. Мар*їнка та деякій час перебував у м. Святогорськ , куди всі вихованці були вивезені під час бойових дій на території у 2014-2015 роках. ОСОБА_4 майже весь час свого дитинства перебував у державних дитячих закладах на повному державному забезпеченні: - з червня 2008 року по червень 2011 року - комунальна лікувально-профілактична установа «Міський спеціалізований будинок дитини міста Донецька » ;- з червня 2011 року по серпень 2014 року Краматорський дошкільний дитячій будинок № 3 «Гайок » ;-з серпня 2014 року по лютий 2016 року - Мар *їнська загальноосвітня школа-інтернат ;- з лютого 2016 року - у Маріупольській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради.

Тобто , досить тривалий час з 2008 року по 2016 рік ( до влаштування до Маріупольської ЗОШІ № 2 Донецької обласної ради) хлопчик виховувався у різних дитячих закладах разом з іншими дітьми, і в його медичних документах не було ніякої згадки про важкі психічні захворювання, на які звертає увагу в своїй заяві представник позивачів.

Єдиний діагноз, який вдалося розшукати в архівних документах хлопчика F81 «Специфічні розлади розвитку здібностей до навчання» ( згідно витягу з протоколу діагностичного засідання обласної ПМПК № 3 від 23.05.2011 року ). ОСОБА_4 ніколи не мав сім*ї,не відчував батьківської турботи та любові. Тому, коли до хлопчика 6 листопада 2017 року приїхали кандидати в усиновлювачі - громадяни Аргентини - ОСОБА_21 ОСОБА_1 , він дуже зрадів і відразу погодився з ними спілкуватися, не зважаючи на те, що це громадяни іншої країни. Контакт між потенційними усиновлювачами - ОСОБА_21 , ОСОБА_1 і ОСОБА_4 був встановлений відразу. Дитина дуже хотіла мати маму і тата. При спілкуванні з кандидатами в усиновлювачі, адміністрація школи-інтернату повідомила їм про характер хлопчика, рівень його загального розвитку, стан здоров*я, тощо. Була викладена вся інформація, якою володіли співробітники школи -інтернату. Було також повідомлено про захоплення ОСОБА_4 , про те, що він - активний, товариський, допитливий хлопчик, але вимагає до себе постійної уваги і з боку вчителя на уроках, і з боку вихователя в групі. Було повідомлено про те, що він хоче виділятися серед інших дітей, хоче лідирувати. Було сказано і про те, що ОСОБА_4 запальний, забіякуватий, якщо виходить не так, як він хоче. Але хлопчик швидко заспокоюється. Може бути ласкавим, ніжним і дуже тягнеться до цих відносин. Любить, щоб його хвалили, обіймали. Тобто хлопчик поводився, як звичайна дитина, в якої могли бути проблеми і поведінкою, як і в кожної дитини. Але всі ці проблеми вирішувалися без будь-яких сильнодіючих психотропних заспокійливих засобів.

Для того, щоб ОСОБА_4 міг виплеснути свої негативні емоції прийнятним способом і навчився ними управляти, дитина відвідувала секцію карате в школі-інтернаті. Хлопчика також постійно залучали до річних позакласних занять ( танцювальний гурток, інші спортивні секції, тощо). Крім того, з ОСОБА_4 постійно працював практичний психолог школи-інтернату. Вся вищезазначена інформація і була доведена до кандидатів в усиновлювачі ОСОБА_21 і ОСОБА_1 за допомогою перекладача. Наскільки точним був переклад адміністрація школи-інтернату не знає, тому що не володіє іспанською мовою. Спілкування кандидатів в усиновлювачі з хлопчиком відбувалося на протязі п*яти днів продовж 2-3 годин і дійсно постійно проводилося за допомогою перекладача у присутності практичного психолога школи-інтернату Правілової Н.В . Варто повідомити, що спілкування дітей з незнайомими для них людьми, незалежно від країни їхнього походження, завжди відбувається у присутності практичного психолога або соціального педагога школи-інтернату, з метою уникнення будь-якого тиску на дитину у вирішенні питання щодо подальшого влаштування її до сімейних форм виховання. Адміністрація школи-інтернату завжди діє виключно в інтересах вихованців, дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Тому припущення представника позивачів відносно того, що ОСОБА_4 боявся бути покараним за погану поведінку під час спілкування з кандидатами або що хлопчикові давали заспокійливі ліки перед зустрічами є безпідставними та недопустимими. Спостерігаючи за спілкуванням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з ОСОБА_4 психолог помічав, що ОСОБА_4 більше тягнеться до спілкування з майбутнім татом ОСОБА_8 . Під час спілкування ОСОБА_4 часто просив у ОСОБА_8 і ОСОБА_7 пограти їх телефоном, і прохання його завжди задовольнялися - він міг грати скільки хоче.

09 листопада 2017 року у присутності представника служби у справах дітей Лівобережного району Шестак В.В та директора Маріупольської ЗОШІ № 2 Климович Л.А. хлопчик висловив своє бажання та власноручно написав заяву щодо його згоди на усиновлення громадянами Аргентини - ОСОБА_21 і ОСОБА_1 . Жодного тиску на ОСОБА_4 вчинено не було.

Після того, як кандидати поїхали для продовження процесу з усиновлення, хлопчик дуже засмутився. Був знервований, збуджений. Він боявся, що його покинули і що до нього вже більше не приїдуть. Тому і психологу, і вихователям приходилось значний час приділяти ОСОБА_4 , заспокоюючи його, пояснюючи йому, що кандидати його не покинули, а їм потрібен значний час, щоб оформити всі належні документи для усиновлення і забрати його до своєї родини.

Через 2 місяці громадяни Аргентини повернулися лише для участі у судовому засіданні з усиновлення, яке відбулося 09 січня 2018 року. Під час судового засідання ОСОБА_4 , без будь-якого тиску, знов підтвердив свою згоду на його усиновлення - ОСОБА_21 . Після судового засідання громадяни знову покинули хлопчика на досить тривалий час.Після того, як рішення суду щодо всиновлення ОСОБА_4 набрало чинності 08 лютого 2018 року, забирати хлопчика приїхала одна лише ОСОБА_25 , а її чоловіка не було. Цей факт дещо засмутив ОСОБА_4 , тому що він більше тягнувся до ОСОБА_1 . Але він все ж таки поїхав з ОСОБА_7 до м. Києва, де, як відмічено в позовній заяві, і почалися складнощі у спілкуванні.

Адміністрація школи-інтернату погоджується, що на даний час дійсно склалася досить важка ситуація в родині усиновленої дитини ОСОБА_4 . Наведені представником позивачів факти свідчать про те , що ОСОБА_25 і ОСОБА_1 так і не змогли знайти спільну мову з хлопчиком.

Поведінка хлопчика під час перебування у школі-інтернаті міста Маріуполя, була протилежною тій поведінці, приклади якої наводяться у позовній заяві по даній справі.

За медичними показниками ОСОБА_4 був фізично здоровою дитиною, але мав діагноз (дитячий психіатр ОСОБА_14 ): F 06.75 - помірні (когнітивні) порушення пізнавальної функції органічного генезу. Перебуваючи в школі-інтернаті, хлопчик психіатричне лікування не проходив, ніякі ліки з цього приводу не приймав. Даних про те, що ОСОБА_4 за попереднім місцем навчання перебував на лікуванні в психіатричній лікарні і приймав будь-які препарати, у медпрацівників школи-інтернату ніколи не було.

В подальшому представник школи-інтернату у судове засідання не з*явився , належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання,про що свідчить розписка представника (т.2.а.с.143).

У судове засідання апеляційного суду представник Державного департаменту забезпечення прав дітей та оздоровлення Міністерства соціальної політики України не з*явився, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання 12 березня 2020 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.9-12 за № 758 (т.2.а.с 150,152 ).

10 лютого 2020 року Департамент забезпечення прав дітей та оздоровлення Міністерства політики надали листа від 30 січня 2020 року № 1352/0/290-20/37 відповідно якого , просили при прийнятті рішення в усіх діях щодо дитини керуватися принципом якнайкращого забезпечення його інтересів, визначеним Конвенцією ООН про права дитини. Крім того , зазначили про те , що запрошення на прийом громадян Республіки Аргентина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 11 вересня 2017 року містить інформацію,що переважна частина дітей ,які можуть бути усиновлені іноземцями, мають тяжкі невиліковні захворювання. Відповідно до п.61 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 (зі змінами) (далі-Порядок) кандидати в усиновлювачі знайомляться з дитиною за місцем її проживання (перебування) у присутності представника служби у справах дітей,працівників дитячого або іншого закладу,в якому проживає (перебуває) дитина; прийомних батьків; батьків-вихователей; опікунів; піклувальників.За бажанням прийомних батьків,батьків-вихователів,опікунів,піклувальників знайомство кандидатів в усиновлювачі з дитиною може здійснюватися у приміщенні служби у справах дітей або на іншій території за погодженням із зазначеною службою. Під час проведення ознайомлення подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з інформацією про дітей,які можуть бути усиновлені 01 листопада 2017 року їх було детально ознайомлено з інформацією про 3 дітей,що підтверджується підписом у відповідній книзі. За результатами прийому (за їх власним вибором) вони отримали направлення для знайомства із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який мав на момент усиновлення наступні діагнози «спазм акомодації» та «помірні порушення пізнавальної функції органічного ґенезу», які відповідають рекомендаціям зазначеним у соціально-психологічній характеристиці родини. Окрім того , у заяві до Міністерства соціальної політики про надання згоди на усиновлення ними ОСОБА_4 ,подружжям зазначено,що зі станом здоров*я та соціальним походженням дитини вони ознайомлені. Із викладеного вбачається,що родина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не була належним чином підготовлена фахівцями у сфері соціальних питань Республіки Аргентина до міжнародного усиновлення,що може призвести до повторного посиротіння хлопчика (т.2.а.с.79).

Листом від 03 лютого 2020 року № 1668/0/2-20/37 Міністерство соціальної політики на доповнення свого листа від 30 січня 2020 року № 1352/0/290-20/37, та враховуючи нововиявлені обставини ,надані Міністерством закордонних справ,щодо відкриття в м.Буенос-Айрес кримінальної справи,порушеної за підозрою у «фіктивному усиновленні» громадянами Аргентини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,повідомили,що Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2019 року по справі № 265/3859/19 відмовлено громадянам Аргентини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в скасуванні усиновлення ОСОБА_4 , з посиланням зокрема, на те , що не забезпечено участь дитини в судовому засіданні,внаслідок чого суд позбавлений можливості з*ясувати думку дитини щодо питання,яке вирішується відносно нього.З метою з*ясування всіх обставин справи Мінсоцполітики звернулось до Міністерства закордонних справ стосовно надання інформації щодо : - стосунків ОСОБА_4 в сім*ї після усиновлення,його ставлення до нової родини; стану здоров*я ОСОБА_4 ;бажання дитини залишитися в Аргентині або повернутися до України,а також надати дитині роз*яснення про наслідки скасування його усиновлення; - надання інформації стосовно кримінальної справи за підозрою у «фіктивному усиновленні» громадянами Аргентини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .Крім того, Мінсоцполітики звернулося до Донецької обласної державної адміністрації щодо проведення службового розслідування , згідно зі статтею 169 КК України , а саме незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (т.2.а.с.82).

Листом від 19 лютого 2020 року № 2196/0/290-20/37 Міністерство соціальної політики повідомило про те,що з листа Донецької обласної державної адміністрації від 07 лютого 2020 року № 0.6/14-851/4-20 вбачається, що під час знайомства кандидатів в усиновлювачі з дитиною, підготовки висновку про доцільність усиновлення ОСОБА_4 порушень в діях адміністрації Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів № 2 Донецької обласної ради та управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради не виявлено.

Незважаючи на проведену подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роботу щодо покращення стосунків в родині та поведінки дитини (звернення до психологів, направлення ОСОБА_4 на лікування тощо) ОСОБА_4 виявив себе некерованим, здатним до насильства та агресії до оточуючих, зокрема до батьків та брата.

Стосунки, які склалися унеможливлюють подальше спільне проживання та виховання ОСОБА_4 в родині громадян Аргентини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .Враховуючи вищевикладене, Міністерство соціальної політики підтримує заяву громадян Аргентини у справі про скасування усиновлення ОСОБА_4 подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вважає його доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.Просили розглянути справу без участі представника Мінсоцполітики, за умови запрошення та присутності представника органу опіки і піклування (т.2.с.а.104-107,125-129) .

Листом від 14 лютого 2020 року № 2386/0/2-20/11 Міністерство соціальної політики в додаток до листів від 03 лютого 2020 року № 1668/0/2-20/37 та від 30 січня 2020 року № 1352/0/290-20/37, направило інформацію щодо проведеного службового розслідування Донецькою обласною адміністрацією стосовно дотримання виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області та КЗ «Маріупольська загальноосвітня школа - інтернат І-ІІ ступенів № 2 Маріупольської міської ради Донецької області вимог законодавства під час усиновлення ОСОБА_4 громадянами Аргентини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .Водночас зазначили, що подальше залишення дитини в сім*ї , враховуючи позицію подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , може призвести до погіршення психологічного стану дитини.Крім того , повідомили,що в зв`язку з нововиявленими обставинами стосовно відкриття в м. Буенос-Айрес кримінальної справи, порушеної за підозрою у «фіктивному усиновленні», двох неповнолітніх дітей-громадян України - ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Мінсоцполітики направлено відповідне повідомлення щодо можливого факту вчинення кримінального правопорушення до Служби безпеки України (т.2.а.с.111,112-115).

Суд апеляційної інстанції ,враховуючи наявність в матеріалах справи заяв учасників судового розгляду ,які висловили свою позицію та доводи щодо обставин справи, якими позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги, з метою якнайшвидшого захисту прав та інтересів дитини, вважав за можливе , у відповідності вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України ,розглянути справу за відсутності нез*явившихся учасників справи ,що беруть участь у ній та прийняти рішення на підставі доказів,що знаходяться у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 січня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оголошено усиновлювачами громадянина України - малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно внесено зміни до актового запису про його народження, прізвище змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ім*я - « ІНФОРМАЦІЯ_5 », по батькові не вказано, місце та дату народження - залишено без змін, відомості про матір записано як « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », відомості про батька записано як « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.с.54-55).

З пояснень представників відповідачів судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був переведений до Маріупольської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради з Мар*їнської ЗОШ інтернату № 3 для навчання вже у 2 класі. Майже весь час свого дитинства хлопчик перебував у державних дитячих закладах, ніколи не мав сім*ї, не відчував батьківської турботи та любові. При спілкуванні з кандидатами в усиновлювачі їм було роз*яснено про характер, рівень розвитку та здоров*я ОСОБА_4 . Спілкування хлопчика та позивачів постійно відбувалося у присутності практичного психолога. За медичними показаннями хлопчик був фізично здоровим. Перебуваючі у школі-інтернаті, психіатричне лікування не проходив, ліки з цього приводу не приймав. Дитячим психіатром йому був поставлений діагноз -помірні (когнітивні) порушення пізнавальної функції органічного генезу, що не є психічною хворобою.

24 серпня 2018 року лікарем психіатром Роберто А.Юнес ОСОБА_4 ) встановлено діагноз - дисоціальний розлад за СІЕ (ОMS) FS1.8 і за DSM IV (312.8).

З результатів обстеження дитини вбачається, що такий розлад діагностується раніше 10 річного віку за агресивною поведінкою, фізичним насильством над іншими. Опозиційно - зухвалий розлад вказує на всі критерії дисоціального розладу раніше настання пубертатного періоду. Такі суб*єкти, як правило, відчувають постійний дисоціальний розлад, який триває до дорослого віку і перетворюється у особистісний розлад у дорослому віці. Переживає агресію до людей, пошкодження власності, грубе насильство над матір*ю і особами, які заважають йому виходити з дому без дозволу. Рекомендує повернути його до інтернату країни його походження, оскільки в цих умовах через дисоціальний розлад, який присутній у ОСОБА_4 , неможливе його повернення до родини, яка піклується про нього і захищає його, але він незважає на прохання батьків для гарного співіснування (а.с.95-97).

За висновком психологічного обстеження ОСОБА_4 ), проведеного в травні - червні 2018 року, всі його поведінкові проблеми, описані батьками, підпадають під визначення: диструктивні розлади контролю імпульсів та поведінки (DSM V),як поведінковий дисоціальний розлад.

За цим же висновком ОСОБА_4 є дитиною, яка пройшла важкий життєвий шлях, за яким чітко вбачається його теперішній стан (важкий посттравматичний стрес). Має поведінкові розлади, внаслідок тривалого травматичного досвіду, що призвело до відсутності розвитку поведінки більш зрілої та небайдужої. Спостерігаються складнощі із гальмуванням вже початої дії, що потребує консультації з боку невролога. Ця дитина має складнощі щодо інтеграції у родинне коло, відсутній розвиток, який дозволяє задовольнити очікування гармонійних відносин. Тому вимагаються дуже великі зусилля задля досягнення зворотної дії цих розладів (а.с.110-117).

З діагнозу - обстеження дитини спеціалістом з дитячої і підліткової психіатрії, вбачається, що ОСОБА_4 виказує поведінкові розлади з імпульсивністю, агресивністю та дратівливістю, що супроводжується загальною кризою (а.с.122).

З інформації, наданої цим же спеціалістом від 08 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_4 у віці 12 років з діагнозом Ф 91.8 - дисоціальний розлад, що бере початок у дитинстві,проявляє агресивну, імпульсивну поведінку, заподіює шкоду приватній власності і кривдить тварин, погрожує самогубством, має складності з встановленням соціальних зв*язків. Такі форми поведінки проявляються впродовж років, на що посилається сам пацієнт, у той час як він проживав в інтернаті, в країні його походження. У нього спостерігався випадок гетероагресивної поведінки з втечею з дому, з цієї причини він потребував госпіталізації (з 27 червня по 10 серпня), а на наступний день після виписки з лікарні у нього повторився випадок зазначеної поведінки; дитина знову була поміщена до медичного закладу, в якому перебуває по сьогодні.

Як вбачається з висновку про стан здоров*я, фізичний та розумовий розвиток дитини, і заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики про надання згоди на усиновлення ними ОСОБА_4 , подружжям зазначено, що зі станом здоров*я та соціальним походженням дитини вони ознайомлені (а.с.216-219).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог,суд першої інстанції виходив з того,що основними правовими актами, які визначають підстави,умови та порядок здійснення міждержавного усиновлення на території України є Європейська конвенція про усиновлення дітей та Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей України, Постанова № 905 від 08 жовтня 2008 року. Позивачами порушено процедуру скасування усиновлення,так як вони не повідомляли Консульство України в Республіці Аргентина з питання проблем з поведінкою усиновленної дитини та сприяння у вирішенні питання про скасування усиновлення дитини.Це свідчить про те,що Консульство України в Республіці Аргентина ,де знаходиться на обліку усиновлена дитина не володіє інформацією щодо ситуації, яка склалася в родині ОСОБА_5.Крім того, на момент усиновлення позивачами ОСОБА_4 , він не страждав недоумством, будь-якою психічною чи іншою тяжкою невилікованою хворобою, а усиновлювачі були ознайомлені повністю зі станом здоров`я і соціальним походженням дитини. Суд послався на пояснення допитаних свідків : дитячого психіатра ОСОБА_55 , який оглядав ОСОБА_4 по прибутті до інтернату та ставив йому діагноз про помірні (когнітивні) порушення пізнавальної функції, однак це не є недоумством, ні психічною чи іншою невиліковною хворобою. Дитині він призначав загальні препарати (не зазначивши які саме), потім стан дитини покращився. За свідченнями лікаря на момент усиновлення ОСОБА_4 був психічно здоровий ; практичного психолога школи-інтернат № 2 Правілової Н.В. , яка працювала із ОСОБА_4 одразу після його прибуття до інтернату, та стверджувала, що ніяких відхилень у психіці хлопчика не спостерігалось. Погодилась з діагнозом лікаря ОСОБА_55. та помірні порушення пізнавальної функції розглядає як гіперактивність хлопчика. Крім того, дослідивши письмові докази, суд зазначив , що між усиновленою дитиною ОСОБА_4 ) та усиновлювачами склалися неприязні, конфліктні відносини. Однак оцінити ситуацію в повному обсязі не має можливості, так як позивачі до суду не з*явилися, участь дитини при розгляді справи не забезпечена, внаслідок чого суд позбавлений можливості взагалі з*ясувати думку дитини з цього приводу. На переконання суду наданих письмових доказів недостатньо для встановлення між усиновлювачами та усиновленою дитиною характеру стосунків, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов`язків.

Проте погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції неможливо через неповне з*ясування обставин ,що мають значення для справи та невідповідність висновків ,викладених у рішенні суду ,обставинам справи .

Згідно п.2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.496 ЦПК України) .

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно правових відносин, якщо хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства, тощо.

Пункт 9 ч. 1 ст. 77 цього ж Закону встановлює, що справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється у справах з іноземним елементом, на території України є виключною підсудністю судам України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право» при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Постанова № 905 від 08 жовтня 2008 року не передбачає процедури скасування усиновлення Посольством,Консульством, або іншим дипломатичним представництвом України в іноземній державі. Воно лише може, в межах своєї компетенції, сприяти процесу скасування або визнання усиновлення недійсним. Порядок такого сприяння передбачено лише у випадку порушення прав дитини, якщо їх не вдається усунути.

Процедура скасування усиновлення визначена Сімейним кодексом України, так ст. 238 СК України чітко встановлює, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 СК України, особами, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право»: іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів, позивачі мають право на звернення з позовом безпосередньо до суду України.

Тобто,процедура скасування усиновлення здійснюється за законами України і законом не передбачено звернення позивача-іноземця з позовом про скасування усиновлення до Дипломатичної місії, а виключно до суду.

Таким чином, процедуру скасування усиновлення через подання позову про скасування усиновлення до суду не порушено. Доводи апеляційної скарги у вказаній частині заслуговують на увагу.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України).

Як вбачається із ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Конвенцією ООН про права дитини встановлено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Нормами ст. 232 СК України визначено, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Відповідно до частин першої-четвертої, шостої, сьомої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які. принижують людську гідність дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), органи державної влади не можуть втручатись у здійснення права на повагу до приватного і сімейного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втручання у право на повагу до сімейного життя становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не має однієї або кількох законних цілей, зазначених у пункті 2 цієї статті, а також не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі чи цілей. Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (пункт 43 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 травня 2010 року у справі «Курочкін проти України»).

Словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції вимагає передусім, щоб відповідний захід був певним чином передбачений національним законодавством; він також стосується якості відповідного закону і вимагає його відповідності принципу верховенства права та допустимості відповідній особі, яка, зокрема, має бути здатною передбачити його наслідки для себе.

Для того, щоб визначити, чи були оскаржувані заходи «необхідними в демократичному суспільстві», суд, беручи до уваги всю справу загалом, має оцінити, чи були мотиви, наведені на виправдання таких заходів, належними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції. Органи влади користуються широкою свободою розсуду в оцінюванні необхідності передання дитини під опіку, суд повинен все-таки переконатися, що в конкретному випадку існують обставини, які виправдовують відібрання дитини від батьків, а держава-відповідач має довести, що перед здійсненням пропонованого заходу було проведено ретельний аналіз можливих наслідків такого заходу для батьків і дитини, а також можливих альтернатив переданню дитини під державну опіку (пункти 50, 52 рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Курочкін проти України»).

Також ,суд апеляційної інстанції бере до уваги і вимоги ст. 238 СК України, відповідно до норм якої усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.

Із аналізу наведених вище норм як міжнародного так і чинного законодавства України вбачається, що останнє в першу чергу захищає права та інтереси дитини, в тому числі і право дитини на проживання в сім*ї, її матеріальне та духовне забезпечення.

Усиновлення дитини породжує за собою відповідні наслідки у вигляді взаємних прав та обов`язків, які виникають між усиновлювачем та усиновленим. Держава може втручатися у вказані відносини, лише в рамках та межах визначених законом та тільки з метою захисту прав в першу чергу дитини.

Одним із способів захисту таких прав як нормами міжнародного права так і чинного законодавства визначені випадки скасування усиновлення. Таке втручання в сімейні відносини може бути лише у чітко визначених законом випадках та за наявності достатніх доказів.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута) від 27 листопада 2008 року, ратифікованої Верховною Радою України 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Пунктом п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, визначено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності з п. 13 вказаної вище постанови, усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття, крім випадків, передбачених ч. 2, 3 ст. 238 СК України.

Вказаною постановою також визначено, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров`я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив`язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України).

Розглядаючи позов,суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог .

Як вбачається з досліджених матеріалів справи , права ОСОБА_4 жодним чином не порушувалися. Усиновителі робили і роблять усе можливе, щоб покращити стан дитини, що вимагало від них надмірних моральних, фізичних зусиль та фінансових витрат, що підтверджується листами від лікарів і свідчить про спроби батьків надати дитині найкраще лікування, покращити його стан попри його напади на батьків та брата. Родиною вчасно було подано звіти після усиновлення та поставлено усиновленого ОСОБА_4 на консульський облік. Окрім того, для подачі останнього звіту про усиновлену дитину, що родина повинна була подати при особистому візиті до Посольства України в Буенос-Айрес, ОСОБА_4 не захотів відвідувати посольство і зчинив істерику зі спробою самогубства. Родина ОСОБА_5 одразу викликала швидку психіатричну допомогу та ОСОБА_4 госпіталізували до психічної лікарні. При цьому Другий секретар з консульських питань Посольства України в Аргентині, ОСОБА_33 був постійно на зв`язку з усиновлювачами та двічі особисто відвідував ОСОБА_4 в психічній лікарні. Там, спілкуючись з ним, позивач передала ОСОБА_1 останній звіт про дитину особисто в руки.

На електронну адресу суду апеляційної інстанції з Посольства України в Аргентинській Республіці надійшов лист від 12 лютого 2020 року № 6141/17-546-118 на адвокатський запит № 8/9 від 09 лютого 2020 року , отриманий Посольством 10 лютого 2020 року, за апеляційною скаргою за позовом громадян Аргентинської Республіки № 265/3859/19, провадження № 22-ц/804/664/20, яка розглядається у Донецькому апеляційному суді міста Маріуполя, яке повідомило про наступне.

Малолітні діти-громадяни України ОСОБА_35 (до усиновлення - ОСОБА_36 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 (до усиновлення - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , усиновлені подружжям громадян Аргентини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , були поставлені на консульський облік дипустанови 25 листопада 2009 року та 18 квітня 2018 року відповідно.

Звіти про умови проживання та стан здоров`я обох усиновлених дітей до Посольства надходили вчасно, відповідно до наданих усиновителям графіків. Посольство здійснювало також інші форми контролю, такі як відвідування усиновлених дітей, спілкування з усиновителями особами зв`язку, зустрічі в Посольстві тощо. За результатами вжитих заходів складалися відповідні акти, копії яких надсилалися до МЗС України.

Ситуація з адаптацією до нової родини усиновленого ОСОБА_4 з 18 квітня 2018 року перебуває на посиленому контролі Посольства, оскільки була ускладненою від самого початку, тобто з моменту прибуття дитини на постійне місце проживання до Аргентини . За декілька місяців після приїзду з України родина усиновителів уперше поінформувала про погану поведінку дитини та звернулася до дипустанови з консультацією щодо можливості/порядку скасування усиновлення ОСОБА_4 , оскільки, за їх словами, у дитини спостерігалися «психічні розлади», про які вони не знали під час прийняття рішення про усиновлення. З усиновлювачами було проведено декілька профілактичних бесід, у ході яких було надано консультацію щодо механізму скасування міжнародного усиновлення та водночас наголошено на необхідності неухильного виконання взятих на себе зобов`язань, відповідальності за свої рішення, неприйнятності та наслідків скасування усиновлення упродовж першого року адаптації дитини до нових умов життя, після чого повторно з цього питання усиновителі до Посольства не зверталися. Жодної інформації про складну ситуацію в цій родині від компетентних органів країни перебування до дипустанови не надходило.

Упродовж червня 2019 року усиновителі планували разом з обома дітьми відвідати Посольство і надати звіти про умови їх виховання. Водночас, зі слів усиновителів, 20 червня 2019 року малолітній ОСОБА_4 категорично відмовився від відвідування дипустанови, а в день планованого візиту у нього стався нервовий зрив, дитина поводилася вкрай агресивно, намагалася втекти з будинку, вистрибнувши через вікно, чинила фізичний опір батькам та працівникам невідкладної медичної допомоги. Того ж дня ОСОБА_4 було доставлено до клініки «Санаторіо-де-ла- Трінідад », де дитина пройшла медичне обстеження. За результатами медогляду було прийнято рішення перевести ОСОБА_4 з 27 червня 2019 року до стаціонару спеціалізованого лікувального закладу «Клініка Санта-Роса».

08 липня 2019 року другий секретар з консульських питань Посольства відвідав ОСОБА_4 безпосередньо в клініці, за місцем його перебування. Дитина виглядала фізично здоровою, добре розвинутою, охайною та доглянутою. Скарги на умови перебування, харчування та лікування у ОСОБА_4 були відсутні. Хлопець уникав спілкування іспанською, відмовився розмовляти рідною мовою та загалом неприязно поставився до візиту співробітника Посольства. Дитина розуміла причину свого перебування у лікувальному закладі, але не могла керувати своєю поведінкою. У клініці йому було забезпечено можливість займатися спортом, хлопець відвідував колективні заняття у музичному та театральному гуртках, спілкувався з іншими інтернованими дітьми. Водночас, за словами головного лікаря закладу, поведінка ОСОБА_4 характеризувалася раптовими нападами невмотивованої агресії стосовно знайомих, персоналу клініки та батьків, під час яких він вдавався до фізичного насильства. За висновками лікарів, дитина мала опозиційно-викличний розлад поведінки. Головною метою лікування в клініці на тому етапі було скорегувати і стабілізувати деструктивну поведінку дитини, мінімізувавши раптові спалахи агресії, та надалі продовжити лікування амбулаторно, під наглядом фахівців. Дитина не була ізольована, вільно спілкувалася з родичами, іншими пацієнтами та персоналом клініки. Через викладені обставини, відповідно до протоколу, інформація про ситуацію в родині усиновителів була доведена лікувальними закладами до відома Офісу уповноваженого з захисту прав неповнолітніх Уряду м. Буенос-Айрес, який розпочав моніторинг за умовами лікування ОСОБА_4 та ситуацією в родині усиновителів.

30 жовтня 2019 року у приміщенні Суду в цивільних справах № 81 м. Буенос-Айрес відбулася міждисциплінарна нарада, головною метою якої був комплексний і всебічний розгляд питань, пов*язаних з ситуацією в родині усиновителів, психічним станом здоров*я дитини, а також можливим скасуванням міжнародного усиновлення ОСОБА_4 . За результатами бесіди судді з матір*ю ОСОБА_4 було зокрема з*ясовано, що висновок фахівця у сфері соціальних питань був оформлений усиновителями у приватному порядку, а процедура щодо усиновлення ОСОБА_4 в Україні здійснювалася за участі посередників. Суддя зобов*язала родину усиновителів у п`ятиденний термін надати оригінали матеріалів щодо усиновлення та лікування ОСОБА_4 , а також погодилася на пропозицію представників Національного секретаріату у справах дітей, підлітків та сім*ї щодо залучення відповідних служб провінції Буенос-Айрес до спільного моніторингу ситуації в родині усиновителів.

У ході наради співробітник дипустанови відповів на питання інших учасників щодо порядку усиновлення в Україні та його скасування, поінформував про функції дипустанови у сфері здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, наголосив на неприпустимості ухвалення будь-яких рішень щодо дитини без інформування Посольства України, подякував за зусилля, яких докладають компетентні органи Аргентини, задля захисту прав та інтересів неповнолітнього громадянина України, а також закликав представників причетних структур до постійної взаємодії до остаточного вирішення питання щодо майбутнього ОСОБА_4 (т.2.а.с.88-80).

З досліджених медичних висновків та висновків про стан психічного здоров*я і розлад поведінки ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,засвідчених дипломованими лікарями,з нотаріальним посвідченням та апостилюванням вбачається наступне.

Так,з листа з Клініки психопатології «Санта Роса» від 11 липня 2019 року, виданого лікарем Поліною Родрігез , дитячим та підлітковим психіатром з професійним посвідченням № 121887 : вбачається ,що « Даним офіційно підтверджую, що пацієнт ОСОБА_4 , віком 11 років, госпіталізований до нього закладу від 27 червня 2019 року, через поведінку, яка несе повний ризик і неминучу загрозу для себе самого та третіх осіб».

Відповідно до психологічного звіту-обстеження проведеного в травні-червні 2018 року дипломованим фахівцем, клінічним психологом Йоландою Вейсс , яка в цьому висновку стверджує: - всі ці поведінкові проблеми, описані батьками, підпадають під визначення: деструктивні розлади контролю імпульсів та поведінки як поведінковий дисоціальний розлад. У результаті цих консультацій, ОСОБА_4 лікують рисперидоном (дозування 1,5 мг на день), ліки, під дією яких було проведене обстеження. Таким чином, результати, які містяться у цьому матеріалі є власними результатами ОСОБА_4 під дією цих ліків. Наразі, відмовляється або випльовує ліки.Навіть приймаючи ці ліки, він створює проблеми у родинному колі, які ведуть до занепокоєння, безнадії і страху у обох батьків. У них виникли декілька соматичних хвороб, як наслідок такої травматичної ситуації. Вихід, в загальних рисах, вказує на ступінь погано контрольованої імпульсивності. Йому практично неможливо перешкодити початку дії. Його емоційна відповідь на оточуюче середовище є не дуже конкретною і прагне до вибуху. Масивно реагує на емоційні стимули, головним чином агресивними відповідями.

Відповідно до листа з Італійської клініки в м. Буенос-Айрес від 12 червня 2018 року, виданого лікарем Фернандо А. Франхі, посвідчення лікаря № 77251, ОСОБА_4 проходив психологічне обстеження з приводу наявності особистісного розладу і поведінкових розладів. Нестабільність і відсутність досвіду. Потребує обстеження через небезпеку для нього самого і його родини.

Окрім того , в матеріалах справи міститься компетентний висновок Роберто А. Юнеса , доктора наук, лікаря психіатра, екс-керівника лікарні Тобар Гарсіа , магістра з психофармакології, викладача Університету м. Буенос-Айресі, професор з дитячої і підліткової психіатрії лікарні Тобар Гарсіа, Університету м. Буенос-Айреса, датованого 24 серпня 2018 року. В даному висновку Доктор Юнеса зазначає: «( Пацієнт ОСОБА_4 , 11 років) переживає: 1.Агресію до людей. 2.Пошкодження власності (подряпав автомобілі тенісними ракетками, перевернув усю фарбу,яка була у обслуговуючого персоналу кварталу.Окрім того,побив ліхтарі і пошкодив волоконно-оптичний кабель на кварталі,з братом,який ніколи не робив нічого подібного,проте ОСОБА_4 його підбурив,щоб розділити шкоду з братом). 3. Грубе насильство над матір*ю і особами, які заважають йому виходити з дому без дозволу, він все одно тікає, охоронці, які забороняють виходити за межі кварталу.Тому, рекомендується повернути його до інтернату країни його походження, оскільки в цих умовах, через дисоціальний розлад, який присутній у ОСОБА_4 , неможливе його повернення до родини, яка піклується про нього і захищає його, але він не зважає на прохання його батьків для гарного співіснування».

Лікарем психіатром Роберто А.Юнес ОСОБА_4 встановлено діагноз - дисоціальний розлад за СІЕ (ОMS) FS1.8 і за DSM IV (312.8).

З результатів обстеження дитини вбачається, що такий розлад діагностується раніше 10 річного віку за агресивною поведінкою, фізичним насильством над іншими. Опозиційно - зухвалий розлад вказує на всі критерії дисоціального розладу раніше настання пубертатного періоду. Такі суб*єкти, як правило, відчувають постійний дисоціальний розлад, який триває до дорослого віку і перетворюється у особистісний розлад у дорослому віці.

В своєму медичному висновку, Сесілія Л. Мереу , лікар, спеціаліст з дитячої підліткової психіатрії, професійне посвідчення: 452.947 - національний реєстр: 141.879 в своєму офіційному листі від 03 лютого 2019 року посвідченому нотаріусом Н. Е Марадей стверджує наступне : ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 паспорт № 8 79701, пацієнт 11 років виказує поведінкові розлади з імпульсивністю, агресивністю та дратівливістю, шо супроводжуються загальною кризою. Отримує рисперидон 4 мг/день, з частковою відповіддю, з цієї причини, для контролю імпульсивності і агресії додано левомепромазин 25 мг/день.

Допитаний свідок психіатр ОСОБА_14 , стверджує, що поставив ОСОБА_4 діагноз «помірні (когнітивні) порушення пізнавальної функції »,що за його свідченнями інших психічних захворювань дитина не має, про те пояснення свідка спростовується висновками чотирьох психіатрів,які обстежували ОСОБА_4 ).

З письмових пояснень свідка - ОСОБА_54, яка з серпня 2017 року працює хатньою робітницею у будинку родини ІНФОРМАЦІЯ_5, вбачається, що з моменту прибуття хлопчика у родину заявників у нього була відсутня повага до своїх батьків, він поводить себе нечемно, говорить неправду, ображає, знущається вербально та фізично з членів своєї сім*ї та третіх осіб. Вона не один раз була присутня при образах та нанесенні ударів хлопчиком своїй матері. Погрожував їй ножем, тікав з дому, потрапляв у біду, нападав на інших дітей кварталу, погрожував вбити себе. Ображав і бив свого брата і навіть її. Батько ОСОБА_1 дуже хворіє і така поведінка хлопчика не сприяє поліпшенню його стану здоров*я (а.с.56-66).

Як вбачається з інформації наданої родині ІНФОРМАЦІЯ_5 керівником служби охорони приватного житлового кварталу 28 січня 2018 року мав місце випадок наміру втекти з дому ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 зі старшим братом напали на сусідського хлопчика та вчинили з ним бійку, а о 19 год. 40 хв. взагалі мав намір втекти з дому і кварталу; 20 січня 2018 року тікав з кварталу, вчинив бійку з поліцейськими; 17 грудня 2018 року - вчинив сварку з матір*ю, напав на неї з ножем, була викликана психіатрична служба; 09 вересня 2018 року вчинив сварку з ножем із сусідськими дітьми; 02 серпня 2018 року вчинив сварку з матір*ю, яка вимушена була звертатися за допомогою до охоронців; 07 червня 2018 року поліцейські приїхали на виклик батька і побачили, що хлопчик чинить насильство відносно матері, лаяв її, бив, його ледь заспокоїли; 27 травня 2018 року пошкодив майно на тенісному корті; 15 травня 2018 року погрожував матері зачинившись в кімнаті перерізати собі горло (а.с.74 -79).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 намагалися будь-яким чином виправити ситуацію, що склалася в родині через психічний розлад дитини. Вони до останнього намагалися надати дитині необхідне лікування та психологічну підтримку і корекцію поведінки. Два рази на тиждень ОСОБА_4 проходить психологічну поведінкову терапію та три рази на тиждень - психіатричну терапію. Усі ці спроби залишаються марними. Навіть приймаючи сильні антипсихічні препарати ОСОБА_4 продовжує проявляти агресію до батьків та брата та інших осіб. За цієї ситуації життя раніше усиновленого малолітнього громадянина України ОСОБА_51 (до усиновлення ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходиться під постійною загрозою, а він сам та його батьки переживають постійне насильство.

Досліджені медичні документи та інші надані письмові докази,які нотаріально посвідчені,містять апостиль,з перекладом на українську мову та засвідчені нотаріально ,свідчать про те,що стосунки,які склалися унеможливлюють подальше спільне проживання та виховання ОСОБА_4 в родині ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Незважаючи на проведену подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роботу щодо покращення стосунків в родині та поведінки дитини (звернення до психологів, направлення ОСОБА_4 на лікування тощо) ОСОБА_4 виявив себе некерованим, здатним до насильства та агресії до оточуючих, зокрема до батьків та брата.

Спираючись на зазначенні вище обставини та докази, якими вони стверджуються в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд приходить до переконання, що позивачами доведені підстави визначені п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України, а саме: наявні між усиновлювачем і дитиною, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, що в свою чергу є самостійною підставою для скасування усиновлення за рішенням суду.

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При перегляді справи за апеляційною скаргою, апеляційний суд враховує правову позицію висловлену Верховним Судом у своїй постанові від 18 липня 2018 року по справі № 523/19116/15- ц, де Верховний Суд скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що однією з правових підстав позову позивач зазначила те, що між нею та усиновленою дитиною склалися, незалежно від її волі, відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання, виконання нею батьківських обов`язків. Наведені обставини передбачені пунктом 3 частини першої статті 238 СК України як підстава для скасування усиновлення. Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив наявність вказаних обставин і застосував до спірних правовідносин вказану правову норму.

За змістом пункту 3 частини першої статті 238 СК України наявність між усиновлювачем та усиновленим стосунків, які роблять неможливим їхнє спільне проживання та виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, за умови, коли це сталося незалежно від волі усиновлювача і такі обставини беззаперечно встановлені судом, усиновлення має бути скасоване, оскільки за таких обставин примусове по суті збереження сім`ї може суттєво зашкодити не тільки інтересам усиновлювача та іншої її дитини, а й правам та інтересам дитини, щодо якої вирішується спір. Натомість скасування усиновлення за обставин, що склалися, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. Тому сам по собі той факт, що судом не заслухано думку дитини в судовому засіданні, не може бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 308 ЦПК України 2004 року).

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства та правову позицію Верховного Суду, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідачів по справі та наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Спираючись на вказані вище докази, які містяться в матеріалах справи, апеляційним судом встановлено, що між усиновлювачами і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювачів, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов`язків, що повністю охоплюється п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України та є підставою для скасування усиновлення.Позивачі надали переконливі доводи та докази , що не в змозі продовжувати спільне проживання з дитиною, життя з нею є для позивачів нестерпним, таким, що ставить під загрозу життя і здоров*я молодшої усиновленої дитини та оточуючих.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає, що збереження усиновлення і залишення дитини в сім`ї усиновлювачів майже завжди відповідає її інтересам, однак не можна зовсім не рахуватися і з інтересами усиновлювачів.

На виконання вимог як норм міжнародного права так і чинного законодавства, при вирішення вказаної справи першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За висновком компетентного лікаря-психіатра, доктора наук Роберто А. Юнеса , «необхідним для дитини є повернення його до інтернату країни його походження, оскільки в цих умовах, через дисоціальний розлад, який присутній у ОСОБА_4 неможливе його пристосування до родини, яка піклується про нього і захищає його, але він не зважає на прохання його батьків для гарного співіснування».

Тобто, якщо дитина, за певних причин, не може проживати в родині, (в даному випадку в родині усиновителів), і компетентним органом чи спеціалістом найкращим інтересом дитини є повернення до її країни проживання, то держави-учасниці відповідно до своїх національних законів зобов`язані забезпечити зміну догляду за дитиною, виконуючи положення ч. 2 ст. 20 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року , ратифікованою Постановою ВР № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року.

У разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, вона передається на опікування органові опіки та піклування (частина третя статті 239 СК України).

Відповідно до статті 4 Закону України від 13 січня 2005 р. № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон № 2342- IV ) заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Згідно зі статтею 11 Закону № 2342- IV органами опіки та піклування- є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Соціальний захист та захист прав дітей у межах своєї компетенції здійснюють районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчих органів міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

У разі встановлення факту відсутності батьківського піклування щодо дитини орган опіки та піклування зобов`язаний протягом одного дня забезпечити тимчасове влаштування такої дитини до вирішення питання про форму влаштування дитини. Тимчасове влаштування дитини в разі відсутності батьківського піклування здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 29 Закону № 2342- IV ).

Враховуючи вік дитини та стан її психічного здоров*я, апеляційний суд вважає неможливим отримати свідому думку дитини щодо збереження прізвища, імені , які вона одержала у зв`язку з усиновленням, тому скасовуючи усиновлення, дійшов висновку, що дитині слід повернути прізвище, ім`я , по батькові, які вона мала до усиновлення.

Також , суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 241 СК України після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2

про скасування усиновлення .

Доводи апеляційної скарги є слушними та ґрунтуються на вимогах законодавства .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Фісінчук Семен Олександрович - задовольнити .

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2019 року - скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Фісінчук Семен Олександрович до органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради,Маріупольської загальноосвітньої школи - інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради ,третя особа Державний департамент забезпечення прав дітей та оздоровлення Міністерства соціальної політики України про скасування усиновлення .

Скасувати усиновлення ОСОБА_9 (до усиновлення - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) громадянами Республіки Аргентина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинене на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 січня 2018 року по справі № 265/8512/17 .

Внести відповідні зміни до актового запису про народження № 531 від 08 травня 2008 року,складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції в місті Донецьку, виключивши в графі «відомості про матір» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка Республіки Аргентина, яка фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_2 в графі «відомості про батька» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,громадянин Республіки Аргентина,який фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його ім*я до усиновлення - ОСОБА_4 .

Передати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради .

Копію рішення суду направити до компетентного уповноваженого відділу державної реєстрації цивільного стану для внесення відповідних змін .

Вважати усиновлення скасованим від дня набрання чинності постанови суду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку ст.389 ЦПК України шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 31 березня 2020 року .

Судді: