РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2020 р.

м. Харків

Справа № 922/74/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ), в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до

Огульцівської сільської ради (Харківська область, с. Огульці) , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: - Кабінет Міністрів України (м. Київ) - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (м. Київ)

про та за зустрічним позовом до про

стягнення 913039,93 грн, Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області (Харківська область, с. Огульці) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем", визнання недійсними положень договору в редакції додаткової угоди до цього договору,

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - не з`явився;

3-ї особи (КМУ) - не з`явився;

3-ї особи (МЕВПУ) - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач), звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Огульцівської сільської ради (відповідач) про стягнення 913039,93 грн заборгованості, що складається з 617588,20 грн основного боргу, 54009,36 грн 3% річних, 241442,37 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №14/396/11 від 25.02.2011 в частині повернення позивачу грошових коштів, отриманих на добудову об`єкта газопостачання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 відкрито провадження у справі №922/74/19, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 29.01.2019 об 11:00 год.

25.01.2019 відповідач надав відзив (вх.№2165), в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на Огульцівську сільську раду обов`язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

18.02.2019 позивач надав відповідь на відзив (вх.№4304), в якій останнім зазначено про те, що між сторонами у справі виникли майново-господарські відносини, які засновані на юридичній рівності та вільному волевиявленні та регулюються, зокрема, актами цивільного законодавства України. При цьому, позивач зауважує на тому, що відповідач добровільно погодився стати замовником за договором і такий договір є дійсним та обов`язковим до виконання його контрагентами, в силу приписів ст. 204 та ст. 629 ЦК України. Позивач також вважає, що по суті договір не є безоплатним для Огульцівської сільської ради.

Рішенням Господарського суду Харківської області 18.04.2019 у задоволенні позову було відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Огульцівської сільської ради витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45000,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 рішення Господарського суду Харківської області 18.04.2019 скасовано в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ (попередня назва – Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", на користь Огульцівської сільської ради витрат на професійну правничу допомогу в сумі 45000,00 грн.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2019 у справі №922/74/19 залишено без змін.

Також, визнано недійсними п. 2.3.15 та п. 4.7 додаткової угоди №1 від 25.02.2012 до договору №14/396/11 від 25.02.2011, укладеної між НАК "Нафтогаз України" та Огульцівської сільською радою Валківського району Харківської області.

Постановою Верховного Суду від 20.11.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 та рішення Господарського суду Харківської області 18.04.2019 у справі №922/74/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019, справу №922/74/19 призначено головуючому судді (судді-доповідачу) Ольшанченку В.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 призначено підготовче засідання на 13.01.2020 о 12:30 год, про що повідомлено учасників справи.

Третя особа (КМУ) надала письмові пояснення по суті спору.

26.12.2019 Огульцівська сільська рада Валківського району Харківської області надала Господарському суду Харківської області зустрічний позов від 26.12.2019 до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем", за участю третіх осіб: Кабінету Міністрів України і Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в якому просить визнати недійсними положення п.п. 2.3.15 п. 2.3, п. 4.7, укладеного між Огульцівською сільською радою та AT "НАК "Нафтогаз України" договору №14/396/11 від 25.02.2011, в редакції додаткової угоди №1 від 23.07.2012 до цього договору. Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірні положення договору №14/396/11 від 25.02.2011 в частині покладання на неї обов`язку компенсації вартості добудови об`єкта не відповідають вимогам п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 627 ЦК України щодо розумності та справедливості, а також ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8, 142 Конституції України, п. 2 – 5 розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р «Про добудову підвідних газопроводів».

Ухвалою господарського суду від 27.12.2019 зустрічний позов Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення Огульцівською сільською радою Валківського району Харківської області недоліків ухвалою від 11.01.2020 зустрічна позовна заява була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом та призначено розгляд на 13.01.2020 о 12:30 год.

13.01.2020 позивач за первісним позовом надав електронною поштою засвідчені ЕЦП пояснення до позовних вимог.

Також позивач за первісним позовом надав електронною поштою засвідчені ЕЦП уточнення до позовних вимог, які залишені протокольною ухвалою без розгляду.

13.01.2020 підготовче засідання було відкладено протокольною ухвалою на 27.01.2020 о 12:00 год, про що повідомлено учасників справи.

24.01.2020 позивач за первісним позовом надав відзив на зустрічний позов, який був прийнятий протокольною ухвалою до розгляду.

Разом з відзивом на зустрічний позов позивач за первісним позовом надав заяву про застосування строку позовної давності до зустрічних позовних вимог.

27.01.2020 підготовче засідання було відкладено протокольною ухвалою на 10.02.2020 о 12:00 год, про що повідомлено учасників справи.

03.02.2020 Міністерство енергетики та захисту довкілля України надало заяву про заміну сторони у справі, в якій просило замінити третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача за первісним позовом - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37471933) у справі №922/74/19 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Огульцівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про стягнення 913039,93 грн, на Міністерство енергетики та захисту довкілля України (вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 37552996).

Ухвалою суду від 07.02.2020 відмовлено Міністерству енергетики та захисту довкілля України у заміні сторони по справі.

10.02.2020 Міністерство енергетики та захисту довкілля України надало письмові пояснення, які не прийняті судом до розгляду, оскільки Міністерство енергетики та захисту довкілля України не є учасником справи.

10.02.2020 підготовче засідання було відкладено протокольною ухвалою на 26.02.2020 о 14:00 год, про що повідомлено учасників справи.

21.02.2020 позивач за первісним позовом надав уточнення до позовних вимог, в яких просить стягнути з Огульцівської сільської ради на свою користь: заборгованість у суму 617588,20 грн, що були отримані за договором №14/396/11; 3% річних у сумі 54009,36 грн за період прострочення з 01.01.2016 по 30.11.2018; інфляційні втрати в сумі 241442,37 грн за період прострочення з 01.01.2016 по 30.11.2018, а також судовий збір у сумі 13695,60 грн.

Протокольно ухвалою суду від 26.02.2020 ці уточнення позовних вимог були прийняті судом до розгляду в наданій редакції.

25.02.2020 відповідач за первісним позовом надав заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог за первісним позовом.

26.02.2020 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.03.2020 о 12:00 год, про що повідомлено учасників справи ухвалою.

11.03.2020 позивач за первісним позовом надав заперечення щодо заяви Огульцівської сільської ради про сплив строків позовної давності.

Також позивач за первісним позовом надав клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки Головного управління статистики у м. Києві про індекси інфляції, яке було задоволено протокольною ухвалою суду від 18.03.2020.

Крім того 17.03.2020 позивач за первісним позовом надав електронною поштою засвідчене ЕЦП клопотання про відкладення розгляду справи та забезпечення участі представника позивача в режимі відеоконференції, яке було відхилено протокольною ухвалою від 13.02.2020.

Третя особа (КМУ) надала клопотання про розгляд справи без участі її представника, яке було задоволено протокольною ухвалою від 13.02.2020.

Відповідач за первісним позовом надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено протокольною ухвалою від 13.02.2020.

Представник третьої особи (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча третя особа була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.08.2009 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів".

Відповідно до п. 2 цього розпорядження для забезпечення добудови газопроводів Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Згідно з п. 3 вказаного розпорядження замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов`язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством.

25.02.2011 Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - компанія, позивач за первісним позовом) та Огульцівська сільська рада Валківського району Харківської області (далі - замовник, відповідач за первісним позовом) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (далі - розпорядження) відповідно до діючого законодавства України уклали договір №14/396/11 (далі - договір), за яким Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», відповідно до розпорядження та на умовах договору, на підставі затвердженого рішенням Правління Нафтогазу "Переліку об`єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - перелік) та графіку фінансування спорудження об`єкта газопостачання (додаток 1) здійснює фінансування добудови (будівництва) об`єкта газопостачання: "Будівництво газопроводу по вулицях Залізничній, Зеленій, Лісовій і Радгоспній в селі Огульці Валківського Харківської області" (далі – об`єкт), а замовник зобов`язується здійснити добудову (будівництво) об`єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об`єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову (будівництво) об`єкта (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.3.13 договору замовник зобов`язаний протягом бюджетного року з дати закінчення фінансування Нафтогазом добудови (будівництва) об`єкта повернути Нафтогазу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову (будівництво) об`єкта відповідно до ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" або за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно з п. 3.1 договору загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 617588,20 грн, в тому числі ПДВ 102931,37 грн.

23.07.2012 позивач та відповідач уклали додаткову угоду №1 до вказаного договору, якою виклали в новій редакції ряд положень основного договору:

Відповідно до п. 1 договору, в редакції змін, внесених до договору додатковою угодою №1 від 23.07.2012, статтю 1 "Предмет договору" викладено в наступній редакції:

"1.1. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», відповідно до розпорядження та на умовах договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу "Переліку об`єктів газопостачання у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - перелік) та графіку фінансування спорудження об`єкта газопостачання (додаток 1) здійснює фінансування добудови об`єкта газопостачання: "Будівництво газопроводу по вулицях Залізничній, Зеленій, Лісовій і Радгоспній в селі Огульці Валківського Харківської області" (далі – об`єкт), а замовник зобов`язується здійснити добудову об`єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об`єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об`єкта.".

Статтю 2 "Права та обов`язки сторін" викладено в новій редакції:

Зокрема пункт 2.1 "Обов`язки Нафтобазу" викладено так:

"2.1.1. При наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об`єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України.

2.1.2. Щоквартально на звітну дату та в місячний термін після завершення робіт по добудові об`єкта в установленому порядку оформлювати акти звірки взаємних розрахунків із замовником з підтвердженням заборгованості замовника перед Нафтогазом у сумі здійсненого Нафтогазом фінансування."…

Замовник зобов`язався у будь-який час на вимогу Нафтогазу надавати усю інформацію про виконання умов цього договору, а також всіх інших документів і матеріалів, пов`язаних з виконанням цього договору (п. 2.3.7 додаткової угоди №1 від 23.07.2012).

У разі неможливості виконання договірних зобов`язань замовник має повідомити Нафтогаз протягом 3-х робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов`язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Нафтогазом рішення щодо подальшого виконання договору (п. 2.3.9 додаткової угоди №1 від 23.07.2012).

Відповідач як замовник зобов`язався:

- після завершення робіт по добудові об`єкта забезпечити введення його в експлуатацію з оформленням усіх необхідних документів та у термін, що не перевищує 60 календарних днів від дати введення об`єкта в експлуатацію, забезпечити його передачу, як цілісного об`єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації (п. 2.3.12 додаткової угоди №1 від 23.07.2012);

- протягом місяця з дати передачі об`єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, надати Нафтогазу завірені підписом уповноваженої особи та печаткою замовника копії декларації про готовність об`єкта до експлуатації або акт готовності об`єкта до експлуатації з сертифікатом, акту приймання-передачі об`єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та протоколу комісії про прийняття об`єкта державної форми власності до експлуатації. (п. 2.3.13 додаткової угоди №1 від 23.07.2012);

- своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об`єкта газопостачання для повернення Нафтогазу в установлений договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об`єкта газопостачання (п.п. 2.3.14 додаткової угоди №1 від 23.07.2012);

- протягом року, наступного за роком введення об`єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об`єкта (п. 2.3.15 додаткової угоди №1 від 23.07.2012).

Відповідно до умов п. 2.4.3 додаткової угоди №1 від 23.07.2012 замовник є власником частини (цілісного) об`єкта, добудованої за кошти Нафтогазу, до передачі цілісного об`єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації.

Статтю 3 "Ціна договору і порядок проведення розрахунків" викладено в наступній редакції наступні положення договору:

"3.1. Загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) 617588,20 грн.

3.2. Вартість добудови об`єкта визначається замовником на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої і затвердженої в установленому діючим законодавством порядку, та не може перевищувати вартості добудови затвердженої переліком.

3.3. Фінансування Нафтогазом робіт із завершення будівництва об`єкта буде здійснюватися в межах витрат, передбачених фінансовим планом та збалансованим бюджетом грошових коштів Нафтогазу на відповідний період.

3.4. Фінансування робіт з добудови об`єкта за договором здійснюється згідно з додатком 1, який є невід`ємною частиною цього договору."

Статтю 4 "Відповідальність сторін" викладено в наступній редакції:

"4.1. Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань відповідно до умов договору та діючого законодавства України.

4.2. У випадку ненадання/надання в неповному обсязі інформації відповідно до п. 2.3.8 договору або порушення строку її надання, Нафтогаз має право припинити фінансування за договором та/або вимагати дострокового повернення суми грошових коштів, що були перераховані Нафтогазом на фінансування добудови об`єкту.

4.3. У випадку порушення замовником зобов`язань щодо повернення суми грошових коштів, він платить на користь Нафтогазу пеню у розмірі 0,1% від загальної ціни договору за кожний день прострочення виконання зобов`язань, а у випадку прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у сумі 7% ціни договору.

4.4. Нафтогаз не несе відповідальності за не фінансування добудови об`єкта.

4.5. Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

4.6. В разі невиконання пунктів 2.3.12, 2.3.13 договору або не підтвердження суми заборгованості замовника перед Нафтогазом у сумі здійсненого Нафтогазом фінансування, замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надходження письмової вимоги Нафтогазу, повертає всю суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу згідно з договором.

4.7. Не виконання замовником п. 2.3.15 договору через відсутність бюджетного фінансування у зв`язку з відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду, проте не позбавляє замовника обов`язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з договором.".

Згідно графіка фінансування спорудження об`єкта газопостачання (додаток №1 до договору) обсяг фінансування за рахунок коштів компанії, необхідний для введення об`єкта в експлуатацію, становить 617588,20 грн, а строк введення в експлуатацію 2012 рік.

26.09.2012 сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору, якою п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: "Загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 873848,53 грн.". Також у новій редакції викладено додаток 1 "Графік фінансування спорудження об`єкта газопостачання" до договору, за яким обсяг фінансування за рахунок коштів Нафтогазу, необхідний для введення об`єкту в експлуатацію, становить 873848,53 грн, а строк введення в експлуатацію – 2012 рік.

На виконання зобов`язань за договором ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 31.07.2012 перерахувало Огульцівській сільській раді грошові кошти в загальній сумі 617588,20 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №6796 від 31.07.2012, а також копіями банківських виписок.

Об`єкт побудовано та введено в експлуатацію, про що свідчить копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області 30.09.2014 за №ХК ХК143142720344, згідно якої об`єкт "Будівництво газопроводу по вулицях Залізничній, Зеленій, Лісовій і Радгоспній в селі Огульці Валківського району Харківської області 2221.1, категорія складності - ІІІ" збудовано та введено в експлуатацію. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією – 647,58720 тис грн.

Позивач посилається на те, що оскільки об`єкт введено в експлуатацію у 2014 році, відповідач зобов`язаний був виконати п. 2.3.15 договору і повернути на рахунок компанії грошові кошти, отримані на добудову об`єкта в сумі 617588,20 грн в строк по 31.12.2015, однак відповідач на розрахунковий рахунок позивача жодних коштів не повернув.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Предметом даного спору є вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" до Огульцівської сільської ради про стягнення спірної суми коштів, у зв`язку з порушенням умов договору №14/396/11 від 25.02.2011 щодо повернення цих коштів, з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов`язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГК України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

У зазначеній нормі встановлено загальну вимогу фундаментального характеру до формування правового господарського порядку, якою повинні керуватися органи влади, приймаючи управлінські рішення стосовно суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.

За ч. 3 ст. 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

При цьому, враховуючи те, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах суспільного господарського порядку, вони повинні додержуватись не тільки вимог законодавства, а й стратегічних економічних рішень держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ГК України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб`єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.

Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах (частина 4 статті 9 ГК України).

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з абзацом третім пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (який був чинний на час видання розпорядження) одним із повноважень Кабінету Міністрів України є визначення доцільності розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечення їх виконання.

Державна цільова програма - це комплекс взаємопов`язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв`язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (стаття 1 Закону України "Про державні цільові програми", в редакції, чинній на час видачі розпорядження).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 №1158 затверджено Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року, метою якої є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.

Серед шляхів та способів розв`язання проблем, зокрема, зазначено удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, а саме тих, що пов`язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій.

У розділі ІІ Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року конкретизовано завдання та шляхи їх реалізації для досягнення мети програми.

Так, у пункті 4 розділу ІІ врегульовано питання удосконалення інженерної інфраструктури сільських територій, що повинно здійснюватись шляхом розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів.

Фінансове забезпечення відповідно до пункту 15 розділу ІІ цієї програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Додатком 2 до програми "Завдання і заходи з виконання Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року" визначено конкретні завдання, показники та їх значення, найменування заходів, що будуть здійснюватись, джерела їх фінансування тощо.

Серед визначених Кабінетом Міністрів України завдань та заходів у пункті 4 зазначеного додатку виділено поліпшення інженерної інфраструктури шляхом будівництва підвідних газопроводів до сільських населених пунктів. Головними розпорядниками бюджетних коштів з виконання цього заходу є Мінрегіон та Мінагрополітики, а джерелом фінансування визначено Державний бюджет України.

Прогнозований обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань визначено на рівні 2002,3 млн грн.

Відтак, з урахуванням наведеного вище, Держава, з метою виконання загальнодержавного завдання розвитку українського села, взяла на себе обов`язок здійснити фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів до сільських населених пунктів саме за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зазначене відповідає приписам статті 1 Конституції України, у якій проголошено, що Україна є соціальною державою. Підтримка і розвиток українського села є невід`ємною складовою реалізації конституційного принципу соціальної держави.

Результатом здійснення державної політики у цій сфері є видане Кабінетом Міністрів України розпорядження від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 №1881-р (надалі – розпорядження).

Пунктом 1 розпорядження зазначено: "Погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" переліку".

Згідно з п. 2 розпорядження для забезпечення добудови газопроводів НАК "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до п. 3 розпорядження замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов`язаних із завершенням будівництва, згідно із законодавством.

Пунктами 4 та 5 розпорядження передбачено, що після закінчення будівництва газопроводів та введення їх в експлуатацію, газопроводи повинні бути передані у державну власність.

Зазначені положення розпорядження повністю узгоджуються із приписами Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року.

Розпорядження Кабінету Міністрів України відповідно до положень ст. 117 Конституції України є обов`язковими до виконання.

Розпорядженням НАК "Нафтогаз України" була уповноважена Державою укласти відповідні договори із замовниками добудови (будівництва) газопроводів та здійснити фінансування робіт з добудови (будівництва) газопроводів.

При цьому, НАК "Нафтогаз України" створена відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 №151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" та постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Засновником та єдиним акціонером НАК "Нафтогаз України" є Держава.

Проте, взаємовідносини НАК "Нафтогаз України" та Держави, зокрема і відносини, що стосуються питання подальшого врегулювання спірної ситуації, яка виникла внаслідок виконання позивачем розпорядження, знаходяться поза межами предмета розгляду в цій судовій справі.

Таким чином, враховуючи умови договору №14/396/11 від 25.02.2011 відповідач за первісним позовом - Огульцівська сільська рада не є "замовником" у розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов`язань, оскільки у цьому випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником договору, зобов`язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі Державі у власність, при цьому розпорядженням на Огульцівську сільську раду по суті, покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів.

Огульцівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, який відповідно до статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вигодонабувачем за договорами про добудову (будівництво) підвідних газопроводів є Держава. Саме Державі ці газопроводи передаються у власність.

Так, з урахуванням зазначеного, Огульцівська сільська рада не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об`єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує.

Відтак, Держава, в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов`язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України розпорядженні, на підставі якого, власне, і було укладено договір №14/396/11 від 25.02.2011 між сторонами у цій справі.

Основним принципом цивільних відносин є те, що вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України). Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (стаття 3 ЦК України).

У справі, що розглядається, безсумнівно потрібно звернути увагу на особливості, які стосуються укладення та виконання Договору. Зокрема, на те, що учасником відносин з добудови (будівництва) підвідних газопроводів є Держава і що договір було укладено на виконання нормативного акта, виданого повноважним державним органом - розпорядження Кабінету Міністрів України. У підсумку газопровід, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих Огульцівській сільській раді НАК "Нафтогаз України", отримала у власність Держава.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, правовідносини сторін врегульовані договором №14/396/11 від 25.02.2011.

За підпунктом 2.3.15 пункту 2.3 цього договору передбачено, що Огульцівська сільська рада зобов`язалася протягом року, наступного за роком введення об`єкта в експлуатацію повернути НАК "Нафтогаз України" шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача суму грошових коштів, отриманих на добудову об`єкта.

Проте, до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", на виконання якого укладено договір №14/396/11 від 25.02.2011 між сторонами, зміни щодо фінансування будівництва газопроводу не вносилися, а норма, яка б визначала обов`язок Огульцівської сільської ради компенсувати позивачеві витрачені ним кошти за рахунок власних грошових коштів (грошових коштів місцевого бюджету), відсутня.

Так, держава взяла на себе обов`язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.

Державою на нормативному рівні було визначено певний механізм реалізації проекту добудови (будівництва) підвідних газопроводів за участю НАК "Нафтогаз України", яка уповноважувалася здійснювати фінансування будівництва газопроводу, та Огульцівської сільської ради, яка здійснювала технічні функції з будівництва газопроводу. Згодом первинно визначений механізм було змінено шляхом внесення змін до Закону України "Про газопровідний транспорт" та підзаконних нормативних актів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм.

Справедливість як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин та є одним із загальнолюдських вимірів права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування" судом зазначено, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ( рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-І, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Цneryэldэz v.Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8.04.2008, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Цneryэldэz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Зважаючи на те, що фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов`язком Держави, суд вважає, що зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на Огульцівську сільську раду обов`язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.

Відтак, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку щодо безпідставності задоволення первісних позовних вимог про стягнення з Огульцівської сільської ради на користь НАК "Нафтогаз України" 617588,20 грн основного боргу, 54009,36 грн 3% річних, 241442,37 грн інфляційних втрат, оскільки фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов`язком Держави, внаслідок чого покладення на відповідача за первісним позовом – Огульцівську сільську раду обов`язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №908/44/17 з подібними правовідносинами, що й у справі, яка розглядається.

Відповідачем за первісним позовом було надано заяву про застосування строку позовної давності до первісних позовних вимог НАК "Нафтогаз України" про стягнення 617588,20 грн основного боргу, 54009,36 грн 3% річних, 241442,37 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як убачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Огульцівської сільської ради 29.12.2018 (за відбитком на штемпелі відділення зв`язку), а зобов`язання по поверненню коштів за договором №14/396/11 від 25.02.2011 виникли у відповідача за первісним позовом згідно п. 2.3.15 договору з 01.01.2015 по 31.12.2015. Відтак прострочена заборгованість виникла з 01.01.2016.

Саме з цими строками і пов`язується строк позовної давності.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, загальний строк позовної давності за первісними позовними вимогами мав закінчитися 01.01.2019.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Однак, позивач не пропустив строк позовної давності за позовними вимогами, оскільки надіслав позовну заяву 29.12.2018 (за відбитком на штемпелі відділення зв`язку), тобто до закінчення загального трьохрічного строку позовної давності.

У підпункті 2.2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Виходячи з вищевикладеного, заява відповідача за первісним позовом про застосування строку позовної давності до позовних вимог НАК "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні первісних позовних вимог з підстав їх необґрунтованості і недоведеності у повному обсязі, оскільки відповідачем за первісним позовом не порушені права та охоронюваний законом інтерес позивача за первісним позовом.

Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору №14/396/11 від 25.02.2011 суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що спірні положення договору №14/396/11 від 25.02.2011 в частині покладання на нього обов`язку компенсації вартості добудови об`єкта не відповідають вимогам п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 627 ЦК України щодо розумності та справедливості, а також ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8, 142 Конституції України, п. 2 – 5 розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р «Про добудову підвідних газопроводів».

Також позивач за зустрічним позовом посилається на сталу правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №918/33/17, у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №908/44/17, від 04.12.2018 у справі №918/509/17, від 05.12.2018 у справі №918/34/17, від 12.12.2018 у справі №902/49/17, від 22.01.2019 у справі №902/559/17, від 10.04.2019 у справі №908/1270/17, від 18.07.2019 у справі №918/229/17, від 07.08.2019 у справі №922/1005/18, від 17.10.2019 у справі №915/13/17, від 18.10.2019 у справі №918/11/19. від 27.11.2019 у справі №908/55/17, від 17.12.2019 у справі №906/54/19.

У підпункті 2.3.13 пункту 2.3 договору №14/396/11 від 25.02.2011 (до внесення змін згідно з додатковою угодою №1) було зазначено, що протягом бюджетного року з дати закінчення фінансування НАК "Нафтогаз України" добудови (будівництва) об`єкта Огульцівська сільська рада зобов`язується повернути позивачу за первісним позовом суму грошових коштів, отриманих від НАК "Нафтогаз України" на добудову (будівництво) об`єкта відповідно до статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" або за рахунок субвенцій з Державного бюджету.

Відповідно до частин другої та третьої статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" (в редакції, чинній на час укладення договору), у разі якщо за технічними умовами підприємств трубопровідного транспорту за рахунок споживача (інвестора, забудовника) або його силами збудовані (реконструйовані) споруди трубопровідного транспорту, передача зазначених споруд у державну власність і на баланс підприємств трубопровідного транспорту виконується на договірній основі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Типова форма відповідного договору, порядок визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Тобто альтернативи компенсації НАК "Нафтогаз України" витрачених грошових коштів на добудову (будівництво) газопроводів у спосіб інший, аніж за рахунок коштів Державного бюджету України, не передбачалось.

Зазначені вище положення частин другої та третьої статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" були виключені на підставі Закону України від 22.12.2011 №4220-VI (4220-17).

Основне положення договору, змінене у додатковій угоді №1, стосувалося питання компенсації позивачу витрат, понесених на добудову об`єкта.

Так, відповідно до підпункту 2.3.15 пункту 2.3 додаткової угоди №1 Огульцівська сільська рада зобов`язалася протягом року, наступного за роком введення об`єкта в експлуатацію повернути НАК "Нафтогаз України" шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача суму грошових коштів, отриманих на добудову об`єкта. Тобто саме на Огульцівську сільську раду було покладено повний обсяг відповідальності за невиконання умов договору.

Проте до розпорядження, на виконання якого укладено договір, зміни щодо фінансування будівництва газопроводу не вносилися, а норма, яка б визначала обов`язок Огульцівської сільської ради компенсувати позивачеві витрачені ним кошти за рахунок власних грошових коштів (грошових коштів місцевого бюджету), відсутня.

Як встановив суд, серед видатків місцевого бюджету Огульцівської сільської ради положення про компенсацію грошових коштів НАК "Нафтогаз України" не передбачено.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У цій справі суд прийшов до висновку, що зобов`язаною за правочином є Держава Україна, а переведення обов`язку Держави на територіальну громаду, в особі сільської ради, не відповідає вимогам закону.

У зв`язку з чим суд зазначає, що кошти НАК "Нафтогазу", виділені на фінансування добудови газопроводу, підлягають поверненню, водночас виключно в порядку та у спосіб, визначений державою, в особі Кабінету Міністрівв України, на виконання власного розпорядження №1001-р.

Підписавши додаткову угоду №1 до договору, Огульцівська сільська рада всупереч приписам статей 2, 22, 23, 48, 116 Бюджетного кодексу України взяла на себе зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань з перевищенням повноважень, встановлених рішенням про місцевий бюджет, що свідчить про існування підстав для визнання недійсними підпункту 2.3.15 пункту 2.3 та пункт 4.7 додаткової угоди від №1 від 23.07.2012 до договору №14/396/11 від 25.02.2011.

Таким чином зміни до договору в частині покладення обов`язку на відповідача щодо повернення коштів, наданих для виконання робіт по добудові газопроводу, у разі відсутності бюджетного фінансування, викладені у підпункту 2.3.15 пункту 2.3 та пункт 4.7 додаткової угоди від №1 від 23.07.2012 до договору №14/396/11 від 25.02.2011, є прийняттям Огульцівською сільською радою зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань, а тому підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать вимогам закону.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №918/33/17, а також у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №918/509/17, від 05.12.2018 у справі №918/34/17.

Проте 25.02.2020 відповідачем за зустрічним позовом надано заяву про застосування строку позовної давності до зустрічних позовних вимог.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зобов`язання по поверненню коштів за договором №14/396/11 від 25.02.2011 виникли у позивача за зустрічним позовом згідно з пунктом 2.3.15 договору з 01.01.2015 по 31.12.2015, оскільки об`єкт введено в експлуатацію у 2014 році. Відтак прострочена заборгованість виникла з 01.01.2016.

Саме з 01.01.2016 слід вважати початок перебігу строку позовної давності за зустрічним позовом.

Відтак строк позовної давності за зустрічним позовом закінчився відповідно 01.01.2019, а зустрічний позов подано лише 26.12.2019, тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач за зустрічним позовом не вказує будь-яких причин пропуску ним строку позовної давності та не просить суд поновити його. В зв`язку з чим заява відповідача за зустрічним позовом про застосування строку позовної давності підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає зустрічні позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, але не підлягаючими задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони.

Керуючись ст. 1, 8, 19, 113, 117 Конституції України, ст. 5, 9, 207 ГК України, ст. 1, 3, 203, 215, 257, 261 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", розпорядженням КМУ від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 126, 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України,

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити повністю.

У зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "30" березня 2020 р.

Суддя

В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua/.